Ухвала

від 10.04.2023 по справі 520/20760/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

10 квітня 2023 р.Справа № 520/20760/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Григорова А.М.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Бартош Н.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження клопотання Головного управління ДПС у Харківській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2021 року по справі № 520/20760/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХГАЗ"

до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2021 року задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХГАЗ" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

На зазначене рішенн суду Головним управлінням ДПС у Харківській області подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.08.2022р. апеляційну скаргу Головного управління ДПС України в Харківській області залишено без руху через не сплату судового збору.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2022р. апеляційну скаргу Головного управління ДПС України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2021 по справі № 520/20760/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХГАЗ" до Головного управління ДПС України в Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернуто скаржнику.

19.09.2022р. Головним управлінням ДПС у Харківській області повторно подано апеляційну скаргу на зазначене рішення.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2022 р. справу № 520/20760/21 витребувано з Харківського окружного адміністративного суду.

Справа надійшла до Другого апеляційного адміністративного суду .

Апелянт також просить суд поновити пропущений строк на апеляційне оскарження.

Перевіривши доводи викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи, колегія суддів вважає, що клопотання відповідача про поновлення строку не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з п.1 ч.2 ст.295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду-якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 295 КАС України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2021 р. було розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження, повний текст рішення виготовлено 20.12.2021 р.

Апеляційна скарга повторно направлена до суду 19.09.2022 р., через систему "Електронний Суд", тобто вже після закінчення встановленого процесуальним законом тридцятиденного строку на її подання, які вираховуються з дати повного тексту рішення.

В обґрунтування заяви про поновлення строку та поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції заявник апеляційної скарги зазначає, що вперше апеляційна скарга на дане рішення подана у строк передбачений ст. 295 КАС України, однак, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2022 апеляційну скаргу було повернуто скаржнику. Посилається на те, що офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі ст. 64 Конституції України, не може бути обмежене (п. 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абз. 7 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012). Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів (абз. 3 п. п. 3.1 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007). Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження. Відповідно до низки рішень Європейського суду, право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України. За приписами ст. 8, ст. 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що право заявника на перегляд справи не може бути обмежене надмірним формалізмом суду в оцінці матеріалів звернення, оскільки такий підхід порушує п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Верховний Суд, вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку на звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, зазначив, що повернення касаційної скарги у зв`язку з не усуненням недоліків у строк, визначений судом, не позбавляє податковий орган права повторного звернення до суду після усунення недоліків попередньо поданої касаційної скарги. (ухвала Верховного Суду від 30 серпня 2019 року по справі № 820/2536/18). Зважаючи, що первинна апеляційна скарга подана в межах строку на апеляційне оскарження та те, що право повторного звернення до суду з апеляційною скаргою, відповідач реалізував без суттєвих затримок, в межах розумного строку, необхідного для виправлення недоліку апеляційної скарги, що була повернута судом апеляційної інстанції, така обставина є підставою для поновлення строків на апеляційне оскарження, згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом в ухвалі від 30 серпня 2019 року по справі № 820/2788/18. З огляду на наведене, просить визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2021 у справі № 520/20760/21 та поновити ГУ ДПС строк на апеляційне оскарження.

До апеляційної скарги додає платіжне доручення про сплату судового збору від 09.09.2022р. № 2381 (оплату проведено 12.09.2022р.).

Як вже було зазначено вище ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2022р. апеляційну скаргу Головного управління ДПС України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2021 по справі № 520/20760/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХГАЗ" до Головного управління ДПС України в Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернуто скаржнику.

Жодних обґрунтувань та пояснення не надання суду платіжного доручення про сплату судового збору від 09.09.2022р. № 2381 (оплату проведено 12.09.2022р.) одразу після сплати апеляційна скарга не містить.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що Головне управління ДПС України в Харківській області зареєстроване в системі "Електронний Суд" і мало можливість сповістити суд про усунення недоліків апеляційної скарги одразу після проведення оплати судового збору (12.09.2022р.).

Суд зазначає, що поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого Кодексом адміністративного судочинства України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги/відмови у відкритті апеляційного провадження за вперше поданою апеляційною скаргою до дати повторного звернення з апеляційною скаргою і так далі.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Пунктом 1 частини п`ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що однією з вимог апеляційної скарги визначено надання документа про сплату судового збору.

Згідно з положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VІ органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб`єктами, що реалізують свою владну компетенцію.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що «…у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб…».

Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

Довготривала процедура погодження та сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав визнавати поважними причини пропуску відповідачем процесуального строку, встановленого законом, на апеляційне оскарження вищезазначеного судового рішення, оскільки заявником не надано доказів, які би безспірно посвідчили цю обставину.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 13 листопада 2018 року у справі № 804/958/17 (К/9901/60991/18).

Суд зазначає, що повторне подання апеляційної скарги, після спливу значного строку, як з моменту ухвалення судом рішення, яке є предметом апеляційного оскарження, так і з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги, не надає право особі, яка є суб`єктом владних повноважень на поновлення строку апеляційного оскарження з посиланням лише на факт сплати судового збору у належному розмірі в подальшому.

Особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів.

Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після спливу строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 28.04.2021р. у справі № 640/3393/19.

Колегія суддів зазначає, що жодних належних доказів в підтвердження скрутного матеріального становища в період з 20.12.2021 року (дата ухвалення оскаржуваного рішення) до 12.09.2022 року (дата сплати судового збору ), матеріали справи та апеляційна скарга не містить.

Що стосується посилання апелянта на правову позицію, висловлену в ухвалах Верховного Суду від 30.08.2019 року по справі № 820/2536/18, від 30.08.2019 у справі №820/2788/18, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права.

Крім того, згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, лише висновки Верховного Суду, які викладені саме в постановах цього суду, є обов`язковими для врахування судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, належних обґрунтувань та належних доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, заявником не надано, відсутні такі докази і в матеріалах справи.

Колегія суддів зазначає, що відповідач має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд із іншими учасниками справи, діє як суб`єкт владних повноважень й, до того ж, є бюджетною установою, яка фінансується з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 зроблено висновок про те, що усунення певних недоліків скарги (у тому числі й удруге поданої після повернення), не пов`язаних з дотриманням процесуальних строків, як от сплата судового збору, за відсутності підстав для поновлення строку подання скарги однаково виключає можливість відкриття апеляційного провадження за такою скаргою.

Враховуючи значний пропуск строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відсутність належних доказів в підтвердження заявленого клопотання колегія, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення клопотання заявника про поновлення процесуального строку для подання апеляційної скарги з підстав, що наведені апелянтом в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження.

За таких обставин, в задоволенні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження слід відмовити.

Відповідно до ч.3 ст.298 КАС України (в редакції Закону №2147-VIII) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України (в редакції Закону № 2147-VIII) суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Керуючись ст. ст. 118, 121, ч.3 ст.243, ч.6 ст.250, 295, 298, 299, ч.2 ст.321, ст.325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Харківській області про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)Григоров А.М.Судді(підпис) (підпис)Подобайло З.Г. Бартош Н.С.