Постанова

від 21.03.2023 по справі 642/8635/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 642/8635/19 Номер провадження 22-ц/814/1422/23Головуючий у 1-й інстанції Вікторов В.В. Доповідач ап. інст. Хіль Л. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Хіль Л.М.,

суддів: Дряниці Ю.В., Лобова О.А.,

за участю:

представника відповідача Савченко В.С.,

при секретарі Бродській В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава у режимі відеоконференції апеляційні скарги адвоката Савченко Вікторії Сергіївни, представника ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 21 липня 2021 року та ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 02 серпня 2021 року

по справі за позовом Повного товариства «Ломбард «Кит груп плюс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Кит груп» і Компанія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, тазустрічним позовом ОСОБА_1 до Повного товариства «Ломбард «Кит Груп плюс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Кит Груп» і Компанія», треті особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Лавінда Наталія Олександрівна про визнання договорів недійсними,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2019 року повне товариство «Ломбард «Кит груп плюс» ТОВ «Кит груп» і Компанія» в особі директора Польової О.В. звернулось до місцевого суду із вказаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01.06.2018 року між ОСОБА_1 та повним товариством «Ломбард «Кит груп плюс» ТОВ «Кит груп» і Компанія» в особі директора Польової О.В., було укладеного договір про надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту № 01018105 (договір 1) від 01.06.2018 року. На виконання цього договору відповідачу було видано в кредит грошові кошти в загальній сумі 50 000,00 (п`ятдесят тисяч) грн з зобов`язанням їх повернення не пізніше 01.07.2018. Згідно п. 1.2. кредитного договору про надання фінансового кредиту № 01018105 від 01.06.2018 (договір 1) відповідач повинен сплачувати позивачу відсотки за користування кредитом виходячи з 0,2 % (нуль цілих дві десятих відсотки) в день від суми кредиту визначеної у п. 1.1.2. Крім того, у разі, якщо відповідач прострочив виконання зобов`язання, а позивач не звернув стягнення на заставлене майно, відповідно до п. 6.1 Договору, відповідач сплачує позивачу відсотки згідно п.1.2 (за користування кредитом) та додатково пеню у розмірі 0,2 % (нуль цілих дві десятих відсотки) від суми Кредиту за кожен день прострочення.

Пізніше до договору про надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту № 01018105 (договір 1) від 01.06.2018 року були внесені зміни, та він був укладений Сторонами у новій редакції в такому порядку та з такими змінами:

-«Договір про надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту № 01018105 (договір 1) від 04.06.2018, сума кредиту була збільшена та становить 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. (п. 1.1.2.). Дата повернення кредиту - 04.07.2018.

-«Договір про надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту № 01018105 (договір 1) від 05.06.2018, сума кредиту була збільшена та становить 130 000 (сто тридцять тисяч) грн. 00 коп. (п. 1.1.2.). Дата повернення кредиту - 05.07.2018.

Також зазначено, що у забезпечення виконання боржником своїх зобов`язань 01.06.2018 року було укладено та нотаріально посвідчено Договір застави транспортного засобу, відповідно до якого ОСОБА_1 передала в заставу автомобіль марки BMW, моделі 330XI, тип ТЗ - загальний легковий седан - В, рік випуску 2006, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , видане ТСЦ 6342 «31» травня 2018 року. Відповідно до вимогЗакону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»відомості про зазначений договір застави 01.06.2018 року було внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Відповідно до п.7 договору предмет застави має знаходитися за адресою: АДРЕСА_1 (біля будинку). Проте за вказаним у договорі місцезнаходженням автомобіль тривалий час не знаходиться.

У зв`язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору, станом на 04.12.2019 у нього виникла заборгованість в сумі 232700,00 грн, з яких: 1) 130 000,00 грн. - кредитні кошти не повернуті своєчасно згідно з договором; 2) 55 640,00 грн. - нараховані та не сплачені своєчасно відсотки за користування кредитними коштами; 3) 47 060,00 грн. - пеня від суми Кредиту за кожен день прострочення.

Зазначену заборгованість позивач прохав стягнути на свою користь у повному обсязі.

Крім того, у лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до повного товариства «Ломбард «Кит Груп плюс» ТОВ «Кит Груп» і Компанія», третя особа: ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Лавінда Наталія Олександрівна про визнання договорів недійсними.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги зазначала, що не отримувала ніяких коштів, згідно договорів, що є предметом розгляду даної справи. Обставини укладення Договору про надання коштів у позику пояснювала таким чином: до неї звернувся її знайомий ОСОБА_2 , який просив оформити право власності на автомобіль марки BMW на неї. Вона погодилася. Після того, як право власності перейшло до неї, ОСОБА_2 попрохав взяти гроші під заставу цього автомобіля. Таким чином було підписано договір про надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту № 01018105 (договір 1) від 01 червня 2018 року. Проти підписання нових редакцій цього договору позивачка за зустрічним позовом заперечувала. Стверджувала, що окрім 01.06.2018 року більше ніколи Ломбард не відвідувала, ніяких договорів не підписувала, ніяких коштів у руки ніколи не брала та, відповідно, не повертала і тому не вважає себе стороною за оскаржуваними договорами.

Крім того, також вважає зазначений договір фіктивним, оскільки підписуючи договір, вона гадки не мала, що повинна буде повертати грошові кошти, які не брала, а якби знала, що бере на себе фінансові зобов`язання, то ніколи б не погодилася підписати такий договір.

У зв`язку із вищенаведеним просила суд визнати недійсними договори: про надання фінансового кредиту № 01018105 від 01.06.2018 року про надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту № 01018105 від 04.06.2018 року про надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту № 01018105 від 05.06.2018 року.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 21.07.2021 року позов повного товариства «Ломбард «Кит груп плюс» ТОВ «Кит груп» і Компанія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь повного товариства «Ломбард «Кит груп плюс» ТОВ «Кит груп» і Компанія» загальну суму заборгованості у розмірі 232 700 грн 00 коп., яка складається з: 1) 130000,00 грн кредитних коштів, не повернутих своєчасно згідно з договором, 2) 55 640, відсотки за користування кредитними коштами, 3) 47 060,00 пеня за кредитним договором про надання фінансового кредиту № 01018105 (договір 1) від 01.06.2018 року, договором про надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту № 01018105 (договір 1) від 04.06.2018 року; договором про надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту № 01018105 (договір 1) від 05.06.2018 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь повного товариства «Ломбард «Кит груп плюс» ТОВ «Кит груп» і Компанія» сплачений судовий збір в сумі 3 490 грн 50 коп.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила адвоката Савченко В.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на те, що воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не повно з`ясовані обставини справи, рішення є незаконним та необґрунтованим.

В обґрунтування апеляційної скарги вказувала, що суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_1 не отримувала кошти, а повне товариство «Ломбард «Кит груп плюс» ТОВ «Кит груп» документально не підтвердив видачу їй грошових коштів.

Вказувала, що надана повним товариством «Ломбард «Кит груп плюс» ТОВ «Кит груп» копія «квитанцій» на суму 50 000,00 грн, яку суд визнав належним документом на підтвердження отримання грошових коштів, не є квитанцією у розумінні первинних бухгалтерських документів та не відповідає реквізитам квитанції на видачу/отримання грошових коштів, на суму 50 000,00 грн.

Крім того повним товариством «Ломбард «Кит груп плюс» ТОВ «Кит груп» не надано оригінали документів (Договори про надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту №01018105 від 01.06.2018 року, від 04.06.2018 року та від 05.06.2018 року), на які сторона посилається як на підставу своїх позовних вимог за первісним позовом.

Також судом проігноровані всі доводи, викладені стороною відповідача у відзиві на позовну заяву, у клопотаннях та заявах, які подавались під час розгляду справи.

У рішенні суду не надано оцінку документам та викладеним у ним доводам, що свідчить про однобічність у дослідженні доказів.

Зазначала, що експертиза у вказаній справі не містить відповідей на поставлені запитання.

Вважає, що повним товариством «Ломбард «Кит груп плюс» ТОВ «Кит груп» не надано документального підтвердження факту надання ОСОБА_1 грошових коштів за кредитним договором так і не надано доказів отримання нею цих коштів.

Щодо оскарження відмови у задоволенні зустрічного позову зазначала, що ОСОБА_1 не підписувала договір про надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту №01018105 від 05.06.2018 року, тому не вважала себе боржником за оспорюваним договором, відтак не повертала грошові кошти, також не вважає себе стороною за цим договором.

Вважає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні зустрічної позовної заяви на підставі проведеної експертизи.

Ураховуючи викладене, прохала скасувати рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 21.07.2021 року та ухвалити нове, яким відмовити Повному товариству «Ломбард «КИТ Груп Плюс» ТОВ «Кит Груп» і Компанія» у повному обсязі. Вимоги ОСОБА_1 за зустрічною позовною заявою задовольнити у повному обсязі. Також прохала вирішити питання розподілу судових витрат.

Крім того, 27.07.2021 представник ОСОБА_4 ,адвокат Савченко В.С. звернулась до суду першої інстанції із заявою, в якому просила ухвалити по цивільній справі № 642/8635/19 додаткове рішення про стягнення з Повного товариства "Ломбард "КИТ Груп Плюс" ТОВ "Кит Груп" і Компанія" на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 25 300,00 гривень 00 коп., які має понести ОСОБА_1 за надання правничої допомоги.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 02.08.2021 року з урахуванням ухвали Ленінського районного суду м. Харкова від 14.09.2021 року у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Савченко В.С. про ухвалення додаткового рішеннявідмовлено.

Вказану ухвалу оскаржила адвоката Савчеко В.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , прохала скасувати ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 02.08.2021 року та постановити нову, якою вирішити питання розподілу судових витрат під час розгляду справи у суді першої інстанції та стягнути з Повного товариства "Ломбард "КИТ Груп Плюс" ТОВ "Кит Груп" і Компанія" на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції у розмірі 25 300,00 та стягнути суму судового збору у розмірі 840,80 грн сплачену за подачу зустрічної позовної заяви.

Від адвоката Романенка С.В., представника повного товариства «Ломбард «Ломбард «Кит груп плюс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Кит груп» і Компанія» надійшов відзив у якому останній прохав апеляційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 21.07.2021 року та ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 02.08.2021 року без змін.

У судове засідання з`явилась представник ОСОБА_1 , адвоката Савченко В.С., яка підтримала доводи апеляційних скарг та прохала їх задовольнити.

Від адвоката Романенка С.В., представника повного товариства «Ломбард «Ломбард «Кит груп плюс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Кит груп» і Компанія» надійшло клопотання у якому прохав розгляд справи проводи за його відсутності.

Інші учасники справи повідомлялись про дату, час та місце слухання справи у встановленому законом порядку, проте у судове засідання не з`явились та не повідомили причини неявки.

З огляду на положення ч.2 ст.372 ЦПК України вказане не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг, законність і обґрунтованість рішення та ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга на рішення Ленінськогорайонного судум.Харкова від21.07.2021року не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга на ухвалу Ленінськогорайонного судум.Харкова від02.08.2021року підлягаєчастковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 01.06.2018 року між ОСОБА_1 та повним товариством «Ломбард «Кит груп плюс» ТОВ «Кит груп» і Компанія» в особі директора Польової О.В., що діє на підставі засновницького договору було укладеного договір про надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту № 01018105 (договір 1) від 01.06.2018 року, на виконання якого ОСОБА_1 було отримано в кредит грошові кошти в загальній сумі 50 000,00 грн з зобов`язанням їх повернення не пізніше 01.07.2018 р. Згідно п.1.2. кредитного договіору про надання фінансового кредиту № 01018105 від 01.06.2018 р. (договір 1) відповідач повинен сплачувати позивачу відсотки за користування кредитом виходячи з 0,2 % (нуль цілих дві десятих відсотки) в день від суми кредиту визначеної у п. 1.1.2.Крім того, у разі, якщо відповідач прострочив виконання зобов`язання, а позивач не звернув стягнення на заставлене майно, відповідно до п. 6.1 Договору, відповідач сплачує позивачу відсотки згідно п.1.2 (за користування кредитом) та додатково пеню у розмірі 0,2 % (нуль цілих дві десятих відсотки) від суми кредиту за кожен день прострочення. До договору про надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту №01018105 (договір 1) від 01.06.2018 року були внесені зміни, та він був укладений сторонами у новій редакції в наступному порядку та з наступними змінами:

-«Договір про надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту № 01018105 (договір 1) від 04.06.2018 року, сума кредиту була збільшена та становить 100 000 (сто тисяч)грн. 00 коп. (п. 1.1.2.). Дата повернення кредиту - 04/07/2018.

-«Договір про надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту № 01018105(договір 1) від 05.06.2018, сума кредиту була збільшена та становить 130 000 (сто тридцять тисяч) грн 00 коп. (п. 1.1.2.). Дата повернення кредиту - 05/07/2018.

Відповідно до розрахунку заборгованості щодо ОСОБА_1 за кредитним договором про надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту № 01018105 (договір 1) від 01.06.2018 року, що наданий повним товариством «Ломбард «Кит груп плюс» ТОВ «Кит груп» і Компанія», станом на день подання позову (04.12.2019 року) заборгованість за вищезазначеним кредитним договором складає 232 700 (двісті тридцять дві тисячі сімсот гривень) 00 копійок, з яких: 1) 130 000,00 (сто тридцять тисяч гривень) 00 копійок - кредитні кошти не повернуті своєчасно згідно з договором; 2) 55 640,00(п`ятдесят п`ять тисяч шістсот сорок гривень) 00 копійок - нараховані та не сплачені своєчасно відсотки за користування кредитними коштами; 3) 47 060,00 (сорок сім тисяч шістдесят гривень) 00 копійок - пеня від суми Кредиту за кожен день прострочення.

Матеріалами справи встановлено, що 11.10.2019 за адресою реєстрації рекомендованим повідомленням відповідачу була відправлена повідомлення-вимога (вих. №2019/134-10) про порушення основного зобов`язання, у якому йому було запропоновано погасити заборгованість за кредитним договором про надання фінансового кредиту № 01018105 (договір 1) від 01.06.2018 року Вказана вимога не була отримана відповідачем, та залишилась без відповіді та без задоволення.

У забезпечення виконання боржником своїх зобов`язань 01.06.2018 року між повним товариством «Ломбард «Кит груп плюс» (заставодержатель) та ОСОБА_1 (заставодавець) було укладено та нотаріально посвідчено Договір застави транспортного засобу, відповідно до якого ОСОБА_1 передала в заставу автомобіль марки BMW, моделі 330XI, тип ТЗ - загальний легковий седан - В, рік випуску 2006, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , видане ТСЦ 6342 «31» травня 2018 року.

Відповідно до вимогЗакону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»відомості про зазначений договір застави 01.06.2018 року було внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Відповідно до п. 5 Договору застави заставодавець має право відчужувати заставлене майно лише на підставі письмової згоди заставодержателя (позивача).

Також, ОСОБА_1 оформила нотаріально посвідчену довіреність на позивача за первісним позовом на користування та розпорядження предметом застави.

В усіх договорах застави виконані вимоги підпунктів 3.3.1 та 3.3.2 п.3.3 Положення № 3981 (п. 4.1. Договору), тому твердження відповідача за первісним позовом про те, що посилання на договір застави транспортного засобу відсутнє - не знайшло свого підтвердження наявними матеріалами справи.

Відповідно до п. 7 договору предмет застави має знаходитися за адресою: АДРЕСА_1 (біля будинку). Проте за вказаним у договорі місцезнаходженням за твердженням позивача за первісним позовом, що не заперечується відповідачем, автомобіль не знаходиться.

06 грудня 2019 року ОСОБА_1 (заставодавцю) було відправлене повідомлення ПП «Ломбард «Кит Груп Плюс» (заставодержатель) від 06.12.2019 року вих. №2019/153-12, у якому було запропоновано провести огляд предмету застави за місцем його зберігання та використання, яке було отримано відповідачем, що підтверджується її підписом на повідомленні.

У відповідь на зазначене повідомлення відповідач надала письмове пояснення від 10.12.2019 року, у якому зазначила що предмет застави, а саме: автомобіль марки BMW, моделі 330XI, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з моменту придбання знаходиться у користуванні у громадянина ОСОБА_2 . На теперішній час ОСОБА_1 місцезнаходження заставного автомобілю - невідоме, повернути предмет застави у своє користування вона не може.

26 листопада 2019 року повним товариством «Ломбард «Кит груп плюс» ТОВ «Кит груп» і Компанія» було отримано письмове пояснення від ОСОБА_1 , де вона визнає зобов`язання за Договором про надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту № 01018105 (договір 1) від 01.06.2018 року, але вважає що щодо неї були вчинені шахрайські дії.

Квитанціями, наявними у матеріалах справи також підтверджується видача коштів ОСОБА_1 .

Згідно ч. 1ст. 510 Цивільного кодексу Українисторонами у зобов`язанні є Боржник і Кредитор.

Відповідно дост. 509 Цивільного кодексу Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона, боржник, зобов`язана вчинити на користь другої сторони, кредитора, певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити грошові кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору,ЦК України, інших актів цивільного законодавства, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) згідно ч.1ст. 530 ЦК України.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) -ст. 610 ЦК України.

Відповідно дост. 612 ЦК Україниборжник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно заст. 625 ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Укладання договору кредиту регулюється нормами пар.2 глави 71 розділу 3 п`ятої книгиЦК України. Відповідно до ч. 2ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів. Згідно з ч.1ст. 1054 ЦК УкраїниЗа кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч.2ст. 1054 ЦК Українидо відносин за кредитним договором застосовуються відповідні положенняЦК Українищодо відносин за договором позики, якщо цим кодексом або договором не встановлено інше.

У ч. 1статті 1049 ЦК Українизазначено, що Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Крім того, відповідно до ч. 1статті 1048 ЦК УкраїниПозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до частини першоїстатті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Однак порушення цього правила не призводить до припинення зобов`язання. Закінчення строку дії договору не припиняє зобов`язання, яке не було виконане належним чином однією зі сторін, а закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним - відповідна позиція викладена Верховним судом в постанові від 28.04.2021 по справі № 755/19205/17.

Щодо доводів позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_1 щодо того, що вона ніяких договорів не підписувала, ніяких коштів у руки ніколи не брала та не повертала і тому не є стороною за оскаржуваними договорами не підтверджуються матеріалами справи та не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду у суді першої інстанції, а також під час апеляційного розгляду.

Так 26.04.2021 року по справі проведена судово-почеркознавча експертиза № 3168 (а.с.45-54, т. 2), згідно висновку якої: 1-10 підписи від імені ОСОБА_1 у: Договорі про надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту №01018105 від 01.06.2018 року; Договорі про надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту №01018105 від 04.06.2018 року; Договорі про надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту №01018105 від 05.06.2018 року, виконані ОСОБА_1 .

Ознаки, які б свідчили про виконання досліджуваних підписів під впливом збиваючих факторів штучного характеру (зі зміною ознак власного підписного почерку) - відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що матеріалами справи підтверджується укладання оскаржуваних договорів саме ОСОБА_1 . Крім того п. п. 8.1. зазначених договорів засвідчено, що позивач за зустрічним позовом ознайомлена з внутрішніми правилами та положенням про надання фінансових послуг ломбардом, тому не можуть бути прийняті до уваги доводи позивача за зустрічним позовом, в тій частині, що вона не мала гадки, що повинна буде повертати кошти за даним договором.

Відповідно до вимогст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказів того, що підписуючи кредитний договір, договір застави транспортного засобу чи довіреність № 2082 від 01.06.2018 року на право користування, розпорядження, відчуження ТЗ, ОСОБА_1 не усвідомлювала своїх дій і не могла керувати ними до матеріалів справи не надано. Про усвідомлення своїх дій свідчить також висновок експерта № 3168.

Відповідно доПостанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача за зустрічним позовом, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Враховуючи, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин.

У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. А також, відповідно до практики Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.04.2011 року вбачається, що ототожнення правових підстав недійсності правочину з підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань, що виникли з такого правочину, є помилковим у зв`язку з тим, що підстави різні за своєю правовою природою та характером правовідносин.

Виходячи з наведеного, позивачеві за зустрічним позовом було роз`яснено зміст та правові наслідки укладених договорів. Позивач за зустрічним позовом особисто, маючи правоздатність та повну дієздатність, повністю усвідомлюючи зміст та значення своїх дій уклала договори, підписала їх, в тому числі, із нотаріальним посвідченням. Наведене підтверджує свідоме та спрямоване на отримання кредитних коштів укладення всіх зазначених договорів позивачем за зустрічним позовом.

Щодо тверджень ОСОБА_1 про те, що укладений кредитний договір є договором про намір кредитних відносин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач за зустрічним позовом помиляється при визначенні понять двох договорів та правильно розтлумачив, що відповідно дост. 1054 ЦК України(кредитний договір), за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно дост. 635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Так, відповідно дост. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Тож, ознайомившись із Договором , зрозуміло, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов Договору, які договору, він є саме кредитним.

Ураховуючи, що матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 було прострочено виконання договору про надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту № 01018105 (договір 1) від 01.06.2018 року, договору про надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту № 01018105 (договір 1) від 04.06.2018 року, договору про надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту № 01018105 (договір 1) від 05.06.2018 року, належних та допустимих доказів на доведення протилежного відповідачем за первісним позовом не надано, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення первісного позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1,5,6ст.81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст.89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи апелянта про те, що повним товариством «Ломбард «Кит груп плюс» ТОВ «Кит груп» не надано документального підтвердження факту надання ОСОБА_1 грошових коштів за кредитним договором та не надано доказів отримання нею цих коштів, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки вказане спростовується матеріалам справи та законними висновками суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства, та на законність судового рішення та зводяться лише до переоцінки доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи немає.

Щодо оскарження ухвали Ленінського районного суду м. Харкова від 02 серпня 2021 року, слід зазначити наступне.

У липні 2021 року представник ОСОБА_1 , адвокат Савченко В.С. звертаючись до Ленінського районного суду м. Харкова із заявою, просила ухвалити додаткове рішення про стягнення з Повного товариства "Ломбард "КИТ Груп Плюс" ТОВ "Кит Груп" і Компанія" на користь ОСОБА_1 ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 25 300,00 гривень 00 коп., які має понести ОСОБА_1 за надання правничої допомоги.

В обґрунтування заяви зазначала, що 21.07.2021 року по цивільній справі № 642/8635/19 було ухвалено рішення по суті вимог. Професійна правнича допомога ОСОБА_1 щодо розгляду даної справи надається на підставі Договору про надання правової допомоги № 44/2019 від «03» грудня 2019 року. Витрати, які ОСОБА_1 має сплатити Адвокатському об`єднанню «Курафєєв і партнери» у зв`язку з розглядом справи № 642/8635/19 у Ленінському районному суді м. Харкова становить 25300 грн.

З метою підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надані наступні документи: копію Договору № 44/2019 про надання правової допомоги від 03.12.2019 року; копію Додаткової угоди № 2 Договору № 44/2019 про надання правової допомоги від 03.12.2019 року; копію рахунку-фактури № 24 від 21.07.2021 року на суму 25 300,00 гривень 00 коп. (рахунок на оплату наданої правової допомоги); копію Акту приймання-передачі наданих послуг від 21.07.2021 року за Договором 44/2019 про надання правової допомоги від 03.12.2019 року.

Відмовляючи в ухваленні додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що надані із заявою в якості доказів документи не засвідчені належним чином та не містять дати їх засвідчення, крім того суду не надано оригіналів платіжних документів про сплату витрат на правничу допомогу.

Місцевий суд ураховував критерії реальності адвокатських витрат, відсутність належним чином підтверджених витрат на правову допомогу та вважав, що у задоволенні заяви необхідно відмовити.

Колегія суддів не може погодитись з таким виском суду з огляду на таке.

Відповідно до ч.1,3 ст.133 ЦПК Ук раїни судовівитрати складаютьсяз судовогозбору тавитрат,пов`язаних зрозглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1)на професійнуправничу допомогу; 2)пов`язані іззалученням свідків,спеціалістів,перекладачів,експертів тапроведенням експертизи; 3)пов`язані звитребуванням доказів,проведенням оглядудоказів заїх місцезнаходженням,забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Приписами ч.2 ст. 137 ЦПК України визначено, за результатамирозгляду справивитрати направничу допомогуадвоката підлягаютьрозподілу міжсторонами разоміз іншимисудовими витратами. Дляцілей розподілусудових витрат: 1)розмір витратна правничудопомогу адвоката,в томучислі гонораруадвоката запредставництво всуді таіншу правничудопомогу,пов`язану зісправою,включаючи підготовкудо їїрозгляду,збір доказівтощо,а такожвартість послугпомічника адвокатавизначаються згідноз умовамидоговору пронадання правничоїдопомоги тана підставівідповідних доказівщодо обсягунаданих послугі виконанихробіт таїх вартості,що сплаченаабо підлягаєсплаті відповідноюстороною аботретьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. .Інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: 1)у разізадоволення позову-на відповідача; 2)у разівідмови впозові -на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки,рішенням Ленінськогорайонного судум.Харкова від21липня 2021року позовповного товариства«Ломбард «Китгруп плюс»ТОВ «Китгруп» іКомпанія» до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості задоговором пронадання коштіву позику,у томучислі іна умовахфінансового кредиту задоволено,а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено, підстави для ухвалення додаткового рішення в порядку ст. 270 ЦПК України відсутні, для відшкодування позивачем за первісним позовом понесених судових витрат ОСОБА_1 та такі покладаються на неї.

Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Савченко В.С. про ухвалення додаткового рішення.

Керуючись ст. ст. 367, 368, ст. 374, ст.375 ст. 376, 381- 384, 389 ЦПК України

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну адвоката Савченко Вікторії Сергіївни, представника ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 21 липня 2021 року залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 21 липня 2021 року залишити без змін.

Апеляційну адвоката Савченко Вікторії Сергіївни, представника ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 02 серпня 2021 року задовольнити частково.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 02 серпня 2021 року скасувати та постановити нову.

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Савченко Вікторії Сергіївни про ухвалення додаткового рішення- відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий суддя : Л.М. Хіль

Судді: Ю.В. Дряниця

О.А. Лобов