Рішення

від 12.04.2023 по справі 922/377/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/377/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" (01024, м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4, код ЄДРПОУ 14361575) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроінструмент-К" (61084, м. Харків, Сокільники, 3, код ЄДРПОУ 35477226) про стягнення 81 107,90 грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроінструмент-К", про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 38/2018 від 14.08.2021 в сумі 81 107,90 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.02.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/377/23 без повідомлення учасників справи. Відповідачу встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву із нормативно-правовим та документальним обґрунтуванням своєї правової позиції.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, про відкриття позовного провадження був повідомлений належним чином, шляхом направлення судової кореспонденції (ухвали суду про відкриття провадження у справі) за адресою, вказаною у позовній заяві позивачем, яка відповідає відомостям про місцезнаходження відповідача, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 61084, м. Харків, Сокільники, 3, код ЄДРПОУ 35477226.

Проте, копія ухвали суду була повернута до суду 22.02.23 з відміткою Укрпошти - "адресат відсутній за вказаною адресою".

Необхідно зазначити, що існує правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 18.03.2021 по справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Зважаючи на вищевикладене, відповідач належним чином був повідомлений судом про розгляд даної справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзиву на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення всіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

14.08.2018 року між Акціонерним товариством ""Креді Агріколь Банк" (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроінструмент-К" (далі - Відповідач, ТОВ "Євроінструмент-К") уклали договір про надання банківських послуг №38/2018 (далі - кредитний договір).

Згідно пункту 4 договору, банк здійснює надання кожної банківської послуги клієнту відповідно до Заяви про надання Банківської послуги.

Пунктом 14 договору та кредитною заявкою від 14.08.2018 визначено умови надання банківських послуг.

Зокрема, п.п. 14.1. визначено умови надання кредитної лінії на інвестиційні цілі:

- Ліміт Банківської послуги - 274 790,00 грн.;

- Валюта Банківської послуги: UAH (Гривня);

- Цільове призначення Банківської послуги - Згідно з Заявою придбання транспортного засобу;

- Порядок надання Банківської послуги - шляхом перерахування Кредиту на рахунок продавця/постачальника за договором купівлі-продажу/поставки за реквізитами, вказаними в Заяві про надання Банківської послуги;

- Дата набрання чинності Лімітом Банківської послуги: - 14.08.2018;

- Дата припинення чинності Лімітом Банківської послуги: - 13.08.2023;

- Порядок (графік) повернення (погашення) Банківської послуги: - відносно кожного траншу визначається у Заяві про надання банківської послуги щодо такого траншу.

Позивач вказує, що внаслідок невиконання умов кредитного договору у Відповідача за договором є наявною заборгованість в загальному розмірі 81107,90 грн, що включає в себе: прострочену заборгованість у розмірі 43798,30 грн; строкову заборгованість у розмірі 36638,84 грн; нараховані відсотки у розмірі 670,76 грн.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані позивачем та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт господарювання (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язків.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст.527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає з суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (Термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч.2 ст.1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У частині 2 статті 1050 ЦК України зазначено: "якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому", за договором або законом.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Враховуючи вищевикладене, позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредитні кошти. Проте, відповідач свої зобов`язання за укладеним договором виконав не в повному обсязі, кредитні кошти в загальному розмірі 81107,90 грн (прострочена заборгованість у розмірі 43798,30 грн; строкова заборгованість у розмірі 36638,84 грн; нараховані відсотки у розмірі 670,76 грн) не сплатив.

Відповідно до статті 222 Господарського кодексу України, позивачем 16.11.2022 направлено відповідачу повідомлення - вимогу щодо розміру наявної заборгованості за договором та необхідністю її погашення. Проте, відповідач на вказане повідомлення позивача не відреагував та суму боргу не сплатив.

Так, на день звернення до суду із позовом, заборгованість відповідачем не погашено, заперечення проти їх нарахування, та/або щодо їх суми - не отримано.

Станом на момент розгляду справи, відповідач не сплатив 81107,90 грн заборгованості та не надав суду доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду документів, які б підтверджували сплату заборгованості за договором у сумі 81107,90 грн (прострочена заборгованість у розмірі 43798,30 грн; строкова заборгованість у розмірі 36638,84 грн; нараховані відсотки у розмірі 670,76 грн), суд приходить до висновку про наявність законних підстав щодо стягнення з відповідача на користь позивача 81107,90 грн заборгованості, оскільки заявлені позовні вимоги є законними, правомірними та обґрунтованими, тому є такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2684,00 грн. покладаються на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 12, 509, 512-514, 525, 530, 610, 612, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 202 Господарського кодексу України, ст.ст. 29, 42, 46, 73, 74, 86, 91, 123, 129, 130, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроінструмент-К" (61084, м. Харків, Сокільники, 3, код ЄДРПОУ 35477226) на користь Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" (01024, м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4, код ЄДРПОУ 14361575) заборгованості за кредитним договором № 38/2018 від 14.08.2021 в сумі 81107,90 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "12" квітня 2023 р.

СуддяЛ.В. Шарко