Рішення

від 11.04.2023 по справі 927/192/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

11 квітня 2023 року справа № 927/192/23 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., розглянувши матеріали справи за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ел. адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1

до відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю "Прилуцький завод -Білкозин", вул. Дружби народів, 44, м. Прилуки, Чернігівська область, 17507, ел. адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1

про стягнення 8488,74 грн

без виклику сторін

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Прилуцький завод -Білкозин", про стягнення заборгованості у сумі 6016,31 грн, пені у сумі 512,40 грн, 3% річних у сумі 213,18 грн та інфляційних нарахувань у сумі 1746,85 грн, що утворилась внаслідок неналежного виконання відповідачем договору поставки №107 від 23.04.2018.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області 03.02.2023 відкрите спрощене позовне провадження у справі №927/192/23 без повідомлення учасників сторін; відповідачу надано строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України. Вказаною ухвалою відповідача повідомлено про те, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

13.02.2023 та 20.02.2023 на адресу Господарського суду Чернігівської області підприємством зв`язку повернуто поштові відправлення, а саме ухвала суду від 03.02.2023, надіслані судом позивачу та відповідачу із зазначенням причини повернення: "адресат відсутній за вказаною адресою".

З`ясовуючи належність повідомлення сторін про розгляд справи та можливість вирішення даного господарського спору, суд виходить з такого.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо.

Пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно із частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, відсутністю адресата за вказаною адресою.

Судом встановлено, що адреси позивача та відповідача, які зазначено у позовній заяві, збігається з адресами, зазначеними у рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень.

Ухвала суду направлялась на адреси позивача та відповідача, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Ухвала, надіслана судом на адреси позивача та відповідача у справі повернулися із відміткою поштового відділення: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Заяв про зміну місцезнаходження чи місця проживання від сторін не надходило.

Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, а також близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б.

Крім того, сторони у справі не були позбавлені прав та можливості ознайомитись з процесуальними документами у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене вище та факт надсилання судом ухвали на офіційну адресу позивача та відповідача у справі, враховуючи повернення вказаної ухвали із відміткою поштового відділення: "адресат відсутній за вказаною адресою", суд доходить висновку про належне повідомлення учасників судового процесу про відкриття провадження у справі №927/192/23.

Відповідачем у встановлений судом строк відзив на позов не наданий.

Відповідач у справі не повідомляв суд про намір подати відзив на позовну заяву у більш тривалий строк згідно положень п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній доказами та матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

23.04.2018 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (постачальник , позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прилуцький завод -Білкозин" (відповідач, покупець) укладено договір поставки №107 від 23.04.2018 (а.с. 11-14), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором передати (поставити) у зумовлені строки миючі засоби (товар) в кількості, асортименті та за цінами, зазначеними у рахунках, узгоджених покупцем, що є невід`ємними частинами даного договору, та номенклатурі згідно до Українського класифікатора товарів ЗЕД, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти і вчасно оплатити Товар.

Відповідно до п. 2.5 договору перехід права власності на Товар відбувається в момент передачі (поставки) відповідної партії Товару, що оформляється видатковою накладною.

Розрахунки за кожну партію поставленого Товару здійснюються у безготівковій формі з відстрочкою платежу 14 календарних днів, згідно виставленого рахунку, за цінами постачальника, що діяли на момент виставлення рахунку (п. 4.1 договору).

Сторони домовились, що моментом відвантаження Товару постачальником є дата приймання Товару вказана у видатковій накладній (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 11.1 договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2018, після чого, у випадку відсутності претензій сторін одна до одної, чинність договору може бути продовжена на наступний календарній рік. Кількість продовжень необмежена, але не більше ніж на три роки з моменту укладання цього договору.

Сторонами укладено додаткову угоду до договору від 27.04.2021 (а.с. 19), якою внесли зміни до п. 11.1 договору та виклали у такій редакції: «договір діє до 31.12.2022, після чого, у випадку відсутності претензій сторін одна до одної, чинність договору може бути продовжена на наступний календарній рік. Кількість продовжень необмежена».

На виконання умов договору позивач виставив відповідачу рахунки на оплату №04/1221 від 13.12.2021 на суму 2495,41 грн, №05/1121 від 12.11.2021 на суму 4070,90 грн (а.с. 26-26) та поставив товар на загальну суму 6566,31 грн, що підтверджено видатковими накладними №№ 05/1121 від 15.11.2021 на суму 4070,90 грн, №04/1221 від 13.12.2021 на суму 2495,41 грн (а.с.16-17) та довіреностями на отримання товару.

Видаткові накладні підписані з боку відповідача без зауважень та заперечень.

Факт отримання товару за вказаними накладними відповідачем у справі не спростовано.

Відповідачем здійснено часткову оплату товару на суму 550,00 грн, що підтверджено платіжною інструкцією №32307 від 27.01.2023 на суму 550,00 грн. (а.с. 25).

Решта вартості товару у сумі 6016,31 грн. відповідачем сплачена не була.

Вказані обставини відповідачем у справі не спростовано.

Позивачем на адресу відповідача надсилалась претензія про сплату боргу №1/1022 від 12.10.2022 (а.с. 28-29), який відповідач залишив без задоволення, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом. Докази направлення наявні у матеріалах справи (а.с 30).

Заборгованість у розмірі 6016,31 грн заявлена до стягнення позивачем за даним позовом.

Згідно п. 7.4 договору у випадку порушення строку оплати продукції, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період за який сплачується пеня) від несплаченої суми за кожен день прострочки.

З посиланням на п. 7.4 договору позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню за період прострочення обов`язку з оплати поставленого товару за період з 31.01.2022 до 26.05.2022 на суму 258,75 грн, з 31.01.2022 до 27.06.2022 на суму 253,65 грн, що разом складає 512,40 грн, що позивач обґрунтовує наявним у матеріалах справи розрахунком (а.с. 37-40).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних за період прострочення платежу з 28.12.2021 до 26.01.2023 на суму 213,18 грн, а також інфляційні нарахування за період прострочення платежу за січень 2022 року - грудень 2022 року на суму 1746,85 грн, що позивач обґрунтовує наявним у матеріалах справи розрахунком (а.с. 41-42).

Відповідач відзив на позов не надав.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт укладення сторонами у справі договору поставки №107 від 23.04.2018, додаткової угоди до договору від 27.04.2021 (а.с. 19), якою продовжили строк дії договору, факт поставки позивачем та отримання відповідачем товару на підставі видаткових накладних на загальну суму 6566,311грн та факт часткової оплати отриманого відповідачем товару на загальну суму 550,00 грн.

Сума заборгованості склала 6016,31 грн.

Вказані обставини відповідачем у справ не спростовано. Факт отримання товару за договором на підставі видаткових накладних відповідач не заперечує. Товар повернутий позивачеві не був.

Вимоги претензії відповідачем залишені без задоволення.

З урахуванням викладеного вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 6016,31 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Позивачем на підставі п. 7.4 договору позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню за період прострочення обов`язку з оплати поставленого товару за період з 31.01.2022 до 26.05.2022 на суму 258,75 грн, з 31.01.2022 до 27.06.2022 на суму 253,65 грн, що разом складає 512,40 грн, що позивач обґрунтовує наявним у матеріалах справи розрахунком.

Здійснивши перевірку розрахунку позивача, суд прийшов до висновку що позов в частині стягнення пені обґрунтований, підтверджений належними у справі доказами та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних за період прострочення платежу з 28.12.2021 до 26.01.2023 на суму 213,18 грн, а також інфляційні нарахування за період прострочення платежу за січень 2022 року - грудень 2022 року на суму 1746,85 грн, що позивач обґрунтовує наявним у матеріалах справи розрахунком (а.с. 41-42).

Наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань відповідає фактичним обставинам справи, а тому вимога про стягнення з відповідачів 3% річних за період з 28.12.2021 до 26.01.2023 на суму 213,18 грн, а також інфляційних нарахувань за період прострочення платежу за січень 2022 року - грудень 2022 року на суму 1746,85 грн, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача витрат зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 123, 129, 236-239, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прилуцький завод -Білкозин" (вул. Дружби народів, 44, м. Прилуки, Чернігівська область, 17507, код 38543872) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), заборгованість у сумі 6016 грн 31 коп, пеню у сумі 512 грн 40 коп, 3 % річних у сумі 213 грн 18 коп, інфляційні втрати у сумі 1746 грн 85 грн та судовий збір у сумі 2147 грн 20 коп. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення підписаний 11.04.2023.

Суддя М.О. Демидова