СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2023 року м. Харків Справа № 922/829/22
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Россолов В.В. , суддя Гребенюк Н.В.
за участю секретаря судового засідання Яковенко В.С.
та за участю представників сторін:
від позивача Жирний О.С. (довіреність № 1-3229 від 05.12.2022) - в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду;
від відповідача Смолянкова І.О. (довіреність № Др-78-0323 від 24.03.2023);
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (вх. № 1116 Х/1)
на рішення Господарського суду Харківської області від 20.09.2022 (повний текст підписано 30.09.2022), ухвалене у складі судді Кухар Н.М.
у справі № 922/829/22
за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз»;
до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз»;
про стягнення 343317, 20 грн
ВСТАНОВИВ:
Акціонерне товариство «Укртрансгаз» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» про стягнення заборгованості за надані послуги транспортування природного газу за Договором № 1109011167/П39 від 28.09.2011 у розмірі 240529, 91 грн, пені у розмірі 41107, 24 грн; 3 % річних від простроченої суми у розмірі 21413, 50 грн та інфляційних втрат у розмірі 40266, 55 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011167/П39 від 28.11.2011.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.09.2022 у позові Акціонерного товариства «Укртрансгаз» до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» про стягнення 343317, 20 грн відмовлено.
Не погодившись з рішенням, ухваленим господарським судом першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство «Укртрансгаз», яке просить:
- поновити пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги;
- скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 20.09.2022 у справі № 922/829/22 повністю, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «Укртрансгаз» задовольнити повністю.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2022 у справі № 922/829/22 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Россолов В.В., суддя Гребенюк Н.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (вх. № 1116 Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 20.09.2022 у справі № 922/829/22. Витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи № 922/829/22.
03.11.2022 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи № 922/829/22.
21.11.2022 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив відмовити Акціонерному товариству «Укртрансгаз» (вх. № 1116 Х/1) у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Харківської області від 20.09.2022 у справі № 922/829/22 залишити без змін.
15.12.2022 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Укртрансгаз» надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій останній просив:
- відхилити доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, з огляду
на їх безпідставність та необґрунтованість;
- задовольнити вимоги Акціонерного товариства «Укртрансгаз» викладені в апеляційній скарзі у справі № 922/829/22 в повному обсязі.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2023 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (вх. № 1116 Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 20.09.2022 у справі № 922/829/22 призначено до розгляду на 04.04.2023 о 12:30 год.
28.02.2023 до Східного апеляційного господарського суду від представника Акціонерного товариства «Укртрансгаз» адвоката Жирного О.С. надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.03.2023 задоволено заяву Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Судове засідання у справі № 922/829/22 призначене на 04.04.2023 о 12:30 год., ухвалено провести за участю представника Акціонерного товариства «Укртрансгаз» адвоката Жирного О.С., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення «EаsyCon», з використанням власних технічних засобів.
Присутній у судовому засіданні (поза межами приміщення суду) представник апелянта (позивача) подану апеляційну скаргу підтримав, просив скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 20.09.2022 у справі № 922/829/22 повністю, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «Укртрансгаз» задовольнити, з підстав викладених у апеляційній скарзі і відповіді на відзив на апеляційну скаргу.
Присутня у судовому засіданні представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечувала та просила відмовити Акціонерному товариству «Укртрансгаз» (вх. № 1116 Х/1) у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Харківської області від 20.09.2022 у справі № 922/829/22 залишити без змін, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
У відповідності до статті 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як встановлено судом, 28.09.2011 між Дочірньою компанією «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (в подальшому змінено на Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» та в подальшому перейменовано на Акціонерне товариство «Укртрансгаз») (газотранспортне підприємство) та Публічним акціонерним товариством «Харківгаз» (в подальшому змінено найменування на Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» (замовник) було укладено Договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011167/П39.
Згідно з п. 1.1 вищевказаного Договору, газотранспортне підприємство зобов`язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (ГРС), а замовник зобов`язується сплатити за надані послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами цього Договору.
Відповідно до п. 11.1 Договору передбачено, що Договір діє в частині транспортування газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків за надані позивачем послуги - до повного виконання відповідачем своїх зобов`язань за цим Договором.
Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Матеріали справи свідчать, що у період надання послуг, в тому числі і в період січень-грудень 2018 і січень-квітень 2019 років, за Договором ані позивач, ані відповідач не заявляли одне одному про припинення дії Договору або про перегляд його умов.
Згідно з Угодою від 10.12.2019 про розірвання договору на транспортування природного газу № 1109011167/П39, сторони дійшли згоди про розірвання даного Договору з 01.05.2019.
Відповідно до п. 3.1 Договору, послуги з транспортування газу оформляються Газотранспортним підприємством (позивачем) і Замовником (відповідачем) актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами.
Газотранспортне підприємство до 15-го числа місяця, наступного за звітнім, направляє Замовнику два примірники акта наданих послуг за звітній місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою газотранспортного підприємства (п. 3.2 Договору).
У відповідності до п. 3.4 Договору передбачено, що акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків Замовника з Газотранспортним підприємством.
Згідно з п. 5.1 Договору, розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.
Тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами для підприємства позивача встановлений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 29.12.2015 № 3159 «Про встановлення загального тарифу на транспортування природного газу, тарифів на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами».
Відповідно до п. 6.3.2 Договору замовник взяв на себе обов`язок своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість послуг згідно з умовами Договору.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач надав у 2018 та 2019 роках відповідачу послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами на загальну суму 1 518 106,56 грн.
Факт отримання відповідачем послуг транспортування за Договором у період: січень, серпень, жовтень, грудень 2018 року та січень-лютий 2019 року підтверджується підписаними між сторонами без зауважень актами наданих послуг транспортування, копії яких містяться в матеріалах справи.
Акти наданих послуг за вересень, листопад 2018 року з боку відповідача не підписані, але за цей період з боку Акціонерного товариства «Харківгаз» було здійснено оплати № 8, № 9 та № 18 із призначенням платежу «Постанова КМУ від 04.03.2002 № 256 за послугу транспортування природного газу за 2018 рік з Договором 1109011167/П39 від 28.09.2011 року», про що свідчать відповідні копії банківських виписок.
Крім того, факт отримання відповідачем послуг транспортування за Договором за вересень листопад 2018 року підтверджується наданими відповідачем Алокаціями (звітами) про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ «Харківгаз», між замовниками послуги транспортування (постачальниками) за вересень, листопад 2018 року.
Не підписання вказаних актів є порушенням п. 6.3.3 Договору, відповідно до якого відповідач зобов`язався оформити надані послуги з транспортування актами наданих послуг.
Сплата наданих послуг за вересень та листопад 2018 року свідчить про те, що сторона вжила заходів, спрямованих на прийняття вказаних обсягів наданих послуг за Договором та виконання його умов.
За даними позивача, обсяг протранспортованого відповідачу за Договором природного газу у березні та квітні 2019 року складає 11275,439 тис. м3 та 5989,697 тис.м3, відповідно, та підтверджується даними з Інформаційної платформи, яка з урахуванням вимог п. 1 глави 3 розділу IV Кодексу газотранспортної системи застосовується для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб`єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ.
Відповідно до п. 5.5 Договору визначено, що оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється відповідачем (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, в якому буде здійснюватися транспортування газу.
Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводяться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Згідно з п. 5.6 Договору визначено, що у випадку, якщо замовник є гарантованим постачальником, то замовник здійснює оплату послуг з транспортування газу в місяці, у якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок газотранспортного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Проте, відповідач в порушення зазначених вище умов Договору, надані у 2018 та 2019 роках, згідно з Договором, послуги оплатив частково на суму 1 277 576, 65 грн, а саме: повністю сплатив заборгованість за надані послуги транспортування у період: січень-листопад 2018 року та січень-лютий 2019 року. Частково несплаченою залишилась заборгованість за надані послуги транспортування у грудні 2018 року та повністю несплачена заборгованість за березень-квітень 2019 року.
Отже, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість з оплати вартості наданих за Договором послуг у розмірі 240 529, 91 грн, яка на даний час відповідачем не сплачена.
Враховуючи те, що відповідач допустив прострочення оплати за надані послуги, позивачем на підставі умов Договору та приписів ч. 2 статті 625 ЦК України, нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 41107, 24 грн; 3 % річних від простроченої суми у розмірі 21413, 50 грн та інфляційних втрат у розмірі 40266, 55 грн.
Вказані обставини стали підставою звернення позивач до суду з даним позовом.
Як вже було зазначено, рішенням Господарського суду Харківської області від 20.09.2022 у позові Акціонерного товариства «Укртрансгаз» до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» про стягнення 343317, 20 грн відмовлено.
Мотивуючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Укртрансгаз» є обґрунтованими та такими, що підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами.
Водночас, суд дійшов висновку про задоволення заяви відповідача та застосування наслідків пропуску строку спеціальної позовної давності, передбаченої ч. 5 статті 315 ГК України. Суд відзначив, що спірний Договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами є договором перевезення вантажів, а тому для нього встановлюється спеціальна позовна давність в шість місяців. Однак, з даним позовом позивач звернувся до суду з пропуском спеціального строку позовної давності.
При перегляді рішення місцевого господарського суду із врахуванням меж апеляційного перегляду згідно положень статті 269 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.
За приписами абз. 1 ч. 1 статті 32 Закону «Про ринок природного газу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 статті 32 зазначеного Закону за договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу.
Кодекс ГТС визначає договір транспортування як договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування) на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги) (п. 5 Глава 1 Розділ I Кодексу ГТС - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
У відповідності до статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Натомість відповідно до ч. 1 статті 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Закон «При ринок природного газу» та Кодекс ГТС визначають предмет договору транспортування як надання послуг, які можуть включати: надання доступу до потужності (розподіл потужності); послуги транспортування; послуги балансування.
Кодекс ГТС встановлює, що одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування (абз. 1 п. 1 Глава 1 Розділ VIII).
Відповідно до ч. 7 статті 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Колегія суддів зауважує, що норми ЦК України та ГК України можуть застосовуватися до договору транспортування газу (як загальні норми) лише в частині, в якій вони не змінені спеціальним регулюванням, встановленим законодавством про ринок природного газу.
Разом з тим, Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові 15.07.2022 у справі №921/184/21 зазначив, що договір транспортування природного газу є договором, який передбачає надання трьох видів послуг, а його істотні умови визначені статтею 901 ЦК України та спеціальним законодавством: Законом «Про ринок природного газу», Кодексом ГТС, Типовим договором.
При цьому Верховний Суд у наведеній постанові відступив від врахованих судом першої інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 920/206/19, від 23.07.2020 у справі № 920/180/19, про те що договори транспортування природного газу за своєю правовою природою є договорами перевезення вантажу і до правовідносин за ними підлягають застосуванню положення статей 306, 307, 315 ГК України, оскільки зазначені договори за своєю правовою природою є договорами про надання послуг, виходячи зі спеціального регулювання, встановленого законодавством про ринок природного газу.
У зв`язку з наведеним, колегія суддів апеляційної інстанції вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо віднесення укладеного сторонами Договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011167/П39 від 28.09.2011 до договорів перевезення вантажів, оскільки зазначений Договір є договором про надання послуг.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач надав відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу у 2018 та 2019 роках в обсягах 102798,439 тис.м3 на загальну суму 1518106, 56 грн, який було використано (спожито) відповідачем для ВТВ та власних потреб.
Факт отримання відповідачем послуг транспортування за Договором за період: січень-серпень, жовтень, грудень 2018 року та січень-лютий 2019 року, підтверджується підписаними між сторонами без зауважень актами наданих послуг транспортування, а також оплатами послуг за вересень, листопад 2018 року (період, за який акти наданих послуг не були підписані відповідачем) із призначенням платежу «Постанова КМУ від 04.03.2002 № 256 за послугу транспортування природного газу за 2018 рік за Договором 1109011167/П39 від 28.09.2011», про що свідчать надані позивачем копії банківських виписок.
Крім того, факт отримання відповідачем послуг транспортування за Договором за вересень, листопад 2018 року підтверджується даними самого відповідача, а саме: наданими ним Алокаціями (звітами) про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ «Харківгаз», між замовниками послуги транспортування (постачальниками) за вересень, листопад 2018 року.
Строк оплати наданих послуг, відповідно до розділу 5 Договору, є таким, що настав.
Матеріали справи не містять, а відповідачам не надано суду доказів сплати існуючої заборгованості у розмірі 240529, 91 грн.
Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 240529,91 грн є обґрунтовані та правомірні.
Щодо заявленої до стягнення пені у розмірі 41107, 24 грн, колегія судів зазначає таке.
Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Згідно з ч. 1, 3 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до ч. 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
У відповідності до ч. 6 статті 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано
Згідно з п.7.3. Договору, у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
За розрахунком позивача сума пені становить 41107, 26 грн
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 41107, 26 грн, колегія суддів встановила, що дані нарахування здійснено арифметично вірно, а отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтовані.
Щодо заявлених до стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 21413, 50 грн та інфляційних втрат у розмірі 40266, 55 грн, колегія суддів виходить з наступного.
У відповідності до статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, враховуючи положеннястатті 625 ЦК України, нарахування інфляційних на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначенийДержавною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Така правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, від 23.10.2018 у справі №913/70/18, яку суд апеляційної інстанції враховує при розгляді спірних правовідносин у відповідності до ч. 4статті 236 ГПК України.
За розрахунком позивача сума 3 % річних становить 21413, 50 грн та сума інфляційних втрат становить 40266, 55 грн.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3 % річних у розмірі 21413, 50 грн та інфляційних втрат у розмірі 40266, 55 грн, суд апеляційної інстанції встановив, що вони є вірними, а методика нарахування відповідає зазначеному вище, а отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтовані.
Водночас, відповідачем у справі заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності.
Згідно ч. 3, 4 статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до статті 256 ЦК України, позовну давність визначено, як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі Відкрите акціонерне товариство Нафтова компанія «Юкос" проти Росії»; п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
У відповідності до статті 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірний Договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами є договором перевезення вантажів, який підпадає під правове регулювання статей 306, 307, 315 ГК України, а тому для нього встановлюється позовна давність в шість місяців.
Так, місцевим судом було встановлено, що передбачений ч. 5 статті 315 ГК України шестимісячний строк позовної давності для звернення позивача до суду щодо стягнення сум основного боргу сплив ще у 2019 році. Позов подано до суду у травні 2022 року, тобто з пропуском строку позовної давності більш ніж у 2 роки.
Скаржник в апеляційній скарзі зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції щодо застосування спеціальної позовної давності у шість місяців, передбаченої ч. 5 статтею 315 ГК України, до відносин, які виникли на підставі Договору на транспортування природного газу.
Відповідно до ч. 5 статті 315 ГК України для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Колегія суддів погоджується з доводами апелянта в цій частині, оскільки як вже зазначалось апеляційним судом вище, договір на транспортування природного газу за своєю правовою природою не є договором перевезення вантажу, натомість фактично є договором надання послуг в розумінні Глави 63 ЦК України.
При цьому, чинне законодавство не встановлює спеціальних правил перебігу позовної давності для договорів надання послуг та, зокрема, для договорів транспортування природного газу. Також відповідні спеціальні правила не визначені і укладеним сторонами Договором. Тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню загальні правила перебігу позовної давності, визначені Глава 19 ЦК України.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постановах від 26.09.2022 у справі № 906/527/21, від 31.08.2022 у справі № 909/537/21.
Згідно з абз. 1, 2 ч. 5 статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Колегія суддів зазначає, що основна заборгованість у відповідача перед позивачем за надані послуги транспортування природного газу у розмірі 240529, 91 грн виникла за період грудень 2018 року, березень квітень 2019 року.
Відтак, враховуючи положення п. 5.6. Договору, яким передбачено, що остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів, суд апеляційної інстанції зазначає, що позовна давність для таких вимог спливає: 20.01.2022, 20.04.2022, 20.05.2022 відповідно.
Позивач звернуся до Господарського суду Харківської області з даним позовом 18.05.2022, що підтверджується штеплем на поштовому конверті.
Разом з тим, Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» зі змінами, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин.
В подальшому дію карантину, встановленого цією постановою, продовжено на всій території України згідно з постановами Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020, №500 від 17.06.2020, №641 від 22.07.2020, №760 від 26.08.2020, №956 від 13.10.2020, №1236 від 09.12.2020 до 28.02.2021.
У зв`язку з чим Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-ІХ, яким, зокрема, й доповнено Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України п. 12 наступного змісту:
«Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 1293 цього Кодексу, продовжуються а строк дії такого карантину».
Відтак, якщо до 12.03.2020 позовна давність не спливла, її строк продовжується на час дії карантину, який триває.
Отже, з урахуванням положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» загальна позовна давність за вимогами про стягнення заборгованості за грудень 2018 року та березень 2019 року, не сплила та є продовженою. Загальна позовна давність за вимогою про стягнення заборгованості за квітень 2019 року пропущена не була.
Досліджуючи можливість пропуску позивачем як загальної позовної давності за вимогами про стягнення 3% річних та інфляційних втрат (3 роки), так і спеціальної позовної давності за вимогами про стягнення пені (1 рік), колегія суддів зауважує, що розрахунок позивача здійснений в межах строків позовної давності, передбаченої статями 257, 258 ЦК України з урахуванням продовження строків позовної давності відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів констатує, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Укртрансгаз» до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» про стягнення заборгованості за надані послуги транспортування природного газу за Договором № 1109011167/П39 від 28.09.2011 у розмірі 240529, 91 грн, пені у розмірі 41107, 24 грн; 3 % річних від простроченої суми у розмірі 21413, 50 грн та інфляційних втрат у розмірі 40266, 55 грн, є обґрунтованими, такими, що підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, а отже підлягають задоволенню.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Враховуючи зазначене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи, що призвело до ухвалення помилкового рішення, яке відповідно до статті 277 ГПК України підлягає скасуванню та ухваленням нового рішення про задоволення позову.
З огляду на те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, судові витрати, понесені Акціонерним товариством «Укртрансгаз» у зв`язку зі сплатою судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
За змістом ч. 1 статті 273 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Відповідно до положень п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому Указами Президента України строк дії воєнного стану продовжувався, за останніми змінами відповідно доУказу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06.02.2023 № 58/2023, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 строком на 90 діб.
Відповідно до Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
На підставі вищевикладеного, враховуючи приписи статті 3 Конституції України, зважаючи на наявність активних військових дій та загрози небезпеки на території України, у тому числі в м. Харкові, а також особливого (дистанційного) режиму роботи Східного апеляційного господарського суду, обмеження доступу та відвідування працівниками та суддями будівлі Східного апеляційного господарського суду з міркувань безпеки, розгляд даної апеляційної скарги здійснений судом апеляційної інстанції у межах розумного строку в розумінні положень ГПК України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (вх. № 1116Х) задовольнити.
Рішення Господарського суду Харківської області від 20.09.2022 у справі № 922/829/22 скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» (61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, 1, код ЄДРПОУ 03359500) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) заборгованість за надані послуги транспортування природного газу за Договором № 1109011167/П39 від 28.09.2011 у розмірі 240529, 91 грн, пеню у розмірі 41107, 24 грн, 3 % річних від простроченої суми у розмірі 21413, 50 грн, інфляційні втрати у розмірі 40266,55 грн, та витрати зі сплати судового збору у розмірі 5149, 76 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» (61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, 1, код ЄДРПОУ 03359500) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 7724, 64 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 286-289 ГПК України.
У судовому засіданні апеляційної інстанції 04.04.2023 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 11.04.2023.
Головуючий суддя І.А. Шутенко
Суддя В.В. Россолов
Суддя Н.В. Гребенюк
Суд | Східний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 04.04.2023 |
Оприлюднено | 13.04.2023 |
Номер документу | 110172984 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні