Ухвала

від 10.04.2023 по справі 522/5753/13-к

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/5753/13-к

Провадження по справі № 1-кп/522/1644/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

10 квітня 2023 року м. Одеса

Приморський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі Одеської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12012170500000019 від 21.11.2012 року стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тирасполя (Республіка Молдова), росіянина, громадянина України, маючого середньо - спеціальну освіту, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та фактично мешкаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 , -

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що у період з квітня по травень 2012 року, погодився на пропозицію особи №1, матеріали стосовно якого виділені в окреме провадження, щодо надання допомоги виступити поручителем під час отримання у банківській установі споживчого кредиту.

З цією метою 23.05.2012 року в період часу з 10.00 до 12.00 години, ОСОБА_3 зустрівся із Особою №2 (провадження стосовно якого закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України), а також з невстановленими особами на ім`я « ОСОБА_5 та ОСОБА_6 », матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження, біля будинку ПАТ «Імексабанк», розташованого за адресою: м. Одеса, вул. пр. Гагарина, 12, та у невстановленої особи на ім`я « ОСОБА_5 » отримав довідку за вихідним номером №37, підписану директором ТОВ «Союз 2007» ОСОБА_7 , згідно якої , ОСОБА №2 (провадження стосовно якого закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України) працює у ТОВ «Союз-2007» на посаді маляра з 01.10.2011 на підставі наказу №18/1к. від 01.10.2011 та його середньомісячна заробітна плата сягає за останні 6 місяців 4780 гривень, що не відповідало дійсності, так як , ОСОБА №2 (провадження стосовно якого закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України) на підприємстві ТОВ «Союз-2007» ніколи не працював, заробітну плату не отримував.

У цей же день, тобто 23.05.2012, приблизно о 10.50 годині, у приміщенні ПАТ «Імексбанк», розташованого по вул. Пр. Гагарина, 12 „А у м. Одесі, ОСОБА_3 , за попередньою домовленістю із ОСОБОЮ №2 (провадження стосовно якого закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України), з метою отримання останнім у банківській установі споживчого кредиту, заздалегідь розподылив між ними ролы, згідно якої ОСОБА_3 повинен був виступити поручителем, а ОСОБА №2 (провадження стосовно якого закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України) кредитоотримувачем, увійшли у приміщення ПАТ «Імексбанк » де працівнику банківській установі, який оформлював договір про надання кредиту, поряд з іншими необхідними документами, свідомо і достовірно знаючи, що довідка про отримання прибутків ТОВ „Союз-2007 являється підробленою, надав її співробітнику банку.

В подальшому, на підставі наданої ОСОБА_3 підробленої довідки про отримання прибутків, видану за вихідним номером № 37 від 23.05.2012 та підписану нібито від імені директора ТОВ „Союз-2007 Гельберта, згідно якої, ОСОБА_3 працює у ТОВ „Союз-2007 на посаді маляра з 01.10.2011 згідно наказу № 18/1 к від 01.10.2011 та його середньомісячна заробітна плата складає за останні 6 місяців 4 780,0 грн., ПАТ «Імексбанк» в особі начальника управління ОСОБА_8 з однієї сторони, ОСОБА_3 та ОСОБОЮ №2 (провадження стосовно якого закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України) з другої сторони, складено та підписано договір поруки від 24.05.2012, згідно якого ОСОБА_3 являється поручителем, а , ОСОБА №2 (провадження стосовно якого закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України) кредитоотримувачем, що в подальшому надало можливість , ОСОБІ №2 (провадження стосовно якого закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України) отримати у кредит у сумі 24 000 грн.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковано органом досудовго розслідування за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України (в редакції Закону № 3207-VI від 07.04.2011), - використання завідомо підробленого документу.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 заявив клопотання про закриття кримінального провадження стосовно нього у зв`язку зі звільненням його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України. Провадження у справі просив закрити.

Прокурор не заперечувала щодо закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_3 за ч.4 ст. 358 КК України, у зв`язку зі звільненням його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.

Судом роз`яснено обвинуваченому ОСОБА_3 що закриття кримінального провадження у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КПК України не відноситься до числа реабілітуючих обставин, які передбачені п.п. 1-3 ч. 1 ст. 284 КПК України (встановлена відсутність події кримінального правопорушення; встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення; не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді та вичерпані можливості їх отримати), проте обвинувачений ОСОБА_3 надав згоду на закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності.

Розглянувши клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, заслухавши думку прокурора, суд вважає, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, підлягає задоволенню.

Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання й, у випадку встановлення передбачених у ст.49КПК підстав та відсутності заперечень з боку обвинуваченого закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 09.04.2019, справа № 760/18016/15-к.

З аналізу законодавства, що регулює питання закриття кримінальної справи у зв`язку із закінченням строків давності, слідує наступне.

Строк давності - це передбачений статтею 49 КК певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.

Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є:

- притягнення особи як обвинуваченого;

- згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності (статті 284-288 КПК).

Положеннями статті 49 КК визначено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого злочину, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.

Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності за статтею 49 КК є лише таке закінчення відповідного строку давності, який сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо особи, яка вчинила злочин певної тяжкості.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи обвинувачений ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 02.12.2013 року ОСОБА_3 оголошено у розшук.

Санкція ч.4 ст 358 КК України (в редакції від 07.04.2011 року) передбачала покарання у виді штрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до двох років.

Відповідно до ст.12 КК України у редакції, яка діяла на момент вчинення злочину, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України, відносилось до категорії невеликої тяжкості.

Відповідно до пункту 3 ч.1 ст.49 КК України в редакції Закону на момент вчинення злочину, регламентовано, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження волі.

Згідно із частиною 2 статті 49 КК перебіг строків давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п`ятнадцять років.

З 01 липня 2020 року в Україні набув чинності Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року №2617-VIII (далі - Закон України №2617-VIII).

Вказаним Законом внесені зміни до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до санкції ч. 4 ст. 358 КК України, покарання у чинній редакції за вчинення вказаного кримінального правопорушення не було змінено.

Згідно ч. 2 ст. 12 КК України (в чинній редакції) кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Таким чином кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.358 КК України, перестало бути злочином та відноситься до категорії кримінальних проступків

Пунктом 2 ч.1 ст.49 КК України в редакції Закону на момент розгляду судом, регламентовано, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі.

Згідно з ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.

Відомості щодо притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності за інші злочини,-відсутні

Відповідно до ч.1 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Таким чином, з урахуванням вимог ст. 5 КК України вбачається, що кримінальне правопорушення, інкриміноване обвинуваченому ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 358 КК України відноситься до категорії кримінальних проступків, за які відповідно до ст. 49 КК України обвинувачений ОСОБА_3 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, а саме 5 років з дня вчинення ним кримінального проступку, а кримінальне провадження щодо нього закриттю.

Відповідно до постанови пленуму Верховного Суду України за № 12 від 23.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» звільняючи особу від кримінальної відповідальності, суд або суддя має вирішити відповідно до вимог чинного кримінально-процесуального законодавства питання про скасування чи зміну запобіжного заходу, речові докази, відшкодування судових витрат тощо.

Відповідно до ст. 18 КПК встановлено, що процесуальні витрати складаються із:

1) витрат на правову допомогу;

2) витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження;

3) витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів;

4) витрат, пов`язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.

Тобто положення, які стосуються процесуальних витрат, регламентовані главою 8 КПК. Натомість положення, які стосуються цивільного позову, визначені главою 9 КПК. Це свідчить про різну правову природу процесуальних витрат та шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням.

Процесуальні витрати виникають та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження. Натомість шкода у кримінальному провадженні пов`язана не з процесуальними відносинами, а з матеріально-правовими - вчиненням кримінального правопорушення чи іншого суспільно-небезпечного діяння.

Ч. 1 ст. 124 КПК встановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Ч. 1 ст. 126 КПК визначено, що суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.

Таким чином суд прийшов до висновку, що кримінальний процесуальний закон не обмежує можливість вирішення питання розподілу процесуальних витрат, зокрема витрат пов`язаних із залученням спеціалістів.

Зазначені обставини знайшли свого підтвердження також відповідно до рішення Верховного Суду України від 17.06.2020 року (справа № 598/1781/17 Провадження № 13-47кс20).

Відповідно до висновку ВСУ суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті. Очевидно, що, звільняючи особу від кримінальної відповідальності, суд або суддя має вирішити питання про скасування чи зміну запобіжного заходу, речові докази, розподіл процесуальних витрат тощо. Таким чином, ВП ВС вважає, що це питання може бути вирішене й ухвалою суду.

Нормами КПК встановлено, що, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат (п. 13 ч. 1 ст. 368, ч. 4 ст. 374 КПК). Оскільки ст. 126 КПК визначено, що означене питання може бути вирішено й ухвалою суду, ВП ВС зробив висновок, що у випадку заявлення учасниками кримінального провадження клопотання про компенсацію процесуальних витрат суд, ухвалюючи остаточне рішення за результатами розгляду кримінального провадження (вирок або ухвалу), вирішує питання щодо розподілу процесуальних витрат.

Разом з цим, якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов`язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.

Вказана правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12 вересня 2022 року (справа №203/241/17).

Позовна заява, - відсутня.

Питання про речові докази вирішуються судом відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 49 КК України, ч. 2 ст. 284, 376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності, - задовольнити.

ОСОБА_3 звільнити відкримінальної відповідальностіза вчиненнякримінального правопорушення,передбаченого ч.4 ст. 358 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України, - закрити.

Запобіжний захід стоснво ОСОБА_3 , - не обирався.

Процесуальні витрати на проведення судово-почеркознавчої експертизи від 16.11.2012 року в розмірі 1274 грн., - віднести на рахунок держави.

Речові докази у справі:

- довідка про доходи на ім`я ОСОБА_9 , долучену до матеріалів кримінальї справи зберігати при матеріалах кримінального провадження;

- довідка про доходи на ім`я ОСОБА_3 , долучену до матеріалів кримінальї справи зберігати при матеріалах кримінального провадження;

- аркуш формату А 4, на лицьовій стороні якого є пояснювальний текст: ТОВ «СОЮЗ - 2007». м. Одеса, вул. Дальницька, буд.25, ЄДРПОУ 34055686, т\ф: 7160763, p\pax 2600730012307 в АТ «ВІЕЙБІ БАНК», м. Одеса, МФО 328726 ІПН32002 №37 від 23.05.2012 р., ДОВІДКА. видана ОСОБА_10 , у тому, що він працює у 000 «Союз 2007» на посаді маляра з 01.10.2011 р., згідно з наказом № 18\1\к від 01.10.2011 р. Середньомісячна заробітна плата за останні місяці становить 4780,00 грн., у тому числі щомісячно: - листопад 2011 р. - 3620,00 грн; - грудень 2011 р. 3620,00 грн.; - січень 2011 р. 3620,00 грн.; - лютий 2012 р. 3620,00 грн.; - березень 2012 р. 3620,00 грн.; квітень 2012 р. - 3620,00 грн.; Довідку видано за місцем вимоги. Зам. Директора ТОВ «СОЮЗ 2007» (підпис, друк підприємства) ОСОБА_7 .. Головного бухгалтера штатним розкладом не передбачено», - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом семи діб з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст ухвали суду складено та проголошено 11.04.2023 року о 16:00 годині в залі суду №131.

Суддя : ОСОБА_11

10.04.2023