Рішення від 20.02.2023 по справі 361/60/22

Справа № 361/60/22

Провадження № 2/361/906/23

20.02.2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

20 лютого 2023 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

судді - Сердинського В.С.

при секретарі - Бас Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, трьох процентів річних і моральної шкоди,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу, трьох процентів річних і моральної шкоди.

Позивач зазначав, що 12 квітня 2019 року він передав у борг відповідачу грошові кошти в іноземній валюті у розмірі 3 000,00 доларів США, які останній зобов`язався повернути протягом дванадцяти місяців до 12 квітня 2020 року.

На підтвердження отримання грошових коштів відповідач власноручно написав розписку.

В строк, зазначений у розписці, відповідач кошти йому не повернув, ухиляється від повернення суми боргу, чим порушує взяті на себе зобов`язання.

Дані обставини стали причиною звернення до суду з заявленими вимогами.

Вважає, що оскільки відповідач взятого на себе зобов`язання із повернення коштів у повному обсязі не виконав, тому сума боргу має бути повернута з урахуванням 3 % річних.

Крім того, вказував на те, що з урахуванням тривалості його душевних страждань, зазначене дає підстави для стягнення з відповідача на його користь відшкодування завданої моральної шкоди.

Посилаючись навикладене,позивач просивсуд стягнутиз відповідачана йогокористь суму основногоборгу урозмірі 3000,00доларів США, 3%річнихвід простроченоїсуми;15000,00гривень на відшкодування моральної шкоди; витрати по сплаті судового збору.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Мозговий О.О. не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Представник позивача направив до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, просив про задоволення позову у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у тому числі й через оголошення на офіційному вебсайті Броварського міськрайонного суду Київської області https://br.ko.court.gov.ua. Відзив на позов відповідачем увизначений термін не надано.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом встановлено, що відповідно до розписки від 12 квітня 2019 року відповідач ОСОБА_2 отримав у борг від позивача ОСОБА_1 грошові кошти в іноземній валюті у розмірі 3 000,00 доларів США. Отримані кошти відповідач зобов`язувався повернути протягом дванадцяти місяців (а.с. 7).

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні.

Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Разом з тим частина друга статті 524 та частина друга статті 533 ЦК України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 04.07.2018 року у справі №761/12665/14-ц зазначила, що правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов`язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті.

Таким чином,при визначеннізобов`язанняв іноземнійвалюті судне вправізмінювати грошовийеквівалент зобов`язанняі врезолютивній частинірішення зазначаєсаме розміріноземної валюти,що підлягаєстягненню,а томувраховуючи,що відповідачотримав грошові кошти в іноземній валюті, то і поверненню підлягає заборгованість саме в цій валюті, якщо інше не визначено договором.

Щодо трьох процентів річних.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року (провадження №6-49цс12).

У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що три проценти річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.

Тому при обрахунку трьох процентів річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.

Зазначений висновок відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16- (провадження № 14-446цс18).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до математичних розрахунків, наданих позивачем ОСОБА_1 , розрахунок 3% річних становить: 154,18 доларів США (64,67 + 89,51) станом на дату подання позовної заяви 29 грудня 2021 року, утому числі: - за 2020 рік 64,67 доларів США (3000 ? 263 дні (18 днів у квітні, починаючи з 13 квітня 2020 високосного року + 245 днів за період травень-грудень) ? 3 : 366:100);- за 2021 рік 89,51 доларів США (3000 ? 363 дні за період з січня по 29 грудня ? 3 : 365 : 100); 2) 117,62 доларів США станом 20 лютого 2023 року (3000 доларів США ? 477 днів (30 + 31 грудня 2021 року + 365 днів у 2022 році + 31 день січня + 20 днів лютого 2023 року) ? 3 : 365 : 100).

Станом на 20 лютого 2023 року сума нарахованих 3% річних становить 271,80 доларів США (154.18 + 117.62).

З огляду на вищевказане, суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача заборгованості саме в іноземній валюті у розмірі 3000,00 доларів США, що передбачає і нарахування 3 % річних саме з 3000,00 доларів США, що складає 271,80 доларів США.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Водночас судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, що позивач не надав жодних доказів, які б встановлювали заподіяння йому моральної шкоди, та не встановлено і причинного зв`язку між діянням відповідача та шкодою, доказів завдання якої немає, а також і вини відповідача в її спричиненні.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин суд приходить до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, суд вважає необхідним стягнути із відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору, сплаченого позивачем за звернення до суду з позовними вимогами майнового характеру у розмірі 2724(дві тисячі сімсот двадцять чотири) гривні 00 копійок.

Керуючись ст.ст. 13, 23, 509, 524, 533, 625, 626, 627 ЦК України, ст.ст.3, 4, 12, 13, 18, 76, 80, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 280-284, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , борг за розпискою від 12 квітня 2019 року у розмірі 3000 (три тисячі) доларів США, 3 % річних у розмірі 271 доларів США 80 центів.

В іншій частині стягнення моральної шкоди відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , судовий збір у розмірі 2724 (дві тисячі сімсот двадцять чотири) гривні 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя В.С. Сердинський