Ухвала

від 12.04.2023 по справі 908/1706/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 908/1706/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І, Огородніка К.М.

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Запорізькій області

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.03.2023

у справі

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Траверсін"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Компані"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.07.2022р. у справі №908/1706/21 відмовлено в задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Запорізькій області. Затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута. Товариство з обмеженою відповідальністю "Корум Компані" ліквідовано. Провадження у справі закрито. Зазначено, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений КУзПБ строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

01.03.2023 постановою Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.07.2022 у справі №908/1706/21 в частині відмови у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Запорізькій області залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.07.2022 у справі №908/1706/21 в частині відмови у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Запорізькій області залишено без змін.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Запорізькій області на постанову Центрального апеляційного господарського суду у справі № 908/1706/21, в якій скаржник просить касаційну скаргу задовольнити в повному обсязі, скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду у справі № 908/1706/21; направити справу до Центрального апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

З аналізу статей 55, 129 Конституції України вбачається, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція ЄСПЛ) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Суд зазначає, що право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ та повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (Рішення ЄСПЛ від 04.12.1995 у справі "Беллє проти Франції"). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції ЄСПЛ, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд. Водночас, право на доступ до суду, закріплене у статті 6, не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак, Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 Конвенції ЄСПЛ, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

Розглянувши касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами, Суд дійшов до висновку про відмову у прийнятті касаційної скарги Головного управління ДПС у Запорізькій області з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, Головне управління ДПС у Запорізькій області не погоджується з постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.03.2023, якою ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.07.2022 у справі № 908/1706/21 про відмову у задоволенні клопотання про зобов`язання ліквідатора закрити рахунки, надати інформацію про рух грошових коштів по всіх банківських рахунках, ліквідаційний баланс, документи, які підтверджують інформацію надану у балансі (у тому числі, що підтверджують кредиторську заборгованість), результати проведеної інвентаризації основних фондів, нематеріальних активів, ТМЦ, коштів тощо, надати документи фінансово-господарської діяльності за період з 25.10.2018р. по теперішній час залишено без змін.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Так, частиною першою статті 255 ГПК України визначено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, окремо від рішення суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу, зокрема, на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Ухвала суду про відмову у задоволенні клопотання про закриття рахунків, надання інформації, надання документів фінансово-господарської діяльності, відповідно до частини першої статті 255 ГПК України, касаційному оскарженню не підлягає.

Крім того, Верховний Суд звертає увагу скаржника, що 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства (також по тексту - КУзПБ).

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Законодавцем у статті 9 КУзПБ встановлено особливості застосування правил оскарження судових рішень, що ухвалюються місцевими та апеляційними господарськими судами в процесі провадження у справі про банкрутство (основне провадження).

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною третьою статті 9 КУзПБ визначено, що у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство, постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Скарги на постанови апеляційних господарських судів, прийняті за результатами оскарження ухвал господарського суду у справах про банкрутство, які не підлягають оскарженню окремо, можуть включатися до касаційної скарги на ухвали, постанови у справах про банкрутство, що підлягають оскарженню.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі № 918/335/17 зробила висновок про те, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи:

Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення (розумій також і відсторонення) керуючого санацією, ліквідатора тощо.

Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване Кодексом України з процедур банкрутства, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у Господарському процесуальному кодексі України.

Порядок оскарження судових рішень у процедурах банкрутства врегульовано статтею 9 КУзПБ (щодо першої групи судових рішень - пункт 55.1 цієї постанови), а для спорів, які вирішуються в межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 КУзПБ (друга група судових рішень - пункт 55.2. цієї постанови) - статтями 255, 287 ГПК України.

Наведений в частині третій статті 9 КУзПБ перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню окремо, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення (тобто відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами.

Кодексом України з процедур банкрутства не передбачено можливість оскарження окремо постанов суду апеляційної інстанції, прийнятих за результатами апеляційного перегляду ухвал місцевого господарського суду у справах про банкрутство щодо зобов`язання ліквідатора закрити рахунки, надати інформацію про рух грошових коштів по всіх банківських рахунках, ліквідаційний баланс, документи, підтверджуючі інформацію надану у балансі (у тому числі, що підтверджують кредиторську заборгованість), результати проведеної інвентаризації основних фондів, нематеріальних активів тощо, надати документи фінансово-господарської діяльності, що в сукупності з положеннями статті 287 ГПК України виключає можливість касаційного перегляду у разі окремого оскарження такої постанови суду апеляційної інстанції.

Водночас, абзацом 2 частини третьої статті 9 КУзПБ передбачено, що скарги на постанови апеляційних господарських судів, прийняті за результатами оскарження ухвал господарського суду у справах про банкрутство, які не підлягають оскарженню окремо, можуть включатися до касаційної скарги на ухвали, постанови у справах про банкрутство, що підлягають оскарженню.

Процесуальна можливість спільного касаційного оскарження в порядку абзацу 2 частини третьої статті 9 КУзПБ внаслідок включення скарги на постанови апеляційних господарських судів, прийнятих за результатами оскарження ухвал господарського суду у справах про банкрутство, які не підлягають оскарженню окремо, до касаційної скарги на ухвали, постанови у справах про банкрутство, що підлягають оскарженню, може бути застосована тільки щодо касаційного оскарження тих судових рішень (постанов апеляційного господарського суду) у процедурі банкрутства, які стосуються не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства (перша група судових рішень за висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі № 918/335/17).

Отже, частиною третьою статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, в редакції на момент прийняття оскаржуваного судового рішення та прийняття судом касаційної інстанції даної ухвали, не передбачено можливості окремого оскарження в касаційному порядку постанов апеляційних судів, прийнятих за результатом апеляційного перегляду ухвал судів першої інстанції в частині розгляду питання щодо зобов`язання ліквідатора закрити рахунки, надати інформацію про рух грошових коштів по всіх банківських рахунках, ліквідаційний баланс, документи, підтверджуючі інформацію надану у балансі (у тому числі, що підтверджують кредиторську заборгованість), результати проведеної інвентаризації основних фондів, нематеріальних активів тощо, надати документи фінансово-господарської діяльності.

При цьому Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що за змістом частини третьої статті 9 КУзПБ при вирішенні питання про можливість касаційного оскарження процесуального документа суду апеляційної інстанції визначальним є саме судовий акт суду першої інстанції, а не результат його перегляду в апеляційному порядку, та відповідно, зміст резолютивної частини процесуального документа суду апеляційної інстанції.

Зазначене відповідає загальновизнаному положенню про дію процесуальних норм у часі, згідно з яким незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій (частина третя статті 3 ГПК України).

У разі прийняття до касаційного провадження касаційної скарги Головного управління ДПС у Запорізькій області на вказані судові рішення, суд касаційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, що в сукупності з положеннями норм статті 287 ГПК України виключає можливість касаційного перегляду.

Оскільки, Головним управлінням ДПС у Запорізькій області подано касаційну скаргу на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.03.2023, предметом перегляду якої була ухвала Господарського суду Запорізької області від 14.07.2022, яка не підлягає касаційному оскарженню як відповідно до статті 255 Господарського процесуального кодексу України, так і не підлягає касаційному оскарженню окремо відповідно і до частини третьої статті 9 КУзПБ, то необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтею 9 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 3, 234, 235, 255, 287 пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.03.2023 у справі № 908/1706/21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.І. Картере

К.М. Огороднік