Постанова

від 05.04.2023 по справі 345/709/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 345/709/20

Провадження № 22-ц/4808/439/23

Головуючий у 1 інстанції Сухарник І. І.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Бойчука І.В.,

суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,

секретаря Мельник О.В.,

з участю представників сторін та приватного нотаріуса Перегінець Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 , приватного підприємства «Лагуна», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: приватний нотаріус Калуського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Перегінець Людмила Василівна про визнання договорів недійсними та скасування їх державної реєстрації за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» на рішення Калуського міськрайонного суду від 21 грудня 2022 року під головуванням судді Сухарник І.І. у м. Калуш,

в с т а н о в и в:

В лютому 2020 року АТ «Альфа-Банк», яке в подальшому змінило назву на АТ «СЕНС БАНК», звернулося до суду першої інстанції з вищевказаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 26.04.2007 між АКБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 11148811000.

Між ПАТ «Дельта Банк» та АТ «Альфа-Банк» 19.12.2019 був укладений Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами, в тому числі й за Кредитним договором № 11148811000.

В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором укладено Іпотечний договір із застереженням про задоволення вимог іпотеко держателя, за умовами якого іпотекодавець ПП «Лагуна» передало в іпотеку майно, а саме нежитлову будівлю кафе з перукарнею загальною площею 463,3 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_1 та розташована на земельній ділянці кадастровий номер 2610400000:08:012:0003 площею 0,1134 га, цільове призначення якої: обслуговування кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою АДРЕСА_1 .

Позивачу стало відомо, що іпотекодавець відчужив передане в іпотеку майно ОСОБА_1 відповідно до договорів, посвідчених приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Перегінець Людмилою Василівною за реєстровими номерами 824 та 826, що унеможливлює подальше звернення стягнення на дане майно в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 11148811000.

При укладенні договорів на відчуження майна, що було предметом іпотеки, не було дотримано вимоги, встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а тому просив суд визнати недійсними договори купівлі-продажу серія А номер 824 та 826 від 18.09.2017, які засвідчені приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу Івано-Франківської області, згідно яких було відчужено нерухоме майно, а саме нежитлову будівлю кафе з перукарнею загальною площею 463,3 кв.м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку ділянці кадастровий номер 2610400000:08:012:0003 площею 0,1134 га, цільове призначення якої: обслуговування кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою АДРЕСА_1 . Також позивач просив зобов`язати приватного нотаріуса Калуського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Перегінець Л. В. скасувати державну реєстрацію даних договорів та поновити записи, що були вилучені, зокрема запис про іпотеку та запис про заборону відчуження на нерухоме майно і земельну ділянку.

Ухвалою Калуського міськрайонногосуду від 11.09.2020 залучено до участі в розгляді справи в якості співвідповідача ОСОБА_2 .

Ухвалою Калуського міськрайонногосуду від26.02.2021залучено доучасті врозгляді справив якостіспіввідповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 21 грудня 2022 року відмовлено в задоволенні позову Акціонерного товариства «СЕНС БАНК».

Скасовано заходи забезпечення позову, які були накладені ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26.02.2020, а саме арешт на об`єкт нерухомого майна нежитлової будівлі кафе з перукарнею, загальною площею 463,3 кв.м., яка знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 та розташована на земельній ділянці, кадастровий номер: 2610400000:08:012:0003, площею 0,1134 га, цільове призначення обслуговування кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, АТ «СЕНС БАНК» подало апеляційну скаргу.

Апелянт зазначає, що не погоджується з висновками суду про недоведеність позивачем, що на час набуття ОСОБА_1 права власності на підставі оспорюваних договорів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містилася інформація про обтяження нежитлової будівлі кафе з перукарнею та земельної ділянки.

Суд прицьому вказав,що відсутність будь-яких обтяжень перевірено приватним нотаріусом Перегінець Л.В. при нотаріальному посвідченні спірних договорів, і таких не встановлено.

Недобросовісності у діях відповідачів при відчуженні та набутті права власності на вказане нерухоме майно позивачем також не доведено.

Подальше скасування в апеляційному порядку ухвали про визнання мирової угоди та відмова у затвердженні мирової угоди не свідчать про недобросовісність як сторін мирової угоди, так і ОСОБА_1 .

Апелянт вказує, що суд в своєму рішенні посилався на судову практику у спорах що виникли при реалізації предмету іпотеки в процедурі банкрутства, де іпотечне майно було реалізовано через публічні торги згідно процедури передбаченої спеціальним законом, в інтересах кредиторів. Однак у даній справі правовідносини є відмінними.

Перше відчуження відбулося на користь ОСОБА_2 , в порядку виконання умов мирової угоди затвердженої ухвалою суду та при наявності записів в державних реєстрах про іпотеку та заборону.

Наступне відчуження на користь ОСОБА_1 відбулося вже після того, як записи про іпотеку та заборону були вилучені з державних реєстрів.

Таким чином і перше відчуження, і друге відбулися завдяки судовим рішенням, які носять публічний характер і є загальнодоступними для ознайомлення згідно положень Закону України «Про доступ до судових рішень».

На думку апелянта ОСОБА_2 могла знати про наявність іпотеки та заборон відчуження спірного майна, адже такі записи на час реєстрації за нею права власності були наявні в державних реєстрах.

Що стосується ОСОБА_7 , то він таку інформацію мав можливість отримати перед укладенням договорів купівлі-продажу як з державних реєстрів при формуванні деталізованої інформаційної довідки, так і з Єдиного державного реєстру судових рішень, в якому на той час вже були наявні рішення Окружного адміністративного суду міста Києва про скасування записів в Державному реєстрі іпотек по Іпотечному договору від 28.04.2007 та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017.

Із вказаних рішення та постанови чітко вбачається, що у даній справі було виключено записи про іпотеку та заборону з тих підстав, що вони внесені без вчинення нотаріальної дії, однак питання чинності ж самої іпотеки в справі не вирішувалося.

Таким чином ОСОБА_7 мав можливість отримати інформацію про чинність іпотеки, якою обтяжене спірне майно.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що доводи апелянта є безпідставними та просить відмовити в її задоволенні.

ОСОБА_1 зсилається на судову практику, де зазначено, що при вирішенні спорів щодо прав на нерухоме майно необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного з порушенням закону, оскільки від цього може залежати, зокрема, чинність чи припинення іпотеки.

Надуманим та нічим не підтвердженим є посилання апелянта на начебто наявну можливість у ОСОБА_1 отримати перед укладенням договорів купівлі-продажу інформацію з відповідних реєстрів судових рішень щодо наявності ухвалених на той час судових рішень про скасування записів в Державному реєстрі іпотек по іпотечному договору, що дало б можливість зрозуміти ризиковість укладення договорів.

Вважає, що нерухоме майно було придбано ним на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу Перегінець Л.В, з внесенням відповідного рішення про державну реєстрацію прав і є його приватною власністю, набутою в порядку та у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представник апелянта адвокат Матвійчук М.З. апеляційну скаргу підтримав з мотивів наведеній у ній.

Представник відповідача ОСОБА_8 , приватний нотаріусПерегінець Л.В. вимоги апеляційної скарги заперечили, покликаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції.

ОСОБА_1 , представник ПП «Лагуна», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , в засідання апеляційного суду не з`явилися, хоча судом належним чином повідомлялися про день, час і місце слухання справи.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та приватного нотаріуса Перегінець Л.В., перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Встановлено, що між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_6 укладено кредитний договір від 26.04.2007 № 11148811000 (т. 1, а.с. 5-11).

За умовами цього договору банк надав ОСОБА_6 кредит в сумі 120 000 швейцарських франків.

В забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором між АКІБ «УкрСиббанк», як іпотекодержателем, та приватним підприємством «Лагуна», як іпотекодавцем, 28 квітня 2007 року укладений договір іпотеки.

Згідно п.1.1. цього договору іпотеки предметом іпотеки є нерухоме майно - нежитлова будівля кафе з перукарнею - нежитлові приміщення (цегла) в цілому, загальною площею 463,3 кв.м., які є власністю іпотекодавця та розташовані в АДРЕСА_1 . Предмет іпотеки розташований на земельній ділянці площею 0,1134 га, кадастровий номер 26104000000:08:012:0003. За домовленістю сторін вартість предмета іпотеки визначена в розмірі 1 916 955 грн (т. 1, а.с. 12-15).

Між ПАТ «Дельта Банк», як продавцем та ПАТ «Альфа-Банк», як покупцем, був укладений договір відступлення (купівлі-продажу) права вимоги за кредитами від 09.12.2019, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В. (т. 1, а.с. 20-23).

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 серпня 2015 року визнано мирову угоду між ОСОБА_2 та ПП «Лагуна», укладену між ними 08.07.2015 на стадії виконання рішення Калуського міськрайонного суду від 17 червня 2015 про стягнення солідарно з ОСОБА_10 та ПП «Лагуна» на користь ОСОБА_2 659 438,36 грн боргу та 3654 грн судових витрат.

За умовами вказаної мирової угоди директор ПП «Лагуна» ОСОБА_10 передав ОСОБА_2 у приватну власність належні ПП «Лагуна» об`єкти нерухомого майна, а саме: нежитлову будівлю кафе з перукарнею нежитлові приміщення (цегла) в цілому визначені загальною площею 463,3 кв.м., літера А, місце знаходження АДРЕСА_1 , та земельну ділянку загальною площею 0,1134 га, кадастровий номер 2610400000:08:012:0003, що розташована за адресою АДРЕСА_1 (т. 2, а.с. 23-25).

Зазначена мирова угода була підставою для оформлення у встановленому законодавством порядку державної реєстрації за ОСОБА_2 права власності на вищевказані об`єкти нерухомого майна.

Відповідно до витягу державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 30.06.2017, ОСОБА_2 є власником нежитлової будівлі кафе з перукарнею (т. 2 а.с. 28).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно , Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 18.09.2017 вбачається, що ОСОБА_2 є власником нежитлової будівлі кафе з перукарнею та земельної ділянки загальною площею 0,1134 га. (т.2 а.с. 56-61).

Між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 18 вересня 2017 року укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,1134 га, кадастровий номер 2610400000:08:012:0003, що розташована за адресою АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 165-166).

Між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 18 вересня 2017 року укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі кафе з перукарнею по АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 167-169).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно , Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 21.01.2020 вбачається, що ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі кафе з перукарнею та земельної ділянки загальною площею 0,1134 га (т.1 а.с. 17-19). Інформація про заборону відчуження нерухомого майна та про іпотеку відсутня.

Відповідно до ч.1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 572Цивільного кодексуУкраїни (далі - ЦК України) в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

За змістом частини першої статті 575ЦК України та статті 1Закону України«Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов`язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно ст.4Закону України«Про іпотеку» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Державна реєстрація застави повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних об`єктів проводиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав.

За змістом ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема обмеження речових прав.

За правилами ч. 1 та 2 ст.23Закону України«Про іпотеку» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Отже, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх.

Виконання забезпечувального зобов`язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов`язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Відповідно до ст.17Закону України«Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач не довів, що на час набуття ОСОБА_1 права власності на підставі оспорюваних договорів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містилась інформація про обтяження нежитлової будівлі кафе з перукарнею по АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,1134 га, кадастровий номер 2610400000:08:012:0003. Відсутність будь-яких обтяжень перевірено приватним нотаріусом Перегінець Л.В. при нотаріальному посвідченні спірних договорів і таких не встановлено. Недобросовісності у діях відповідачів при відчуженні та набутті права власності на вказане нерухоме майно позивачем також не доведено.

При цьому, суд першої інстанції наголошував на тому, що позивач посилається на те, що майно за спірними договорами було відчужено, однак воно залишається предметом іпотеки.

Суд першої інстанції вказав, що за змістом ст.23Закону України«Про іпотеку» на особу, до якої перейшло право власності на майно, обтяжене іпотекою, навіть у випадках, коли до її відома не було доведено інформації про обтяження майна іпотекою, переходять всі права та обов`язки іпотекодавця, а отже, в разі вибуття заставного майна з власності іпотекодавця, законодавством встановлено механізм захисту прав іпотекодержателя шляхом перенесення всіх прав та обов`язків іпотекодавця на особу, до якої перейшло право власності на майно.

Відмовляючи в задоволенні позову з підстав недоведеності позовних вимог, і посилаючись на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження №14-144цс18), згідно яких застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення, такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам, суд першої інстанції не врахував таке.

Згідно частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Згідно ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Право визначення предмету позову належить лише позивачу, який обирає правомірний та ефективний спосіб захисту прав та інтересів.

Способи захисту цивільних прав та інтересів, за загальним правилом, визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19) зроблено висновки про те, що добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

Велика ПалатаВерховного Судуу постановівід 15червня 2021року усправі №922/2416/17(провадження№ 12-44гс20)зробила висновкипро те,що відомостіДержавного реєструречових правна нерухомемайно вважаютьсяправильними,доки недоведено протилежне.Однією іззагальних засадцивільного законодавстває добросовісність(пункт6частини першоїстатті 3 ЦК України). Відповідно допункту 1частини першоїстатті 3Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна. Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

У наведеній постанові наголошено на тому, що функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі. Аналогічно функцією державної реєстрації іпотеки є оголошення належності іпотеки нерухомого майна певній особі. Тобто запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису («заднім числом»), а підлягає відновленню з моменту вчинення запису про таке відновлення.

Велика Палата Верховного Суду для забезпечення єдності судової практики у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) конкретизувала висновки, викладені у певних постановах Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду України та Верховного Суду. Конкретизація висновків полягала, зокрема, у такому:

- скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення;

- виключення відомостей про право іпотеки з відповідного державного реєстру на підставі судового рішення є не правовим наслідком такого рішення, а фактичною дією, вчиненою на підставі цього рішення;

- виключення відомостей про право іпотеки з відповідного Державного реєстру, зокрема, на підставі судового рішення не впливає на чинність іпотеки. Скасування того судового рішення, що мало наслідком внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої, оскільки іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі;

- запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя;

- за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню;

- при вирішенні таких спорів потрібно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в державному реєстрі відомостей про обтяження.

Також у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20), на яку посилається суд першої інстанції, Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки щодо належного способу захисту прав:

«9.8. У випадку якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя.

9.9.Як зазначено (див. розділ 7 постанови ВП ВС), при вирішенні спорів щодо прав на нерухоме майно необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного з порушенням закону, оскільки від цього може залежати, зокрема, чинність чи припинення іпотеки.

9.10.Тому Велика Палата Верховного Суду вважає, що у справі за належною вимогою (зокрема про визнання права іпотекодержателя) суд має врахувати наявність/відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного на аукціоні за відсутності в Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження. Відсутність у Державному реєстрі іпотек означених відомостей не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно.

9.11.З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду вважає, що у справі про визнання права іпотекодержателя позивач не позбавлений права доводити недобросовісність кінцевого набувача предмета іпотеки, враховуючи, зокрема, інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно того, хто є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Бонус-трейд», на користь якого, як установили суди першої й апеляційної інстанцій, ТОВ «Бабаївськ-інвест» відчужило предмет іпотеки».

Обґрунтовуючи позовні вимоги, АТ «СЕНС БАНК» вказує, що іпотека за договором від 28 квітня 2007 року, укладеним між АК ІБ «УкрСиббанк», як іпотекодержателем, та ПП «Лагуна», як іпотекодавцем, є чинною.

Тому, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20), правомірному та ефективному способу захисту відповідало б звернення банку з вимогою про визнання права іпотекодержателя щодо іпотечного майна.

Питання щододобросовісності набувачамайна,придбаного завідсутності вДержавному реєстрііпотек відомостейпро обтяження,має оцінюватисясаме вмежах справиза належноювимогою провизнання правіпотекодержателя.

Саме до таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 953/10909/20 (провадження №61-4407св22).

На підставі рішення суду про задоволення такого позову до відповідного державного реєстру може бути внесений запис про іпотекодержателя та забезпечена можливість в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому Законом України «Про іпотеку».

Однак у цій справі, обраний позивачем спосіб захисту порушених прав є неефективним.

Суд першої інстанції не врахував обставини, які мають важливе значення для правильного вирішення спору, а також висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20), щодо обрання правомірного та ефективного способу захисту прав іпотекодержателя у подібних правовідносинах.

АТ «Альфа-Банк», яке в подальшому змінило назву на АТ «СЕНС БАНК», звернулося з позовом для відновлення своїх прав, як іпотекодержателя, і просило суд визнати недійсними договори купівлі-продажу від 18.09.2017, згідно яких в наступному було відчужено нерухоме майно. Також банк просив зобов`язати скасувати державну реєстрацію цих договорів та поновити записи, що були вилучені, зокрема запис про іпотеку та запис про заборону відчуження нерухомого майна і земельної ділянки.

Суд першоїінстанції залишивпоза увагою,що записпро іпотекуне можебути відновленийз моментувчинення первинногозапису,тобто ретроспективно(«заднімчислом»),а підлягаєвідновленню змоменту вчиненнязапису протаке відновлення.За такихобставин самелише поновленнязапису проіпотеку неприведе допоновлення правіпотекодержателя тане надастьйому можливостіреалізувати предметіпотеки,оскільки впервинному записііпотекодавець відміннийвід набувачаспірного нерухомогомайна таостанній придбавтаке майноу ОСОБА_2 . На час звернення банку до суду з цим позовом була чинною підстава набуття відповідачкою ОСОБА_2 права власності на спірне майно.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20) зроблено висновки про те, що обрання позивачем неналежного (неефективного та/або неправомірного) способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Врахувавши наведені висновки Великої Палати Верховного Суду, апеляційний суд дійшов переконання, що вимоги АТ «СЕНС БАНК» про визнання договорів недійсними, зобов`язання скасувати державну реєстрацію цих договорів і поновлення записів, що були вилучені, зокрема запис про іпотеку та запис про заборону відчуження на нерухоме майно і земельну ділянку, не є правомірним та ефективним способом захисту, що є підставою для відмови в задоволенні цих вимог.

При розгляді справи суд першої інстанцій не врахував, що обрання позивачем неналежного (неефективного та/або неправомірного) способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Доводи апелянта про недобросовісність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 при вчиненні при оспорюваних правочинів не впливають на висновки щодо обрання позивачем неналежного (неефективного та/або неправомірного) способу захисту своїх прав і мають бути предметом оцінки саме в межах справи за належною вимогою про визнання прав іпотекодержателя.

Згідно ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Постановлене у справі судом першої інстанції рішення слід скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Акціонерного товариства«СЕНС БАНК» відмовити з підстав, викладених у мотивувальній частині цієї постанови.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Частиною першою зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» задовольнити частково.

Рішення Калуського міськрайонного суду від 21 грудня 2022 року скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 , приватного підприємства «Лагуна», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: приватний нотаріус Калуського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Перегінець Людмила Василівна про визнання договорів недійсними та скасування їх державної реєстрації відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 12 квітня 2023 року.

Суддя-доповідач: І.В. Бойчук

Судді: О.В. Пнівчук

О.О. Томин