Постанова

від 11.04.2023 по справі 400/3255/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2023 р.м.ОдесаСправа № 400/3255/22

Головуючий в 1 інстанції: Устинов І.А. Дата і місце ухвалення: 27.01.2023р., м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого Ступакової І.Г.

суддів Бітова А.І.

Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 січня 2023 року по справі за позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до приватного сільськогосподарського підприємства «Корпорація України» про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А :

В червні 2022 року Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до приватного сільськогосподарського підприємства «Корпорація України» про стягнення заборгованості в сумі 111 850,31 грн., з яких: адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік в сумі 106160,00 грн. та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 5690,31 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у 2021 році ПСП «Корпорація України» не виконало нормативу у працевлаштуванні однієї особи з інвалідністю, встановленого ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». У зв`язку з цим, на ПСП «Корпорація України» покладається відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст.20 Закону.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 січня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення від 27.01.2023р. з ухваленням по справі нового судового рішення про задоволення позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що подання звітів за формою №3-ПН до державної служби зайнятості з вакансіями для осіб з інвалідністю без подальшого їх працевлаштування не можна визнати тотожним виконанню нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Частиною 5 статті 19 Закону №875-ХІІ чітко визначено, що виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним, а не вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що за підсумками звітного 2021 року ПСП «Корпорація України» самостійно визначено про невиконання ним нормативу з працевлаштування однієї особи з інвалідністю. Роботодавці зобов`язані або виконувати норматив працевлаштування осіб з інвалідністю, встановлений Законом №875-ХІІ, або ж сплачувати до Державного бюджету України відповідну суму адміністративно-господарських санкцій.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.02.2022р. ПСП «Корпорація України» подало до Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звіт за формою №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік, згідно якого:

-середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік становила 25 осіб;

-середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність, - 0 осіб;

-кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», - 1 особа.

За результатами розгляду наданого відповідачем звіту та копій документів, позивачем встановлено, що на виконання вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» відповідачем мало бути працевлаштовано у 2021 році 1 особу з інвалідністю. Проте, ПСП «Корпорація України» не виконало нормативу у працевлаштуванні однієї особи з інвалідністю, встановленого ст.19 Закону, у зв`язку з чим відповідач повинен сплатити адміністративно - господарські санкції у розмірі 106160,00 грн. та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 5690,31 грн.

Враховуючи несплату ПСП «Корпорація України» вказаної суми адміністративно-господарських санкцій та пені, Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що обов`язок підприємства по створенню робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується обов`язком щодо їх працевлаштування. За висновками суду першої інстанції, відповідач, як роботодавець, вжив усіх необхідних заходів для недопущення порушення, а факт не працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць для даної категорії громадян, у зв`язку з їх відсутністю, не може слугувати підставою для накладення адміністративно-господарських санкцій та нарахування пені, підставою для застосування яких є наявність вини юридичної особи.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» №875-XII від 21.03.1991р. (далі Закон №875-XII) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною другою статті 19 Закону №875-XII визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону №875-ХІІ.

Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу.

Разом з тим, законом передбачено випадки, у яких суб`єкт господарювання звільняється від відповідальності за вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Так, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

За наведеного правового регулювання, у цій справі необхідно перевірити, чи вжив відповідач залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке полягає у не забезпеченні середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу.

Верховний Суд у постанові від 11.08.2021р. у справі №825/1790/18 дійшов висновку про те, що обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.

Тобто, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії, підприємство фактично вживає усіх залежних від нього та передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Обов`язок підприємств щомісяця подавати центрам зайнятості дані про наявність вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю був встановлений Законом України від 01.03.1991р. №803-XII «Про зайнятість населення», який втратив чинність 01.01.2013р.

З огляду на це, з 01.01.2013р. періодичність подання звітів №3-ПН не була регламентована законом.

Вказане питання було врегульоване з прийняттям Порядку подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.03.2013р. №316.

Пунктами 3-5 вказаного Порядку передбачено, що форма №3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця. Актуальність зазначених у формі № 3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв`язку. Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що законодавством було встановлено обов`язок роботодавця створити робочі місця для осіб з інвалідністю відповідно до нормативу та подавати інформацію про попит на робочу силу (вакансії) до територіального органу Державної служби зайнятості.

Тобто, на час спірних правовідносин законодавство не встановлювало обов`язку підприємств подавати форму 3-ПН щомісячно чи з будь-якою іншою періодичністю. Проте, існував обов`язок підприємств одноразово подавати форму 3-ПН не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи листа Первомайської міськрайонної філії Миколаївського обласного центру зайнятості від 10.05.2022р. ПСП «Корпорація України» зареєструвало 17.01.2017р. вакансію «електрик дільниці», «обліковець», які можуть бути зайняті особами з інвалідністю. Протягом 2021 року ПСП «Корпорація України» щомісячно підтверджувало відповідні вакансії шляхом інформування центру зайнятості про попит на робочу силу (вакансії) за формою звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)». Випадків відмови підприємства у працевлаштуванні осіб з інвалідністю не встановлено.

Також, в матеріалах справи наявні копії поданої ПСП «Корпорація України» протягом 2021 року звітності за формою №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» від 15.01.2021р., 05.02.2021р., 05.03.2021р., 06.04.2021р., 14.05.2021р., 11.06.2021р., 07.07.2021р., 29.07.2021р., 09.08.2021р., 14.09.2021р., 11.10.2021р., 10.11.2021р., 07.12.2021р.

В матеріалах справи відсутні докази безпідставної відмови особам з інвалідністю, які самостійно зверталися до відповідача з метою працевлаштування.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду наведеною в постановах від 31.10.2019р. у справі №823/1821/18, від 18.06.2020р. у справі №813/1826/16, від 14.02.2018р. у справі №820/2124/16, від 28.02.2018р. у справі №807/612/16, підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач вживав протягом 2021 року заходів, спрямованих на створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та недопущення правопорушення у сфері господарювання.

Доводи апеляційної скарги Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги позивача та скасування рішення від 27.01.2023р. колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю залишити без задоволення, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 11 квітня 2023 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук