Ухвала

від 11.04.2023 по справі 922/1295/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

"11" квітня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/1295/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

розглянувши матеріали

позовної заяви Фізичної особи-підприємця Попова Олександра Вікторовича ( АДРЕСА_1 ) до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 61) про стягнення 1763327,19 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа-підприємець Попов Олександр Вікторович звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків про стягнення заборгованості у розмірі 1763327,19 грн. за спожиті комунальні послуги за електричну енергію, водопостачання та водовідведення, теплову енергію за період з березня 2022 по 31.12.2022, а саме: за Договором №1 від 07.11.2022 р. у розмірі 204743,57 грн., за Договором №2 від 07.11.2022 р. у розмірі 401123,12 грн., за Договором №3 від 07.11.2022 у розмірі 1157460,50 грн. та судові витрати.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви, зважаючи на наступне.

Відповідно до статей 55, 124 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Виходячи із принципу гарантування Конституцією України судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Суд зазначає, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів, які характеризують суть конкретного позову, його зміст та правову природу, а саме: предмета і підстави позову.

Предмет позову - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Відповідно до статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Отже, предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

З наведеного вище слідує, що доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений, зокрема, Господарським процесуальним кодексом України.

Положеннями частини 1 статті 173 ГПК України визначено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Суд зазначає, що за своїм процесуальним призначенням інститут об`єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення позовних вимог, які між собою є однорідними, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.

Поряд з цим, необхідно також враховувати, що об`єднання позовних вимог може мати й негативні наслідки. Сумісний розгляд декількох вимог, розширює предмет доказування у справі, збільшує коло учасників процесу, ускладнює розгляд та вирішення справи.

Отже, за замістом частини 1 статті 173 ГПК України порушення правил об`єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги: 1) не пов`язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); 2) не співвідносяться між собою як основна та похідна.

У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовано позов.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відтак, допускається можливість об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, якщо обставини, на яких вони ґрунтуються, підтверджуються тими самими доказами.

З огляду на зазначене, позивачу для побудови ефективної стратегії судового захисту необхідно при викладенні в позовній заяві кількох фактів та вимог брати до уваги структуру їх подання в прив`язці відразу до двох аспектів: підстави виникнення спору та доказової бази. У разі розбіжності в деяких обставинах спору в контексті його виникнення або доказів, слід формувати окремі позовні заяви.

Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

За приписами статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити, зокрема: зміст позовних вимог; спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

З позовної заяви вбачається, що позивачем обґрунтовуються та заявляються позовні вимоги про стягнення заборгованості за трьома різними договорами: 1) договір №1 від 07.11.2022 у розмірі 204743,57 грн.; 2) договір №2 від 07.11.2022 у розмірі 401123,12 грн.; 3) договір №3 від 07.11.2022 у розмірі 1157460,50 грн.

Суд зауважує, що правочином (договором) у розумінні статті 202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Таким чином, позивач повинен обґрунтувати підставу звернення до суду окремо по кожній вимозі та вказати конкретні докази на підтвердження викладених обставин - по кожному з договорів, які є самостійними правовідношеннями, що є підставою для виникнення у сторін цих правовідносин цивільних прав і обов`язків. У випадку наявності порушень, які були допущені як під час укладення відповідних договорів, так і при їх виконанні, утворюється окремий склад цивільно-правового правовідношення, що характеризується наявністю самостійних цивільно-правових наслідків. Встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов`язаними між собою. Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі №910/4040/20.

Тобто, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення заборгованості за трьома спірними договорами жодним чином не залежать одна від одної, а відтак вказані вимоги між собою не споріднені, а доказова база різниться між собою.

За поданою позивачем позовною заявою фактично підлягають вирішенню три окремі спори, що зумовлює необхідність суду здійснити аналіз змісту умов договору №1 від 07.11.2022 з точки зору його правової природи, встановити обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 204743,57 грн. та перевірити їх не пов`язаними між собою доказами. Крім того, здійснити відповідні дії стосовно двох інших договорів №2 від 07.11.2022 та №3 від 07.11.2022, що передбачає необхідність встановлення обґрунтованості заявлених самостійних матеріально-правових вимог про стягнення окремих заборгованостей у розмірі 401123,12 грн. та у розмірі 1157460,50 грн.

Крім того, суд звертає увагу, що позовні вимоги за трьома спірними договорами ґрунтуються на різній доказовій базі, яка охоплює значний за обсягом об`єм доказів у кількості 70 найменувань згідно переліку додатків до позовної заяви. При цьому подані в обґрунтування трьох різних позовних вимог докази є не лише значними за своїм обсягом, що ускладнить повне та всебічне з`ясування судом всіх фактичних обставин справи в межах одного позовного провадження та зумовить затягування у часі судового процесу, що сприятиме виникненню ризиків порушення принципу розумності строків розгляду справи, а й різнорідними за своїм змістом та правовою природою.

Так, в обґрунтування позовних вимог у позовній заяві вказано, що позивач є власником комплексу будівель, які знаходяться за різними адресами: 1) м. Харків, пров. Поштовий, 2; 2) м. Харків, пр. Героїв Харкова, 47; 3) м. Харків, пр. Героїв Харкова, 51.

07.11.2022 між позивачем (балансоутримувачем), В/ч НОМЕР_1 (користувачем) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова (платником) укладено договір №1, яким передано В/ч НОМЕР_1 у тимчасове спільне користування нежитлове приміщення пр. Героїв Харкова, 47 у м. Харкові. 15.01.2023 було укладено Додаткову угоду до Договору №1.

Позивачем зазначено, що рахунки від постачальників комунальних послуг виставляються на ТОВ "Бізнес-сервіс" (код ЄДРПОУ 24287704), так як позивач придбав у зазначеної юридичної особи нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу від 13.08.2021, а особові рахунки позивач не встиг переоформити.

В свою чергу, ТОВ "Бізнес-сервіс" здійснив приєднання до умов договору про постачання електричної енергії №03-6259 від 18.06.2004 шляхом подання заяви-приєднання від 21.12.2018 та отримало від постачальних організацій документи на оплату комунальних послуг за електричну енергію, водопостачання та водовідведення, теплову енергію за період з березня 2022 по 31.12.2022 за адресою: м. Харків, Московський проспект, 47.

Окрім того, в обґрунтування іншої позовної вимоги вказано, що 07.11.2022 між позивачем (балансоутримувачем), В/ч НОМЕР_1 (користувачем) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова (платником) укладено договір №2, яким передано В/ч НОМЕР_1 у тимчасове спільне користування нежитлове приміщення пр. Героїв Харкова, 51 у м. Харкові. 15.01.2023 було укладено Додаткову угоду до Договору №2.

Позивачем зазначено, що рахунки від постачальників послуг виставляються на ПП "Бомонд Плюс" (код ЄДРПОУ 32435728), так як позивач передав в управління ПП "Бомонд Плюс" нерухоме майно за адресою: м. Харків, Московський проспект, 51.

Водночас вказано, що ПП "Бомонд Плюс" здійснило укладення договору про постачання електричної енергії споживачу №ПЕ-213/21 від 23.06.2021 та отримало від постачальних організацій документи на оплату комунальних послуг за електричну енергію, водопостачання та водовідведення, теплову енергію за період з березня 2022 по 31.12.2022 за адресою: м. Харків, Московський проспект, 51.

Разом з тим, в обґрунтування чергової позовної вимоги позивачем зазначено, що 07.11.2022 між позивачем (балансоутримувачем), В/ч НОМЕР_1 (користувачем) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова (платником) укладено договір №3, яким передано В/ч НОМЕР_1 у тимчасове спільне користування нежитлове приміщення по пров. Поштовому, 2 у м. Харкові. 15.01.2023 було укладено Додаткову угоду до Договору №3.

Позивачем зазначено, що рахунки від постачальників комунальних послуг виставляються на ТОВ "Інекс" (код ЄДРПОУ 30062380), так як позивачем передано приміщення на праві користування до статутного фонду. ТОВ "Інекс" отримало від постачальних організацій документи на оплату комунальних послуг за електричну енергію, водопостачання та водовідведення, теплову енергію за період з березня 2022 по 31.12.2022 за адресою: м. Харків, пров. Поштовий, 2.

Таким чином, позивач в обґрунтування позовних вимог щодо кожного із трьох спірних договорів фактично посилається на різнорідні докази, що не пов`язані між собою в контексті єдності позовних вимог з огляду на вимоги частини 1 статті 173 ГПК України, оскільки мають різну правову природу та потребують окремого дослідження з метою встановлення судом обґрунтованості кожної із заявлених матеріально-правових вимог про стягнення різного розміру заборгованості за різні види комунальних послуг та за різними договорами, а саме: №1 від 07.11.2022 у розмірі 204743,57 грн. (заборгованість за водопостачання та водовідведення у розмірі 128143,96 грн. та заборгованість за електроенергію у розмірі 76599,61 грн.), за договором №2 від 07.11.2022 у розмірі 401123,12 грн. (заборгованість за водопостачання та водовідведення у розмірі 42512,12 грн. та заборгованість за електроенергію у розмірі 358611,00 грн.) та за договором №3 від 07.11.2022 у розмірі 1157460,50 грн. (заборгованість за водопостачання та водовідведення у розмірі 49999,17 грн., заборгованість за електроенергію у розмірі 491252,33 грн., заборгованість за електропостачання у розмірі 616209,00 грн.) за визначений позивачем період: з березня 2022 по 31.12.2022. До таких доказів позивачем віднесено: договір купівлі-продажу від 13.08.2021; договори на тимчасове надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення №15330/05-Т-А від 01.07.2021 та №14790/05-Т-А від 20.01.2021; договори про постачання електричної енергії №03-7208 від 27.05.2005 та №03-6259 від 18.06.2004; додаткові угоди до договорів, рахунки на оплату тощо.

Заявлені вимоги не можуть бути розцінені і як основні та похідні вимоги, оскільки задоволення вимог за будь-яким з вказаних договорів не залежить від задоволення вимог за іншими договорами.

Крім того, позивачем у позовній заяві визначено третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) та ТОВ "Інекс" (код ЄДРПОУ 30062380), що також свідчить про збільшення кількості учасників справи у разі їх залучення до участі у справі та необхідності реалізації ними процесуального права на подання письмових пояснень щодо заявлених позовних вимог.

За таких обставин, заявлені позивачем позовні вимоги не пов`язані між собою підставою виникнення, поданими доказами (не є однорідними) та не співвідносяться між собою, як основна та похідна, що свідчить про неможливість об`єднання в одній позовній заяві заявлених позовних вимог.

Таке об`єднання позовних вимог суперечить статті 173 ГПК України та тягне за собою повернення позовної заяви, оскільки стаття 174 цього кодексу зобов`язує, а не надає суду право повернути позовну заяву, якщо у ній об`єднані вимоги, не пов`язані між собою ні підставою виникнення, ані поданими доказами. При цьому у поданій позовній заяві позивач жодним чином не обґрунтовує конкретних правових підстав правомірності об`єднання таких вимог та не вказує про їх єдність. Водночас підстав для застосування положень частини 6 статті 173 ГПК України судом не встановлено.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов обґрунтованого висновку, що сумісний розгляд об`єднаних позивачем вимог не лише суперечитиме приписам статті 173 ГПК України, але й значно утруднить та сприятиме затягуванню учасниками судового процесу вирішення спору по суті, що не сприятиме ефективному захисту потенційно порушених прав та інтересів позивача, не дасть можливості досягти процесуальної економії, не сприятиме ефективнішому використанню процесуальних засобів для відновлення порушеного права, а також суперечитиме завданням господарського судочинства та принципу пропорційності.

Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №914/2172/20, від 17.02.2022 у справі №915/1429/21, від 25.11.2021 у справі №910/6124/21, постанові Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2023 у справі №922/2329/22.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

Відтак, наведене свідчить про наявність правових підстав для повернення позовної заяви та доданих до неї документів через недотримання у позовній заяви правил об`єднання позовних вимог.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що право на суд може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов`язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за судом.

Разом з тим, суд звертає увагу, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка кореспондується із правовою конструкцією статті 174 ГПК України, дає можливість стороні розраховувати на захист своїх прав та доступ до правосуддя, незважаючи на недотримання процесуальних вимог частини 1 статті 173 ГПК України, що стали підставою для її повернення, через передбачену законом процесуальну можливість повторного подання позовної заяви після усунення допущеного недотримання норми процесуального права.

Згідно з положеннями частини 8 статті 174 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку з вимогами про стягнення заборгованості з окремими позовами, що у даному випадку свідчить про відсутність перешкод у доступі до правосуддя.

Керуючись статтями 173, 174, 232-236 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Повернути позовну заяву Фізичної особи-підприємця Попова Олександра Вікторовича до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків про стягнення заборгованості у розмірі 1763327,19 грн. разом із доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду відповідно до статей 255-257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень кодексу.

Ухвалу підписано 11.04.2023 р.

Суддя Сальнікова Г.І.

Примітка: Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків (ст.174 ГПК України).