Постанова

від 12.04.2023 по справі 573/355/23

БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №573/355/23

Номер провадження 1-кп/573/71/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2023 року Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, ОСОБА_5 ,

адвоката ОСОБА_6 ,

свідка ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопіллі кримінальне провадження, що зареєстроване в ЄРДР 10 січня 2023 року за №12023200570000016, відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця міста Білопілля Сумської області, з базовою середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

- про застосування примусових заходів медичного характеру,

ВСТАНОВИВ:

19 грудня 2022 року, близько 16:00 год, ОСОБА_5 разом з ОСОБА_8 перебували біля продуктового магазину по вул. Климівській в м. Ворожба Сумського району. В цей час до них підійшов ОСОБА_4 і вони почали спільно вживати спиртні напої біля цього магазину.

Цього ж дня, у невстановлений досудовим розслідуванням час, після спільного розпиття спиртних напоїв ОСОБА_4 пішов додому. Відійшовши від ОСОБА_5 на відстань близько 4 м, ОСОБА_4 втратив рівновагу і впав на землю. Побачивши це, ОСОБА_5 підійшов до останнього і допоміг йому встати.

Піднявши ОСОБА_4 , 19 грудня 2022 року, у точно невстановлений час, ОСОБА_5 побачив на землі мобільний телефон марки «Realme C-21-Y» в чохлі-книжці синього кольру зі шкірозамінника, який випав з кишені ОСОБА_4 .

У цей час ОСОБА_5 вирішив забрати вказаний телефон.

Реалізуючи свої незаконні суспільно небезпечні дії у період дії воєнного стану, ОСОБА_5 таємно підняв із землі мобільний телефон марки «Realme C-21-Y» в чохлі-книжці синього кольору зі шкірозамінника, що належав потерпілому ОСОБА_4 , поклав його до кишені своєї куртки.

Своїми суспільно небезпечними діями ОСОБА_5 спричинив потерпілому майнового збитку на загальну суму 5007 грн.

01 березня 2023 року до Білопільського районного суду Сумської області надійшло кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 з клопотанням про застосування до нього примусових заходів медичного характеру за вчинення зазначеного вище суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

У судовому засіданні ОСОБА_5 пояснив, що 19 грудня 2022 року біля магазину в м. Ворожба вживали спиртне разом з ОСОБА_9 . Потім до них приєднався потерпілий, пригостив їх пивом. Під час спільного вживання спиртного ОСОБА_8 запропонував забрати мобільний телефон у ОСОБА_4 , який у нього випав з кишені. ОСОБА_5 підняв телефон і віддав ОСОБА_8 . Останній також сказав не розказувати про це нікому і він дасть йому 500 грн. ОСОБА_5 погодився на цю пропозицію. Потім телефон продали брату ОСОБА_10 . Пізніше ОСОБА_5 розказав потерпілому про крадіжку його телефону. Проти застосування примусових заходів медичного характеру заперечував.

Вчинення ОСОБА_5 зазначеного суспільно небезпечного діяння підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_4 , свідка ОСОБА_7 .

Так, потерпілий ОСОБА_4 суду пояснив, що 19 грудня 2022 року був на похоронах у однокласника у м. Ворожба, добряче там випив. Далі події, що з ним сталися, він погано пам`ятає. Здається, він пригощав пивом ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Як і хто у нього викрав телефон він не знає. Зранку наступного дня проснувся та виявив, що немає телефону. Спочатку вирішив, що загубив його. Але потім вийшов на вулицю і побачив, що ОСОБА_13 веде в руках велосипед сусіда. Він у нього запитав про це і ОСОБА_5 розказав, що за вказівкою ОСОБА_14 забрав його телефон і передав останньому. ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5 пішли додому до ОСОБА_15 . Останній сказав, що телефон йому дав ОСОБА_13 , а він його тільки продав. ОСОБА_5 та ОСОБА_8 один на одного стали перекладати вину.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що ОСОБА_16 є його рідним братом. Десь у січні місяці 2023 року, точної дати не пам`ятає, йому зателефонував ОСОБА_10 і запропонував купити мобільний телефон. Вони зустрілися з ним, з ОСОБА_10 був також і ОСОБА_13 . ОСОБА_7 запитав у них чи не крадений телефон. Брат відповів, що цей телефон належить його знайомому. Він дав ОСОБА_8 за нього 1000 грн. Потім через деякий час до нього приїхали поліцейські і повідомили, що телефон був викрадений у ОСОБА_4 . Тому ОСОБА_7 добровільно віддав його поліцейським.

Факт вчинення ОСОБА_5 суспільно небезпечного діяння підтверджується також письмовими матеріалами справи, а саме:

-протоколом прийняття заяви від потерпілого ОСОБА_4 про вчинене відносно нього кримінальне правопорушення (а. п. 62);

-протоколом огляду місця події від 10 січня 2023 року і фототаблицею до нього, під час якого біля житлового будинку АДРЕСА_2 , що належить свідку ОСОБА_7 , був виявлений мобільний телефон марки «Realme C-21-Y» (а. п. 63-69);

-висновком товарознавчої експертизи №19/119-23/607-ТВ від 17 січня 2023 року, згідно з яким вартість викраденого у ОСОБА_4 мобільного телефону на час крадіжки становила 5007 грн (а. п. 76-79).

Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи №28 від 06 лютого 2022 року ОСОБА_5 на момент вчинення суспільно небезпечного діяння виявляв ознаки легкої розумової відсталості (виражена дебільність) з порушенням поведінки, не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

На теперішній час ОСОБА_5 виявляє ознаки легкої розумової відсталості (виражена дебільність) з порушенням поведінки, не може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу зі звичайним наглядом (а. п. 85-87).

Сукупність вищевказаних доказів дає підстави зробити висновок, що ОСОБА_5 вчинив суспільно небезпечне діяння, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, тобто умисне таємне викрадення (крадіжку) чужого майна в умовах воєнного стану. Це діяння вчинене ним у стані неосудності, оскільки на час вчинення інкримінованого йому суспільно небезпечного діяння він не міг усвідомлювати значення своїх дії та керувати ними

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про психіатричну допомогу» примусові заходи медичного характеру застосовуються за рішенням суду у випадках та в порядку встановлених Кримінальним та Кримінальним процесуальним кодексами України, цим законом та іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Як вбачається зі змісту ст. 92 КК України, примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов`язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.

Згідно зі ст. 93 КК України примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння.

Частиною 3 ст. 94 КК України передбачено, що госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у психіатричному закладі і лікування у примусовому порядку.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 503 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності.

Частиною 4 ст. 503 КПК України передбачено, що примусові заходи медичного характеру застосовуються лише до осіб, які є суспільно небезпечними.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 513 КПК України під час постановлення ухвали щодо застосування примусових заходів медичного характеру суд з`ясовує такі питання:

1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення;

2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою;

3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності;

4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання;

5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.

Визнавши доведеним, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.

Відповідно до абз. 2 п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» для об`єктивної оцінки ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб (ч. 1 ст. 94 КК) суд має спочатку з`ясувати думку експертів-психіатрів стосовно виду примусових заходів медичного характеру, які можуть бути призначені психічно хворій особі в разі визнання її неосудною, а потім, з урахуванням висновків експертів і характеру вчиненого цією особою суспільно небезпечного діяння, ухвалити рішення про вибраний ним вид примусових заходів медичного характеру (тип психіатричного закладу, який його здійснюватиме). При цьому в ухвалі (постанові) суду не треба наводити назву конкретного психіатричного закладу, до якого має бути госпіталізована неосудна особа, і вказувати строк застосування примусового заходу медичного характеру, проте необхідно зазначити про скасування з часу доставки (прийому) неосудного до цього закладу запобіжного заходу (якщо останній був застосований).

Враховуючи викладене, суд вважає, що ОСОБА_5 вчинив суспільно небезпечне діяння, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, у стані неосудності, що виключає можливість застосування до нього покарання, бо він за своїм психічним станом не міг усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними та потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу зі звичайним наглядом.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 не застосовувався.

Витрати, пов`язані із залученням експерта для проведення судової товарознавчої експертизи у розмірі 566,34 грн підлягають віднесенню на рахунок держави.

Ухвалою слідчого судді від 11 січня 2023 року накладений арешт на мобільний телефон, який підлягає скасуванню, оскільки відпала така потреба.

Питання про речові докази необхідно вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 505, 512, 513 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру до ОСОБА_5 задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_5 примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу зі звичайним наглядом.

Процесуальні витрати в розмірі 566 грн 34 коп. віднести на рахунок держави.

Скасувати арешт, що накладений на мобільний телефон марки «Realme C-21-Y».

Речовий доказ - мобільний телефон марки «Realme C-21-Y», який зберігається у потерпілого ОСОБА_4 , залишити останньому.

Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд Сумської області протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Суддя