Рішення

від 11.04.2023 по справі 5021/2509/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.04.2023м. СумиСправа № 5021/2509/2011(920/193/23)

Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Балицького В.В.., розглянувши матеріали справи № 5021/2509/2011(920/193/23)

за позовом: Публічного акціонерного товариства Сумихімпром (вул. Харківська, п/в 12, м. Суми, 40003)

до відповідача: Сумського обласного благодійного фонду За людей (вул. Харківська, буд. 30/1, м. Суми, 40024)

про стягнення 14667 грн 47 коп.

представники сторін:

позивача Смоловий А.В.;

відповідача Абідов Р.Т.

ВСТАНОВИВ:

Позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 14 667 грн 47 коп., в тому числі 11 569 грн 28 коп. заборгованості з орендної плати за період з 01.03.2022 по 30.11.2022, 2215 грн 84 коп. пені, 742 грн 06 коп. інфляційних втрат, 140 грн 29 коп. 3% річних відповідно до договору оренди нерухомого майна № 19-47 від 01.11.2021, укладеного між сторонами.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2023 справу призначено судді Вдовенко Д.В.

Ухвалою від 27.02.2023 суд постановив передати позовну заяву Публічного акціонерного товариства Сумихімпром до відповідача - Сумського обласного благодійного фонду За людей про стягнення 14667 грн 47 коп (вх. № 675 від 23.02.2023, справа № 920/47/23) на розгляд Господарського суду Сумської області в межах справи № 5021/2509/2011 про банкрутство Публічного акціонерного товариства Сумихімпром.

Ухвалою від 01.03.2023 суд відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 30.03.2023.

У судовому засіданні 30.03.2023 оголошено перерву до 11.04.2023.

10.04.2023 представник позивача подав до суду клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна № 19-47 від 01.11.2021 у розмірі 4000,00 грн у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Відповідач підтвердив часткову сплату боргу, проти задоволення позову в іншій частині усно заперечив, обгрунтовуючи свою позицію введенням воєнного стану і відповідно форс-мажорними обставинами та фактичним невикористанням орендованого приміщення, відсутністю коштів і вважає, що предмет оренди є державним майном, від плати за яке він звільнений на підставі пункту 2 постанови КМУ №634 від 27.05.2022.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (ч. 1 ст. 252 ГПК).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 ГПК).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд дійшов висновку про задоволення позову, враховуючи наступне.

01.11.2021 між ПАТ «Сумихімпром» (орендодавець, позивач) та Сумським обласним благодійним фондом «За людей» (орендар, відповідач) укладено договір оренди нерухомого майна № 19-47.

Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Орендодавець передає Орендареві у строкове платне користування, а Орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно згідно з пунктом 1.2 Договору та зобов`язується сплачувати Орендодавцеві орендну плату.

За п. 1.2 договору Об`єкт оренди являє собою нежитлові приміщення, що розташовані на першому поверсі будинку за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 30.

Згідно з п. 1.3 договору загальна площа об`єкту оренди - 43,60 кв.м, закріплена за Об`єктом оренди площа прибудинкової території - 18,86 кв. м.

На підставі п. 1.5 договору мета використання Об`єкта оренди - для надання побутових послуг, а саме: розміщення перукарні.

01.11.2021 позивач передав відповідачу нежитлові приміщення, що розташовані на першому поверсі будинку за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 30, що підтверджується актом приймання-передачі майна в оренду від 01.11.2021.

У відповідності до п. 3.1. договору орендна плата за базовий місяць оренди визначається на підставі Стандарту підприємства СТП 19.02-2017 «Порядок організації орендних відносин на ПАТ «Сумихімпром» та становить - 889,89 грн, в т. ч. ПДВ - 148,32 грн.

Відповідно до п. 3.1.1., 3.1.2., 3.1.3. договору Орендна плата за перший місяць оренди нараховується з дати підписання Сторонами акту приймання-передачі майна в оренду. Орендна плата за неповний місяць оренди розраховується виходячи з фактичної кількості днів користування Об`єктом оренди, визначеної на підставі акту приймання-передачі майна в оренду та розміру орендної плати, зазначеного у п. 3.1. цього Договору. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на встановлений індекс інфляції за попередній місяць.

Згідно з п. 3.2 договору орендна плата повинна сплачуватися Орендарем в грошовій формі не пізніше 20-го числа поточного місяця за попередній місяць шляхом банківського переказу на поточний рахунок Орендодавця на підставі рахунку-фактури та акту здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Протягом дії договору відповідач систематично порушував строки сплати орендної плати за користування об`єктом оренди.

У період з 01.01.2022 по 30.11.2022 загальна сума орендних платежів складала 13 871,53 грн, у тому числі:

- 1 145,14 грн. за січень 2022 (граничний термін оплати до 20.02.2022);

- 1 145,14 грн. за лютий 2022 (граничний термін оплати до 20.03.2022);

- 1 145,14 грн. за березень 2022 (граничний термін оплати до 20.04.2022);

- 1 145,14 грн. за квітень 2022 (граничний термін оплати до 20.05.2022);

- 1 241,88 грн. за травень 2022 (граничний термін оплати до 20.06.2022);

- 1 385,08 грн. за червень 2022 (граничний термін оплати до 20.07.2022);

- 1 305,56 грн. за липень 2022 (граничний термін оплати до 20.08.2022);

- 1 313,14 грн. за серпень 2022 (граничний термін оплати до 20.09.2022);

- 1 325,13 грн. за вересень 2022 (граничний термін оплати до 20.10.2022);

- 1 346,06 грн. за жовтень 2022 (граничний термін оплати до 20.11.2022);

- 1 374,12 грн. за листопад 2022 (граничний термін оплати до 20.12.2022).

Отже, загальна вартість наданих послуг з оренди у період з 01.03.2022 по 30.11.2022 становить 13 871,53 грн.

На виконання умов договору відповідач частково погасив заборгованість за користування орендованим майном в сумі 2302,25 грн, що підтверджується копіями платіжних інструкцій № 156 від 19.02.2022 на суму 1145,14 грн та № 157 від 23.06.2022 на суму 1157,11 грн.

25.10.2022 позивач направив відповідачу лист за вих. № 2428/19 щодо оплати заборгованості по договору оренди нерухомого майна № 19-47 від 01.11.2021, у якому просив погасити наявну заборгованість, що виникла з орендної плати за користування об`єктом оренди з 01.03.2022. Разом з листом позивачем було повторно направлено рахунки № 1024 від 31.03.2022, № 1250 від 29.04.2022, №1561 від 31.05.2022, №1860 від 30.06.2022, №2173 від 31.07.2022, №2400 від 31.08.2022, №2816 від 30.09.2022 та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1024 від 31.03.2022, № 1250 від 29.04.2022, №1561 від 31.05.2022, №1860 від 30.06.2022, №2173 від 31.07.2022, №2400 від 31.08.2022, №2816 від 30.09.2022. Направлення вищевказаного листа із додатками підтверджується копією поштового відправлення № 4050111540197 та опису вкладення до нього. 27.10.2022 поштове відправлення № 4050111540197 було вручено відповідачу, проте залишено без виконання та без відповіді.

15.11.2022 позивач направив відповідачу акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) 3263 від 31.10.2022 та рахунок № 3263 від 31.10.2022 для оплати оренди за жовтень 2022 року відповідно до укладеного Договору оренди нерухомого майна № 19-47 від 01.11.2021, що підтверджується копією поштового відправлення № 4050111595412 та опису вкладення до нього. Вказане поштове відправлення 06.12.2022 повернулось позивачу (за закінченням встановленого терміну зберігання).

28.11.2022 позивач направив відповідачу претензію про погашення заборгованості за Договором оренди нерухомого майна № 19-47 від 01.11.2021, у якій вимагав погасити наявну заборгованість в сумі 10195,16 грн протягом 3 (трьох) банківських днів з дня отримання претензії. Направлення листа підтверджується копією поштового відправлення № 4000510344779 та опису вкладення до нього.

20.12.2022 вказаний лист (поштове відправлення № 4000510344779) повернувся позивачу у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання, що підтверджується доданими матеріалами.

15.12.2022 позивач направив відповідачу акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 3469 від 30.11.2022 та рахунок № 3469 від 30.11.2022 для оплати оренди за листопад 2022 року, а також повторно направив відповідачу акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 3263 від 31.10.2022 та рахунок № 3263 від 3.1.10.2022 для оплати оренди за жовтень 2022 року, відповідно до укладеного Договору оренди нерухомого майна № 19-47 від 01.11.2021, що підтверджується копією поштового відправлення № 4050111679101 та опису вкладення до нього. Вказане поштове відправлення 04.01.2023 повернулось позивачу (за закінченням встановленого терміну зберігання).

Позивач мотивує свої вимоги тим, що за користування орендним майном відповідач не сплачує орендну плату за договором і станом на дату подання позову (23.02.2023) заборгованість відповідача за вказаним вище договором оренди становить 11569,28 грн основного боргу.

Оскільки відповідач не виконує умови договору в частині сплати орендної плати в передбачені договором строки, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості по орендній платі, пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Визначення орендної плати міститься у пункті 1 статті 286 Господарського кодексу України, згідно якого орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. При цьому пункт 4 статті 286 Господарського кодексу України встановлює, що строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно з положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Розмір заборгованості відповідача підтверджується розрахунком суми позовної заяви.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Матеріали справи не містять доказів, які були б відхилені судом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості по орендній платі, суд вважає його правильним у зв`язку з чим вимога щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 11569,28 грн була заявлена правомірно.

При цьому, судом встановлено, що протягом розгляду справи в суді, відповідачем здійснена часткова оплата суми боргу в розмірі 4000,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією від 28.03.2023 № ПН291553.

Суд установив, що станом на час звернення позивача з позовом існувала заборгованість у розмірі 14667,47 грн, з яких: 11569,28 грн основний борг, 2215,84 грн пеня, 742,06 грн інфляційні втрати, 140,29 грн 3% річних, однак після відкриття провадження у справі відповідачем частково сплачено суму боргу.

Тому провадження у справі в частині стягнення суми боргу в розмірі 4000,00 грн необхідно закрити за відсутністю предмету спору відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Однак доказів сплати решти суми боргу відповідач не надав.

У судовому засіданні представник відповідача свою позицію обґрунтовує настанням форс-мажорних обставин, посилаючись як на документ що підтверджує їх настання - оприлюднений лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким повідомлено, що військова агресія російської федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).

Проте зазначений лист говорить, що введення воєнного стану на території Україні є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору, але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань. Тобто необхідно довести зв`язок між невиконанням зобов`язань та воєнними діями в Україні.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України Про торгово-промислові палати в Україні та деталізовано в розділі 6 регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 13 липня 2014 року № 40(3) (з наступними змінами).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.

За умовами п. 6.2 регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов`язань/обов`язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

У сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 регламенту).

Для того, щоб отримати сертифікат ТПП про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), слід довести причинно-наслідковий зв`язок між зобов`язаннями, які сторона не може виконати, та обставинами (їх результатом), на які сторона посилається як на підставу неможливості виконати зобов`язання.

Загальний офіційний лист ТПП України від 28 лютого 2022 року не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Цей лист видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов`язання.

Верховний Суд у справі № 910/9258/20 наголошує: Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона повинна довести, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного випадку виконання зобов`язання.

Окрім цього відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Статтею 218 ГК України унормовано, що суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Тому форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) звільняють лише від відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, а не від самого зобов`язання.

Верховний суд у постанові від 16 липня 2019 року у справі № 917/1053/18, зазначив, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Крім того представник відповідача вважає, що на період військового стану у відповідача були всі законні підстави не сплачувати орендну плату, оскільки останній не використовував орендоване майно внаслідок введення воєнного стану на території України.

Посилання представника відповідача на те, що останній не використовував об`єкт оренди внаслідок введення воєнного стану на території України, суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідач мав можливість ініціювати внесення змін у договір, розірвання договору тощо. Однак відповідач до позивача з відповідними пропозиціями не звертався.

Суд констатує, що передане позивачем в оренду відповідачеві майно не є державним у розумінні Закону України "Про оренду державного та комунального майна", правовідносини між сторонами не регулюються цим Законом і відповідно на них не розповсюджуються положення постанови Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану".

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно з п. 5.5 договору у випадку несвоєчасної сплати орендної плати, платежів по відшкодуванню витрат орендодавця з обслуговування об`єкта оренди, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожен день прострочення, з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.

На підставі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді нарахування на суму боргу трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до розрахунку позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 2215,84 грн , інфляційні втрати в сумі 742,06 грн, 3% річних в сумі 140,29 грн.

Перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку, що розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат позивачем здійснено у відповідності до вимог законодавства та договору.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а в частині сплачених коштів під час розгляду справи провадження у справі має бути закрито, суд покладає на відповідача судові витрати в розмірі 2684,00 грн.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 129, 233, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Сумського обласного благодійного фонду За людей (вул. Харківська, буд. 30/1, м. Суми, 40024, код ЄДРПОУ 26265233) на користь Публічного акціонерного товариства Сумихімпром (вул. Харківська, п/в 12, м. Суми, 40003, код ЄДРПОУ 05766356) 10667 грн 47 коп. (десять тисяч шістсот шістдесят сім гривень 47 копійок) заборгованості, з яких: 7569 грн 28 коп. (сім тисяч п`ятсот шістдесят дев`ять гривень 28 копійок) основного боргу, 2215 грн 84 коп. (дві тисячі двісті п`ятнадцять гривень 84 копійки) пені, 742 грн 06 коп. (сімсот сорок дві гривні 06 копійок) інфляційних втрат, 140 грн 29 коп. (сто сорок гривень 29 копійок) 3% річних і 2684 грн 00 коп. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) судового збору.

3. Закрити провадження в частині позовних вимог щодо стягнення 4000,00 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 12.04.2023.

Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

СуддяВ.В. Яковенко