Постанова

від 12.04.2023 по справі 904/1283/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 904/1283/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Селіваненка В.П.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2022 та

постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.02.2023

за скаргою акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"

на дії та бездіяльність державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Крайняка Максима Сергійовича

у справі №904/1283/22

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Алонза"

до акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"

про зміну умов договору оренди від 28.04.2020,

за участю Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог

1.1. У провадженні господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Алонза" (далі - ТОВ "Алонза", позивач) до акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк", відповідач) про зміну умов договору оренди від 28.04.2020 шляхом доповнення його пунктом 5.9 у такій редакції: "У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану нарахування орендної плати та інших платежів по договору з 24.02.2022 зупиняється до закінчення воєнного стану в Україні".

1.2. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2022 задоволено заяву ТОВ "Алонза" про вжиття заходів забезпечення позову. Зокрема, заборонено АТ КБ "Приватбанк", а також будь - яким іншим особам, які діють в інтересах або за дорученням АТ КБ "Приватбанк", до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі вчиняти будь-які дії, спрямовані на одностороннє припинення (розірвання, відмову) договору оренди від 28.04.2020, укладеного між АТ КБ "Приватбанк" з ТОВ "Алонза" щодо оренди частини цілісного майнового комплексу торговельно-розважального центру "Приозерний", що знаходиться за адресою: Україна, м. Дніпро, вул. Боброва, буд. 1, а саме: літ. А-5 з надбудовами літ. А1-1, А2-1, А3-1, А4-1 та підвалом літ. під. А-5, загальною площею 27 739,21 кв.м.; а також в`їзди у паркінг літ. а1, а2; сходи літ. А4, ґанки літ. А6, а7, а8, а10; ґанок з козирком літ. А9; вхід на 1 поверх літ. А11-1; навіс літ. Б, а також вчиняти будь-які дії щодо обмеження чи унеможливлення користування ТОВ "Алонза" вказаними приміщеннями у тому числі, але не виключно, шляхом обмеження доступу до вказаних приміщень, обмеження можливості у використанні комунікацій (електропостачання, водопостачання, водовідведення) наявних у вказаних приміщеннях.

1.3. У липні 2022 року АТ КБ "Приватбанк" звернулось до суду зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця з виконання ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2022 у справі №904/1283/22 про забезпечення позову.

1.4. У поданій скарзі АТ КБ "Приватбанк" просило суд:

- визнати протиправними дії державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Крайняка Максима Сергійовича (далі - державний виконавець) у межах виконавчого провадження НОМЕР_1 в частині формування та направлення вимог державного виконавця від 08.06.2022 та від 09.06.2022 керівнику АТ КБ "Приватбанк";

- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця у межах виконавчого провадження НОМЕР_1 в частині незакінчення виконавчого провадження;

- зобов`язати державного виконавця скасувати вимоги державного виконавця від 08.06.2022 та від 09.06.2022 у межах виконавчого провадження НОМЕР_1; винести постанову про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1.

1.5. Скаргу обґрунтовано тим, що державний виконавець, направивши банку вимоги від 08.06.2022 та від 09.06.2022, вийшов за межі своїх прав згідно з Законом України "Про виконавче провадження"; склавши акт від 13.06.2022 про доведення до відома боржника резолютивної частини ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2022 у справі №904/1283/22, державний виконавець відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" мав обов`язок винести постанову про закінчення виконавчого провадження.

2. Стислий виклад рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2022 (суддя Ніколенко М.О.), яка залишена без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.02.2023 (колегія суддів: Орєшкіна Е.В., Кощеєв І.М., Чус О.В.) у задоволенні скарги АТ КБ "Приватбанк" на дії державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Крайняка Максима Сергійовича з виконання ухвали про забезпечення позову від 01.06.2022 у справі №904/1283/22 у виконавчому провадженні НОМЕР_1 - відмовлено.

2.2. Ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що вимоги державного виконавця від 08.06.2022 і 09.06.2022 спрямовані на реальне виконання рішення суду, не суперечать вимогам чинного законодавства та жодним чином не порушують прав та інтересів скаржника, не перешкоджають його нормальній господарській діяльності. Положеннями частини четвертої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" не встановлено строків винесення виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження після доведення до відома боржника резолютивної частини такого рішення.

2.3. Суди попередніх інстанцій зазначили про те, що АТ КБ "Приватбанк" вільно тлумачить вимоги частини четвертої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" у контексті положень частини другої статті 29 цього Закону, а саме: як обов`язку державного виконавця винести постанову про закінчення виконавчого провадження у день складання акту про доведення до відома боржника резолютивної частини ухвали господарського суду Дніпропетровської області зі справи №904/1283/22 від 01.06.2022.

2.4. Відповідно до резолютивної частини ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2022 у справі №904/1283/22 заходи забезпечення позову діють до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі, а тому на протязі усього часу дії ухвали суду державний виконавець має право та зобов`язаний у силу закону здійснювати контроль виконання судового рішення боржником. За висновками судів попередніх інстанцій, факт складання акта, передбаченого частиною четвертою статті 63 Закону України "Про виконавче провадження", не означає, що судове рішення є виконаним. Водночас винесення постанови про закінчення виконавчого провадження при невиконаному судовому рішенні є порушенням статті 1291 Конституції України, статей 1, 18 Закону України "Про виконавче провадження".

2.5. За висновками судів, зміст статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" та положення статті 1291 Конституції України свідчить, що державний виконавець у примусовому виконанні судового рішення про заборону вчинення дії повинен не тільки формально довести до відома боржника резолютивну частину судового рішення, а й перевірити виконання рішення боржником. Вимоги державного виконавця від 08.06.2022 та 09.06.2022 спрямовані на реальне виконання рішення суду, не суперечать вимогам чинного законодавства.

3. Стислий виклад вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2022 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.02.2023, АТ КБ "Приватбанк" (далі - скаржник) подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові акти; визнати протиправними дії державного виконавця у межах виконавчого провадження НОМЕР_1, у частині формування та направлення вимог державного виконавця від 08.06.2022 та від 09.06.2022 керівнику АТКБ "Приватбанк", не передбачених Законом України "Про виконавче провадження" для виконання рішення, яке забороняє боржнику вчиняти певні дії.

4. Аргументи учасників справи

4.1. Аргументи касаційної скарги

4.1.1. Скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми Закону України "Про виконавче провадження" (далі- Закон №1404) та пунктів 6, 9, 11, 12 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, зареєстрованої в Мін`юсті 02.04.2012 за №489/20802 (далі - Інструкція).

4.1.2. За твердженням скаржника, суди залишили поза увагою, що у статті 63 Закону №1404 законодавчо визначено два різних предмета регулювання і різні порядки виконання рішення. Зокрема: 1) рішення, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії (характеризуються наявністю обов`язку боржника вчинити певні дії, які мають призвести до виконання такого рішення) і у разі невчинення боржником певних дій, визначених у судовому рішень, законодавець передбачив міру покарання боржника за невиконання рішення суду в формі штрафу, або кримінальної відповідальності; 2) рішення, які забороняють боржнику вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій (не вимагають від боржника вчинення дій для виконання такого рішення, а передбачають обмеження прав особи у вчиненні юридичних дій на постійній чи тимчасовій основі) і такі рішення виконуються особисто державним виконавцем у порядку визначеному частини четвертої статті 63 Закону №1404, тобто доведення до відома боржника резолютивної частини рішення та складання акту.

4.1.3. Скаржник наголошує на тому, що перевірка виконання рішення про заборону боржнику вчиняти певні дії фактично завершується складанням акту державним виконавцем, у якому державний виконавець фіксує юридичний факт доведення до відома боржника резолютивної частини рішення. Таким чином, за твердженням скаржника, висновки суду першої та апеляційної інстанцій про те, що виконавець повинен не тільки формально довести до відома боржника резолютивну частину судового рішення, а й перевірити виконання рішення боржником - є необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

4.1.4. Суди попередніх інстанцій не врахували, що після доведення боржнику резолютивної частини рішення про заборону вчиняти дії та складання відповідного акта, положення частини четвертої статті 63 Закону №1404 не наділяють виконавця повноваженнями контролю за виконанням рішення суду у формі направлення неправомірних вимог, яке мало місце у виконавчому провадженні НОМЕР_1.

4.1.5. Скаржник також наголошує на тому, що після складання акта державний виконавець зобов`язаний винести постанову про закінчення виконавчого провадження. Відповідно до положень статті 331 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) державний виконавець не наділений правом самостійно змінювати спосіб та порядок виконання рішення і таке право належить виключно суду.

4.1.6. Суди попередніх інстанцій не врахували, що незважаючи на спосіб та порядок виконання рішення 08.06.2022 у день відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 та без доведення до боржника в порядку встановленому частини четвертої статті 63 Закону №1404 резолютивної частини судового рішення, державний виконавець самостійно змінив спосіб та порядок виконання рішення, направивши АТ КБ "Приватбанк" вимогу, якою зобов`язав керівника боржника довести до відома працівників резолютивну частину ухвали про забезпечення позову у справі №904/1283/22 і попередити про кримінальну відповідальність.

4.2. Аргументи, зазначені у відзиві на касаційну скаргу

4.2.1. Позивач та Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції своїм правом на подання відзивів на касаційну скаргу не скористались.

5. Стислий виклад обставин справи, встановлених попередніми судовими інстанціями

5.1. Державним виконавцем Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Крайняком Максимом Сергійовичем 08.06.2022 було відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 з виконання ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2022 у справі №904/1283/22.

5.2. Зокрема, як встановили суди попередніх інстанцій 08.06.2022 державним виконавцем було складено та направлено на адресу АТ КБ "Приватбанк" вимогу, за змістом якої державний виконавець вимагав: керівнику АТ КБ "Приватбанк" довести до відома підлеглих працівників заборону щодо вчинення будь-яких дій, визначених виконавчим документом - ухвалою №904/1283/22, виданою господарським судом Дніпропетровської області; попередити підлеглих працівників про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду (вимог ухвали №904/1283/22, виданої господарським судом Дніпропетровської області), передбачену статтею 382 Кримінального кодексу України; про виконання вимоги повідомити державного виконавця протягом 10 днів з дня отримання вимоги.

5.3. 09.06.2022 державним виконавцем було складено та направлено на адресу АТ КБ "Приватбанк" вимогу, за змістом якої виконавець вимагав: невідкладно повідомити державного виконавця про виконання вимог виконавчого документа - ухвали від 01.06.2022 №904/1283/22, виданої господарським судом Дніпропетровської області, та доведення резолютивної частини ухвали щодо заборони вчиняти дії, зазначені у резолютивній частині ухвали, до відома осіб, які можуть діяти в інтересах або за дорученням АТ КБ "Приватбанк" та повідомлення останніх про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду, що набрало законної сили, передбачену статтею 382 Кримінального кодексу України.

5.4. АТ КБ "Приватбанк" 09.06.2022 надіслало державному виконавцю заяву про закінчення виконавчого провадження. Зокрема, у заяві боржник відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №1404 просив скласти акт про ознайомлення АТ КБ "Приватбанк" з резолютивною частиною ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2022 у справі №904/1283/22 та винести постанову про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1.

5.5. 13.06.2022 державним виконавцем складено акт про доведення до відома боржника резолютивної частини ухвали господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/1283/22 від 01.06.2022.

5.6. Станом на липень 2022 року постанова про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1 державним виконавцем прийнята не була.

5.7. Суд апеляційної інстанції також установив, що 13.10.2022 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1 з підстав скасування ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2022 у справі №904/1283/22 постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.09.2022.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/1283/22 було визначено колегію суддів у складі: Бенедиюка І.М. - головуючого, Малашенкової Т.М., Селіваненка В.П., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.02.2023.

6.2. Ухвалою Верховного Суду від 13.03.2023 відкрито касаційне провадження у справі №904/1283/22 за касаційною скаргою АТ КБ "Приватбанк" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.02.2023; вирішено здійснити їх перегляд у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 28.03.2023.

6.3. Розпорядженням Заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 10.04.2023 №29.2-02/824 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи №904/1283/22 у зв`язку з перебуванням судді Малашенкової Т.М. у відпустці.

6.4. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2023 для розгляду справи №904/1283/22 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Бенедисюка І.М. - головуючого, Колос І.Б., Селіваненка В.П.

6.5. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.6. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

6.7. Ураховуючи вимоги та обґрунтування касаційної скарги, перегляд оскаржуваних судових рішень Верховний Суд здійснює межах доводів та вимог касаційної скарги.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій

7.1. Так, оскаржуваними судовими рішеннями відмовлено у задоволенні скарги АТ КБ "Приватбанк" про: визнання протиправними дій державного виконавця у межах виконавчого провадження НОМЕР_1 в частині формування та направлення вимог від 08.06.2022, від 09.06.2022 керівнику боржника не передбачених статтею 63 Закону №1404 щодо виконання рішення, яке забороняє боржнику вчиняти певні дії; визнання протиправною бездіяльності державного виконавця щодо незакінчення виконавчого провадження НОМЕР_1; та зобов`язання державного виконавця скасувати вимоги державного виконавця та винести постанову про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1.

7.2. Згідно зі статтею 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

7.3. Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на усій території України. Відповідно до частини другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

7.4. Як вбачається з матеріалів справи АТ КБ "Приватбанк" оскаржує у даній справі дії та бездіяльність державного виконавця щодо виконання рішення немайнового характеру. Зокрема, як встановлено судами попередніх інстанцій на виконанні у виконавчому провадженні НОМЕР_1 перебувала ухвала господарського суду Дніпропетровської області про забезпечення позову, згідно з резолютивною частиною якої боржнику заборонено вчиняти певні дії.

7.5. Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

7.6. Положеннями статті 3 Закону №1404 також визначено, що ухвала про забезпечення позову, є виконавчим документом, який підлягає негайному виконанню та має виконуватися відповідно до вимог цього Закону, з урахуванням засад співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

7.7. За змістом частини першої статті 13 Закону №1404 під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

7.8. Частиною першою статті 18 Закону №1404 визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

7.9. Враховуючи зміст наведених норм, колегія суддів зазначає, що розглядаючи скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця щодо їх (рішень, дій, бездіяльності) правомірності/неправомірності, суд має надати оцінку законності дій останнього, тобто встановити, чи було ним дотримано приписи законодавства, які регламентують його діяльність у спірних правовідносинах, та саме в залежності від вказаних обставин, дійти висновку про задоволення або відмову у задоволенні скарги.

7.10. Стаття 63 Закону №1404 регламентує порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

7.11. Так, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

7.12. Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем (боржником у виконавчому провадженні НОМЕР_1) не доведено неправомірності дій державного виконавця та порушення його прав, а дії державного виконавця відповідають вимогам чинного законодавства, яким урегульовано процедуру виконання судових рішень за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

7.13. За висновками судів, вимоги державного виконавця від 08.06.2022 та 09.06.2022 спрямовані на ефективне, своєчасне і в повному обсязі вчинення виконавчої дії з примусового виконання судового рішення, не суперечать вимогам чинного законодавства та жодним чином не порушують прав та інтересів скаржника, не перешкоджають його нормальній господарській діяльності. Державний виконавець діяв в межах наданих йому законом повноважень та у спосіб, визначений Законом №1404, при цьому порушень прав чи інтересів учасників виконавчого провадження допущено не було.

7.14. Зокрема, судами зазначено про те, що вимога державного виконавця від 08.06.2022 була надіслана керівнику АТ КБ "Приватбанк" з метою невідкладного виконання ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2022 у справі №904/1283/22, яка підлягала в доведенні керівником банку заборони підлеглим працівникам щодо вчинення будь-яких дій, визначених ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2022 у справі №904/1283/22. Вимога державного виконавця від 09.06.2022 була спрямована на перевірку виконання банком ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2022 зі справи №904/1283/22 у частині доведення до відома особам, які можуть діяти в інтересах або за дорученням банку, про її резолютивну частину та повідомлення про кримінальну відповідальність за її умисне невиконання.

7.15. Верховний Суд не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

7.16. Відповідно до статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

7.17. Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

7.18. Примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень (стаття 3 Закону №1404).

7.19. Права та обов`язки виконавців визначено статтею 18 Закону №1404, відповідно до якої виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

7.20. Зокрема, Суд ураховує, що у частині першій статті 18 Закону №1404 передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

7.21. Згідно з пунктом 6 розділу І Інструкції під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

7.22. Відповідно до положень пункту 8 розділу І Інструкції, акт це документ, що підтверджує певні встановлені факти або події. Текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; за зведеним виконавчим провадженням - повного найменування (прізвища, імені та по батькові) боржника та дати об`єднання виконавчих проваджень у зведене, а також вступної і констатуючої частин. У вступній частині зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові виконавця, підстава для складання акта, особи, які були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складено акт. У констатуючій частині викладаються мета і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції. У кінці акта (перед підписами) зазначаються відомості про кількість примірників акта та кому вони надаються (надсилаються). Акт підписується всіма особами, які брали участь у його складанні. У разі відмови від підписання осіб, що були присутні при складанні акта, про це робиться відмітка в акті. Відмітка "від підпису відмовився" проставляється напроти прізвища особи, яка відмовилася від підпису, та засвідчується підписами інших осіб, які були присутніми під час складання акта. До акта можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.

7.23. Пунктом 9 розділу І Інструкції визначено, що вимога виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом, та є обов`язковою для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення.

7.24. Відповідно до частини четвертої статті 18 Закону №1404 вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

7.25. Аналіз наведених положень пункту 8, 9 розділу І Інструкції дає підстав дійти висновку, що вимога - це запит щодо надання інформації, який вимагає вчинення боржником певних дій, у той час як перевірка виконання рішення - це комплекс дій, які направлені на встановлення факту виконання чи невиконання рішення, що перебуває на виконанні.

7.26. Саме відповідно до положень пункту 8 розділу І Інструкції підтвердження певних встановлених фактів або подій здійснюється за допомогою акта, який складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій.

7.27. Таким чином, незважаючи на те, що норми статті 63 Закону №1404 хоча і не містять чіткого припису, що перевіркою виконання рішення є факт складання акту, системний аналіз вказаних вище норм дає підстави вважати, що фіксація факту перевірки виконання рішення має здійснюватися за допомогою складання відповідного акта.

7.28. Натомість аналіз положень статей 18, 63 Закону №1404, пунктів 6, 9 розділу І Інструкції дає підстави дійти висновку, що вимога виконавця є фактично окремою формою вчинення ним своїх процесуальних повноважень у виконавчому провадженні і фактичним наслідком якої має бути вчинення певних дій боржником.

7.29. Суд виходить з того, що виконавець у виконавчому провадженні законодавчо наділений дискреційними повноваженнями щодо вирішення способу та порядку судового рішення. Поняття "спосіб" і "порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем.

7.30. Водночас в силу положень частини першої статті 18 Закону №1404 такі дії державного виконавця не повинні суперечити та порушувати положень чинного законодавства. Тобто, виконавець у виконавчому провадженні має здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

7.31. Таким чином, наведене вище дає підстави дійти висновку, що виконавчі документи за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії та виконавчі документи за якими боржник зобов`язаний утриматись від вчинення певних дій підлягають виконанню у порядку, що істотно відрізняються один від одного, зокрема, за наслідками для сторін виконавчого провадження.

7.32. Як вже було зазначено Судом саме у частині четвертій статті 63 Закону №1404 чітко визначено порядок виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій. Вказані положення статті не передбачають такої форми прийняття рішень виконавцем, як направлення вимоги.

7.33. Отже, відповідно до положень Закону №1404 державний виконавець мав установити порядок виконання ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2022 у справі №904/1283/22 у постанові про відкриття виконавчого провадження та у відповідності до положень частини четвертої статті 63 Закону №1404 довести до відома боржника резолютивну частину такого рішення, шляхом оголошення його резолютивної частини, про що скласти відповідний акт і винести постанову про закінчення виконавчого провадження.

7.34. Поряд з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій у спірних правовідносинах державним виконавцем у виконавчому провадженні НОМЕР_1 вчинено виконавчі дії шляхом направлення двох вимог боржнику та складанням акта. Станом на час розгляду скарги АТ КБ "Приватбанк" та винесення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали про відмову у задоволенні скарги постанова про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1 державним виконавцем прийнята не була.

7.35. Виходячи з положень статей 18, 63 Закону №1404, пункти 6, 9 розділу І Інструкції та обставини справи Суд зазначає про те, що господарські суди попередніх інстанцій у розгляді скарги на дії державного виконавця не врахували, що у примусовому виконанні рішення суду немайнового характеру, зокрема, рішення про зобов`язання боржника утриматись від вчинення певних дій, положення частини четвертої статті 63 цього Закону не наділяють виконавця повноваженнями контролю за виконанням рішення суду у формі направлення вимог. Крім того судами попередніх інстанцій також не враховано, що в силу положень цієї норми, після складання акта у державного виконавця є обов`язок винести постанову про закінчення виконавчого провадження.

7.36. З огляду на наведене, Суд погоджується з доводами скаржника про необґрунтованість висновків суду першої та апеляційної інстанцій в частині того, що виконавець повинен не тільки формально довести до відома боржника резолютивну частину судового рішення, а й перевірити виконання рішення боржником, оскільки такі висновки не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

7.37. Суд також вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця в межах виконавчого провадження НОМЕР_1 у частині незакінчення виконавчого провадження НОМЕР_1 на дату складання акту від 13.06.2022, з огляду на таке.

7.38. Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що оскільки згідно з резолютивною частиною ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2022 у справі №904/1283/22 заходи забезпечення позову діють до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі і станом на дату розгляду скарги АТ КБ "Приватбанк" судом першої інстанції виконання державним виконавцем зазначеної ухвали фактично ще тривало та, відповідно, у виконавця були відсутні підстави для закриття виконавчого провадження.

7.39. Відповідно до частини першої статті 140 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

7.40. Частиною четвертою статті 140 ГПК України визначено, що особи, винні у невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

7.41. Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з актом від 13.06.2022 державний виконавець довів до відома боржника зміст резолютивної частини ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2022 зі справи №904/1283/22 та попередив про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду, передбачену статтею 382 Кримінального кодексу України.

7.42. Суд виходить з того, що ухвала суду про вжиття заходів забезпечення позову зумовлює конкретні обмеження щодо вчинення певних дій чи, навпаки, обов`язок вчинити дії учасниками справи або третіми особами, які мають строковий характер та в силу положень частини восьмої статті 140 ГПК України діють до моменту скасування таких заходів судом, який їх вжив, чи судом вищої інстанції у разі скасування ухвали про вжиття спірних заходів забезпечення за їх безпідставністю.

7.43. Отже, у вирішенні даного спору суди попередніх інстанцій зазначаючи про те, що станом на дату розгляду скарги АТ КБ "Приватбанк" судом першої інстанції виконання державним виконавцем зазначеної ухвали фактично ще тривало та відповідно, у виконавця були відсутні підстави для закриття виконавчого провадження, помилково ототожнили поняття строку дії ухвали суду про встановлення певних обмежень для боржника та наявності визначених законом підстав для закінчення виконавчого провадження.

7.44. Колегія суддів зазначає, що в силу положень частин четвертої, восьмої статті 140 ГПК України та положень статті 382 Кримінального кодексу України обмеження встановлені ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2022 у справі №904/1283/22 не можуть бути поставлені у залежність від прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження. Натомість у разі порушення боржником заборон, визначених в ухвалі, наслідком для боржника може бути кримінальна відповідальність за умисне невиконання рішення суду та/або вжиття судом заходів процесуального примусу відповідно до статей 131, 132 ГПК України.

7.45. Таким чином, попередні судові інстанції у розгляді скарги АТ КБ "Приватбанк" на дії та бездіяльність державного виконавця припустилися неправильного застосування норм матеріального права (у вигляді неправильного тлумачення) положень статті 63 Закону №1404 щодо виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій. Такі порушення відповідно до статті 311 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваних ухвали та постанови і ухвалення нового рішення та, відповідно, для задоволення касаційної скарги.

7.46. Враховуючи наведене у розділі 7 цієї постанови, вимоги касаційної скарги розглядаючи вимоги скарги АТ КБ "Приватбанк" на дії та бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні НОМЕР_1, колегія суддів зазначає.

7.47. Згідно з частинами першою, другою статті 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

7.48. Так, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2022, яка залишена без змін постановою апеляційного господарського суду було розглянуто вимоги скарги АТ КБ "Приватбанк" на дії та бездіяльність державного виконавця та за результатами вирішення спору відмовлено у задоволенні скарги у повному обсязі.

7.49. Суд касаційної інстанції відповідно до положень статті 300 ГПК України розглядає касаційну скаргу в межах її доводів та вимог. Зокрема, Суд виходить з того, що відповідно до прохальної частини касаційної скарги АТ КБ "Приватбанк" просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у повному обсязі.

7.50. У вирішенні питання щодо задоволення вимог скарги про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця у межах виконавчого провадження НОМЕР_1 в частині формування і направлення вимог державного виконавця від 08.06.2022, від 09.06.2022 керівнику АТ КБ "Приватбанк" та вимог про зобов`язання державного виконавця скасувати вимоги державного виконавця від 08.06.2022 та від 09.06.2022 у межах виконавчого провадження НОМЕР_1 та винести постанову про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1, колегія суддів виходить з такого.

7.51. У розгляді даного спору колегія суддів звертається до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.11.2022 зі справи №910/7310/20 згідно з яким: "Передбачений частиною першою статті 74 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" та статтею 339 Господарського процесуального кодексу України судовий захист прав та законних інтересів, порушених рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, має бути ефективним, зокрема, доступним для тих, кого він стосується, спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення та не залежати від дій, які виконавець вчиняє на свій розсуд. Відповідно до висловлених раніше висновків Великої Палати Верховного Суду про застосування частини першої статті 41 Закону №1404-VIII (див. mutatis mutandis пункти 77, 79 постанови від 03.11.2020 у справі №916/617/17) постанову про закінчення виконавчого провадження, яка ухвалена без урахування вимог закону, можна оскаржити в судовому порядку, а відновлення відповідних прав скаржника може бути ефективно здійснене у разі задоволення скарги та скасування такої постанови".

7.52. Таким чином, з урахуванням наведеного висновку Великої Палати Верховного Суду щодо можливості сторони виконавчого провадження домогтися ефективного захисту своїх порушених прав та інтересів, шляхом звернення з відповідною скаргою до суду, що передбачено частиною першою статті 74 Закону №1404 та частиною першою статті 339 ГПК України, колегія суддів вважає, що вимоги скарги АТ КБ "Приватбанк", які стосуються порушення державним виконавцем положень статті 63 Закону №1404 підлягають задоволенню.

7.53. Зокрема, Суд виходить з того, що в силу положень статті 13 Закону №1404 та пункту 9 Інструкції вимога виконавця є окремою формою вчинення ним своїх процесуальних повноважень у виконавчому провадженні, а тому в силу вимог частини другої статті 74 цього Закону така вимога може бути оскаржена сторонами, іншими учасниками та особами в порядку оскарження рішень та дій виконавців до відповідного суду в порядку, передбаченому законом. Подібні за змістом висновки, викладено і у постанові Верховного Суду від 20.05.2021 у справі №640/14046/20.

7.54. Таким чином, виходячи з наведених вище міркувань та з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.11.2022 у справі №910/7310/20, скарга АТ КБ "Приватбанк" в частині вимог: про визнання протиправними дій державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Крайняка Максима Сергійовича у межах виконавчого провадження НОМЕР_1 в частині формування і направлення вимог державного виконавця від 08.06.2022, від 09.06.2022 керівнику АТ КБ "Приватбанк" підлягає задоволенню.

7.55. З урахуванням наведених вище висновків Великої Палати Верховного Суду скарга АТ КБ "Приватбанк" у частині вимог про зобов`язання державного виконавця скасувати незаконні вимоги державного виконавця від 08.06.2022 та від 09.06.2022 у межах виконавчого провадження НОМЕР_1 мала би бути задоволена Судом, шляхом скасування протиправних вимог.

7.56. Поряд з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, державний виконавець 13.10.2022 виніс постанову про закінчення виконавчого провадження. З огляду на те, що 13.10.2022 виконавче провадження НОМЕР_1 закінчено, протиправні вимоги є актами які вичерпали свою дію у зв`язку з фактом повного виконання судового рішення, а відтак їх скасування не породить жодних юридичних наслідків для відповідача та не забезпечить їх реального захисту.

7.57. Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що вимоги скарги про зобов`язання державного виконавця скасувати незаконні вимоги державного виконавця від 08.06.2022 та від 09.06.2022 у межах виконавчого провадження НОМЕР_1 не підлягають задоволенню.

7.58. Щодо вимог скарги про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця у межах виконавчого провадження НОМЕР_1 у частині незакінчення виконавчого провадження, з урахуванням встановлених обставин судом апеляційної інстанції щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1, колегія суддів зазначає таке.

7.59. Як встановлено судом апеляційної інстанції, 13.10.2022 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1 з підстав скасування ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2022 у справі №904/1283/22 постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.09.2022.

7.60. З огляду на те, що станом на час розгляду скарги в суді першої інстанції виконавче провадження НОМЕР_1 ще тривало, Судом здійснюється оцінка застосування положень статті 63 Закону №1404 на час прийняття оскаржуваної ухвали.

7.61. Виходячи з міркувань наведених у пунктах 7.37. - 7.45 вимоги скарги АТ КБ "Приватбанк" про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця у межах виконавчого провадження НОМЕР_1 у частині незакінчення виконавчого провадження підлягають задоволенню.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

8.2. У разі коли за результатами перевірки судом касаційної інстанції буде встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з`ясовані судом першої або апеляційної інстанції з достатньою повнотою, однак допущено помилки у застосуванні норм матеріального права, у зв`язку з чим висновки суду першої та апеляційної інстанції не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції приймає нове рішення.

8.3. Суд скасовує судове рішення повністю або частково та ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина перша статті 311 ГПК України).

8.4. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).

8.5. Зважаючи на викладене у розділі 7 цієї постанови, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог касаційної скарги.

9. Судові витрати

9.1. Відповідно до статті 344 ГПК України, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

9.2. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про необхідність задоволення касаційної скарги судовий збір, сплачений відповідачем, за подання апеляційних і касаційних скарг покладається на орган державної виконавчої служби в силу приписів статей 129 та 315 ГПК України.

Верховний Суд, керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317, 343, 344 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" задовольнити.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.02.2023 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2022 у справі №904/1283/22 про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким скаргу акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на дії державного виконавця задовольнити частково.

4. Визнати протиправними дії державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Крайняка Максима Сергійовича у межах виконавчого провадження НОМЕР_1 в частині формування та направлення вимог державного виконавця від 08.06.2022 та від 09.06.2022 керівнику АТ КБ "Приватбанк" у виконавчому провадженні НОМЕР_1.

5. Визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Крайняка Максима Сергійовича у межах виконавчого провадження НОМЕР_1 в частині незакінчення виконавчого провадження 13.06.2022 (після складання акта).

6. У задоволенні іншої частини вимог скарги відмовити.

7. Стягнути з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" 2 481,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 2 684,00 грн судового збору за подання касаційної скарги.

8. Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос

Суддя В. Селіваненко