Рішення

від 12.04.2023 по справі 120/10829/22

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2023 р. Справа № 120/10829/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінат-Д" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінат-Д" (далі ТОВ Вінат-Д", позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області (далі відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №337887 від 06.12.2022 в сумі 17000 грн.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваною постановою №337887 від 06.12.2022 відносно позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 17000 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", суть якого згідно акту № 344541 від 24.10.2022 полягала в тому, що водієм позивача під час здійснення автомобільного перевезення 24.10.2022 не надано роздруківку до цифрового тахографа. На переконання позивача, оскаржувана постанова є протиправною, оскільки відповідно до п.3.5 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України N 385 від 24.06.2010, водій повинен мати тахокарти або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографів у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом. Відтак, позивач наголошує, що обов`язок водія мати одночасно такі документи як картку водія чи роздруківку з тахографу законодавством не передбачено, позаяк достатньо мати один з вищезазначених документів. Позивач вказує, що під час проведення перевірки транспортного засобу водій ОСОБА_1 надав всі необхідні документи визначені статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», в тому числі протокол перевірки та адаптації тахографа та картку водія. Тому вважає, що в його діях жодних ознак порушень законодавства про автомобільний транспорт не має.

Додатково позивач зазначає, що відповідачем визначена неправильна кваліфікація зафіксованого порушення, оскільки за порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів застосовується відповідальність передбачена абз. 8 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а не відповідальність як за відсутність у водія інших документів, передбачених законодавством (абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»). Також позивач вважає, що відповідачем при проведенні перевірки була порушена процедура здійснення державного контролю, оскільки щотижневий графік направлення на рейдову перевірку був затверджений неуповноваженою на те особою.

Наведені обставини, на думку позивачки, є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Ухвалою від 30.12.2022 судом відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Також цією ухвалою сторонам встановлені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення з дотриманням вимог, передбачених ст.ст. 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

11.01.2023 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що вантажні автомобілі повною масою понад 3,5 тон, які використовуються суб`єктами господарювання для внутрішніх перевезень вантажів в обов`язковому порядку повинні бути обладнані діючим та повіреним тахографом. А для водія такого автомобіля, крім оформлення документів, визначених приписами статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», обов`язковою також є наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, заповнених тахокарт (реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв) або картки водія чи роздруківки даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом. Щодо кваліфікації правопорушення, то відповідач звертає увагу, що абзац 8 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІI передбачає відповідальність за порушення законодавства України про автомобільний транспорт, а саме за порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів - штраф у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Наголошує, що вищезазначена норма підлягає застосуванню виключно у випадку наявності відповідної інформації та документів, проте із порушенням "Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів", затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 року за № 811/18106 (далі - Положення № 340). Тобто, у випадку порушення тривалості відпочинку чи керування транспортним засобом водієм, які можна встановити виключно за наявності роздруківки роботи даних тахографа або картки водія та за відсутності зазначених документів у водія, відповідальність настає виключно за абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III. Таким чином, на переконання відповідача, твердження позивача про помилковість притягнення до відповідальності за абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-III, не відповідають чинним нормам законодавства у сфері автомобільного транспорту. Бланк підтвердження діяльності водія, який у додатках до свого позову додає позивач, зазначається період відпочинку водія з 14.10.2022-24.10.2022 року, але на момент перевірки та підставою для складання акту №344541 стало те, що водій ОСОБА_1 не використовував особисту картку водія та не зміг надати на момент перевірки роздруківку роботи та відпочинку водія за 24.10.2022.

Окрім того відповідач вказує, що щотижневий графік та направлення на рейдову перевірку, підписаний уповноваженою на це особою, а саме Начальником відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області.

Відтак, на переконання відповідача, оскаржувана постанова прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством. За таких обставин вважає заявлені позовні вимоги безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Інших заяв по суті справи від сторін спору до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності суд встановив, що 24.10.2022 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області в рамках проведення заходів державного контролю додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт на підставі щотижневого графіку проведення перевірок від 21.10.2023, а також на підставі направлення на перевірку від 21.10.2022 №004351 на 280 км а/д М-30 в Хмельницькій області проведено рейдову перевірку належного позивачу транспортного засобу марки VOLVO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який перевозив вантаж згідно товарно-транспортної накладної № ВН 22102402 від 24.10.2022.

Під час цієї рейдової перевірки було встановлено перевезення автомобільним перевізником вантажів за відсутності визначених у ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт документів, а саме: у водія відсутня роздруківка до цифрового тахографа за 24.10.2022, про що складено акт перевірки №344541 від 24.10.2022.

Надалі вказані матеріали перевірки були передані для розгляду в орган державного контролю за місцезнаходженням автомобільного перевізника (власника транспортного засобу), тобто до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області.

Так, 06.12.2022 за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Цирканюком К.Г. винесено постанову № 337887 про застосування адміністративного-господарського штрафу, якою до ТОВ "Вінат-Д" застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн. за порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Незгода позивача із вказаною постановою зумовила звернення його до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи суд враховує наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ).

Вказаний закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону № 2344-ІІІ).

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Так, на виконання вимог абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення).

Відповідно до п. 1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з п.п. 1, 3 п. 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Як зазначено у п. 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України №592 від 26.06.2015 Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті, як структурні підрозділи апарату служби за переліком згідно з додатком 3. А відтак суд відхиляє доводи позивача, про те, що затвердження графіку на направлення на рейдову перевірку здійснювалось не уповноваженою на те особою, позаяк такі документи підписані Начальником відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області як керівником територіального органу Укртрансбезпеки.

Також суд зазначає, що оскаржувана постанова прийнята уповноваженим на те територіальним органом - Відділом державного нагляду (контролю) у Вінницькій області, який утворений згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2021 року № 1579-р Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті.

Статтею 6 Закону №2344 передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі Порядок № 1567; в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин).

Згідно з абзацом 1 пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Як слідує із матеріалів справи, з позиції відповідача допущене позивачем порушення, за яке його притягнуто до відповідальності, полягає у тому, що останнім перевозився вантаж за відсутності на момент перевірки визначених у ст. 48 Закону № 2344 документів, а саме: роздруківки з цифрового тахографа за 24.10.2022.

Досліджуючи дані обставини та підставам застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу суд враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 48 Закону №2344 автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Отже, перелік документів згідно вказаною нормою не є вичерпним.

Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344 передбачена відповідальність автомобільних перевізників за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В даному випадку сутність виявленого порушення полягає у тому, що під час проведення перевірки водій позивача не надав передбачений законодавством інший документ, зокрема документ щодо тривалості робочого часу та періоди відпочинку водія на дорожньому транспорті роздруківку з цифрового тахографа за 24.10.2022.

Так, особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку визначені Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 (Положення №340), згідно пункту 1.3 якого вимоги Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Згідно п.6.1 Положення №340 вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

За визначенням, що міститься в п. 1.5 цього Положення, тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.

Відповідно до п.6.3 Положення №340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.

24.06.2010 Міністерство транспорту та зв`язку України наказом № 385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція № 385), відповідно до пунктів 1.1 - 1.3 розділу І якої, цю Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух".

Ця Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, а її норми поширюються на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Відповідно до п.1.4 Інструкції №385 визначені у ній терміни вживаються у такому значенні:

- картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі;

- тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР

- контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Згідно з п. 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку, зокрема:

- дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;

- наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.

Отже, в силу зазначених правових приписів Інструкції № 385 законодавець прямо визначає обов`язок водія транспортного засобу, обладнаного цифровим тахографом, мати при собі картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа.

Тобто, наведені норми зобов`язують водія транспортного засобу обладнаного цифровим тахографом мати однин з передбачених Інструкцією №385 документів: або картку водія або роздруківку даних роботи тахографа.

Судом встановлено, що належний позивачу транспортний засіб, який був об`єктом перевірки, обладнаний працюючим та повіреним цифровим тахографом, що власне не заперечується відповідачем.

Також суд враховує, що водій ОСОБА_1 мав при собі діючу картку водія.

Натомість, у висновках акту перевірки від 24.10.2022 № 344541 посадовими особами Укртрансбезпеки інкримінується позивачу порушення п. 3.3 Інструкції № 385 в частині відсутності у водія роздруківки з цифрового тахографа, хоча наявність у водія іншого альтернативного документу картки водія відповідачем не заперечується.

Суд вважає такі висновки відповідача помилковими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, адже, як зазначалось вище, законодавець прямо визначає обов`язок водія транспортного засобу обладнаного цифровим тахографом мати один з передбачених Інструкцією №385 альтернативних документів: або картку водія (яка була наявна) або роздруківку даних роботи тахографа.

Матеріали справи містять копію картки водія ОСОБА_1 , який здійснював перевезення 24.10.2022. Отже висновок відповідача про відсутність на момент перевірки 24.10.2022 у водія одного з документів, визначених п. 3.3 Інструкції № 385 не знайшов свого належного підтвердження під час розгляду цієї справи.

Щодо викладених у відзиві на позовну заяву доводів представника відповідача про те, що водій ОСОБА_2 на момент перевірки не використовував особисту картку водія, то такі суд відхиляє, позаяк вказані обставини не знайшли свого відображення в акті перевірки від 24.10.2022 № 344541, яким констатовано тільки відсутність роздруківки з цифрового тахографа, а не відсутність у водія картки чи її невикористання. Тобто, відповідачем не доведено того факту, що позивачем не використовувалась картка водія, а тому ставити в провину таке порушення в межах спірних правовідносин не має жодних підстав.

Підсумовуючи викладене суд вкотре наголошує, що абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344 передбачає відповідальність саме за відсутність на момент перевірки визначених законом документів, а не їх використання. Такими документами згідно п. 3.3 Інструкції № 385 в даному випадку мали бути картка водія чи роздруківку даних роботи тахографа. Таким чином, оскільки у водія позивача на момент перевірки хоч і була відсутня роздруківка роботи цифрового тахографа, проте за наявності у останнього діючої картки водія констатувати недотримання позивачем вимог ст. 48 Закону №2344 в цьому випадку не має жодних підстав. Як наслідок, відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344.

Отже, з огляду на встановлені обставини справи суд доходить висновку, що оспорювана постанова відповідача від 06.12.2022 № 337887 про застосування до ТОВ "Вінат-Д" адміністративно - господарського штрафу у сумі 17000 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

За таких обставин суд не вбачає необхідності надавати оцінку іншим аргументам позивача на підтримку заявлених позовних вимог, позаяк вони не впливають на викладений вище висновок суду про скасування винесеної відповідачем постанови від 06.12.2022 № 337887 та, відповідно, задоволення позовних вимог.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За приписами частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд також при прийнятті рішення враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, перевіривши обґрунтованість основних доводів сторін, суд приходить до переконання про задоволення адміністративного позову.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, у зв`язку із задоволенням позову, судові витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 2481 грн. належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті, саме як з юридичної особи суб`єкта владних повноважень, яка здійснює свої повноваження через утворені територіальні органи, в даному випадку Відділ державного нагляду (контролю) у Вінницькій області.

При цьому, щодо присудження в користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, про орієнтовний розмір яких в сумі 5000 грн. заявлено у позові, то суд не вбачає підстав для їх стягнення, оскільки на момент прийняття рішення в матеріалах справи відсутні як договір про надання правничої допомоги так і детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, обов`язкова наявність яких передбачена положеннями статтями 134, 139 КАС України. Крім того суд враховує, що стороною позивача не було подано окремої заяви в порядку ч. 7 ст. 139, ч. 3 ст. 143 КАС України про можливість подання таких доказів після ухвалення судового рішення, позаяк вказівка в тексті позовної заяви на те, що відповідні докази будуть надані в порядку, визначеному КАС, за загальним правилом не замінює собою обов`язок сторони подати відповідні докази до закінчення судових дебатів (до ухвалення рішення у справі).

За таких обставин підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката не має.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 291, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області від 06.12.2022 № 337887 про застосування адміністративно-господарського штрафу до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінат-Д".

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінат-Д" понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 2481 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

У відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 12.04.23.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінат-Д" (вул. Батозька, 12а, м. Вінниця, 21007, код ЄДРПОУ: 20109868);

Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті (місцезнаходження юридичної особи: пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845) в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області (місцезнаходження: вул. Василя Порика, 29, м. Вінниця, 21022, без права юридичної особи).

СуддяСлободонюк Михайло Васильович