Постанова

від 12.04.2023 по справі 540/8120/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2023 р.м.ОдесаСправа № 540/8120/21Головуючий в 1 інстанції: Марин П.П.

Дата і місце ухвалення 14.10.2022 р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Федусика А.Г.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Херсонської міської ради про стягнення заробітної плати з 01.06.2019 року у сумі 259 460,00 грн.,

В С Т А Н О В И В:

13.12.2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом до виконавчого комітету Херсонської міської ради про стягнення заробітної плати з 01.06.2019 року у сумі 259 460,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивача зазначила, що відповідачем, як правонаступником реорганізованої Степанівської сільської ради, протиправно не виплачено на її користь заробітну плату з 01.06.2019 року в сумі 259460,00 грн. Позивач зазначила, що вимоги щодо стягнення заробітної плати пов`язані з тим, що до теперішнього часу відповідачем не вчинено дій щодо проведення процедури звільнення у встановленому законом порядку.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.10.2022 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилалась на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Апелянт посилалась на те, що рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 21.10.2021 року у справі № 540/2227/21, яке набрало законної сили 23.11.2021 року, було встановлено, що вона не звільнена з посади секретаря ради, а тому у відповідачів не настав обов`язок проведення повного розрахунку згідно ст. 116 КЗпП України. Також апелянт вказувала на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 18.01.2022 року у справі № 540/2618/21, яким було встановлено обставини не проведення з нею фінансового розрахунку по заробітній платі у червні 2019 року, у зв`язку з чим стягнуто на її користь з виконавчого комітету Херсонської міської ради невиплачену заробітну плату за період з 19.06.2019 року по 30.06.2016 року.

На думку позивачки, обставини, встановлені вказаними рішеннями суду в силу ст. 78 КАС України, не підлягають доказуванню при розгляді даної адміністративної справи.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 14.10.2022 року та постановлення нового судового рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Справа була призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні, однак сторони до суду не зявились. Позивачем було подано заяву про розгляд справи за її відсутності. Розгляд справи був відкладений, однак сторони у призначені судові засідання не з`явились.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи викладене справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів дійшла наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Степанівської сільської ради від 20.11.2015 року № 4 ОСОБА_1 , депутата сільської ради, обрано секретарем Степанівської сільської ради.

23.09.2016 року Степанівською сільською радою VІІ скликання було прийнято рішення №80 «Про дострокове припинення повноважень секретаря Степанівської сільської ради».

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 766/12191/16-а було визнано протиправним та скасовано рішення ХІІІ сесії Степанівської сільської ради VІІ скликання від 23.09.2016 року № 80 «Про дострокове припинення повноважень секретаря Степанівської сільської ради». Поновлено ОСОБА_1 на посаді секретаря Степанівської сільської ради з 24.09.2016 р. Стягнуто з виконавчого комітету Степанівської сільської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.09.2016 р. по 14.02.2019 р. у розмірі 72 514,61 грн. з відрахуванням обов`язкових податків та зборів. В решті позовних вимог відмовлено.

На виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 14.02.2019 року у справі № 766/12191/16-а головою Степанівської сільської ради прийнято розпорядження від 07.03.2019 року № 03-к про поновлення ОСОБА_1 на посаді секретаря Степанівської сільської ради з 24.09.2016 року.

В подальшому, постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2019 року у справі №766/12191/16-а, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 04.02.2020 року, скасоване рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 14.02.2019 року та відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову.

У поданому позові позивач вказувала на те, що за період з 07.03.2019 року по 31.05.2019 року їй була нарахована та виплачена заробітна плата (із врахуванням податків і зборів) у розмірі 57 509,38 грн., однак, починаючи з 01.06.2019 року виконавчий комітет Степанівської сільської ради не здійснював виплати їй заробітної плати та не проводив процедуру звільнення.

Також позивач вказувала на наявність рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 21.10.2021 року у справі № 540/2227/21, а також на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 18.01.2022 року у справі №540/2618/21, яким задоволено частково її позов до виконавчого комітету Херсонської міської ради про стягнення відшкодування за час затримки проведення розрахунку при звільненні та стягнуто з виконавчого комітету Херсонської міської ради на її користь не виплачену заробітну плату за період з 19.06.2019 року по 30.06.2019 року у сумі 7993,52 грн. з відрахуванням обов`язкових податків, зборів та платежів. На думку апелянта вказаними судовими рішеннями встановлені преюдиційні обставини щодо відсутності факту звільнення її з посади та невиконання роботодавцем обов`язку щодо виплати заробітної плати, які не підлягають доказуванню в силу ст. 78 КАС України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на те, що матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу того, що радою приймалось рішення про здійснення ОСОБА_1 повноважень секретаря виконавчого комітету. Суд також вказував на те, що відповідно до розрахунково-платіжних відомостей за період червень 2019 року - грудень 2020 року, заробітна плата нараховувалась та виплачувалась саме ОСОБА_2 .

Крім того, суд першої інстанції посилався на те, що Херсонською міською радою було прийнято рішення №10 від 11.12.2020 року «Про реорганізацію сільських, селищних рад (розформованих територіальних громад) шляхом приєднання до Херсонської міської ради», відповідно до підпункту 1.5 пункту 1 якого Степанівська сільська рада реорганізована шляхом приєднання до Херсонської міської ради.

Суд врахував, що станом на початок здійснення процедури реорганізації мали місце 2 факти: 1) рішення Степанівської сільської ради від 23.09.2016 року щодо дострокового припинення повноважень секретаря Степанівської сільської ради ОСОБА_1 є чинним; 2) відсутність доказів того, що ОСОБА_1 обрана депутатом Степанівської сільської ради за результатом проведення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів призначених на неділю 25 жовтня 2020 року, а отже і не доведена реальна можливість бути обраною у новому складі сільської ради на посаду секретаря. Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки Степанівська сільська рада приєднана до Херсонської міської ради, повноваження секретаря закінчились з моменту обрання секретаря Херсонської міської ради, а саме 11.12.2020 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на викладене.

Згідно ст. 50 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (далі Закон № 280/97-ВР, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), секретар сільської, селищної, міської ради працює в раді на постійній основі. Секретар ради обирається радою з числа її депутатів на строк повноважень ради за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови. Пропозиція щодо кандидатури секретаря ради може вноситися на розгляд ради не менш як половиною депутатів від загального складу відповідної ради.

Частиною 4 статті 50 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні секретар сільської ради може за рішенням ради одночасно здійснювати повноваження секретаря виконавчого комітету відповідної ради.

Відповідно до ч. 5 цієї статті, повноваження секретаря сільської, селищної, міської ради можуть бути достроково припинені за рішенням відповідної ради.

В ході розгляду даної справи було встановлено, що позивач з 20.11.2015 року перебувала на посаді секретаря Степанівської сільської ради.

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, докази здійснення ОСОБА_1 повноважень секретаря виконавчого комітету ради в матеріалах справи відсутні і вказані обставини не доведені в ході розгляду даної справи.

В поданому позові позивач, вказуючи на здійснення таких повноважень, посилалась на положення ч. 4 ст. 50 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, згідно яких секретар сільської ради може за рішенням ради одночасно здійснювати повноваження секретаря виконавчого комітету відповідної ради.

В свою чергу, можливість одночасного виконання повноважень секретаря ради та секретаря виконавчого комітету відповідної ради пов`язується саме із прийняттям радою рішення про покладення на особу одночасно таких повноважень. В даному випадку наявності відповідного рішення Степанівської сільської ради судом не встановлено та сторонами не доведено.

При цьому, як вбачається з наданих до суду штатних розкладів Степанівської сільської ради за 2015, 2016 та 2019 роки, позивач обіймала посаду саме секретаря Степанівської сільської ради (а.с. 41-45). Вказане також підтверджується записами її трудової книжки, і саме на посаді секретаря Степанівської сільської ради ОСОБА_1 була поновлена за рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 766/12191/16-а.

Як вже зазначалось вище, на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 766/12191/16-а ОСОБА_1 розпорядженням голови Степанівської сільської ради від 07.03.2019 року № 03-к була поновлена на посаді секретаря Степанівської сільської ради з 24.09.2016 року (а.с. 96) та згідно наявної в матеріалах справи довідки про доходи від 31.05.2019 року № 255 у період з 11 березня 2019 року по 31 травня 2019 року отримувала заробітну плату за посадою секретаря Степанівської сільської ради (а.с. 70).

При цьому з наданої Комунальною установою «Трудовий архів м. Херсона» архівної довідки від 20.01.2022 року № 01-15/335 вбачається, що секретар Степанівської сільської ради ОСОБА_1 у 2019 році отримувала заробітну плату лише у березні, квітні та травні (а.с. 95). Відомості щодо виплати позивачу заробітної плати у період з червня 2019 року по грудень2019 року включно відсутні.

Разом з цим, як вже зазначалось вище, постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року скасовано, прийнято у справі № 766/12191/16-а нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог, зокрема, ОСОБА_1 до Степанівської сільської ради, виконавчого комітету Степанівської сільської ради, депутата Степанівської сільської ради Дуднік Галини Григорівни, депутата Степанівської сільської ради Парфенової Альони Василівни про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, встановлення відсутності компетенції відмовлено.

Тобто, судом апеляційної інстанції підтверджено правомірність рішення ХІІІ сесії Степанівської сільської ради VІІ скликання від 23.09.2016 року Про дострокове припинення повноважень секретаря Степанівської сільської ради.

Згідно ч. 1 ст. 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Таким чином рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 766/12191/16-а про поновлення позивача на посаді секретаря Степанівської сільської ради втратило чинність з дати набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції про скасування цього судового рішення, а саме з 30.05.2019 року.

Статтею 375 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскаржуваного судового рішення або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення постановляється ухвала.

Суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

В даному випадку ОСОБА_1 було оскаржено в касаційному порядку постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року у справі № 766/12191/16-а, та згідно ухвали від 09.07.2019 року, Верховним Судом було відкрито касаційне провадження у справі та відмовлено позивачу у зупиненні виконання рішення суду апеляційної інстанції.

В подальшому постановою Верховного Суду від 04.02.2020 року касаційну скаргу, зокрема, ОСОБА_1 було залишено без задоволення, а постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року залишено без змін.

З огляду на викладене, з дати набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції, а саме з 30.05.2019 року, втратило чинність рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року № 766/12191/16-а про поновлення позивача на посаді секретаря Степанівської сільської ради та позивачка вважається правомірно звільненою за рішенням ХІІІ сесії Степанівської сільської ради VІІ скликання від 23.09.2016 року Про дострокове припинення повноважень секретаря Степанівської сільської ради.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у спірному випадку рішенням, на підставі якого позивачка була поновлена на посаді, було саме судове рішення про скасування рішення ради щодо дострокового припинення повноважень позивача, як секретаря сільської ради, та її поновлення на цій посаді, яке допущено до негайного виконання в частині поновлення на посаді, однак, таке рішення суду скасовано судом апеляційної інстанції із відмовою у задоволенні позову, яке набрало законної сили.

За таких обставин, після набрання чинності рішенням суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про скасування рішення ради щодо дострокового припинення її повноважень, як секретаря ради, та її поновлення на цій посаді та втрати чинності рішення суду першої інстанції про поновлення позивача на посаді секретаря ради, чинним є рішення ХІІІ сесії Степанівської сільської ради VІІ скликання від 23.09.2016 року Про дострокове припинення повноважень секретаря Степанівської сільської ради, на підставі якого у трудовій книжці позивачки міститься запис про її звільнення.

З огляду на зазначене, після набрання законної сили постанови суду апеляційної інстанції про скасування рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 766/12191/16-а, на підставі якого позивачка і була поновлена на посаді та отримувала заробітну плату, тобто, після 30.05.2019 року позивач права на отримання заробітної плати, як секретар сільської ради немає.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що будь-які підстави для виплати позивачу заробітної плати після 30.05.2019 року, а саме з 01.06.2019 року, як того просить позивач, відсутні.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно із ч. 1 ст. 3 та ст. 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі статтею 1 Конвенції про захист заробітної плати № 95, ухваленої Генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України вказав на те, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Суд першої інстанції вірно встановив, що з наданих комунальною установою «Трудовий архів м. Херсона» архівних документів відомостей про нарахування та виплату заробітної плати за червень-грудень 2019 року, січень-грудень 2020 року, вбачається, що заробітна плата нараховувалась та виплачувалась саме ОСОБА_2 , яка згідно з рішенням Степанівської сільської ради від 23.09.2016 року №82 була обрана секретарем Степанівської сільської ради VII скликання депутата від виборчого округу №14, а також згідно рішення XIV сесії Степанівської сільської ради сьомого скликання від 25.10.2016 року №83, яким утворено виконавчий комітет сільської ради у складі 5 (п`яти) чоловік, очолювала виконавчий комітет Степанівської сільської ради та виконувала повноваження секретаря виконавчого комітету (а.с. 160-163).

Крім того, суд першої інстанції вірно встановив, що постановою Центральної виборчої комісії від 15 липня 2020 року № 795-ІХ «Про призначення чергових місцевих виборів у 2020 році», чергові вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів були призначені на неділю 25 жовтня 2020 року. В даному випадку відсутні докази того, що ОСОБА_1 була обрана депутатом Степанівської сільської ради за результатом проведення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів призначених на неділю 25 жовтня 2020 року, тобто відсутні докази обрання її до нового складу сільської ради.

В свою чергу, суд першої інстанції вірно зазначив, що з моменту закінчення строку повноважень ради, повноваження секретаря такої ради закінчуються в силу закону.

Також в ході розгляду справи встановлено, що 11.12.2020 року на ІІ сесії міської ради VІІІ скликання Херсонською міською радою прийнято рішення №10 «Про реорганізацію сільських, селищних рад (розформованих територіальних громад) шляхом приєднання до Херсонської міської ради», відповідно до підпункту 1.5 пункту 1 якого Степанівська сільська рада реорганізована шляхом приєднання до Херсонської міської ради.

При цьому, згідно рішення Херсонської міської ради ІІ сесії VІІІ скликання від 11.12.2020 року №2, розміщеного на офіційному сайті Херсонської міської ради, секретарем Херсонської міської ради Херсонського району Херсонської області VIII скликання обрано Галину ЛУГОВУ, депутата міської ради VIII скликання від фракції/політичної партії «Партія Ігоря КОЛИХАЄВА «НАМ ТУТ ЖИТИ».

Враховуючи все вищевикладене колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивачки про стягнення з виконавчого комітету Херсонської міської ради заробітної плати за період з 01.06.2019 року по 30.11.2021 року в сумі 259 460 грн.

Що стосується посилань ОСОБА_1 на наявність судових рішень у справах № 540/2227/21 та № 540/2618/21, якими, на думку позивача встановлені преюдиційні обставини, які не підлягають доказуванню, колегія суддів зазначає наступне:

Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

В свою чергу, частиною 7 статті 78 КАС України передбачено, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Таким чином, не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин.

В даному випадку Херсонським окружним адміністративним судом у справі № 540/2227/21 було встановлено факт відсутності рішення Степанівської сільської ради про звільнення ОСОБА_1 з посади секретаря ради після ухвалення постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2019 року у справі № 766/12191/16-а, що на думку суду, свідчить про незвільнення позивача з посади секретаря Степанівської сільської ради з підстав, передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та КЗпП України, а також про відсутність факту припинення трудових відносин позивача із Степанівською сільською радою.

Однак вказаних висновків суд дійшов за наслідком надання власної правової оцінки факту відсутності окремого рішення Степанівської сільської ради про звільнення ОСОБА_1 з посади секретаря ради, незважаючи на факт прийняття постанови П`ятим апеляційним адміністративним судом від 30.05.2019 року у справі № 766/12191/16-а, якою підтверджено правомірність рішення Степанівської сільської ради від 23.09.2016 року Про дострокове припинення повноважень секретаря Степанівської сільської ради, тобто правомірність рішення ради про звільнення позивачки з підстав, передбачених законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» з 23.09.2016 року.

Однак, як вже зазначалось вище, відповідно до ч. 7 ст.78 КАС України, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів доходить до висновку, що надана Херсонським окружним адміністративним судом у рішенні від 21.10.2021 року у справі № 540/2227/21 правова оцінка не є преюдиційною обставиною та не є обов`язковою для врахування при вирішенні даної адміністративної справи.

Що стосується рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 18.01.2022 року у справі № 540/2618/21, колегія суддів зазначає, що за положеннями ч. 4 ст. 78 КАС України преюдиційними можуть вважатись лише обставини, які встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили.

В свою чергу, з відомостей КП «ДСС» судом апеляційної інстанції встановлено, що рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 18.01.2022 року у справі № 540/2618/21 було оскаржено виконавчим комітетом Херсонської міської ради до П`ятого апеляційного адміністративного суду та ухвалою апеляційного суду від 09.03.2022 року виконавчому комітету Херсонської міської ради було поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 18 січня 2022 року у справі №540/2618/21.

Таким чином, оскільки справа № 540/2618/21 наразі ще перебуває в провадженні П`ятого апеляційного адміністративного суду, обставини, встановлені рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 18.01.2022 року у справі № 540/2618/21, не можуть вважатись преюдиційними відповідно до ст. 78 КАС України.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі всього вищевикладеного колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

Зважаючи на залишення судового рішення суду першої інстанції без змін, судові витрати відповідно до ст. 139 КАС України розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2022 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач: А.В. Бойко

Суддя: А.Г. Федусик

Суддя: О.А. Шевчук