Рішення

від 21.03.2023 по справі 925/864/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2023 року м. Черкаси Справа № 925/864/22

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Довганя К.І., з секретарем судового засідання Дяченко Т.В. за участю представників: позивача Сімчука І.А. адвоката (приймає участь у засіданні в режимі відеоконференції), відповідача Дубінський В.М., адвокат, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця до Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортно-експедиційна компанія Атлантік про стягнення 1 045521,63 грн,

ВСТАНОВИВ:

02 вересня 2022 року від Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця надійшла до суду позовна заява про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортно-експедиційна компанія Атлантік нарахованих позивачем за період з 29.12.2019 по 03.07.2022 3% річних в сумі 179065,93 грн. та 866455,70 грн. втрат внаслідок інфляції, а всього 1 045 521,63 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання по договору від 20.02.2018 № 08990/ЦТЛ-2018.

Позов обґрунтований тим, що за період з 28.12.2019 по 06.05.2020 позивачем відповідачу були надані послуги з перевезення на підставі Договору від 20.02.2018 за №08990/ЦТЛ-2018, проте з боку відповідача виконання зобов`язань в частині здійснення належних розрахунків за наданні послуги по вказаному договору не виконувались. В подальшому, рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.12.2020 у справі №925/852/20, яке набрало законної сили, позовні вимоги АТ «Укрзалізниця» були задоволені повністю та стягнуто з відповідача на користь акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства «Українська» залізниця" 2 397 868,20 грн. боргу із плати за користування вагонами, 34 459,86 грн. боргу зі збору за зберігання вагонів і 36484,92 грн. судового збору. Р

Позивач зазначив, що станом на дату звернення з позовом до суду, рішення Господарського суду Черкаської області по справі №925/852/20 відповідач - ТОВ «ТЕК «Атлантік» не виконав, грошових коштів позивачу не сплатив. У зв`язку з тим, що зазначене рішення суду відповідачем не виконано, позивач за період з 29.12.2019 по 03.07.2022 просить суд стягнути з відповідача загальний розмір заборгованості 3% річних в сумі 179 065,93 грн. та втрат внаслідок інфляції в розмірі 866 455,70 грн., а всього - 1 045 521,63 грн.

Справа призначена до розгляду в порядку загального позовного провадження.

16.11.2022 відповідач подав до суду відзив на позов, в якому просив суд застосувати спеціальну позовну давність в 1 рік в порядку п.6 ч.2 ст.258 ЦК України і відмовити у позові повністю.

25.11.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечував проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позов та просив суд заявлені вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 10.01.2023 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 07 лютого 2023 року.

Ухвалою суду від 07.02.2023 розгляд справи було відкладено на 11:30 год. 21 березня 2023 р.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав повністю, просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, встановив наступне.

Правовідносини позивача з відповідачем здійснювалися на підставі укладеного між ними договору про надання послуг №08990/ЦТЛ-2018 від 20.02.2018 (далі - Договір), предметом якого було здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

Через неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань по вище вказаному Договору позивач звернувся із позовом до Господарського суду Черкаської області про стягнення 2 432 328,06 грн. боргу, в тому числі: 2397 868,20 грн. боргу із плати за користування вагонами та 34 459,86 грн. боргу із збору за зберігання вагонів.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.12.2020 у справі №925/852/20, яке набрало законної сили, позовні вимоги АТ «Укрзалізниця» були задоволені повністю.

Судом було встановлено, що Договір діяв в межах України, зокрема на території регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця», оскільки відповідач здійснював свою діяльність по отриманню та відправленню вантажів зі станції Козятин-І регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця».

Виникнення заборгованості у замовника є дата фактичного надання перевізником послуг за цим договором за умови відсутності грошових коштів на особовому рахунку замовника (п. 5.3 договору).

Відтак,права й обов`язки сторін виникають як з умов укладеного сторонами договору, так і на підставі норм, встановлених актами законодавства, в тому числі нормативно-правовими актами, які регулюють відповідні правовідносини.

Згідно положень ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд бере до уваги, що преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності установлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Таким чином, судове рішення у справі №925/852/20 не може бути поставлене під сумнів, оскільки факт неналежного виконання відповідачем його зобов`язань зі сплати наданих послуг та факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 2 397 868,20 грн. є підтверджений цим рішенням, яке набрало законної сили.

Позивач, посилаючись на положення ч.2 ст.625 ЦК України нарахував відповідачу на суму його заборгованості (2 397 868,20 грн.) за фактично не виконане рішення Господарського суду Черкаської області у справі № 925/852/20 три відсотки річних та втрати внаслідок інфляції за прострочення останнім виконання грошового зобов`язання.

Розмір нарахованих позивачем відповідачу 3% річних за період з 29.12.2019 по 03.07.2022 складає 179 065,93 грн., а розмір втрат внаслідок інфляції за цей же період становить 866 455,70 грн.

Зокрема, ст.306 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Ч.5 ст.307 ГК України, яка кореспондується із ч. 2 ст. 908 ЦК України, встановлює, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за незалежне виконання договірних зобов`язань.

За правилами ст.909 ЦК України і ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексам (статутами) (ч.ч. 2, 3 ст. 909 ЦК України).

Відносини залізниці з відправниками та одержувачами вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти з урахуванням специфіки функціонування цього виду транспорту як єдиного виробничо-технологічного комплексу регулюються Законом України "Про залізничний транспорт".

В силу ст.3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативно-правові акти, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут), визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (ст.2 Статуту).

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Оцінивши фактичні обставини справи та приписи вищенаведеного законодавства, суд приходить до наступних висновків.

Предметом позову в цій справі є стягнення 3% річних і інфляційних втрат в порядку ч.2 ст.625 ЦК України за прострочення грошового зобов`язання по договору надання послуг.

Ст. 6 Статуту визначено, що накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправникам разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладні супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Отже, в період з 28.12.2019 по 06.05.2020 позивач надавав відповідачу послуги, пов`язані з перевезенням, але відповідач не здійснював грошові розрахунки за отримані останнім послуги.

Відповідно ст.119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Згідно з п. 2 розділу 6 Правил перевезення вантажів залізничним транспортом України, затверджених наказом Міністра транспорту та зв`язку України від 25.02.1999 № 113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 р. №165/345$ (далі - Правил перевезення), за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під`їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності (далі вантажовласники) вносять плату.

Відповідно пункту 6 розділу 6 Правил перевезення усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

Порядок і умови користування вагонами і контейнерами визначаються Правилами користування угонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 за № 113, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 березня 1999 року за № 165/3458 (далі - Правила користування).

Пунктами 2, 3 Правил користування-передбачено, що за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під`їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату. Облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станції відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами (контейнерами) форми ГУ-46 (додаток 1), яка складається на підставі Пам`яток про користування вагонами (контейнерами) форми ГУ-45 (додаток 2), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23 а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).

Пунктом 4 Правил користування визначено, що відомості плати за користування вагонами (контейнерами) складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження і містять розрахунки платежів за користування вагонами, за маневрову роботу та за подавання й забирання вагонів.

Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці (п. 13 Правил користування).

З матеріалів справи вбачається, що порушення відповідачем строків виконання операцій спричинили затримку вагонів на станції призначення - Козятин-І Південно-Західної залізниці (м. Козятин), які надходили на адресу відповідача.

Станцією Козятин-І регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» були оформлені відповідні документи, в тому числі акти загальної форми ГУ-23, на підставі яких за час знаходження вагонів на станції Козятин-І відповідно до Тарифного керівництва №1 (затверджене наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 № 317) розрахована плата за користування вагонами по відомостях ф.ГУ-46 №№06050002, 06050007, 06050006, в розмірі 1 998 223,50 грн. без урахування ПДВ 20%. При обрахуванні збору за користування вагонами був застосований коригуючий коефіцієнт 3,023 згідно наказу Мінінфраструктури від 22.03.2019 №205.

З урахуванням ПДВ 20% сума заборгованості відповідача перед залізницею за надані послуги по користуванню вагонами становила 2 397 868,20 грн.

Під час затримки вагонів залізницею була нарахована плата за зберігання вагонів.

На станцію Козятин-І на адресу відповідача прибували в порожньому стані (після вивантаження зернових вантажів) вагони, а саме:

28.12.2019 за накладною №22598463.'вагон №95170080;

29.12.2019 за накладною №22657401 вагон № 95846218;

29.12.2019 за накладною №22657402 вагон № 95846481;

29.12.2019 за накладною №22657403 вагон № 95011722;

29.12.2019 за накладною №22622528 вагон № 95849535;

29.12.2019 за накладною №22657399 вагон № 95030318;

03.01.2020 за накладною №22657458 вагон № 95670816;

03.01.2020 за накладною №22657459 вагон № 95849741;

03.01.2020 за накладною №22657457 вагон № 95039566;

03.01.2020 за накладною №22657464 вагони №№ 95671202, 95847406, 95566733;

04.01.2020 за накладною №22657479 вагон № 95848230;

05.01.2020 за накладною №22386501 вагон № 95163036;

06.01.2020 за накладною №22622684 вагон № 95670816;

07.01.2020 за накладною №226575^1 вагон № 95847075;

09.01.2020 за накладною №226^503 вагони №№ 95849923, 95179842,95008009, 95179222,95545406^5005930,95180287;

19.01.2020 за накладною №22566454 вагон № 95155560;

05.02.2020 за накладною №22699743 вагони №№ 95037388, 95042172;

05.02.2020 за накладною №22699734 вагон № 95848404;

11.02.2020 за накладною №22699779 вагон № 95042651;

26.02.2020 за накладною №22705536 вагони №№ 95846622, 95163648, 95180006, 95847257, 95849188, 95845568, 95708350, 95319539, 95179149, 95849873, 95178414;

26.02.2020 за накладною №22657510 вагон № 95179339;

26.02.2020 за накладною №22709151 вагон № 95847810;

Сума плати за зберігання вагонів була включена до накопичувальних карток ф.ФДУ-92 №06050658, 06050659, 06050660 від 06.05.2020 та становила 28 716,55 грн. без урахуванню ПДВ 20%.

З урахуванням ПДВ 20% сума заборгованості відповідача перед залізницею за надані послуги за зберігання вагонів становила 34 459,86 грн.

Таким чином, загальна сума боргу склала 2 026 940,05 грн. без ПДВ, а з урахуванням ПДВ 20% сума розмір заборгованості відповідача становив 2 432 328,06 грн.

Вищевказані обставини були встановлені рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.12.2020 у справі №925/852/20.

За фактично не виконане рішення Господарського суду Черкаської області у справі № 925/852/20 позивач, посилаючись на положення ч.2 ст.625 ЦК України нарахував відповідачу на суму його заборгованості (2 397 868,20 грн.) 3% річних та втрати внаслідок інфляції за прострочення останнім виконання грошового зобов`язання.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку за період 29.12.2019 по 03.07.2022, який міститься в матеріалах справи, розмір 3% становить 179 065,93 грн., а сума втрат внаслідок інфляції за цей же період складає 866 455,70 грн.

Досліджений судом розрахунок суд вважає вірним і обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів, що підтверджують виконання рішення Господарського суду Черкаської області у справі № 925/852/20, матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до норм статей 598 - 609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов`язання. В той же час приписи статті 625 Цивільного кодексу України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, суми інфляційних та процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов`язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення.

Суд вважає, що прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Щодо застосування спеціальної позовної давності в розмірі 1 рік, яку відповідач просив суд застосувати до вирішення цієї справи, суд приходить до наступного.

За змістом частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (статті 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, за змістом наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд бере до уваги, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а становлять спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу належить до складу грошового зобов`язання і вважається особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та в отриманні компенсації (плати) від 2боржника за користування ними утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналіз положень статей 526, 599, 611,625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконавице припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за час прострочення.

Разом із тим, главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність, у

Зміст наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відтак, суд вважає, що позивачем не пропущений строк позовної давності для звернення з позовом про стягнення з відповідача втрат внаслідок інфляції та 3% річних за порушення договірних зобов`язань.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення і з відповідача на користь позивача необхідно стягнути за період з 29.12.2019 по 03.07.2022: 179065,93 грн. 3% річних та 866455,70 грн. втрат внаслідок інфляції, а всього 1045 521,63 грн. за неналежне виконання грошового зобов`язання по договору від 20.02.2018 № 08990/ЦТЛ-2018.

Відповідно до ст. 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати останнього по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, ст. ст.232, 233, 236-241 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортно-експедиційна компанія Атлантік (код ЄДРПОУ 40645226, місцезнаходження: 18001, м. Черкаси, вул. Святотроїцька, 102) на користь Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (код ЄДРПОУ 400081221, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6) 179 065, 93 грн (сто сімдесят дев`ять тисяч шістдесят п`ять грн. 93 коп.) 3 % річних, 866 455,70 грн. (вісімсот шістдесят шість тисяч чотириста п`ятдесят п`ять грн. 70 коп.) втрат внаслідок інфляції та 15 685, 49 грн (п`ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят п`ять грн. 49 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення підписано 11.04. 2023.

Суддя К.І.Довгань