Ухвала

від 05.04.2023 по справі 945/497/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа №945/497/23

Провадження №: 2-з/945/4/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2023року м. Миколаїв

Суддя Миколаївського районного суду Миколаївської області Войнарівський М.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів, -

В С Т А Н О В И В:

До Миколаївського районного суду Миколаївської області надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення доказів, шляхом призначення судово-психіатричної експертизи. До заяви додано квитанцію про сплату судового збору.

Заява обгрунтована тим, що до суду подано заяву про визнання фізичної особи ОСОБА_2 недієздатним,вставлення опіки та призначення опікуна,у зв`язку з чим просить призначити по справі судово-психіатричну експертизу з метою визнання психічного стану ОСОБА_2 та здатність усвідомлювати ним своїх дій та керувати ними.

Відповідно до ч.1 ст.81, ч.1 ст.84ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.

Отже, забезпечення доказівце вжиття судом заходів, направлених на закріплення і збереження доказів. Підставою забезпечення доказів є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення доказів може утруднити чи зробити неможливим збирання чи подання доказів або засіб доказування може бути втрачений.

Аналіз норм права, що регулюють порядок вирішення вказаного питання, дає можливість зробити висновок про те, що задовольняючи заяву про забезпечення доказів, суд має пересвідчитися в тому, що у особи, яка бере участь у справі, є складнощі в отриманні документів, тобто об`єктивної неможливості одержання та подання доказового матеріалу до суду особисто, через обставини, які перешкоджають такому поданню. Ці складнощі можуть мати юридичний та фактичний характер. Складнощі юридичного характеру полягають в тому, що на заваді одержанню та поданню доказу є норма закону забороняючого характеру, яка обмежує доступ особи до потрібної доказової інформації. Фактичні складнощі в одержанні доказів мають місце, коли, незважаючи на вжиті особою заходи, потрібний їй доказ одержати не вдалося.

Така позиція викладена Верховним Судом в ухвалі від 02 травня 2019 року у справі № 3д/9901/2/19 при вирішенніпитання про забезпечення доказів.

Відповідно до ст. 298 ЦПК України суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.

Згідно із ч. 1 ст. 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Предметом доказування в даній категорії справ є: наявність хронічного, стійкого психічного розладу; факти, що підтверджують, що громадянин не може розуміти значення своїх дій та керувати ними; причинний зв`язок між психічним розладом і тим, що громадянин не здатний усвідомлювати значення своїх дій керувати ними; досягнення встановленого законом віку громадянином, відносно якого ставиться питання про визначення його недієздатним; інші обставини; висновок судово-психіатричної експертизи; довідки з медичної установи; довідки про постановку на облік у психіатричній установі; виписка з історії хвороби.

Усі доводи і докази щодо предмету доказування мають бути чітко і детально викладені заявником у поданій заяві.

У порушення зазначених вимог процесуального закону, заявник в обґрунтування своїх вимог не зазначив та не надав суду докази, що свідчать про наявність у ОСОБА_2 , психічних захворювань, які діагностовано лікарями та існують станом на дату звернення до суду з даною заявою, а саме: медичні довідки про психічний стан здоров`я, перебування на обліку лікаря-психіатра, проходження лікування в умовах стаціонару (виписний епікриз) інше).

Положеннямист.117 ЦПК Українивизначено вимоги, яким повинна відповідати заява про забезпечення доказів.

Дослідженням змісту заяви про забезпечення доказів, поданої заявником встановлено її невідповідність вимогамст.117 ЦПК України, зокрема:

-заявником в своїй заяві жодним чином не зазначено вмотивованих підставпро призначенняекспертизи тадоказів стануздоров`я особи,такожщо збирання чи подання заявлених ним доказів є для нього неможливим чи утрудненим,відсутні докази, які б свідчили про вжиття в позасудовому порядку заходів що свідчили б про доцільність застосування судом заходів забезпечення таких доказів.

-у заяві про забезпечення доказів не зазначається:обґрунтування необхідності забезпечення доказів; спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази,а саме заява учасника судового розгляду про призначення експертизи має містити перелік питань, з яких експерт має надати суду висновок, найменування закладу, якому необхідно доручити проведення експертизи, мотиви призначення експертизи.

Згідно з ч.4 ст.117ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог цієї статті, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

З огляду на невідповідність заяви про забезпечення доказів вимогамст.117 ЦПК України,суд вважаєза необхіднеповернути їїзаявникові.

Відповідно до положеньст. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.

Забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія.

Згідност. 118 ЦПК України, заява про забезпечення доказів розглядається в судовому засіданні в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з особливостями, встановленими цією статтею.

За змістом наведених норм обов`язковою умовою для вжиття судом заходів щодо забезпечення доказів є встановлення обставин, які дають підстави для висновку, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Обов`язок доведення таких обставин покладається на особу, яка звертається до суду із заявою про забезпечення доказів.

Окрім того, аналізуючи зазначені вище положенняЦПК Україниу зіставленні з вимогами заявника насамперед слід зауважити, що процесуальний механізм забезпечення доказів, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено або збирання або подання останніх стане згодом неможливим чи утрудненим.

Тобто забезпечення доказів - це механізм не лише здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, а й насамперед запобігти їх імовірній втраті у майбутньому.

Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 9901/845/18.

Суд при вирішенні питання про забезпечення доказів має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення доказів; забезпечення збалансованості прав та інтересів сторін; наявності взаємозв`язку між забезпеченням доказів, а також запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб учасників даного судового процесу, а також те, що є наявні підстави вважати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Ці обставини суд вважає істотними і необхідними для забезпечення доказів.

Разом з тим, слід зазначити про те, що заява про забезпечення доказів не містить обґрунтування того, що докази, які просить забезпечити заявник, можуть бути згодом неможливими чи утрудненими.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що заявником не достатньо обґрунтовано та не доведено необхідність забезпечення доказів, збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Крім того, у заяві не зазначено обставин, за якими є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Відповідно до ч. 4 ст. 117 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог цієї статті, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Отже, заява підлягає поверненню заявнику.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.76,116,117,118 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів, - повернути заявнику.

Відповідно до ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Згідно з ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.

Суддя М.М.Войнарівський