Постанова

від 11.04.2023 по справі 280/11618/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 квітня 2023 року м. Дніпросправа № 280/11618/21

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,

за участю секретаря судового засідання: Корсун Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року (суддя Стрельнікова Н.В.) у справі №280/11618/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл-Транс-Газ» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и В :

ТОВ «Оіл-Транс-Газ» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати: податкове повідомлення - рішення форми «С» від 06.10.2021 № 00141710709 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені в розмірі 253 569,12 грн.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилався на безпідставні висновки посадових осіб контролюючого органу щодо порушення підприємством вимог закону про РРО, зокрема, вказував на те, що встановлені перевіркою порушення у вигляді відсутності оприбуткування та обліку товарно-матеріальних цінностей, не підтверджені жодним належним та допустимим доказом, а ґрунтуються виключно на хибному тлумаченні відповідачем норм права, що регулюють спірні правовідносини.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року позов задоволено.

Підставою для задоволення позову стали такі висновки суду першої інстанції.

Так, суд дійшов висновку про те, що в спірному випадку відповідачем проведено перевірку без законних на те підстав, наслідком чого є не легітимність рішення, прийнятого за наслідками такої перевірки. З цього приводу суд вказав на те, що відповідачем не було доведено наявність підстав, передбачених пп.80.2.2 ст.80 ПК України, для призначення та проведення фактичної перевірки, а саме у відповідача була відсутня інформація стосовно можливих порушень законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, стосовно позивача у справі. При цьому, суд вказав на те, що лист ДПС України, який фактично і став підставою для призначення перевірки у спірному випадку, містить лише узагальнені та знеособлені припущення стосовно вчинення невизначеним колом суб`єктів господарювання податкових правопорушень і жодним чином не стосується порушень, які допущені чи можливо були допущені позивачем.

Крім цього, суд, проаналізувавши підстави застосування штрафних санкцій, дійшов висновку про необґрунтованість позиції контролюючого органу щодо порушення позивачем положень законодавства про РРО, що і було наслідком прийняття оскаржуваного

податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції як щодо відсутності правових підстав для проведення перевірки, так і щодо відсутності підстав для застосування штрафних санкцій. Скаржник вказує на те, що фактичну перевірку призначено за наявності інформації, яка об`єктивно свідчила про можливі порушення податкового законодавства позивачем, а штрафні санкції застосовано за виявлені порушення, суть яких відображена в акті фактичної перевірки.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи, які не заперечуються сторонами, свідчать про те, що в період з 21.08.2021 по 30.08.2021 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області було проведено фактичну перевірку позивача з питань дотримання вимог Податкового кодексу України, Кодексу законів про працю України, Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148.

За наслідками проведеної перевірки контролюючим органом складено акт фактичної перевірки № 8088/08/01/07/09/42924237 від 30.08.2021 з питань дотримання вимог Податкового кодексу України, Кодексу законів про працю України, Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148.

Згідно з висновками, викладеними в розділі 3 Акту перевірки, контролюючим органом встановлено порушення з боку позивача вимог чинного законодавства, а саме:

- п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи);

- п. 7, п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (неподання до органів ДПС звітності, пов`язаної з використанням РРО № 3000765978, та ненадання копій фіскальних звітних чеків з РРО за 05.03.2021, 08.04.2021, 01.05.2021, 12.05.2021);

- п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (порушення порядку ведення обліку товарних запасів на складах та за місцем їх реалізації).

06.10.2021, на підставі Акту перевірки, контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення форми «С» № 00141710709 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені в розмірі 253 569,12 грн.

Згідно із розрахунком фінансових санкцій їх застосовано у розмірі:

за порушення п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - 4,0грн.;

за порушення п. 7, п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - 510,0грн.;

за порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - 253055,12грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору, який передано на вирішення суду.

За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Щодо підстав для проведення перевірки.

Як вбачається з наказу про призначення фактичної перевірки, відповідачем призначено фактичну перевірку на підставі пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 Податкового Кодексу України.

Відповідно до пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 Податкового Кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, за умови наявності у контролюючого органу інформації, яка свідчить про порушення або можливі порушення платником податків приписів податкового законодавства.

У спірному випадку фактичну перевірку проведено на підставі наказу заступника начальника Головного управління ДПС у Запорізькій області № 2521-п від 19.08.2021.

В наказі про проведення фактичної перевірки відсутнє посилання на інформацію, яку отримано в установленому порядку та яка б свідчила про порушення або можливі порушення приписів податкового законодавства саме позивачем.

У свою чергу, як зазначено вище, передумовою проведення фактичної перевірки з підстав, передбачених підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, є отримання в установленому законодавством порядку інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.

При цьому, з аналізу положень пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України, вбачається, що змістовна конструкція п. 80.2 ст. 80 ПК України обумовлює висновок про те, що для зазначення підстави для проведення перевірки не достатньо вказати номер підпункту статті Податкового кодексу України. Тобто, підставою для проведення фактичної перевірки є не посилання на положення Податкового кодексу України, а зазначення конкретно-визначених відомостей та/або даних, які відображені на матеріальних носіях або в електронному вигляді, що стали безпосередньою підставою для проведення фактичної перевірки з яких особа, яка знайомиться із наказом, може встановити обґрунтованість її призначення та проведення.

Обгрунтовуючи підстави призначення перевірки, відповідач посилається на Лист ДПС України та доповідну записку начальника управління податкового аудиту.

Так, відповідачем до відзиву на позов було надано копію доповідної записки начальника управління податкового аудиту ГУ ДПС у Запорізькій області Шепеля Д.В., зареєстрована 17.08.2021 за № 12212/08-01-07-09-06, із пропозицією організувати, у відповідності до пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, проведення в серпні 2021 року фактичних перевірок суб`єктів господарювання.

Зі змісту наданої копії доповідної записки вбачається, що підставою для прийняття відповідачем наказу про проведення фактичної перевірки позивача слугувала інформація, викладена у листах ДПС України від 31.05.2021 № 12379/7/99-00-07-05-03-07 та від 26.05.2021 № 12379/7/99-00-07-05-03-07 стосовно можливих порушень законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, стосовно суб`єктів господарювання, які здійснюють господарську діяльність з реалізації пального.

Проаналізувавши інформацію, викладену, зокрема, у листі ДПС України від 26.05.2021 № 12379/7/99-00-07-05-03-07, суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що контролюючим органом у цьому документі не зазначено жодних конкретних відомостей про те, що саме стало передумовою для призначення фактичної перевірки позивача, не визначено те, які саме порушення чинного законодавства були допущені чи можливо допущені безпосередньо позивачем, що свідчить про відсутність підстав, визначених пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, для проведення спірної фактичної перевірки.

Вказаний лист містить лише узагальнені та знеособлені припущення стосовно вчинення невизначеним колом суб`єктів господарювання у період з січня по квітень 2021 року податкових правопорушень та спрямований на забезпечення виконання територіальними органами ДПС України Плану заходів щодо недопущення ухилення від сплати податків і зборів суб`єктами господарювання та запобігання відмиванню коштів в офшорних зонах, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 3 березня 2021 р. № 162-р, про що зазначено у абзаці 1 цього листа.

Таким чином, оскільки інших підстав для призначення у спірному випадку фактичної перевірки відповідачем наведено не було, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що проведення в даному випадку контролюючим органом фактичної перевірки ТОВ «Оіл - Транс - Газ» здійснювалось без належних на це правових підстав, оскільки відповідачем не доведено наявність законних підстав для проведення такої перевірки та не надано жодних доказів наявності чи отримання ним в установленому законодавством порядку відповідної інформації, яка б надавала йому право на проведення перевірки згідно з пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України та необхідності здійснення саме такого виду контролю/перевірки.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності проведення фактичної перевірки у спірному випадку.

У свою чергу, невиконання або порушення вимог Податкового кодексу України при призначені та проведенні перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, оскільки така перевірка не може породжувати будь-яких правових наслідків, окрім наслідків не легітимності усіх дій/рішень, які вчинені/прийняті у межах та за наслідками такої перевірки.

В той же час, зробивши обґрунтовані висновки щодо неправомірності проведеної перевірки, суд першої інстанції надав оцінку і підставам застосування до позивача спірних штрафних санкцій.

Суд апеляційної інстанції погоджується і в цій частині зроблених судом першої інстанції висновків щодо неправомірності оскаржуваного рішення відповідача.

Так, встановлені обставини справи свідчать про те, що згідно із розрахунком спірних фінансових санкцій їх застосовано у розмірі:

за порушення п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - 4,0грн.;

за порушення п. 7, п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - 510,0грн.;

за порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - 253055,12грн.

Підставою для нарахування позивачу суми штрафних санкцій в розмірі 4,00 грн. є висновок контролюючого органу про непроведення позивачем розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, чим порушено п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

В акті перевірки дійсно зазначено те, що позивачем було продано омивач - 3 літра за ціною 40,0грн. без використання РРО.

В той же час, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що відповідачем не було надано доказів тим обставинам, які зазначені в акті перевірки, а вказані обставини позивачем заперечувались. Під час перегляду справи в апеляційному порядку відповідачем також не було надано доказів того, що під час перевірки відповідачем придбавався омивач; не було надано доказів і повернення вказаного омивача, як предмету закупівлі під час фактичної перевірки, позивачу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для висновку щодо необґрунтованості висновків суду першої інстанції, в частині застосованих фінансових санкцій у розмірі 4,0грн.

Підставою для нарахування штрафних санкцій в розмірі 510,00 грн. є висновок контролюючого органу про неподання позивачем до органів ДПС звітності, пов`язаної з використанням РРО № 3000765978, та ненадання копій фіскальних звітних чеків з РРО за 05.03.2021, 08.04.2021, 01.05.2021, 12.05.2021, чим порушено п. п. 7, 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Встановлені обставини справи, які не заперечуються відповідачем, свідчать про те, що позивачем за 05.03.2021, 08.04.2021, 01.05.2021 та 12.05.2021 були сформовані наступні Z - звіти:

1) - звіт за 05.03.2021 на загальну суму розрахункових операцій в розмірі 6 961,23 грн. (№ 1371 від 06.03.2021; час друкування - 00:06:55; фіскальний номер - 3000765918);

2)- звіт за 08.04.2021 на загальну суму розрахункових операцій в розмірі 12 602, 47 грн. (№ 1406 від 09.04.2021; час друкування - 00:08:12; фіскальний номер - 3000765918);

3)- звіт за 01.05.2021 на загальну суму розрахункових операцій в розмірі 0,00 грн. (№ 1429 від 02.05.2021; час друкування - 00:02:28; фіскальний номер - 3000765918);

4)- звіт за 12.05.2021 на загальну суму розрахункових операцій в розмірі 3 887,30 грн. (№ 1440 від 13.05.2021; час друкування - 00:32:22; фіскальний номер - 3000765918).

Зі змісту вказаних Z - звітів вбачається, що дані документи мають всі обов`язкові реквізити, зокрема, номер, дату і час друкування, фіскальний номер реєстратора, повідомлення про обнулення регістрів денних підсумків оперативної пам`яті тощо.

Не заперечуючи факту формування позивачем зазначених Z - звітів, відповідач наводить свою позицію суть якої зводиться до того, що суб`єкт господарювання повинен створювати та друкувати Z - звіт кожного дня, протягом якого він здійснював розрахункові операції не пізніше 24:00 цього дня.

З приводу такої позиції контролюючого органу слід зазначити те, що жодним нормативно-правовим актом, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, не передбачено обов`язку суб`єктів господарювання друкувати Z - звіти кожного дня, протягом якого він здійснював розрахункові операції не пізніше 24:00 цього дня.

Пунктом 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що суб`єкти господарювання зобов`язані щоденно створювати у паперовій та/або електронній формі реєстраторами розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) або програмними реєстраторами розрахункових операцій фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій.

Відповідно до п.4 розділу ІІІ Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затверджених наказом Мінфіну від 14.06.2016 №547 (зареєстрований Мінюстом 05.07.2016 №918/29048) суб`єкти господарювання, які використовують РРО для здійснення розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також здійснення операцій з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов`язані: у кінці робочого дня (зміни) створювати у паперовій та/або електронній формі (крім автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій.

В той же час, у відповідності до Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 № 199, максимальна тривалість зміни РРО не повинна перевищувати 24 години.

Отже, наведені норми права вказують на те, що фіскальний звітний чек роздруковується щоденно, роздруковується у кінці робочого дня (зміни), при цьому, зміна РРО не повинна перевищувати 24 години.

В той же час, зазначені норми права не свідчать про обов`язок суб`єкта господарювання друкувати Z - звіт кожного дня не пізніше 24:00 цього дня.

З цих підстав суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованою позицію контролюючого органу про те, що суб`єкт господарювання повинен створювати та друкувати Z - звіт кожного дня, протягом якого він здійснював розрахункові операції не пізніше 24:00 цього дня.

З цього приводу суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, якщо суб`єкт господарювання працює цілодобово і робоча зміна закінчується наступного календарного дня (наприклад о 08 год. 00 хв.), то фіскальний звітний чек (Z - звіт) повинен роздруковуватися кожного дня після закінчення робочої зміни, тобто після 08 год. 00 хв., але не пізніше 24 годин, які минули від реєстрації першої розрахункової операції після виконання попереднього Z-звіту.

Таким чином, оскільки акт перевірки не містить в собі інформації про те, що Z - звіти, враховуючи тривалість робочих змін установлених на підприємстві позивача, роздруковані з порушенням наведених норм права, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність нарахування штрафних санкцій в цій частині.

Підставою для нарахування штрафних санкцій в розмірі 253 055,12 грн. є висновок контролюючого органу про порушення позивачем порядку ведення обліку товарних запасів на складах та за місцем їх реалізації.

За позицією відповідача суть порушення полягає в тому, що на момент перевірки АЗС за адресою м. Молочанськ, вул. Шевченка, 133 А ТОВ «Оіл-Транс-Газ» 21.08.2021 о 8:30 не зберігається (відсутній) другий примірник змінного звіту АЗС за формою 17-НП, що свідчить про порушення встановленого порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.

Надаючи оцінку такій позиції відповідача, суд першої інстанції погодився з позицією контролюючого органу про те, що суб`єкти підприємницької діяльності, які перебувають на загальній системі оподаткування, при продажі товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов`язані вести облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації. Недотримання вказаного обов`язку має наслідком застосування фінансової санкції у розмірі вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В той же час, суд першої інстанції обгрунтовано зазначив те, що штрафні санкції, передбачені ст. 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", можуть бути застосовані, зокрема, у випадку не ведення такого обліку за місцем реалізації товару та/або за місцем зберігання.

У спірному ж випадку позиція відповідача фактично зводиться до того, що позивач не надав документи щодо обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, оскільки фактична перевірка проводилася саме за місцем реалізації товару (магазин).

В той же час, відповідачем не було доведено, а судом не встановлено того, що позивачем не здійснюється облік товарних запасів у встановленому законом порядку.

У свою чергу, встановлені обставини справи свідчать про те, що відповідно до даних оборотно - сальдової відомості ТОВ «Оіл - Транс - Газ» по субрахунку 2821, станом на 21.08.2021 на АЗС за адресою: м. Молочанськ, вул. Шевченка, 133 А були наявні на обліку наступні товарно - матеріальні цінності:

1) бензин А-92 в загальному об`ємі 1 418,49 літрів;

2) бензин А-95 S в загальному об`ємі 494,99 літрів;

3) бензин А-95 в загальному об`ємі 835,40 літрів;

4) дизельне паливо в загальному об`ємі 1 975,63 літрів.

Таким чином, вказана інформація спростовує доводи відповідача про те, що станом на 21.08.2021 у позивача були наявні необліковані товарно - матеріальні цінності.

Доводи відповідача про те, що позивачем під час проведення перевірки не було надано оригіналів первинних документів обліку пального за місцем продажу пального суд першої інстанції обгрунтовано визнав безпідставними, оскільки, діючим законодавством не передбачено того, що за місцем знаходження господарської одиниці суб`єкта господарювання повинні зберігатись оригінали первинних документів на придбання товарно - матеріальних цінностей, які є підставою для бухгалтерського обліку, ведення якого відповідно до статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» покладено на уповноважену особу.

Сам факт відсутності цих документів за місцем реалізації товару на час здійснення фактичної перевірки, не може бути підставою для застосування штрафних санкцій, оскільки відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані не є підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої ст. 20 Закону №265/95-ВР.

При цьому, суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що працівники податкового органу, виявивши на АЗС відсутність другого примірника змінного звіту за формою № 17-НП, лише на підставі цього дійшли до висновку про порушення позивачем порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.

В той же час, судом першої інстанції встановлено, що Х-звіт (фіскальний звітний чек) РРО за 21.08.2021 містить відомості, зокрема, про фактичні залишки пального та у літрах кожного найменування, що свідчить про необґрунтованість висновку контролюючого органу про наявність у позивача необлікованих товарно - матеріальних цінностей.

Статтею 20 "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У спірному випадку контролюючим органом застосовано фінансові санкції у розмірі вартості залишків ТМЦ, які знаходились на реалізації під час проведення фактичної перевірки.

Натомість, відповідачем не було доведено того, що зняті залишки ТМЦ не були обліковані позивачем, в той час як розмір фінансових санкцій, відповідно до ст..20 Закону, повинний визначатися виходячи із вартості товарів, які не обліковані у встановленому порядку.

Отже. суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність застосування штрафних санкцій у розмірі 253 055,12 грн.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстав для його скасування не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року у справі №280/11618/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України.

Вступну та резолютивну частину проголошено 11.04.2023

Повне судове рішення складено 12.04.2023

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя Н.А. Бишевська

суддя І.Ю. Добродняк