Рішення від 12.04.2023 по справі 910/14647/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.04.2023Справа № 910/14647/22

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК УКРАЇНА" (вул. Верхній Вал, буд. 68, м. Київ, 04071) до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Єжи Гедройця, буд.5, м. Київ, 03150) про стягнення 24 190,88 грн.

без повідомлення (виклику) сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Підприємство з іноземними інвестиціями "АМІК УКРАЇНА" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про стягнення 24 190,88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині своєчасної доставки вантажу за залізничною накладною №23200516, що, в подальшому, стало підставою для нарахування позивачем неустойки у сумі 24 190,88 грн за перевищення строку доставки вантажу.

Представник позивача вказує, що строк позовної давності за залізничною накладною №23200516 мав спливти 27.04.2022. Разом з тим 17 березня 2022 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо дії норм на період воєнного стану, яким було внесені зміни до Цивільного кодексу України, а саме: розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40-44, ст. 356) доповнено пунктом 19 такого змісту:

"19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 було введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 року, № 259/2022 від 18.04.2022 року, № 341/2022 від 17.05.2022 року воєнний стан продовжено по 25 серпня 2022 року.

Враховуючи наведене, строки позовної давності за Накладною продовжені, у зв`язку з чим цей позов пред`явлено в межах строку позовної давності, визначеної згідно ст. 258 ЦК України, § 1 ст. 48 УМВС.

Ухвалою суду від 09.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

07.02.2023 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог та застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

Заперечення обгрунтовано зокрема тим, що позивачем не вірно було обрано методологію розрахунку неустойки, однак як вказує представник відповідача за методологією зазначеною останнім, результат є незмінним.

Також відповідачем було подано заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності, останнє обґрунтоване тим, що право на пред`явлення позову настає з дня видачі вантажу одержувачу (параграф 2 статті 47 УМВС).

За накладною № 23200516 Барбаров білоруська залізниця - Кременець регіональної філії «Львівська залізниця» термін на пред`явлення позову розраховується:

- 26.08.2021 - виникло право пред`явлення претензії (дата повідомлення про прибуття вантажу);

- 23.10.2021 - зупинено перебіг строків давності (у зв`язку із пред`явленням претензії);

- 24.04.2022 - закінчився 180-денний строк наданий перевізнику для розгляду претензії та надання відповіді на неї (відраховується з моменту отримання претензії Відповідачем, тобто з 12.10.2021);

- 26.04.2022 - перебіг строку давності продовжився (у зв`язку з закінченням 180-денного строку, наданого для надання відповіді на Претензію);

- 27.04.2022 строк позовної давності закінчився.

З огляду на вищевикладене відповідач вказує, що позивачем пред`явлено до суду позов (20.12.2022 направлено засобами поштового зв`язку), тобто, з пропуском строку позовної давності.

Крім того представник відповідача просив поновити строк для подання відзиву на позовну заяву.

Вимога про поновлення строку обґрунтована тим, що з 10.10.2022 російська федерація здійснювала та продовжує здійснювати масовані ракетні обстріли, в тому числі, й критичної інфраструктури України.

Повітряні тривоги в зазначений період могли в загальному тривати до 5 і більше годин на день (в робочий час), внаслідок чого, працівники AT «Укрзалізниця», як об`єкту критичної інфраструктури змушені були перебувати постійно в укриттях.

Ракетами та дронами уражені майже всі регіони України, в тому числі, Київщина, та пошкоджено об`єкти енергетичної інфраструктури, внаслідок чого в Україні введено екстрені аварійні відключення електроенергії.

Наразі, внаслідок аварійних та стабілізаційних відключень електроенергії в будівлі філії «Центр транспортної логістики» AT «Укрзалізниця», де розміщені робочі місця працівників юридичного відділу, які здійснюють супровід судових справі від імені AT «Укрзалізниця», відсутнє електропостачання, подеколи й до 5 годин на день (в період робочого часу).

Все вищезазначене призвело до значного зменшення часу на підготовку відзиву на позовну заяву у даному спорі.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини першої статті 118 цього Кодексу право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Частиною другою цієї статті передбачено, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 119 ГПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (ч.2).

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущеного строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи (ч.3).

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (ч.4).

Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію (ч.5).

Пунктом 1 статті 6 розділу I Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до статті 7 ГПК України одним із принципів здійснення правосуддя в господарських судах є рівність усіх учасників господарського процесу перед законом і судом.

Положеннями частини першої статті 165 ГПК України визначено, що особи, які беруть участь у справі, мають право подати до господарського суду першої інстанції відзив (заперечення) на позовну заяву в письмовій формі протягом встановленого судом першої інстанції строку.

У пункті 7 розділу II рішення у справі «Мінак та інші проти України» ЄСПЛ указав, що Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (рішення від 27 жовтня 1993 року у справах «Авотіньш проти Латвії», заява № 17502/07, пункт 119 та «Домбо Бехеєр Б. В . проти Нідерландів», пункт 33). Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі з апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи (пункти 17 - 18 рішення від 06 лютого 2001 року у справі «Беер проти Австрії», заява № 30428/96).

Враховуючи практику ЄСПЛ та керуючись пунктом 1 статті 6 Конвенції, суд не може позбавити відповідача можливості надати йому відзив по справі та не виконати свого зобов`язання щодо дотримання закріпленого у статті 6 Конвенції принципу рівності сторін.

Оскільки відзив на позовну заяву подано разом з заявою про поновлення строку, суд вважає за можливе поновити строк на подання відзиву на позовну заяву та прийняти його до розгляду.

Разом з тим представник відповідача наголошує, що п. 6 ч. 2 ст. 258 ЦКУ є бланкентою нормою та передбачає застосування тільки ст. 925 ЦКУ, що визначає порядок пред`явлення претензій і позовів, що випливають із договору перевезення у внутрішньому сполученні.

Зважаючи на обставини справи, розгляд якої наразі здійснюється Судом, позивачем пред`явлено позов щодо перевезення у закордонному сполученні, а тому застосуванню підлягають норми статті 926 ЦКУ, а не статті 925 ЦКУ та ст. 258 ЦКУ.

Статтею 926 ЦКУ визначено, що позовна давність, порядок пред`явлення позовів у спорах, пов`язаних з перевезеннями у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).

Нормами параграфу 4 статті 48 Угоди встановлено, що пропуск строку позовної давності є підставою для відмови в задоволенні вимог Позивача.

Отже, пропуск строку позовної давності є підставою для відмови в задоволенні вимог Позивача щодо стягнення з Відповідача неустойки в повному розмірі.

При цьому, відповідач зазначає, що позивач помилково застосовує у даних правовідносинах положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, оскільки Сторонами погоджено застосування норм Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення.

Аналогічна позиція викладена в Постанові ПАГС від 25.01.2021 у справі № 910/7138/20.

Враховуючи звернення Позивача до суду з даним позовом поза межами встановлених Угодою строків, а також беручи до уваги те, що пропущення таких строків приписами УМВС віднесено до безумовних підстав для відмови в задоволенні відповідних вимог, керуючись параграфом 4 ст. 48 УМВС.

Окрім того представника відповідача просив зменшити розміру неустойки до 0 грн.

08.02.2023 від представника позивача надійшла відповідь на відзив відповідно до останньої представник звертає увагу суду, що в УМВС немає положень щодо регулювання правовідносин у період введення воєнного стану.

У відзиві відповідач стверджує, що п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначає чіткий перелік статей, строки у яких продовжуються у період дії в Україні воєнного стану.

Позивач погоджується з твердженням відповідача, що ст. 258 ЦК України містить бланкетні норми, однак для продовження строку спеціальної позовної давності у даній справі необхідно керуватись ч.1 ст. 258 ЦК України, в якій вказуються про спеціальні строки позовної давності для окремих вимог закону, зокрема, дана норма відсилає поміж іншого і до ст. 926 ЦК України, яка вказує на спеціальну позовну давність у спорах, пов`язаних з перевезеннями у закордонному сполученні.

Таким чином, у даній справі спеціальна позовна давність у відповідності ст. 5 УМВС та до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень, ч. 1 ст. 258 ЦК України була продовжена на строк дії воєнного стану в Україні.

Також позивач звертає увагу суду, що висновки у рішенні апеляційного суду у постанові № 910/7138/20 від 25.01.2021 р. є такими, що регулює не подібні правовідносини та не може бути врахована у даній справі, оскільки:

- На час подання позову по справі № 910/7138/20 в Україні не був введений військовий стан, а тому, відповідно, не було обставин (і норм, які з`явились в результаті цих обставин, зокрема, п. 19 Прикінцевих та перехідних положеннях ЦК України) за яких строк позовної давності міг би бути продовжений;

- Висновки апеляційного суду не містять правової позиції відносно умов продовження строків позовної давності, в тому числі на період воєнного стану.

Таким чином, Позивач вважає посилання Відповідача на висновки, викладені в рішенні апеляційного суду № 910/7138/20 від 25.01.2021 р., необгрунтованими, оскільки вони регулюють не подібні правовідносини, рішення прийняте щодо правовідносин, які виникли за інших обставин (не під час воєнного стану), висновки не підтверджують жодне твердження Відповідача та взагалі не відносяться до даної справи.

Таким чином, враховуючи, що у відповідності до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України строк спеціальної позовної давності продовжений до кінця дії воєнного стану, позов по справі № 910/14647/22 подано в межах строку позовної давності.

У зв`язку з вищевикладеним, Позивач вважає заяву про застосування наслідків спливу позовної давності необгрунтованою та просить суд її відхилити.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

19.08.2021 АТ «Укрзалізниця» прийняло згідно із залізничною накладною №23200516 вантаж для перевезення на адресу ПІІ «Амік Україна» від станції барбаров білоруської залізниці до станції Кременець Української залізниці.

Відстань перевезення від станції барбаров до станції горинь становить 272 км, від станції Удрицьк до станції Кременець - 234 км км, що разом становить 506 км.

Як вбачається з залізничної накладної №23200516, вантаж прибув на станцію призначення 25.08.2021.

При цьому, у накладній №23200516 містяться відомості про затримку вантажу на 1 добу під час перевезення (на підставі акту №10452 від 21.08.2021, на підставі акту №10466 від 21.08.2021).

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує, що 17 березня 2022 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо дії норм на період воєнного стану, яким було внесені зміни до Цивільного кодексу України, а саме: розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40-44, ст. 356) доповнено пунктом 19 такого змісту:

"19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 було введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 року, № 259/2022 від 18.04.2022 року, № 341/2022 від 17.05.2022 року воєнний стан продовжено по 25 серпня 2022 року.

Враховуючи наведене, строки позовної давності за Накладною продовжені, у зв`язку з чим цей позов пред`явлено в межах строку позовної давності, визначеної згідно ст. 258 ЦК України, § 1 ст. 48 УМВС.

Оскільки відповідач порушив строк доставки вантажу 23.10.2021 позивач надіслав відповідачу цінним листом претензію про сплату неустойки за прострочення доставки вантажу у розмірі 24190,88 грн., яка була вручена відповідачу 26.10.2021, що підтверджується повідомленням про вручення.

У зв`язку з тим, що Позивачем не отримано відповідь на претензію в строк, встановлений УМВС, спір може вирішуватись у судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку, нараховану за прострочення доставки вантажу за вказаною залізничною накладною №23200516, який за розрахунком позивача становить 24190,88 грн.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші угоди.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із статтею 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць (далі - Статут), який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Відповідно до статті 4 Статуту перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

Як вбачається з матеріалів справи, перевезення вантажу здійснювалося у міжнародному сполученні, а отже спірні правовідносини регулюються Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - УМВС).

Так, УМВС являє собою міжнародну угоду про пряме вантажне сполучення між станціями, які відкриті для вантажних операцій у внутрішньому залізничному сполученні країн, яка розроблена і діє в рамках організації співпраці залізниць (ОСЖД), членом якої є і Україна.

УМВС є чинною з 01.11.1951 для УРСР, а для України УМВС є чинною з 05.06.1992 та відповідно до Закону України «Про правонаступництво України"» та «Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів», тобто, міжнародні перевезення вантажу здійснюються відповідно до правил міжнародних договорів, які відповідно ст. 9 Конституції України та ст. 10 Цивільного кодексу України, є частиною національного законодавства України та підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Крім того, у постанові Кабінету Міністрів України № 246 від 03.04.1993 «Про угоди щодо міжнародного залізничного вантажного та пасажирського сполучення» зазначено, що у зв`язку з прийняттям Державної адміністрації залізничного транспорту України до Організації співдружності залізниць та її приєднанням до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення та Угоди про міжнародне залізничне пасажирське сполучення залізницям, морським пароплавствам, вантажовідправникам і вантажоодержувачам України слід забезпечити виконання цих угод.

Відповідно до § 1 статті 3 УМВС ця Угода встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу в прямому міжнародному залізничному сполученні і в прямому міжнародному залізнично-паромному сполученні.

Параграфом 1 ст. 14 УМВС передбачено, що у відповідності з договором перевезення перевізник зобов`язується за плату перевезти доручений йому відправником вантаж до станції призначення за маршрутом, погодженим відправником і договірним перевізником, і видати його одержувачу. Параграфом 3 цієї ж статті передбачено підтвердження укладення договору перевезення накладною.

Відповідно до параграфу 2 ст. 24 УМВС термін доставки вантажу визначається, виходячи з наступних норм:

- для контейнерів - 1 доба на кожні розпочаті 150 км;

- для інших відправок - 1 доба на кожні розпочаті 200 км.

Також параграфом 3 вказаної статті передбачено, що доставка вантажу збільшується на 1 добу на операції, пов`язані з відправленням вантажу.

Згідно параграфу 5 ст. 24 УМВС, перебіг строку доставки вантажу починається з 0.00 год. дня, наступного за днем укладення договору перевезення, і закінчується в момент передачі отримувачу повідомлення про прибуття вантажу, при цьому неповну добу вважають за повну.

Термін доставки вважається виконаним, якщо вантаж прибув на станцію призначення до закінчення терміну доставки і перевізник повідомив одержувача про прибуття вантажу і можливості передачі вантажу у розпорядження одержувача (параграф 7 ст. 24 УМВС).

Відповідно до ст. 2 УМВС та додатку 1 до УМВС «Правила перевезення вантажів», розділу 1 пункту 2.1. «відправка» - це вантаж за однією накладною (відправлення) приймається до перевезення від одного відправника на одній станції відправлення на адресу одного одержувача на одну станцію призначення.

Як встановлено судом, 19.08.2021 АТ «Укрзалізниця» прийняло згідно із залізничною накладною №23200516 вантаж для перевезення на адресу ПІІ «Амік Україна» від станції станції барбаров білоруської залізниці до станції Кременець Української залізниці..

Відстань перевезення від станції барбаров до станції горинь становить 272 км, від станції Удрицьк до станції Кременець - 234 км км, що разом становить 506 км.

Як вбачається з залізничної накладної №23200516, вантаж прибув на станцію призначення 25.08.2021.

При цьому, у накладній №23200516 містяться відомості про затримку вантажу на 1 добу під час перевезення (на підставі акту №10452 від 21.08.2021, на підставі акту №10466 від 21.08.2021).

Таким чином термін доставки вантажу за залізничною накладною №23200516 повинен був не перевищувати 5 діб.

У § 7 статті 24 УМВС вказано, що термін доставки вважається виконаним, якщо вантаж прибув на станцію призначення до закінчення терміну доставки та перевізник повідомляє одержувача про прибуття вантажу та можливість передачі вантажу у розпорядження одержувача. Порядок повідомлення одержувача визначається національним законодавством, яке діє у місці видачі вантажу.

З огляду на те, що позивач отримав повідомлення про прибуття вантажу та вантаж прибув на станцію призначення 25.08.2021, строк доставки вантажу за накладною №23200516 прострочено на 1 добу.

Відповідно до § 1 статті 45 УМВС, якщо перевізником не було дотримано термін доставки вантажу, обчислений відповідно до статті 24 «Термін доставки вантажу», перевізник сплачує відшкодування за перевищення терміну доставки у вигляді неустойки.

Так, § 2 статті 45 УМВС розмір неустойки за перевищення терміну доставки вантажу визначається виходячи з провізної плати того перевізника, який допустив перевищення терміну доставки, і величини (тривалості) перевищення терміну доставки, що розраховується як відношення перевищення терміну доставки (в добі) до загального терміну доставки, а саме:

6% провізної плати при перевищенні терміну доставки не більше однієї десятої загального терміну доставки;

18% провізної плати при перевищенні терміну доставки більше однієї десятої, але не більше трьох десятих загального терміну доставки;

30% провізної плати при перевищенні терміну доставки понад три десятих загального терміну доставки.

Судом встановлено, що розрахунок неустойки у розмірі 24190,88 грн долучений позивачем до позовної заяви є обґрунтованим та арифметично правильним, розмір якої не оспорюється відповідачем (окрім застосованої методології).

Параграфом 1 статті 47 УМВС передбачено, що позов може бути пред`явлено тільки після пред`явлення претензії.

Згідно з параграфом 3 статті 46 УМВС претензія пред`являється щодо кожної відправки окремо.

Судом встановлено, що позивач 23.10.2021 звернувся до відповідача з претензією про сплату неустойки за прострочення доставки вантажу за залізничною накладною №23200516, яка була отримана відповідачем 26.10.2021, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, фіскальним чеком та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Параграфом 1 статті 48 УМВС передбачено, що позови до перевізника на підставі цієї Угоди пред`являються: про перевищення терміну доставки вантажу - протягом 2 місяців.

Зазначені в § 1 цієї статті строки обчислюються з моменту виникнення права пред`явлення позову, встановленого в § 2 статті 47 «Вимоги за договором перевезення. Підсудність» цієї Угоди. День початку перебігу строку давності в строк не включається (§ 2 ст. 48 УМВС).

Згідно з § 3 статті 48 УМВС пред`явлення претензії, оформленої відповідно до статті 46 «Претензії» цієї Угоди, зупиняє перебіг строків давності, передбачених у § 1 цієї статті.

Перебіг терміну давності продовжується з того дня, коли перевізник повідомив претендателю про повне або часткове відхилення його претензії або з моменту закінчення терміну, встановленого в § 7 статті 46 «Претензії» цієї Угоди, якщо претензія залишена перевізником без відповіді.

Відповідно до § 7 статті 46 «Претензії» Угоди перевізник зобов`язаний у 180-денний термін з дня одержання претензії розглянути її, дати відповідь претенденту та при повному чи частковому визнанні претензії сплатити претенденту належну суму.

Зважаючи на ті обставини що позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату неустойки за залізничною накладною №23200516, що є зупиненням перебігу строків позовної давності, та строки, встановлені у § 7 статті 46 «Претензії» УМВС, для її розгляду, позивачем було пропущено строк для звернення з даним позовом до суду, що не заперечується позивачем.

Окрім того позивач вказував у позовній заяві, що строк позовної давності мав спливти 27.04.2022.

Разом з тим, позивач посилається на те, що 17 березня 2022 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо дії норм на період воєнного стану, яким було внесені зміни до Цивільного кодексу України, а саме: розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40-44, ст. 356) доповнено пунктом 19 такого змісту:

"19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 було введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 року, № 259/2022 від 18.04.2022 року, № 341/2022 від 17.05.2022 року воєнний стан продовжено по 25 серпня 2022 року.

Враховуючи наведене позивач вважає, що строки позовної давності за Накладною 23200516 продовжені, у зв`язку з чим цей позов пред`явлено в межах строку позовної давності, визначеної згідно ст. 258 ЦК України, § 1 ст. 48 УМВС.

Відповідач у заяві про застосування наслідків спливу строку позовної давності зазначив, що нормами параграфу 4 ст. 48 УМВС встановлено, що пропуск строку позовної давності є підставою для відмови в задоволенні вимог Позивача.

Враховуючи звернення позивача до суду з даним позовом поза межами встановлених Угодою строків, а також беручи до уваги те, що пропущення таких строків приписами УМВС віднесено до безумовних підстав для відмови в задоволенні відповідних вимог, відповідач просить застосувати строк позовної давності.

Статтями 5 та 6 УМВС встановлено, що за відсутності відповідних положень цієї Угоди застосовується національне законодавство тієї Сторони, у якій правомочна особа реалізує свої права.

Будь-яка умова договору перевезення, що безпосередньо чи опосередковано відступає від умов цієї Угоди, недійсна та позбавлена законної сили, за винятком випадків, обумовлених цією Угодою. Недійсність таких умов не спричиняє недійсність інших умов договору перевезення.

Статтею 19 Закону України «Про міжнародні договори України» передбачено, що чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Суд зазначає, що міжнародний характер Угоди про міжнародні вантажне сполучення, до якої приєдналась Україна не передбачено поновлення, продовження строків позовної давності.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Застосування позовної давності в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) забезпечує в національній системі права виконання принципу верховенства права, складовою частиною якого є правова визначеність.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ для того, щоб те або інше обмеження права на суд (в тому числі лімітування цього права часовими рамками) вважалося виправданим, мають бути додержані такі умови:

1) обмеження не повинно перешкоджати доступу до суду в такий спосіб чи такою мірою, що б зводити нанівець саму сутність цього права;

2) таке обмеження повинно мати легітимну мету;

3) має бути забезпечене належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленою метою (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» за заявами № 22083/93, 22095/93; пункт 31 рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» (Bellet v. France) за заявою № 23805/94, пункт 75 рішення від 07 грудня 2010 року у справі «Seal v. The United Kingdom» за заявою № 50330/07), а саме:

- строк позовної давності не повинен бути очевидно й надмірно коротким (unduly short) (пункт 76 рішення від 18 березня 2008 року у справі «Dacia S.R.L. v/ Moldova» за заявою № 3052/04);

- застосування позовної давності має бути передбачуваним (пункт 76 рішення від 20 травня 2010 року у справі «Lelas v. Croatia» за заявою №55555/08);

- механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також мусить корелюватися із суб`єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункт 52 рішення від 20 грудня 2007 року у справі «Phinikaridou v. Cyprus» за заявою № 23890/02).

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження всіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим (аналогічна позиція викладена в Постанові ВП ВС від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19)

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем вказано, що строк позовної давності мав спливти 27.04.2022, відтак позивач був обізнаний про строки пред`явлення позовної заяви до суду, однак звернувся з даною позовною заявою лише 20.12.22 (направлено засобами поштового зв`язку).

Враховуючи викладені обставини, а також те, що перевезення за накладною № 23200516 було здійснено відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, якою не передбачено продовження строку, встановлені у § 7 статті 46 УМВС, суд дійшов висновку, що позивачем було пропущено строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду.

Аналогічна позиція викладена в постанові Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 №910/10871/22.

За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 12.04.2023

Суддя Владислав ДЕМИДОВ