Рішення

від 11.04.2023 по справі 910/2216/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.04.2023Справа № 910/2216/23

Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Привалова А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників

справу 910/2216/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМА ФАСІЛІТІ ГРУП"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БРОДЛЕНД"

про стягнення 74 917,89 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛМА ФАСІЛІТІ ГРУП" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БРОДЛЕНД" про стягнення 186 386,41 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором № 27/0320 про надання послуг із щоденного прибирання нежитлових приміщень від 28.02.2020, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 131024,11 грн, за прострочення сплати якої нараховані пеня в сумі 26 798,00 грн, 3% річних - 3923,89 грн та інфляційні втрати - 24640,32 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, в ухвалі суд визнав дану справу малозначною та ухвалив розгляд справи здійснювати без виклику представників сторін.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Сурікова, 3, м. Київ, 03035.

Відповідач ухвалу суду про відкриття провадження у справі та призначення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін отримав 03.03.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, долученим до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Станом на дату винесення даного рішення від позивача не надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також не отримано від відповідача відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

28.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛМА ФАСІЛІТІ ГРУП" (за договором - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БРОДЛЕНД" (за договором - замовник) було укладено Договір № 27/0320 про надання послуг із щоденного прибирання нежитлових приміщень (далі - договір), відповідно до п.1.1. якого Виконавець зобов`язується у відповідності до завдань Замовника надати, згідно із Додатком № 1 до цього Договору (надалі - Послуги), а Замовник зобов`язується оплатити Виконавцю надані ним послуги на умовах та в порядку, визначених даним Договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору вартість надання Послуг на Об`єкті за один

календарний місяць визначена в Додатку № 1 до даного Договору, який є невід`ємною

частиною даного Договору, в тому числі ПДВ.

Оплата наданих Послуг здійснюється Замовником щомісячно протягом 10 банківських днів з моменту підписання Акту прийому-передачі наданих послуг (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору, Акт приймання-передачі наданих послуг складається за поточний місяць та надається Виконавцем Замовнику до 5 числа місяця наступного за звітним. Замовник протягом 10 банківських днів підписує Акт приймання-передачі наданих Послуг, або у випадку наявності зауважень до якості наданих послуг, їх кількості, обсягу або наявності ненаданих послу, Замовник надає письмову відмову від підписання такого Акту до якого додається перелік зауважень (дефектів) які необхідно усунути.

Відповідно до п.3.3. Договору, у випадку, якщо Замовник в строк, визначений п.3.1, не підпише Акт приймання-передачі наданих послуг та/або не надасть письмової відмови від прийняття Послуг надані Послуги вважаються прийнятими, а Акт приймання-передачі наданих послуг - підписаним зі сторони Замовника без зауважень.

У п. 8.1. договору сторони визначили, що Договір набирає сили з моменту його підписання сторонами та діє з 01 березня 2020 р. до 30 квітня 2020 р.

Умовами п. 8.3. Договору передбачено, що Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Також, сторони підписали до Договору № 27/0320 про надання послуг із щоденного прибирання нежитлових приміщень від 28.02.2020 Додаток № 1 - Протокол узгодження договірної ціни та Додаток № 2 - Основні види наданих послуг.

При цьому, у Додатку № 1 до Договору, сторони визначили, що об`єкт Замовника із щоденного прибирання нежитлових приміщень, розташований в м. Миколаїв, пр. Героїв України (Героїв Сталінграду) 9-Р, площею 994 м.кв. вартість послуг в місяць в т.ч. ПДВ становить 44 739,94 грн.

Крім того, 30.04.2020 сторони підписали Додаткову угоду № 1, якою продовжили строк дії Договору до 30 червня 2020 року (включно) та виклали п. 8.3. Договору у наступній редакції: « 8.3. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний місяць, якщо за 30 днів до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із Сторін».

В матеріалах справи відсутні докази розірвання договору сторонами, відтак, суд вважає, що на дату виникнення спірних правовідносин між сторонами Договір № 27/0320 про надання послуг із щоденного прибирання нежитлових приміщень від 28.02.2020 був чинним.

Як стверджує позивач, у період грудень 2021 року - лютий 2022 року ним було надано відповідачу обумовлені Договором послуги з прибирання приміщень на загальну суму 131 024,11 грн, що підтверджується: актом здачі-прийняття наданих послуг (виконаних робіт) № 960 від 31.12.2021 на суму 44 739,94 грн та рахунком на оплату № 970 від 31.12.2021; актом здачі-прийняття наданих послуг (виконаних робіт) № 38 від 31.01.2022 на суму 44 739,94 грн та рахунком на оплату № 39 від 31.01.2022; актом здачі-прийняття наданих послуг (виконаних робіт) № 132 від 28.02.2022 на суму 41 544,23 грн та рахунком на оплату № 132 від 28.02.2022.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не підписав акт здачі-прийняття наданих послуг (виконаних робіт) № 132 від 28.02.2022 на суму 41 544,23 грн.

Оскільки відповідач в обумовлений договором строк не оплатив надані позивачем у період з грудня 2021 року по лютий 2022 року послуги, останній 27.12.2022 звернувся до відповідача з претензією, в якій вимагав протягом 7 днів з моменту отримання претензії сплатити заборгованість у сумі 131 024,11 грн.

Вказану претензію відповідач отримав 13.01.2023, проте залишив без відповіді та задоволення.

Таким чином, неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором № 27/0320 про надання послуг із щоденного прибирання нежитлових приміщень від 28.02.2020 щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг стало підставою для звернення позивача до суду для захисту свого порушеного права шляхом стягнення з відповідача заборгованості в сумі 131024,11 грн, за прострочення сплати якої нараховані пеня в сумі 26 798,00 грн, 3% річних - 3923,89 грн та інфляційні втрати - 24640,32 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, правовідносини, що виникли між сторонами за Договором №27/0320 про надання послуг із щоденного прибирання нежитлових приміщень від 28.02.2020, регулюються положеннями договору про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом вище, порядок підписання відповідачем акту прийому-передачі наданих послуг та його оплата регульовані п. 3.1.та п. 3.3. Договору.

Позивачем на підтвердження надання відповідачу обумовлених Договором послуг з прибирання приміщень у спірних період на загальну суму 131 024,11 грн до матеріалів справи додано підписані повноважними особами та скріплені печатками сторін акт здачі-прийняття наданих послуг (виконаних робіт) № 960 від 31.12.2021 на суму 44 739,94 грн та акт здачі-прийняття наданих послуг (виконаних робіт) № 38 від 31.01.2022 на суму 44 739,94 грн.

Водночас, доданий до справи акт здачі-прийняття наданих послуг (виконаних робіт) за лютий 2022 року № 132 від 28.02.2022 на суму 41 544,23 грн відповідачем підписаний не був.

У позовній заяві позивач стверджує, що надіслав вказаний акт відповідачу у встановлений договором строк.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, позивачем належними та допустимими доказами не доведено факт надіслання або вручення відповідачу акта здачі-прийняття наданих послуг (виконаних робіт) за лютий 2022 року № 132 від 28.02.2022 на суму 41 544,23 грн у порядку та строк, визначені в п. 3.1. договору, тобто до 05.03.2022.

Втім, вказаний акт здачі-прийняття наданих послуг (виконаних робіт) за лютий 2022 року № 132 від 28.02.2022 на суму 41 544,23 грн був надісланий на адресу відповідача в додатку до претензії за № 541 від 27.12.2022 та отриманий останнім 13.01.2023.

В матеріалах справи відсутня відмова відповідача від підписання акта здачі-прийняття наданих послуг (виконаних робіт) за лютий 2022 року № 132 від 28.02.2022 на суму 41 544,23 грн, відтак, в силу положень п. 3.3. договору, послуги надані позивачем за лютий 2022 року вважаються прийнятими, відповідно акт здачі-прийняття наданих послуг (виконаних робіт) № 132 від 28.02.2022 на суму 41 544,23 грн підписаним зі сторони замовника без зауважень.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене та виходячи з норми ст.530, 903 ЦК України, строк виконання відповідачем зобов`язань з оплати наданий послуг на суму 131 024,11 грн є таким, що настав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як свідчать матеріали справи, відповідач всупереч договору своє зобов`язання зі своєчасної оплати наданих послуг не виконав, у зв`язку з чим наявна заборгованість у сумі 131 024,11 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідно до умов договору строк оплати наданих послуг настав, а доказів сплати заборгованості станом на день розгляду справи відповідачем не надано, позовні вимоги про стягнення заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню в розмірі 131 024,11 грн.

Крім того, позивача просить стягнути з відповідача за порушення виконання зобов`язань за договором пеню в сумі 26 798,00 грн, 3% річних - 3923,89 грн та інфляційні втрати - 24640,32 грн.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У п. 5.2. договору сторони визначили, що за несвоєчасну оплату чи не оплату замовником наданих виконавцем послуг за даними договором, замовник за письмовою вимогою сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки, встановленою НБУ, яка діяла на час прострочення від несвоєчасно оплаченої або неоплаченої суми за кожен день прострочення.

Водночас, положеннями ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.5 ч. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань № 14 від 17.12.2013, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Перевіривши складений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про його необґрунтованість, оскільки останній здійснено за шість місяців, які передували звернення до суду з позовом, що суперечить приписам ч. 6 ст. 232 ГК України.

Як встановлено судом вище та з урахуванням умов оплати наданих послуг, визначених у п. 2.2. договору, відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Актом здачі-прийняття наданих послуг (виконаних робіт) № 960 від 31.12.2021, починаючи з 18.01.2022; за Актом здачі-прийняття наданих послуг (виконаних робіт) № 38 від 31.01.2022, починаючи з 15.02.2022; за Актом здачі-прийняття наданих послуг (виконаних робіт) № 132 від 28.02.2022, починаючи з 30.01.2023. Відповідно саме з указаних дат у позивача виникло право щодо нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд, здійснивши перерахунок пені з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, а також визначенням дати прострочки відповідача за Актом здачі-прийняття наданих послуг (виконаних робіт) № 132 від 28.02.2022, починаючи з 30.01.2023, з урахуванням облікової ставки НБУ, що діяла у спірний період, дійшов висновку, що розмір пені становить 14 182,47 грн, а відтак позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, з наведених норм права вбачається, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наведених позивачем у позовній заяві розрахунків 3% річних та інфляційних втрат у межах заявлених позивачем періодів, суд дійшов висновку про те, що вони є арифметично невірними, оскільки позивачем неправильно визначено початок перебігу строку прострочки виконання зобов`язання за Актом здачі-прийняття наданих послуг (виконаних робіт) № 132 від 28.02.2022.

Отже, за розрахунком суду з відповідача підлягають стягненню 3% річних у загальній сумі 2831,20 грн та інфляційні втрати в сумі 23 245,40 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, як і не надав контр розрахунків заявлених до стягнення сум.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

Що стосується витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано Договір №222/юр про надання правничих послуг та відповідального зберігання документів від 06.07.2020, укладений між позивачем та Адвокатським об`єднанням "Адвокатська компанія "Паритет", Акт №7-02/23 наданих адвокатських (юридичних) послуг на суму 10 000,00 грн та платіжна інструкція № 237 від 07.02.2023 про сплату вищевказаної суми на користь Адвокатського об`єднання.

За приписами ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи (окрім судового збору), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки за результатами розгляду даної справи позов задоволено частково, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, зокрема на відповідача у розмірі 9 189,69 грн.

Натомість, відповідачем не наведено обґрунтованих обставин та не надано суду жодного доказу в підтвердження неспівмірності витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката у даній справі, що свідчить про відсутність підстав для відмови в покладенні таких на відповідача.

Керуючись ст. 129, 237-238, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БРОДЛЕНД" (03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3; ідентифікаційний код 42877316) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМА ФАСІЛІТІ ГРУП" (02095, м. Київ, вул. Анни Ахматової, буд. 47, прим. 1-19, ідентифікаційний код 40969787) заборгованість у сумі 131 024 грн 11 коп., пеню - 14 182 грн 47 коп., 3% річних - 2 831 грн 20 коп., інфляційних втрат - 23 245 грн 40 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 2569 грн 25 коп. та 9 189 грн 69 коп. витрат на правничу допомогу.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено та підписано: 11.04.2023.

Суддя А.І. Привалов