Рішення

від 10.04.2023 по справі 504/1137/21

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 504/1137/21

провадження №2/504/463/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

10.04.2023смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області в складі:

головуючої судді Доброва П.В.

секретаря Данько Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,-

В С Т А Н О В И В:

В березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Комінтернівського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 в якому просив визнати за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) право особистої власності на 56/100 частин квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а в межах поділу спільного майна подружжя: визнати за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) право особистої власності на 22/100 частин квартири за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) право особистої власності на 22/100 частин квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої позовні вимоги він обґрунтовував тим, що грошові кошти на купівлю спірної квартири у сумі 20000 доларів США були особистими коштами позивача за первісним позовом у зв?язку з тим, що він продав частину квартири під номером АДРЕСА_2 , загальною площею 49.7 кв. м. Саме з коштів за продаж такої квартири, яка була особистою власністю ОСОБА_1 , і були сплачені кошти за спірну квартиру.

ОСОБА_2 подала до суду відзив на позовну заяву та просила в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

29 березня 2023 року ухвалою суду справа за № 504/1137/21 була об`єднана з справою № 504/662/22.

Відповідно до справи за № 504/662/22 ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя. Відповідно до позовних вимог позивачка за зустрічним позовом просила визнати, що розмір частки ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) у спільній сумісній власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 становить 4/5 частини, а розмір частки ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) у спільній сумісній власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 становить 1/5 частини.

Свої позовні вимоги вона обґрунтовувала тим, що грошові кошти на купівлю спірної квартири вона отримала від своєї матері, що підтверджується розпискою.

ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву та просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, хоча про час, дату та місце судового засідання була повідомлена у встановленому порядку, поважних причин неявки суду не представила, чим позбавила суд можливості вислухати його пояснення та думку по суті. Заяви про розгляд справи за відсутністю відповідача до суду не надано.

Згідно до п.п. 6, 7 ч.2ст.43 ЦПК Україниучасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ч.3ст.211 ЦПК Україниучасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Крім того, ухвала суду про відкриття провадження у даній справі розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на електронному сайті Комінтернівського районного суду Одеської області, тобто ухвала суду є доступною для ознайомлення та загальновідомою.

Відповідно до ч.1ст.44 ЦПК Україниучасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд, у зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, зі згоди представника позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст.ст.280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Згідно ч.1ст.4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч.1ст.5 ЦПК Українивизначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, викладені у відповідних заявах по суті справи, а також надані у судових засіданнях, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

13.10.2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений шлюб, який був зареєстрованим відділом реєстрації актів цивільного стану у Приморському районі Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 1791.

12.11.2020 року шлюб був розірваний рішенням Київського районного суду м. Одеси по справі № 947/26166/20.

08.02.2019 року подружжя вирішило придбати майнові права на квартиру АДРЕСА_3 . Майнові права купувалися в Житлово-будівельному кооперативі «Парк Фонтанів» (ідентифікаційний код юридичної особи: 40982188).

Договір купівлі-продажу майнових прав укладався на ім`я одного з подружжя, а саме на ОСОБА_2 .

17.01.2019 року та 08.02.2019 року подружжя через відділення ПАТ «Банк Восток» сплатило на користь Житлового-будівельного кооперативу «Парк Фонтанів» грошові кошти в сумі 34430 доларів США.

01.02.2020 року ОСОБА_2 отримала від ЖБК «Парк фонтанів» довідку № 10/ЮВ.ОПВ/12 відповідно до якої «кооператив закріпив за асоційованим членом у пайовому фонді квартиру АДРЕСА_4 . Станом на дату складання цієї довідки, за даними обліку внески сплачено у повному обсязі, заборгованість відсутня. Сторони не мають будь-яких претензій одна до одної з приводу виконання Договору та/або стану об`єкту».

19.02.2021 року було зареєстровано право власності за ОСОБА_2 на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до інформаційної довідки № 250501081 від 30.03.2021 року.

Підставою для реєстрації права власності стала вищенаведена довідка від ЖБК «Парк фонтанів» № 10/ЮВ.ОПВ/12 від 01.02.2020 року.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідно до пунктів 1-3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями:

1) час набуття такого маи?на;

2) кошти, за які таке маи?но було набуте (джерело набуття);

3) мета придбання маи?на, яка дозволяє надати и?ому правовии? статус спільноі? власності подружжя.

Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає вказаним умовам.

Таким чином, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але частково за особисті грошові кошти одного з подружжя, то відповідне майно не може вважатися повністю об`єктом спільної сумісної власності подружжя і частина майна, яке було придбано за особисті кошти, є особистою власністю одного з подружжя.

Аналогічна правова позиція викладена в найактуальніших постанова ВС, а саме: Постанова ВС від 05.02.2021 по справі № 541/2009/19 та Постанова ВС від 30.11.2020 по справі № 357/3988/18.

Таким чином, для визначення чи майно є спільним майном подружжя чи ні, необхідно проаналізувати обставини отримання права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 з урахуванням критеріїв визначених ст. 60 СК України та підтриманих висновками Верховного суду.

08.02.2019 року уклало договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_3 . Майнові у Житлового-будівельному кооперативі «Парк Фонтанів» (ідентифікаційний код юридичної особи: 40982188).

Грошові кошти за відповідну квартиру були сплачені тією ж датою, а саме 08.02.2019 року.

01.02.2020 року довідкою від ЖБК «Пакт Фонтанів» підтверджено, що за відповідачкою закріплена квартира та внески були сплачено у повному обсязі, заборгованість відсутня.

Шлюб був розірваний тільки 12.11.2020 року.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що майнові права на квартиру виникли у подружжя під час шлюбу і відповідно грошові кошти також були сплачені під час шлюбу.

Тобто, дата придбання майна відповідає умовам спільного майна подружжя.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягає право власності на об`єкт незавершеного будівництва.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката, інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно (частина 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" ).

Отже, державна реєстрація не є способом набуття права власності, а виступає лише засобом підтвердження фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі визначених законом документів.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові ВС від 27.06.2018 по справі № 921/403/17-г/6 (№ в ЄДРСР 75368216).

Таким чином, обставини того, що право власності на спірну квартиру було зареєстровано після розірвання шлюбу (хоча і договір, і грошові кошти були сплачені під час шлюбу) жодним чином не впливає на статус спільного сумісного майна подружжя.

За спірну квартиру були сплачені грошові кошти через банк ПАТ «Банк Восток» в сумі 482166,36 гривень відповідно до платіжного доручення № СВО1040694 від 17.01.2019 року та у сумі 464105,21 відповідно до платіжного доручення № СВО01124334 від 11.02.2019 року.

Ухвалою суду з ПАТ «Бану Восток» була витребувана інформація щодо того, на підставі яких документів ОСОБА_2 сплачувала грошові кошти за спірну квартиру.

06.08.2021 року листом № 2246-БТ ПАТ «Банк Восток» надав до суду документи на підставі яких ОСОБА_2 сплачувала кошти 17.01.2019 року та 08.02.2019 року на користь ЖБК «Парк Фонтанів».

До такого листа наданий опросник клієнта фізичної особи, який отримується з метою проведення фінансового моніторингу. Пункт 4 третьої сторінки опросника містить інформацію щодо документу, який підтверджує походження коштів з обов`язковим наданням копії такого документу.

В подальшому міститься копія договору купівлі-продажу майна, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чернягіна Н.С. та зареєстрованого в реєстрі за № 79. Відповідно до такого договору ОСОБА_1 продав належну йому на праві власності 1/5 частину квартири під номером АДРЕСА_2 , загальною площею 49.7 кв. м. за 540000 гривень.

Таким чином, ОСОБА_2 під час оплати коштів через банк надала особисто до банку з метою підтвердження походження коштів копію договору від 08.02.2019 року, яким її чоловік продав свою частку у квартирі.

Тобто, суд вважає, що грошові кошти, які були отримані ОСОБА_1 з продажу своєї частки квартири були використані з метою придбання права на спірну квартиру так як це підтверджується копіями документів, які отримані з банку.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОСОБА_2 стверджує, що грошові кошти на купівлю спірної квартири вона отримана від своєї матері, що підтверджується розпискою від 08.02.2019 року на суму 17220 доларів США.

В той же час, суд критично ставиться до розписки, яка була надана донькою на ім`я її матері. Дана розписка не містить підпису ОСОБА_1 та відсутні жодні докази, які б вказували, що саме ці кошти були використані ОСОБА_2 для купівлі спірної квартири.

Крім того, така розписка протирічить інформації та доказам, які були надані суду на ухвалу про витребування доказів з ПАТ «Банк Восток». ОСОБА_2 особисто під час сплати коштів через банківську установу 17.01.2019 року та 08.02.2019 року надала до банку саме нотаріальний договір від 08.02.2019 року про продаж майна ОСОБА_1 на суму 540000 гривень, а не розписку від 08.02.2019 року про отримання коштів від своєї матері.

Також, суд критично ставиться до підстав збільшення частки у власності ОСОБА_2 у зв?язку з відсутності участі ОСОБА_1 у матеріальному забезпеченні та вихованні дітей через те, що з метою захисту прав позивачки за зустрічним позовом вона може звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів, однак не збільшення своєї частки в спільному майні.

Аналогічно квитанції на ремонт є підставою для стягнення з колишнього чоловіка грошових коштів окремим позов.

Так відповідно до положень ст. 57 СК України, яка встановлює, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;

4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»;

5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Тобто, якщо майно (частина майна) подаровано, отримано у спадщину або приватизовано, подружжя не приймало участь коштами або працею в набутті майна, то воно (частина майна) є особистою власністю одного з подружжя, а не спільною власністю.

З урахуванням вищевикладених доказів, та того, що в матеріалах справи містяться належні та допустимі докази сплати за майнові права саме з особистих коштів ОСОБА_1 , то він володіє 56/100 частинами квартири АДРЕСА_3 на праві особистої приватної власності, а інші 44/100 частин квартири, яка придбана за спільні кошти подружжя, є спільним майном подружжя.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статей 316-317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності є правом особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежного від волі інших осіб. Власнику надається право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Керуючись ст.ст.2,3,10-12,13,81,82,141,263-265, 280-281 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити.

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя відмовити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) право особистої власності на 56/100 частин квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

В межах поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) право особистої власності на 22/100 частин квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;

В межах поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) право особистої власності на 22/100 частин квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя П.В. Добров