Рішення

від 12.04.2023 по справі 911/2373/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2023 р.

м. Київ

Справа № 911/2373/22

Суддя Черногуз А.Ф. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Южпромгруп» 03151, місто Київ, вулиця Очаківська/Очаківський провулок, будинок 5/6, код ЄДРПОУ 38792462)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Огошка» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, місто Вишневе, вулиця Київська, будинок 6В, код ЄДРПОУ 41833456)

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Южпромгруп» (03151, місто Київ, вулиця Очаківська/Очаківський провулок, будинок 5/6, код ЄДРПОУ 38792462) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Огошка» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, місто Вишневе, вулиця Київська, будинок 6В, код ЄДРПОУ 1833456) про стягнення заборгованості.

Відповідно до п. 1, 4 ч. 3 ст. 247 ГПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; категорію та складність справи.

Оскільки, ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2022, відповідна справа підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, оскільки така справа є малозначною.

Ухвалою від 30.11.2022 суд відкрив провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Судом встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали від 30.11.2022 про відкриття провадження у справі № 911/2373/22.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ГПК України Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Враховуючі викладене, суд задовольнив клопотання позивача про витребування доказів №2/15/11 від 15.11.2022 та витребував у відповідача звіти про реалізацію товару за весь період існування правовідносин між Товариством з обмеженою відповідальністю «Южпромгруп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Огошка» за договором поставки №ОГ/69 від 15.06.2018, та які відображають кількість реалізованого товару відповідачем, який було реалізовано, та дату реалізації товару.

Судом взято до уваги те, що позивачем у прохальній частині клопотання про витребування доказів судом зазначено, що у разі ненадання витребовуваних відомостей Товариством з обмеженою відповідальністю «Огошка», позивач просить визнати твердження Товариства з обмеженою відповідальністю «Южпромгруп», які висловлені у даному клопотанні, зокрема але не ви виключно, у частині щодо повної реалізації відповідачем товару, який був поставлений позивачем на виконання умов договору.

Тож, відправленням від 02.12.2022 № 0103281760592 суд направив відповідачу ухвалу про відкриття провадження у справі та витребування доказів. Відповідно до довідки поштового оператора від 08.12.2022 вказане відправлення повернуто за заявою відправника/адресата.

Відповідно до частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до частини 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до правової позиції, що викладена в Постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17 у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і яка повернута підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат належним чином повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Оскільки, судом надсилалась ухвала на адресу відповідача, що зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, усі вони розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відтак, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

Суд констатує закінчення строку на подання відзиву, закінчення строку, що відведений процесуальним законом на розгляд справ у порядку спрощеного позовного провадження, а також обставину невиконання відповідачем вимог ухвали суду про витребування доказів.

Обставини спірних правовідносин, вимоги позивача

З наявних у справі документів вбачається, що між ТОВ "Южпромгруп", як постачальником та ТОВ "Огошка", як покупцем укладено договір поставки № ОГ/69 від 15.06.2018. Пунктом 1.1 цього договору сторони узгодили предмет договору: постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти покупцеві товари народного споживання відповідно до замовлень покупця, а покупець зобов`язується порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати товар та здійснювати оплату за його постачання.

Пунктом 1.3 закріплено, що загальна кількість та вартість товару, що є предметом поставки за цим договором, визначаються на підставі видаткових накладних, які є невід`ємними частинами цього договору. В них визначається перелік товару, який був поставлений відповідно до умов договору, ціна такого товару та інші відомості.

В пункті 2.1 договору поставки сторони вказали, що поставка здійснюється на умовах визначених у додатку № 1, що є невід`ємною частиною договору. Судом досліджено додаток № 1 договору, що іменується як "Комерційні умови" та з`ясовано, що в ньому закріплено порядок замовлення, доставки та розрахунків за договором № ОГ/69. Зокрема зазначені такі умови:

строк поставки товару покупцеві 3 робочі дні з моменту отримання замовлення;

покупець оплачує товар по факту його реалізації не пізніше ніж через 30 календарних днів після звітної дати. Звітною датою є календарний місяць.

покупець зобов`язується надавати постачальникові звіти про реалізацію у звітну дату, а саме кожні два тижні звітного місяця, у разі якщо такий день є неробочим (вихідним, святковим) згідно чинного законодавства України не пізніше наступного за ним робочого дня.

Пункт 2.2 договору закріплює зокрема, що обов`язки постачальника по виконанню замовлення покупця вважаються виконаними з моменту отримання товару повноважним представником покупця. Товаросупровідними документами, що підтверджують факт отримання товару покупцем залежно від способу доставки є видаткова накладна, акт приймання передачі, товарно-транспортна накладна або транспортна декларація (підпункти 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3).

В силу пункту 5.8 договору поставки у разі, якщо спір, що виник між сторонами договору неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується у судовому порядку.

Договір, відповідно до пункту 6.1 діє з моменту його підписання сторонами до 31.12.2018. Строк дії договору автоматично продовжується на додаткові однорічні терміни у випадку, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення цього строку будь-яка сторона не повідомить іншу у письмовій формі про свій намір змінити його чи припинити його дію.

Договір підписано директором покупця Куць А.В та директором постачальника Мельничук І.В.

Позивач стверджував, що у період існування правовідносин за договором поставки позивач поставив відповідачу товару на загальну суму 483736,59 грн. Вказана сума поставок підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортною накладною. Крім того, відповідач повернув позивачу частину товару на суму 2206,64 грн, що, за словами позивача, підтверджено видатковою накладною (повернення) №0/0003674 від 11.09.2020.

Відповідач на виконання умов договору та здійснених позивачем поставок сплатив у загальному 277300,50 грн, зазначає позивач. Тож позивач переконаний, що заборгованість відповідача за договором становить 204229,45грн.

Оскільки відповідач не у повному обсязі виконав взяті на себе зобов`язання за договором поставки, то заборгованість за договором у сумі 204229,45грн повинна бути стягнута на користь позивача заявив останній.

Позивач звертав увагу суду на те, що покупець оплачує товар по факту його реалізації, відповідно до умов договору. Однак, всупереч вимог договору та додатку № 1 ТОВ "Огошка" звіти про реалізацію товару позивачу не надавало. Тож відповідач одночасно з позовною заявою подав клопотання про витребування доказів звітів про реалізацію товару. В той же час, незважаючи на задоволення цього клопотання судом, направлення відповідачу ухвали про витребування доказів, яка була повернута без вручення, розміщення такої ухвали у Єдиному державному реєстрі судових рішень відповідач не відреагував на вимоги суду та не подав відповідних доказів, а також пояснень щодо неможливості їх надати.

У клопотанні про витребування доказів позивач вказував, що він звертався до відповідача з листом вимогою №16 від 14 жовтня 2022 щодо сплати заборгованості, надсилав Акт звірки взаємних розрахунків у 2 екземплярах станом на 13.10.2022, а також вимагав надати звіти про реалізацію товару за весь період існування правовідносин по договору. Однак, позивач не отримав відповіді на лист-вимогу, акту звірки взаємних розрахунків, сплати заборгованості, а також відповідно і звітів про реалізацію товару.

Тож позивач у клопотанні про витребування доказів просив визнати встановленою обставину про повну реалізацію відповідачем товару, що був поставлений за договором.

Відповідно до частини 10 статті 81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Зважаючи на пасивну поведінку відповідача у межах провадження у справі № 911/2373/22, незважаючи на її затяжний розгляд, суд за клопотанням позивача у порядку частини 10 статті 81 ГПК України визнає обставину повної реалізації відповідачем товару, що напряму впливає на виникнення у відповідача обов`язоку оплатити реалізований товар відповідно до положень додатку № 1 договору (Комерційної угоди).

Висновки господарського суду

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За змістом положень ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дана норма кореспондується зі ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Судом здійснено дослідження наданих позивачем доказів та встановлено, що в період з 26.06.2018 по 17.08.2020 постачальником дійсно було поставлено покупцю товару на загальну суму 483736,59 грн з ПДВ. Відповідач же провів часткові оплати за поставлені за договором товару на загальну суму 277300,50 грн.

Окрім первинних документів, що підтверджують поставку (накладні) та часткові оплати (платіжні доручення), висновки суду будуються на наявних у матеріалах справи актах звірки взаєморозрахунків. Суд бере до уваги, що актом звірки взаєморозрахунків за період серпень 2020 року підтверджується, що сальдо кінцеве станом на 31.08.2020 становило 284854,74 грн. Підписавши вказаний акт, проставивши на ньому відбиток своєї печатки ТОВ "Огошка" підтвердило наявність у нього перед ТОВ "Южпромгруп" боргу у розмірі 284454,71 грн та факт заборгованості перед позивачем.

Надалі у період з 10.09.2020 по 24.12.2021 відповідачем було здійснено часткові проплати та повернення частини товару на загальну суму 80625,29 грн. Інших поставок за договором в цей період і надалі здійснено не було. Тож заборгованість відповідача перед позивачем зменшилась до 204229,45 грн. В той же час відповідач не підписав акт звірки взаємних розрахунків, який направлявся позивачем на адресу ТОВ "Огошка" разом з вимогою від 14.10.2020 про надання звітів про реалізацію товарів. В той же час, відомості що відображені у акті звірки, що направлявся з вимогою від 14.10.2020 підтверджені первинними документами.

Підсумовуючи наведене вище, суд констатує визнання відповідачем заборгованості станом на 31.08.2020 та зменшення її розміру внаслідок подальших проплат та повернення частини товару. Доказів проведення інших проплат за договором до суду позивачем не надано, відповідач же за час перебування справи в суді жодних заперечень щодо позову не подавав.

Суд здійснивши перевірку суми залишку заборгованості за договором поставки встановив, що вона відповідає сумі, що заявлена позивачем, тож розрахунок позивача є арифметично правильним, а позовні вимоги щодо стягнення основної суми боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

В силу частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то витрати зі сплати судового збору у розмірі, що підлягав сплаті за подання цієї позовної заяви покладаються судом на відповідача повністю.

Також позивач заявляв, що очікує понести витрати на поштову кореспонденцію у справі. В силу пункту 4 частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Для розподілу витрат на здійснені поштові послуги, необхідною умовою згідно з положеннями пункту 2 частини другої статті 126 ГПК України, якою регламентовано порядок компенсації, є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

В справі наявні наступні докази понесення позивачем витрат на поштову кореспонденцію:

опис вкладення, фіскальний чек, та накладана відправлення за номером 0407600958782 від 16.11.2022, що підтверджують направлення відповідачу копії позовної заяви на суму 35,00 грн.

опис вкладення та конверт відправлення № 04076000966750 від 16.11.2022 до Господарського суду Київської області плата за пересилання якого відповідно до накладної на конверті становить 35,00 грн.

З огляду на те, що наведені витрати на поштову кореспонденцію є підтвердженими, їх здійснення є доцільним при поданні позовної заяви, суд вважає за необхідне покласти на відповідача обов`язок відшкодувати зазначені поштові витрати пов`язані з розглядом справи у розмірі 70,00 грн.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку статті 81 ГПК України сторонами доказів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Огошка» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, місто Вишневе, вулиця Київська, будинок 6В, код ЄДРПОУ 41833456) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Южпромгруп» 03151, місто Київ, вулиця Очаківська/Очаківський провулок, будинок 5/6, код ЄДРПОУ 38792462) 204229,45 грн основного боргу за договором поставки від 15.06.2018 № ОГ/69, судовий збір у розмірі 2481,00 грн та 70,00 грн витрат позивача на поштову кореспонденцію.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 12.04.2023.

Суддя А.Ф. Черногуз