Постанова

від 04.04.2023 по справі 520/11245/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2023 р.Справа № 520/11245/21

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. ,

за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.

представника позивача Артюха Ю.В.

представника відповідача Коробкової Х.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2022, головуючий суддя І інстанції: Мар`єнко Л.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 28.01.22 року по справі № 520/11245/21

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі"

до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" ( далі - позивач, КП "Харківські теплові мережі" ) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків ( далі - відповідач), в якій просило:

- скасувати податкові повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 23.03.2021 року №000/38/35-00-07, від 23.03.2021 року №000/36/35-00-07, від 09.06.2021 року №00092000701.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначило, що встановлені в ході перевірки порушення є безпідставними, оскільки всі операції постачання товару були реальними та підтверджені первинними документами.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що взаємовідносини з ТОВ "Метал-Статус" та ТОВ "НВП "Українська енергетична компанія" підтверджуються первинними документами, господарські операції були реальними. Факт того, що не встановлено переміщення транспортного засобу, який було зазначено в ТТН не може підтверджувати факт не поставки товару, зазначення неповної адреси про місце відвантаження товару не може підтверджувати те, що товар не поставлявся. Щодо сертифікатів якості, то відповідно до договору поставки відповідальність за якість продукції несе постачальник, крім того контролюючим органом в акті перевірки вказано сертифікати за 2014-2015 року, в той час як перевірка проводилась за лютий-квітень 2018 року. Крім того, позивач не може нести відповідальність за правильність ведення податкового та бухгалтерського обліку своїх контрагентів.

Представник відповідача надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Згідно зі ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав відзив на апеляційну скаргу, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що на підставі наказу Офісу великих платників податків ДПС від 24.02.2020 року № 287 проведено документальну позапланову виїзну перевірку КП "Харківські теплові мережі" з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "НВП "Українська енергетична компанія" (код ЄДРПОУ 36374863) за період березень, квітень, червень, липень, жовтень та грудень 2018 року, які відображені в податковій звітності з ПДВ за квітень 2018, грудень 2018, травень 2019, грудень 2019; ТОВ "Метал - Статус" (код ЄДРПОУ 37004571) за період січень, березень 2018 року, які відображені в податковій звітності з ПДВ за січень та червень 2018 та податку на прибуток з зазначеними контрагентами за 2018 2019 роки (т. 6 а.с. 1).

За результатами перевірки складено акт №67/35-00-07-01-01-05/31557119 від 01.03.2021 року, в якому вказано, що КП "Харківські теплові мережі" допустило наступні порушення:

- правильності визначення податку на додану вартість встановлені порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу, з урахуванням п. 187.10 с т. 187 Податкового кодексу, що призвело до завищення р.10.1 Придбання (виготовлення Будівництво. Спорудження) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України з основною ставкою, р.17 «Усього податкового кредиту» по операціях ТОВ "Метал - Статус" всього у сумі ПДВ 1171061 грн у т.ч. по періодах: січень 2018 року - 1144110 грн, червень 2018 року 22383 грн, грудень 2018 року 3693 грн, грудень 2019 року 875 грн, що призвело до заниження ПДВ що підлягає сплаті за січень 2018 року у сумі 1144110 грн. та завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду: червень 2018 року 22383 грн; грудень 2018 року 3693 грн; грудень 2019 року 875 грн;

- правильності визначення податку на прибуток встановлені порушення МСБО 18 «Дохід», підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, КП "Харківські теплові мережі" занижено дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку на вартість безоплатно отриманих активів від невстановлених осіб на загальну суму 5974513 грн та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, з урахуванням пп. 140.4.4 п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу на загальну суму 5974 513 грн, у тому числі: 1 квартал 2018 року 4850510 грн; півріччя 2018 року 5844 116 грн; три квартали 2018 року 5921 750 грн; 2018 рік 5974513 грн; 1 квартал 2019 року 5974513 грн; півріччя 2019 року 5974513 грн; три квартали 2019 року 5974513 грн; 2019 рік 5974513 грн.

На підставі висновків акта перевірки Північним міжрегіональним управління ДПС по роботі з великими платниками податків винесено податкові повідомлення-рішення:

№000/38/35-00-07 від 23.03.2021 року, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 26951 грн;

№000/36/35-00-07 від 23.03.2021 року, яким КП "Харківські теплові мережі" зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 5974513 грн;

№00092000701 від 09.06.2021 року про донарахування КП "Харківські теплові мережі" податкових зобов`язань з податку на додану вартість, яким було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1144100 грн та нараховано штрафних санкцій в розмірі 286 027,50 грн.

Позивач, не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно встановлено порушення КП "Харківські теплові мережі" вимог податкового законодавства по операціях з ТОВ "Метал - Статус" та ТОВ "НВП "Українська енергетична компанія" та зроблено висновок про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій та повноту відображення в обліку через відсутність первинних документів, зокрема, сертифікатів якості ТМЦ, доказів походження ТМЦ, транспортування, навантаження/розвантаження, зберігання та подальшого використання у власній господарській діяльності.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України. Зокрема, цим Кодексом визначається вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до положень пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Приписами п.п. 14.1.181 ст. 14 ПК України встановлено, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до п.п. 14.1.156 ст. 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до положень п. 135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування податку на прибуток є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту передбачений ст. 198 ПК України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум по вищезазначеним господарським операціям до таких, які підлягають оподаткуванню та формування податкового кредиту ПДВ, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон № 996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV).

Колегія суддів зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Щодо взаємовідносин між ТОВ "Харківські теплові мережі" та ТОВ «Метал-Статус» (податковий номер 37004571) за період січень, березень 2018 року, судом встановлено наступне.

Між ТОВ "Харківські теплові мережі" та ТОВ «Метал-Статус» (податковий номер 37004571) укладено договір купівлі-продажу № 270174 від 16.03.2010 року на постачання товару (труби сталеві ф630х10, ф325х8, ф426х8, ф820х10, ф530х7-8, ф1220х12, ф28х3, ф60х3, 5, ф83х4), відповідно до якого постачання здійснювалось окремими партіями транспортом продавця за його рахунок, оформлення товарно-транспортних накладних проводилось постачальником ТОВ "Метал-Статус" .

Приймання товару підтверджується первинними документами, а саме: прибутковими ордерами: № 23 від 01.02.2018 року, № 24 від 02.02.2018 року, № 30 від 07.02.2018 року, № 32 від 09.02.2018 року, № 33 від 09.02.2018 року, № 35 від 15.02.2018 року, № 37 від 19.02.2018 року, № 40 від 21.02.2018 року, № 44 від 23.02.2018 року, №45 від 23.02.2018 року, № 51 від 01.03.2018 року, № 52 від 01.03.2018 року. № 31201 від 12.03.2018 року, № 31501 від 1503.2018 року, № 67 від 29.03.2018 року, № 40602 від 06.04.2018 року; - видатковими накладними: № 1 від 01.02.2018 року, № 2 від 02.02.2018 року, № 3 від 07.02.2018 року, № 5 від 09.02.2018 року, № 6 від 09.02.2018 року, № 7 від 15.02.2018 року, № 8 від 19.02.2018 року, № 9 від 21.02.2018 року, № 11 від 23.02.2018 року, № 12 від 23.02.2018 року, № 15 від 01.03.2018 року, № 16 від 01.03.2018 року, № 17 від 12.03.2018 року, № 18 від 15.03.2018 року, № 20 від 29.03.2018 року, № 21 від 06.04.2018 року; товаро-транспортними накладними, картками складського обліку, сертифікатами якості, завіреними постачальником.

Оплата здійснювалась відповідно до умов договору та підтверджується платіжними дорученнями.

Вказана продукція була використана на усунення та заміну і перекладання дефектних ділянок магістральних теплових мереж підприємства, а також виготовлення конструктивних елементів котлів, що підтверджується актами приймання виконаних робіт, відомостями ресурсів та підтверджує наявність реальної мети здійснення господарських операцій у діяльності підприємства позивача.

Відповідно до договору з ТОВ "Метал-Статус" відповідальність за відповідність поставленої трубопрокатної продукції параметрам, зазначеним в сертифікатах та якість поставленої продукції покладена на ТОВ "Метал-Статус".

Перевезення товару здійснювалось ТОВ "Метал-Статус", товарно-транспортна документація оформлювалось постачальником.

Щодо взаємовідносин між ТОВ "Харківські теплові мережі" та ТОВ "НВП "Українська енергетична компанія" (податковий номер 36374863) за період березень, квітень, червень, липень, жовтень та грудень 2018 року, судом встановлено наступне.

Між ТОВ "Харківські теплові мережі" та ТОВ "НВП "Українська енергетична компанія" (податковий номер 36374863) укладено договір купівлі-продажу № 270713 від 02.10.2009 року на запчастини для котлів і запірно регулюючої арматури, відповідно до якого постачання здійснювалось транспортом продавця за його рахунок, оформлення товарно-транспортних накладних проводилось постачальником.

Приймання товару підтверджується первинними документами, а саме: прибутковими ордерами: № 32802 від 28.03.2018 року, № 40605 від 06.04.2018 року, № 9901 від 11.04.2-18 року, № 61101 від 11.06.2018 року, № 70503 від 05.07.2018 року, № 71201 від 12.07.2018 року, № 71902 від 19.07.2018 року, № 521 від 11.10.2018 року, № 122603 від 26.12.2018 року, № 122602 від 26.12.2018 року, № 122802 від 28.12.2018 року; видатковими накладними: РН-0000138 від 28.03.2018 року, РН-0000153 від 06.04.2018 року, РН-0000159 від 11.04.2018 року, РН-0000287 від 11.06.2018 року, РН-0000336 від 05.07.2018 року, РН-0000364 від 12.07.2018 року, РН-0000338 від 19.07.2018 року, РН-0000604 від 11.10.2018 року, РН-0000779 від 26.12.2018 року, РН-0000780 від 26.12.2018 року, РН-0000785 від 28.12.2018 року; товаро-транспортними накладними; картками складського обліку; сертифікатами якості, завіреними постачальником.

Оплата товару підтверджується платіжними дорученнями.

Вказана продукція використана у діяльності підприємства на ремонт котлів, що підтверджується актами виконаних робіт та відомостями ресурсів до актів прийняття та свідчить про наявність реальної мети здійснення господарських операцій у діяльності позивача.

Крім того, за результатами фінансово-господарської діяльності ТОВ "НВП "Українська енергетична компанія" склало та зареєструвало в ЄРПН на користь ТОВ "Харківські теплові мережі" за період з 01.03.2018 року до 31.12.2018 року податкові накладні.

Щодо посилання податкового органу на ненадання сертифікатів якості, а також на неточності у заповненні документів на товаро-транспортне обслуговування, колегія суддів вказує, що це документи, які підтверджують якість товарів та транспортування/отримання відповідно, за своїм змістом вони не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів, оскільки містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам чи їх перевезення і не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що транспортні документи, зокрема, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи.

Товарно-транспортні накладні чи подорожні листи не є винятковими первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт реальності здійснення господарської операції за договором, та за відсутності яких платник позбавляється права на формування податкового кредиту, а також віднесення до складу доходів і витрат сум за договорами у разі наявності інших первинних бухгалтерських документів, оформлених відповідно до положень чинного законодавства, а саме: договорів, видаткових накладних, податкових накладних, регістрів бухгалтерських документів, платіжних доручень, відомостей про рух активів, товару та інших документів.

Такі висновки узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними в постановах від 20 серпня 2020 року у справі № 804/5374/17, від 15 травня 2020 року у справі № 808/9101/15, від 15 серпня 2019 року у справі № 804/12807/13-а.

Щодо посилання контролюючого органу на проведення аналізу податкової інформації, даних аналітичних систем та ЄРПН відносно контрагента ТОВ "Метал-Статус", відповідно до яких неможливо підтвердити наявність нерухомого майна, власних транспортних засобів або укладених договорів оренди, відсутність діяльності та наявності трудових ресурсів, колегія суддів вказує, що податковий орган безпідставно посилається на отриману податкову інформацію щодо порушення контрагентами позивача норм податкового законодавства, з огляду на таке.

Так, чинне законодавство передбачає можливість використання податковим органом інформаційних баз контролюючих органів з метою виконання покладених на останніх функцій та завдань. Разом з тим, наявна у інформаційних базах ДПС інформація не може в розумінні процесуального закону бути доказом стосовно реальності або нереальності господарських операцій.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.04.2020 у справі № 804/1984/16, в якій зазначено, що контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України, не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої, та злагодженості дій між ними. Крім того, колегія суддів зазначила, що висновки про відсутність у контрагентів по ланцюгу постачання трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДФС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Суд також ураховує позицію Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № П/811/3228/14. У вказаній постанові Верховний Суд зазначає, що будь-яка податкова інформація, наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, у тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Зокрема, посилання контролюючого органу на наявність актів як критерію оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки під час складення таких актів жодні первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаних актів з відображенням в них окремих відомостей не відповідають критерію юридичної значимості, а отже не є належними доказами в розумінні процесуального Закону.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. У первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

У постанові від 13.10.2020 у справі № 0340/1408/18 Верховний Суд зазначив, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності). Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків. Визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні наявна у контролюючого органу податкова інформація, ні відсутність у постачальників контрагента чи у контрагента достатньої кількості основних засобів та трудових ресурсів самі по собі не можуть бути самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність недоліків у первинних документах може свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Верховний Суд у постанові від 09.10.2019 у справі № 826/16601/18 зазначив, що не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей для виконання взятих на себе зобов`язань посилання податкового органу на відсутність достатньої кількості штатних одиниць, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Відповідачем не подано належних доказів на підтвердження недобросовісності КП "Харківські теплові мережі" як платника податку, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення КП "Харківські теплові мережі" розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення господарських операцій КП "Харківські теплові мережі" та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що твердження відповідача з посиланням на податкову інформацію про те що діяльність контрагента позивача була спрямована на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди у вигляді безпідставного формування податкового кредиту, ґрунтуються на припущеннях, що суперечить КАС України. Факт наявності у сторін правочинів протиправного умислу при його укладенні відповідачем не доведено.

Суд зауважує, що наявність певної податкової службової інформації не звільняє податковий орган від виконання обов`язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, оскільки ні акт перевірки, ні податкова інформація не має преюдиційного значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Стосовно посилання відповідача на отриману інформацію від Департаменту інформаційно-аналітичної підтримки Національної поліції України щодо непідтвердження факту перевезення транспортними засобами, вказаними в товаро-транспортних накладних на товар під час руху автодорогами України системами відеоспостереження "Рубіж", "Гарпун", колегія суддів вказує, що Інформаційно-пошукова система відеофіксації транспортних засобів з розпізнаванням номерних знаків та перевіркою їх за розшуковими реєстрами "Відеоконтроль-Рубіж", яка була введена в експлуатацію наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29.12.2011 № 975, використовується органами внутрішніх справ та органів виконавчої служби у разі виявлення інформації щодо транспортних засобів, які перебувають у розшуку, та не призначена для використання органами державної фіскальної служби для підтвердження або спростування фактів надання послуг з перевезення у межах діяльності суб`єктів господарювання, а інформація про відсутність фіксації камерами відеоспостереження номерних знаків автомобілів спеціальною системою "Гарпун", не містить беззаперечно повної інформації щодо руху вказаних транспортних засобів між пунктами навантаження та розвантаження, оскільки докази покриття спеціальною системою Гарпун усіх доріг України у 2018-2019 роках і її безперебійної роботи відсутні.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13.10.2020 року у справі № 0340/1408/19, від 10.11.2021 року у справі № 380/1552/20.

Виходячи з наведеного, колегія суддів зазначає, що реальність господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ "Метал-Статус" та ТОВ "НВП "Українська енергетична компанія", повністю підтверджена належними первинними документами, а отже, позивач, мав право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку при визначенні об`єкту оподаткування податком на додану вартість, зокрема, формування податкового кредиту, а фактичне виконання своїх зобов`язань за договорами здійснено як позивачем, так і його контрагентами, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

При цьому, колегія суддів вказує, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер. Необхідно зазначити, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Крім того, не є свідченням нереальності господарських операцій відсутність деталізації їх опису в первинних документах.

Подібні висновки міститься в постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 804/939/16 (адміністративне провадження № К/9901/376/17), від 26.06.2018 у справі № 826/3006/14 (адміністративне провадження № К/9901/2453/18), від 27.11.2018 у справі № 826/11629/1 (адміністративне провадження №К/9901/50057/18) від 06.11.2018 у справі № К/9901/3443/18.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено реальність укладених між позивачем та його контрагентами договорів, доказів того, що первинні документи складені необґрунтовано чи з порушенням чинного законодавства контролюючим органом не надано.

Жодних доказів, які б доводили обізнаність позивача щодо порушень податкового законодавства з боку його контрагента, та/або про наявність протиправної домовленості позивача зі своїми контрагентами, спрямованої на незаконне отримання податкової вигоди, контролюючим органом не надано, а судом не встановлено.

Практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Отже, ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що надані КП "Харківські теплові мережі" документи в сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності підприємства, а також враховуючи принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування та добросовісність платника податків та достовірність задекларованих таким платником даних податкового обліку, що презумується податковим законодавством, зокрема, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно та обґрунтовано.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів дійшла висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 23.03.2021 року №000/38/35-00-07, від 23.03.2021 року №000/36/35-00-07, від 09.06.2021 року №00092000701 та наявність підстав для їх скасування.

Натомість, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, неповно встановив обставини справи, що призвело до помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами п. 2 ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Ураховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Щодо розподілу витрат зі сплати судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд ухвалить нове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Колегія суддів зазначає, що КП "Харківські теплові мережі" понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 22 700 грн та апеляційної скарги 37 217 грн, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями № 7819 від 08.06.2021 та № 3943 від 15.02.2022.

Ураховуючи, що апеляційна скарга судом задоволена, відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 59915 грн за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2022 по справі № 520/11245/21 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовну заяву Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 23.03.2021 року №000/38/35-00-07, від 23.03.2021 року №000/36/35-00-07, від 09.06.2021 року №00092000701.

Стягнути на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (вул. Мефодіівська, 11, м. Харків, 61037, ЄДРПОУ 31557119) за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Благовіщенська, 30, м. Харків, 61052, ЄДРПОУ 39440996) витрати зі сплати судового збору у сумі 59915 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. КурилоСудді А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова Повний текст постанови складено 12.04.2023 року