Постанова

від 12.04.2023 по справі 2-45/11

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

12.04.23

22-ц/812/337/23

Справа №2-45/11

Провадження № 22-ц/812/337/23

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

11 квітня 2023 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу

представника ОСОБА_1

адвоката Когінова Андрія Валерійовича

на заочне рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 17 грудня 2012року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Безпрозванним В.В., дата складання повного тексту не зазначена, у цивільній справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу

В С Т А Н О В И В:

У березні 2009 року Закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що відповідно до укладеного між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 договором №NKN0GA0000000007 від 16 вересня 2008 року, останній отримав кредит у розмірі 201509,50 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 16 вересня 2011 року.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_2 цього ж дня було укладено договір іпотеки, відповідно до якого остання передала в іпотеку належний їй на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 11 червня 2008 року житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Між тим, у порушення статей 526, 527, 530 ЦК України та умов договору відповідач ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач ОСОБА_1 станом на 22 січня 2009 року має заборгованість - 197461,64 грн, що складається із заборгованості за кредитом - 187781,84 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 7500,13 грн.; заборгованості по комісії за користування кредитом 1582,35 грн; пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором - 597,32 грн.

Враховуючи вищенаведене та посилаючись на вимоги ч. 1 ст. 33, ч.1 ст. 38, ч.2 ст.39, ч.1 ст.40 Закону України «Про іпотеку» та ч.1 ст.7 Закону України «Про свободу пересування вільний вибір місця проживання в Україні», позивач просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №NК0М0СА0000000007 від 16 вересня 2008 року в розмірі 197461,64 грн., - звернути стягнення на дім та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаних предметів іпотеки (на підставі договору іпотеки №Б/Н від 16.09.2008р.) Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» з укладанням від імені Відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Виселити ОСОБА_2 , яка зареєстрована і проживає у будинку розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , зі зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м.Миколаїв.

17 грудня 2012 року позивач надав до суду заяву про зміну позовних вимог у якій просив стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість по кредитному договору у сумі 197461,64 грн., а позовні вимоги щодо ОСОБА_2 просив залишити без розгляду.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 17 грудня 2012 року позовну заяву в частині вимог до ОСОБА_2 про звернення стягнення залишено без розгляду.

Заочним рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 17 грудня 2012 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 197461,64 грн., а також судовий збір -1700 грн., витрати інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 30 грн., а всього 199191 грн. 64коп.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач своєчасно кредит, а також нараховані з його користування відсотки не повернув, ОСОБА_1 продовжував користуватися грошима на тих же умовах, договір не розривав, тому відсотки за користування кредитом та пеня прострочення строків повернення кредиту нараховані правомірно.

У листопаді 2022 року ОСОБА_3 , діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції із заявою про перегляд вищезазначеного заочного рішення суду першої інстанції, яку ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 31 січня 2023 року залишено без задоволення.

Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_1 - адвокат Когінов А.В. подав на нього апеляційну скаргу. Мотивуючи доводи апеляційної скарги вказував, що оскаржуване рішення є безпідставним, необґрунтованим, таким, що порушує норми процесуального та матеріального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Вказує, що позовні вимоги вмотивовані тим, що згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов`язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Резюмуючи, можливо зробити висновок, що предметом позовної заяви є житловий будинок та земельна ділянка, на які позивач просив звернути стягнення та виселити ОСОБА_2 (відповідача -2), а підставою для цього є договір іпотеки №Б/Н від 16 вересня 2008 року (як це сам зазначив позивач).

Зазначає, що 17 грудня 2012 року, вдень ухвалення заочного рішення позивач подає до суду заяву про зміну позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача (при цьому не зазначаючи з якого ОСОБА_1 або ОСОБА_2 ) суму боргу у розмірі 197 461,64 грн., а позовні вимоги щодо ОСОБА_2 залишити без розгляду, в частині звернення стягнення на дім та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаних предметів іпотеки (на підставі договору іпотеки №Б/Н від 16.09.2008р.) ЗАТ КБ«ПриватБанк» з укладанням від імені Відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Вимога щодо виселення ОСОБА_2 , яка зареєстрована і проживає у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , зі зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м. Миколаїв залишається без змін, тобто підлягала розгляду, (що підтверджується Ухвалою суду від 17.12.2012 року, по цій справі, якою позовну заяву ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - залишено без розгляду).

Зазначає, що заява про зміну позовних вимог не містить обґрунтування та розрахунку сум, які необхідно стягнути з ОСОБА_1 , що в свою чергу є грубим порушенням присів ЦПК України, діючого в редакції на момент розгляду справи .

Тобто, фактично цією заявою про зміну позовних вимог, позивач змінив предмет та підстави позовних вимог, залишивши вимогу щодо виселення ОСОБА_2 при цьому в оскаржуваному рішенні вона вже взагалі зникає, а вимога залишається не розглянута.

Отже, як вбачається, позивач здійснив заміну одних позовних вимог іншими, тобто змінив предмет та підстави позову.

Апелянт зазначає, що заява позивача не є заявою про зміну предмету позову, а є фактично іншим позовом, а суд при ухваленні заочного рішення помилково не врахував те, що заміна позовних вимог іншими вимогами та/або доповнення позовних вимог новими вимогами зі зміною підстав позову, зокрема і у разі, якщо позовні вимоги в первісному позові ґрунтуються на підставі договору іпотеки та житлового законодавства, а в результаті зміни предмету позову на підставі ЦК України (Книга п`ята: Зобов`язальне право), що в свою чергу не відповідає принципу змагальності у цивільному процесі, закріпленому у статті 12 ЦПК України та принципу диспозитивної ст. 13 ЦПК України, який означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою суду розпоряджатися процесуальними правами і спірним матеріальним правом.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно ч. 13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Правом на подачу відзиву позивач не скористався.

Про розгляд справи судом апеляційної інстанції сторони повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

За приписамист.367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першоїінстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (ч. 5 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду вказаним положенням закону не відповідає.

Щодо доводів скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.3 ч.3ст. 376 ЦПК Українипорушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

На момент розгляду справи судом першої інстанції був чинним ЦПК України в редакції до 15 грудня 2017 року.

Згідно ч. 3 ст. 74 ЦПК України, в редакції 2004 року, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції, та ч. 2 ст. 128 ЦПК України, в чинній редакції, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання, якщо їх явка є не обов`язковою.

Відповідно до ч. 5,6 ст.74 ЦПК України, в редакції 2004 року, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції, та ч.6 ст. 128 ЦПК України, в чинній редакції, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно ж ч. 4 ст. 74 ЦПК України, в редакції 2004 року, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції, та ч. 8 ст. 128 ЦПК України, в чинній редакції, днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи;3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судом встановлено, що у березні 2009 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із даним позовом.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 23 березня 2009 року відкрито провадження за вказаною позовною заявою та призначено попереднє судове засідання на 08 травня 2009 року о 09.00 год.

Відповідно до протоколу попереднього судового засідання від 08 травня 2009 року, розгляд справи відкладено до 04 червня 2009 року до 09.00 год (а.с.19).

04 червня 2009 року справу відкладено, у зв`язку з перебуванням судді у відпустці(а.с.20). Повідомленням про вручення поштового відправлення підтверджується вручення судової повістки особисто ОСОБА_1 (а.с. 21).

Довідкою секретаря підтверджується відкладення справи на 28 серпня 2009 року, у зв`язку із зайнятістю судді в іншому процесі (24), конверт із повісткою про розгляд справи на вказану дату повернувся до суду із відміткою, що адресат не проживає (а.с.25,26).

11 листопада 2009 року протокольною ухвалою суд закінчив попереднє судове засідання та призначив розгляд справи на 17 грудня 2009 року на 09.00 год. (а.с.30).

Відповідно до розписки про одержання судової повістки, судову повістку про розгляд справи 17 грудня 2009 року о 09.00 год отримано особисто ОСОБА_2 11 листопада 2009року (а.с.27)

Довідкою секретаря по справі 2-1531 від 17 грудня 2009 року підтверджується перенесення справи, у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному. Про розгляд справи 10 лютого 2010 року о 11.00 год ОСОБА_2 повідомлена 17 грудня 2009 року, що підтверджується розпискою про одержання судової повістки (а.с.29).

Про розгляд справи 19 квітня 2010 року ОСОБА_2 повідомлена належним чином, що підтверджується розпискою про одержання судової повістки про виклик (а.с.37).

19 квітня 2010 року до суду надійшла заява про смерть відповідачки ОСОБА_2 (а.с.38).

Судові повістки які направлялись відповідачам на інші судові засідання повертались до суду із відміткою про не проживання адресата.

09 жовтня 2012 року розгляд справи відкладено до 19 листопада 2012 року о 09.00год.(а.с.54).

19 листопада 2012 року відкладено розгляд справи до 17 грудня 2012 року о 09.00год(а.с.55).

17 грудня 2012 року від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог та залишення позовної заяви в частині вимог до ОСОБА_2 без розгляду (а.с.56).

Ухвалою Корабельного районного суду від 17 грудня 2012 року позовну заяву до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки залишено без розгляду (а.с.57) та того ж дня судом ухвалено оскаржуване заочне рішення (а.с.59).

Матеріали не містять доказів вручення відповідачу ОСОБА_1 судової повістки про призначення справи до розгляду на 17 грудня 2012 року, що не відповідає вимогам ст. 74 ЦПК України, в редакції 2004 року, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції, та ст. 128 ЦПК України, в чинній редакції, згідно якої судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляду справи за відсутності відповідача ОСОБА_1 , який належним чином не повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції, на підставі п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по справі по суті позовних вимог.

Щодо суті спору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 1049 указаного Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що 16 вересня 2008 року між АТ КБ «ПриватБанк», яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №NKN0GА0000000007, згідно якого Банк надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 201509,50 грн. з розрахунку 20,04 % річних з кінцевим терміном повернення 16 вересня 2011 року, на споживчі цілі.

Пунктом 8.4. кредитного договору встановлено, що при порушенні Позичальником зобов`язань із погашення Кредиту, Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі 0,15% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день просрочки, але не менше 1 гривні.

Таким чином відповідач був повідомлений про умови кредитування та узгодив саме ті умови, про які вважав узгодженими банк.

Із наданого розрахунку вбачається, що взяті на себе зобов`язання відповідач не виконав, в зв`язку з чим станом на 22 січня 2009року в нього виникла заборгованість за кредитом в розмірі 197461,64 грн., з яких: 187781,84 грн. - заборгованість за кредитом; 7500,13 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1582,35 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 597,32 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Отже, з вище наведеного вбачається, що позичальник взятті на себе кредитні зобов`язання не виконував належним чином. Вказане підтверджується матеріалами справи та не було спростовано стороною відповідача в апеляційному порядку, зокрема не надано будь-яких документів щодо спростування розрахунку заборгованості, доказів належного виконання відповідачем умов кредитного договору.

За такого, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 187781,84 грн. - заборгованість за кредитом; 7500,13 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1582,35 грн.- заборгованість по комісії за користування кредитом, 597,32 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Доводів щодо незгоди з розміром та складовими заборгованості апеляційна скарга не містить, а тому апеляційним судом рішення суду в цій частині не перевіряється.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 197461 грн.64 коп. заборгованості за кредитним договором.

Не гуртуються на вимогах цивільного процесуального законодавства твердження відповідача про порушенням судом порядку прийняття заяви про зміну позовних вимог.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 31 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час подання заяви грудень 2012 року) позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред`явити зустрічний позов.

Крім того,в разі,якщо зогляду на фактичні обставини та рух розпочатої розглядом по суті справи виникне необхідність для зміни як підстав, так і предмета позову, особа не була позбавлена права діяти в порядку, передбаченому ст. 118, ч. ст. 126 відповідної редакції ЦПК України.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою суду від 23 березня 2009 року було відкрито провадження у цій справі та справу призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 08 травня 2009 року( а.с.1).

Однак, судове засідання у вказану дату не відбулося. Після чого розгляд справи призначався на 04 червня, 28 серпня 2009 року.

11 листопада 2009 року було закінчено попереднє судове засідання та призначено до судового розгляду на 17 грудня 2009 року ( а.с.30).

Після чого до розгляду призначалася неодноразово: 11 березня, 19 квітня,07 листопада 2010 року, 09 жовтня, 19 листопада 2012 року, але жодного разу судове засідання не відбулося.

17 грудня 2012 року позивач надав до суду заяву про зміну позовних вимог у якій просив стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість по кредитному договору у сумі 197461,64 грн., а позовні вимоги щодо ОСОБА_2 просив залишити без розгляду (а.с.56).

Зміна предмету означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до суду, а зміна підстав позову це зміна обставин, на яких ґрунтується відповідна позовна заява. Згідно з принципом jura novit curia («суд знає закон») неправильна юридична кваліфікація учасниками справи спірних правовідносин не звільняє суд від обв`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Отже, позивачем було змінено предмет позову, зі звернення стягнення на предмет іпотеки і виселення на стягнення заборгованості за кредитним договором. При цьому, обставини, на яких ґрунтуються ці вимоги - неналежне виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором від 16 вересня 2008 року та наявність заборгованості за цим договором, залишилися незмінними. Адже самі вказані обставини зумовили звернення Банку до суду з позовом про звернення стягнення на заставлене майно.

Відповідно доч.1 ст.173 ЦПК України в редакції на грудень 2012 року, розгляд справи по суті розпочинається доповіддю головуючого про зміст заявлених вимог та про визнання сторонами певних обставин під час попереднього судового засідання, після чого з`ясовується, чи підтримує позивач свої вимоги, чи визнає відповідач вимоги позивача та чи не бажають сторони укласти мирову угоду або звернутися для вирішення спору до третейського суду.

Згідно з протоколу судового засідання від 17 грудня 2012 року у цьому судовому засіданні суд перейшов до розгляду справи по суті, після чого представник позивача надав певні пояснення (а.с.58).

За таких обставин, зміна позивачем предмету позову як така не суперечить чинним на відповідний час вимогам цивільного процесуального закону.

Хоча подана позивачем письмова заява про зміну позовних вимог подана без дотримання вимог цивільного процесуального закону щодо її форми та змісту (ч.2 ст. 31, ст. ч.ч.1.2 ст.118, ст.ст. 119, 120 відповідної редакції ЦПК України), одна вона прийнята судом.

Оскаржуваним рішенням суд першої інстанції вирішив по суті справу саме за зміненими вимогами.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 17 грудня 2012 року позовні вимоги Банку до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки за заявою представника позивача залишено без розгляду. Вказана ухвала є чинною, в апеляційному порядку не оскаржувалася.

Аргументи апеляційної скарги проте, що позовні вимоги Банку про виселення ОСОБА_2 залишилися не розглянутими колегія суддів вважає хибними, оскільки вищевказаною ухвалою судом вирішено питання щодо всіх вимог, які було пред`явлено до ОСОБА_2 .

Доводів щодо безпідставності пред`явлення позивачем вказаного позову апеляційна скарга не містить.

Враховуючи наведене, оскаржуване заочне рішення суду першої інстанції, на підставі п. 3 ч.3 ст. 376 ЦПК України, у зв`язку з порушенням норм процесуального права підлягає скасуванню з прийняттям по справі нового судового рішення про задоволення позову про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 197461 грн.64 коп. заборгованості за кредитним договором.

З урахуванням наслідків розгляду справи та положень ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню 1700 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 367,368, 374, 376, 381,382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Когінова Андрія Валерійовича задовольнити частково.

Заочне рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва 17 грудня 2012 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) 197461 (сто дев`яносто сім тисяч чотириста шістдесят одна) грн. 64 коп., а також 1700 (одну тисячу сімсот) грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 12 квітня 2023 року.