ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/1231/21 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 березня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Беспалова О. О. суддів: Парінова А. Б., Грибан І. О. за участю секретаря: Рожок В. В.
представника позивача Лисенко Ю. М., представника відповідача Франчука Я. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 22.12.2022) у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Миронівський Хлібопродукт" до Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
В С Т А Н О В И В :
Приватне акціонерне товариство "Миронівський Хлібопродукт" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків ДПС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.01.2021 №00014040101, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 15 383 806 грн. та застосовано фінансові санкції в розмірі 3 845 951,50 грн. за вересень 2020 року.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій апелянт просить його скасувати та прийняте нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що проведеною перевіркою встановлено відсутність настання реальних наслідків за правочинами укладеними між позивачем та ТОВ «Альянс Студіо», ТОВ «Велика Чаша», ТОВ «Амарін Трейд», ТОВ «Паруса Груп», ТОВ «Пазорі», ТОВ «ЛКО Груп», ТОВ «ТК «Санкторіус», відповідно формування податкових зобов`язань з урахуванням таких взаємовідносин призвело до заниження податкових зобов`язань.
До Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу. Позивачем щодо задоволення вимог апелянта заперечено, зазначено, що рішення суду першої інстанції постановлено при повному з`ясування обставин справи та із дотриманням норм чинного законодавства.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, осіб, що з`явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Офісом великих платників податків ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт" з питань законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з податку на додану вартість за вересень 2020 року, з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків. За результатами проведеної перевірки складено акт від 18.12.2020 №733/28-10-04-01-03/25412361 (надалі - акт перевірки).
Проведеною перевіркою встановлено допущення порушень податкового законодавства при декларуванні за вересень 2020 року у Декларації від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, а саме п. 44.1 ст. 44, п. 187.1 ст. 187, пп. «г» п. 198.5 ст. 198, п. 200.1 п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 ПК України що призвело до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок у банку в сумі 15 383 806,00грн.
На підставі висновків перевірки Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків ДПС України 16.01.2021 винесено податкове повідомлення-рішення №00014040101, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 15 383 806,00 грн та застосовано фінансові санкції в розмірі 3 845 951,50 грн за вересень 2020 року.
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, а висновки акту перевірки безпідставними позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування та повернення в разі переплати, права та обов`язки платників податків, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.
За нормами п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231).
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.
При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Також, згідно з п. 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу) (пункт "г").
З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:
- придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;
- придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.
У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Відповідно до положень пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.
Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що "господарська діяльність" - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХIV (далі - Закон №996-ХIV, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 цього Закону терміни вживаються у цьому Законі у такому значенні:
- господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства;
- первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо
У свою чергу, згідно з частиною третьою статті 9 цього Закону інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції. При цьому, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з наведеними вище нормами ПК України.
Аналогічного змсту правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19.03.2019 у справі № 826/9534/17, від 26.02.2019 у справі № 826/1536/18, від 11.12.2018 у справі № 804/6942/16.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, в охопленому перевіркою періоді "МХП" здійснювало господарську діяльність з оптової торгівлі м`ясом і м`ясними продуктами, що відповідає задекларованим акціонерним товариством видам господарської діяльності.
Так, між ПрАТ "МХП" (як постачальником) і низкою суб`єктів господарської діяльності (ТОВ "Альянс Студіо", ТОВ "Велика Чаша", ТОВ "Амарін Трейд", ТОВ "Паруса Груп", ТОВ "Пазорі", ТОВ "ЛКО Груп", ТОВ "ТК "Санкторіус"), як покупцями, були укладені типові за змістом договори поставок:
- з ТОВ "АЛЬЯНС СТУДІО" - від 06.08.2019 року №91 ПТ/Півд;
- з ТОВ "ВЕЛИКА ЧАША" - від 22.05.2020 №504-ПК;
- з ТОВ "АМАРІН ТРЕЙД" - від 19.10.2018 року №449ПТ/ОФ;
- з ТОВ "ПАРУСА ГРУП" - від 14.06.2019 року №72ПТ/Півд;
- з ТОВ "ПАЗОРІ" - від 13.03.2020 року №371 П/ХФ;
- з ТОВ "ЛКО ГРУП" - від 19.05.2020 року №3932П/ЗФ;
- з ТОВ "ТК "САНКТОРІУС" - від 10.08.2020 року №415П/ХФ.
За умовами таких договорів постачальник (ПрАТ "МХП") зобов`язувався поставити, а покупці зобов`язувались прийняти та оплатити товари у кількості, за найменуваннями та цінами, зазначеними у накладних (товарно-транспортних накладних), що виписуються на кожну партію товару.
Ціна по кожному найменуванню і на кожну партію товару визначалися на підставі прайс-листів МХП та вказувалися в видаткових накладних на кожну партію товару і містили у собі ПДВ.
Строки та порядок оплати товару визначається за кожним асортиментом товару й зазначаються у додатку №2 до договору.
Контрагент зобов`язаний проводити звірку, обсягу поставки та руху тари на вимогу МХП.
Товар поставляється партіями згідно заявок Контрагента, в якому вказуються асортимент, кількість товару, строк та умови поставки.
Заявка подається у письмовому вигляді, також допускається передача по факту з підтвердженням про отримання або за допомогою системи електронного документообігу) не пізніше ніж 1 робочий день до запланованої дати поставки.
Датою постачання (момент прийому-передачі) вважається дата (момент) підписання акта приймання-передачі Товару та відповідної ТТН, а також у випадку погодження сторонами застосування електронного підпису та/або зведених накладних.
Контрагент несе всі ризики ушкодження Товару, а також усі витрати по Товару з моменту прийому-передачі Товару.
Якість товару, що поставляється, повинна відповідати декларації виробника (посвідчення про якість), який видано виготовлювачем відповідного товару по установленій формі.
Одержуваний товар вважається зданим МХП і прийнятим Контрагентом: по якості - відповідно до декларації виробника (посвідчення про якість) під час передачі товару представнику контрагента, по кількості - відповідно до даних, зазначених в накладних, ТТН та актах приймання-передачі.
Остаточна кількість поставленого товару визначається згідно даних, зазначених в актах приймання-передачі.
Строк дії договору не перевищує 5 років з моменту його укладання, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань.
Протягом дії Договору МХП має право достроково припинити його дію повідомивши про це контрагента за 10 календарних днів до дати припинення договору.
Згідно додатку №2 до договору, постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP (тобто, "DeliveredDutyPaid (named place of destination)" відповідно до правил Інкотермс, у редакції 2010 року, - за умовами ).
Загальна сума договору становить суму вартості поставленого товару згідно всіх накладних і не може перевищувати 1000000 грн. в рік з урахуванням ПДВ.
У разі перевищення зазначеної суми, сторони повинні укласти додаткову угоду до договору.
Виконання сторонами своїх зобов`язань за переліченими вище договорами поставок підтверджується наявними у справі документами:
- щодо ТОВ "АЛЬЯНС СТУДІО" - замовленнями, видатковими накладними, актами прийому-передачі продукції, товарно-транспортними накладними (т.3, а.с.113-250; т.4, а.с.1-250; т.5, а.с.1-250; т.6, а.с.1-250; т.7, а.с.1-64);
- щодо ТОВ "ВЕЛИКА ЧАША" - замовленнями, видатковими накладними, актами прийому-передачі продукції, товарно-транспортними накладними (т.7, а.с.80-250; т.8, а.с.1-69);
- щодо ТОВ "АМАРІН ТРЕЙД" - замовленнями, видатковими накладними, актами прийому-передачі продукції, товарно-транспортними накладними, коригуючими накладними (т.8, а.с.76-250; т.9, а.с.1-250; т.10, а.с.1-172);
- щодо ТОВ "ПАРУСА ГРУП" - замовленнями, видатковими накладними, актами прийому-передачі продукції, товарно-транспортними накладними (т.10, а.с.188-250; т.11, а.с.1-250; т.12, а.с.1-250; т.13, а.с.1-98);
- щодо ТОВ "ПАЗОРІ" - замовленнями, видатковими накладними, актами прийому-передачі продукції, товарно-транспортними накладними (т. 13, а.с.110-250; т.14, а.с.1-54);
- щодо ТОВ "ЛКО ГРУП" - замовленнями, видатковими накладними, актами прийому-передачі продукції, товарно-транспортними накладними (т. 14, а.с.61-250; т.15, а.с.1-24);
- щодо ТОВ "ТК "САНКТОРІУС" - замовленнями, видатковими накладними, актами прийому-передачі продукції, товарно-транспортними накладними (т.15, а.с.30-110).
Оплата вартості отриманого товару підтверджується наявними у справі виписками ТОВ "ВЕЛИКА ЧАША" (т. 2, а.с. 72-120), ТОВ "ЛКО ГРУП" (т. 2, а.с. 121-128), ТОВ "ПАЗОРІ" (т. 2, а.с. 129-190), ТОВ "ТК "САНКТОРІУС" (т. 2, а.с. 191-210), ТОВ "АМАРІН ТРЕЙД" (т. 2, а.с. 211-250; т.3, а.с.1-2), ТОВ "ПАРУСА ГРУП" (т. 3, а.с.3-8), ТОВ "АЛЬЯНС СТУДІО" (т. 3, а.с.9-16).
За результатом здійснення господарських операцій за правилом настання першої події позивачем було складено та зареєстровано в ЄРПН відповідні податкові накладні (т.31, а.с.132-250; т.32, а.с.1-250; т.33, а.с.1-250; т.34, а.с.1-250; т.35, а.с.1-154).
Як вбачається із змісту висновку проведеної в рамках цієї справи експертизи, ПрАТ "МХП" відображено реалізацію вищевказаним контрагентам м`ясопродуктів у первинних документах, в бухгалтерському, податковому обліку та в складі податкових зобов`язань з ПДВ:
- ТОВ "АЛЬЯНС СТУДІО" - 11 520 501,06 грн. (за липень, серпень, вересень 2020 року), при цьому в акті перевірки вказано про суму зобов`язань за липень та серпень 2020 року у розмірі 7 293 955 грн.;
- ТОВ "ВЕЛИКА ЧАША" - 1 052 295 грн. (за липень, серпень 2020 року);
- ТОВ "АМАРІН ТРЕЙД" - 1 399 657 грн. (за липень, серпень, вересень 2020 року);
- ТОВ "ПАРУСА ГРУП" - 2 812 686 грн. (за липень, серпень, вересень 2020 року);
- ТОВ "ПАЗОРІ" - 1 064 843 грн. (за липень, серпень, вересень 2020 року);
- ТОВ "ЛКО ГРУП" - 1 123 205 грн. (за вересень 2020 року);
- ТОВ "ТК "САНКТОРІУС" - 587 650 грн. (за серпень, вересень 2020 року)
Апелянт зазначає, що позивачем всупереч положень пп. "а" п.185.1 ст.185 та п.п. "а" п.187.1 ст.187 ПК України не нараховано податкові зобов`язання на товари, які використовуються в операціях, що не є господарською діяльністю, на суму 15 334 291 грн.
Поряд із цим, слід зауважити, що проведеною податковим органом перевіркою не досліджено формування податкового кредиту з ПДВ стосовно товарів (м`ясної продукції), яка реалізована контрагентам ТОВ "АЛЬЯНС СТУДІО", ТОВ "ВЕЛИКА ЧАША", TOB "АМАРІН ТРЕЙД", ТОВ "ПАРУСА ГРУП", ТОВ "ПАЗОРІ", ТОВ "ЛІКО ГРУП", ТОВ "ТК САНКТОРІУС".
Водночас, в матеріалах справи наявні договори ПрАТ "МХП" з постачальниками товарів (м`яса, м`ясної продукції) в 2020 році:
- Філія "Переробний комплекс" ТОВ "Вінницька птахофабрика" (договір №21420-Г від 31.03.2020);
- ПАТ "Оріль-Лідер" (договір поставки №9497 від 30.04.2018);
- ПАТ "Миронівська птахофабрика" (договір №7927-Г від 28.08.2017);
- Дочірнє підприємство "ПЕРЕМОГА НОВА" (договір поставки №9500-Г від 30.04.2018).
Також, слід зазначити, що в матеріалах справи містяться первинні документи (видаткові накладні щодо отримання від вищезазначених постачальників товарів (м`яса, м`ясної продукції) ПрАТ "МХП" в липні, серні, вересні 2020.
Також, для дослідження надані Оборотно-сальдові відомості по рахунку 28.1 ПрАТ "МХП" за липень 2020, серпень 2020, вересень 2020. Вказані відомості містять деталізацію по наступним ознакам:
- назві групи товарів (а саме: варена ковбаса, варено-копчені делікатеси, вироби з птиці в/к, вироби з свинини в/к, ковбаси напівкопчені, ковбаси гріль, крило, м`ясні снеки, нарізка, сардельки, сандвічі, сосиски, субпродукти, субпродукти інше, тушка, фаршеві продукти, філе, цільно-кускові продукти, четвертина, шинки, ін..);
- сальдо на початок періоду, обороти по дебету та кредиту, сальдо на кінець періоду, сумарні показники по кожній групі товарів зазначено в кількісному і вартісному вимірі.
У висновку експертизи зазначено, що загальна сума оборотів по рахунку 28.1:
- за липень 2020 по дебіту 5 481 127 823,91 грн, по кредиту 5 528 102 526,79 грн.;
- за серпень 2020 по дебіту 5 423 120 672,53 грн, по кредиту 5 461 713 300,63 грн.;
- за вересень 2020 по дебіту 5 823 800 860,03 грн, по кредиту 5 878 037 680,34 грн.
З огляду на викладене, суд зазначає наступне.
Поставка товару здійснювалася на адресу Покупців ТОВ "Альянс Студіо", ТОВ "Велика Чаша", ТОВ "Амарін Трейд", ТОВ "Паруса Груп", ТОВ "Пазорі", ТОВ "ЛКО Груп", ТОВ "ТК "Санкторіус", що підтверджується видатковими накладними, актами прийому-передачі.
Перевезення підтверджено товарно-транспортними накладними як ПрАТ "Миронівський хлібопродукт" так і перевізниками ПП ВКФ "Діадемпа-Консалтинг", ТОВ "Вінтранссервіс", ТОВ "Агропром+".
Спеціальні умови для перевезення постачальник забезпечив, оскільки фургони для перевезення є спеціальними, з мінусовим температурним режимом, що підтверджено копіями витягів з керівництва по експлуатації транспортних засобів.
Наявність транспортних засобів підтверджено копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів.
Дослідивши та проаналізувавши надані позивачем первинні та інші документи по взаємовідносинам з контрагентами-покупцями судом встановлено, що за змістом наявних у матеріалах справи видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та актів прийому-передачі продукції предметами поставок були партії м`ясної продукції.
М`ясна продукція поставлялася в тарі постачальника, що підлягала поверненню постачальнику, на умовах DDP (тобто, за рахунок постачальника до названого покупцем місця призначення).
Товар поставлявся Постачальником з адрес: м.Харків, пр. П`ятдесятиріччя СРСР, буд 2/3 (наявність адреси підтверджено копією свідоцтва про право власності), м.Одеса, провулок Амурський, 18Б (наявність адреси підтверджено копією свідоцтва про право власності), Одеська область, Біляєвський район, Усатівська сільська рада, М.Одеса 8 км+100 км траси (наявність адреси підтверджено копією договору зберігання майна та надання послуг/виконання робіт №12/4 від 14.04.2020р. між МХП та ТОВ "Інтерекосклад).
Також з матеріалів справи вбачається що товар поставлявся постачальником на адреси Покупців: м. Павлоград, вул. Миколи Лисенка, 80а (адресу підтверджено контрагентом довідкою №1 від 30.03.2021р.), м.Херсон, вул. Нафтовиків, 11 (адресу підтверджено контрагентом довідкою №1 від 30.03.2021р), м.Херсон, Миколаївське шосе, 25 (адреса підтверджена з державного реєстру), м.Дніпро, вул.Янтарна 67 (наявність адреси Відповідачем не заперечувалася), м.Одеса, вул. Новомосковська дорога, буд.23а (адреса підтверджена з державного реєстру), м.Дніпро, вул.Героїв Сталінграду, 169 (наявність адреси Відповідачем не заперечувалася), м.Одеса, вул. Новомосковська дорога, будинок №9/4 (адреса підтверджена з державного реєстру), Донецька область, м.Краматорськ, вул.Островського, буд.8 (адреса підтверджена з державного реєстру), Луганська область, м.Сєвєродонецьк, провулок Механізаторів, 2Г (наявність адреси Відповідачем не заперечувалася).
Відвантаження партії товарів здійснювалися зі складів ПрАТ "МХП", перевезення партії товарів здійснювалося автомобільним транспортом до місць, визначених у видаткових накладних.
Транспортування відбувалося за рахунок ПрАТ "МХП", а саме: з використанням власного автомобільного транспорту або за допомогою сил найманих перевізників (юридичних осіб ТОВ "Агропром+" на підставі договору №Н-1802/1 від 18.02.2020р., ТОВ "Діадема Консалтинг" на підставі договору №Н-1802/1 від 18.02.2020р., ТОВ "Вінтранссервіс" на підставі договору №1-04.03.2019 від 04.03.2019р., заявок на транспортно-експедиційне обслуговування та актів здачі-приймання робіт (надання послуг) які наявні у справі).
Вантажоодержувачами партії товарів визначені контрагенти-покупці.
Отримання товарів від імені покупців здійснювалося певними фізичними особами (комірником, продавцем, бухгалтером), із зазначенням їх П.І.Б., та підпис яких скріплявся печаткою або штампом юридичної особи-покупця.
М`ясна продукція обліковувалася на рахунку 28.1. позивача, що підтверджено оборотно-сальдовою відомістю.
Придбання м`ясної продукції Позивачем підтверджено видатковими накладними на підставі договорів №21420-Г з Філією Переробний комплекс ТОВ "Вінницька птахофабрика", №9497-Г з ПрАТ "Оріль-Лідер", №7927-Г з ПрАТ "Миронівська птахофабрика", №9500-Г з ДП "Перемога Нова".
Крім того наданими до матеріалів справи доказами підтверджується факт орендування контрагентами позивача нерухомого майна для проведення господарської діяльності.
Зокрема, ТОВ "Альянс Студіо" уклав договір №01-2020 надання послуг по охолодження з ТОВ "Херсонхолод", послуги холодильних камер надавалися за адресою м.Херсон, Миколаївське шоссе, 25.
ТОВ "Паруса Груп" уклав договір з ТОВ "САНАБЕЛ Груп" оренди холодильного складу від 01.02.2020р. площею 50 кв.м. за адресою м. Одеса, вул. Новомосковська дорога, 9/4.
ТОВ "Паруса Груп" уклав договір з ТОВ "Триумф Агро Плюс" оренди холодильного складу від 01.03.2020р. площею 700 кв.м. за адресою Одеська область, Овидіопольський район, район НСП-20.
ТОВ "Пазорі" на підставі договору оренди від 03.01.2020р. орендує у ФОП ОСОБА_1 нерухоме майно (морозильну камеру) загальною площею 300 кв.метрів за адресою АДРЕСА_1 .
ТОВ "Пазорі" на підставі договору оренди від 03.01.2020р. орендує у ФОП ОСОБА_1 нерухоме майно (складські приміщення) загальною площею 500 кв.метрів за адресою АДРЕСА_1 .
ТОВ "ЛКО Груп" укладено договір оренди площі №1 від 01.01.2021 року з актом-прийому-передачі у тимчасове користування четверту частину морозильної камери площею 30 кв.м. розміщеної за адресою: АДРЕСА_2 (у додатках до клопотання від 30.03.2021р).
ТОВ "ТК "Санкторіус" на підставі договору від 01.08.2020 року орендувало у ФОП ОСОБА_2 приміщення площею 62,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 як цех по розробці та переробці м`яса птиці.
Поставка товару здійснювалась позивачем на адресу покупців відповідно до умов договорів поставки між постачальником та покупцями.
Дослідження контролюючим органом фінансово-господарських правовідносин між контрагентами по ланцюгу з третіми особами, ніяким чином не стосується відносин, що склалися між Позивачем та його контрагентами (покупцями).
До того ж, ПрАТ "МХП" взагалі не перебувало у відносинах із третіми особами по ланцюгу господарських операцій, оскільки обов`язок поставки товару на склад покупця договором поставки покладено саме на постачальника.
Аналізуючи форму і зміст товарно-транспортних накладних, які надано Позивачем на підтвердження перевезення товару від постачальника до покупців, суд дійшов висновку, що недоліки у оформленні накладних, які б фактично унеможливили встановлення параметрів перевезення, відсутні.
Як вірно зауважено судом першої інстанції висновки про відсутність у контрагентів трудових та матеріальних ресурсів, а також інших, допущених контрагентами позивача порушень, зроблено контролюючим органом на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, однак така податкова інформація носить виключно інформативний характер.
Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки фактично надані позивачем до перевірки первинні документи не були проаналізовані в акті перевірки, а тому така інформація не відповідає критерію юридичної значимості та не є допустимим і достовірним доказом у розумінні процесуального закону.
Така інформація сама собою не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень, на які посилається відповідач.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 лютого 2022 року у справі №420/8924/20.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 19.03.2021 у справі №460/143/19 зазначив, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт).
Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
Також в ході судового розгляду даної справи судом встановлено, що відносно кримінальних проваджень №32020020000000038 від 29.05.2020 та №32020020000000038 від 29.05.2020р. щодо окремих контрагентів позивача, на які посилався контролюючий орган в акті перевірки та під час розгляду справив суді, вироки суду відсутні як при вирішенні спору в суді першої інстанції так і при апеляційному розгляді.
Суд наголошує на тому, що статтею 62 Конституції України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Згідно з частиною другою статті 22 Кримінального процесуального кодексу України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Частиною першою статті 369 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті, викладається у формі вироку.
Відтак колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції що податковим органом не надано доказів наявності вироків відносно посадових осіб контрагентів позивача, які би свідчили про фіктивний характер діяльності підприємств або інші обставини, які б ставили під сумнів реальність господарських операцій цих контрагентів з позивачем.
Верховний Суд у постанові від 04.06.2020 у справі №340/422/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 89675141) зазначив, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства або недостатньою кількістю у контрагента трудового ресурсу для самостійного виконання договірних зобов`язань. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено. А недостатня кількість трудового ресурсу не свідчить про неможливість виконати роботи або надати послуги та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих робіт/послуг, у тому числі й по ПДВ. Адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).
При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.
Посилання Відповідача на формальну наявність кримінальних проваджень, в межах яких можуть згадуватися контрагенти Позивача, не є доказом як для кримінального процесу, так і для адміністративного, оскільки даною інформацією не встановлюються жодні фактичні обставини здійснення поставок товару на користь покупці та не встановлюється причетність господарських операцій між позивачем та контрагентів позивача до злочинних дій.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції о посилання відповідача на наявність кримінальних проваджень не є достатнім та належним доказом, що доводить безтоварність господарських операцій позивача з переліченими покупцями.
Під час проведення господарських операцій платник податку може бути і необізнаним щодо дійсного стану правосуб`єктності свого постачальника (в тому числі по ланцюгу постачання) і реально отримати від нього товари/роботи/послуги/кошти, незважаючи на те, що контрагент можливо і має намір щодо порушення податкового законодавства.
Наведене правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному, зокрема, в постановах від 09 липня 2020 року у справі № 826/9561/17, від 04 вересня 2020 року у справі № 1640/2783/18, від 25 вересня 2019 року у справі № 817/992/15.
Також Суд звертає увагу, що матеріали справи містять довідку від 25.03.2021 про те, що укладення договорів на ПрАТ "МХП" здійснюється виключно після акцепції контрагента.
Акцепцію контрагентів здійснює служба безпеки ПрАТ "МХП" шляхом перевірення у всіх державних реєстрах в тому числі виїзд на об`єкти контрагента.
Контрагенти (Покупці м`ясної продукції) були акцептовані перед укладенням договорів, та присвоєний статус акцепції позитив.
Дана довідка підтверджує, що Позивач проявив належну обачність при укладенні договорів, платником податків вжито належні та достатні дії щодо його обізнаності на предмет податкової "надійності" такого контрагента та вказує на правомірність формування податкового обліку за господарськими операціями з такими контрагентами.
Крім того, висновки податкового органу щодо порушень податкового законодавства при декларуванні за вересень 2020 року у Декларації від`ємного значення з податку на додану вартість у повній мірі спростовується висновками проведеної в рамках цієї справи судової експертизи, згідно якого за наявними матеріалами документально не підтверджуються висновки Офісу великих платників податків ДПС Державної податкової служби України, викладені в акті від 18.12.2020 №733/28-10-04-01-03/25412361, про результати документальної позапланової перевірки Приватного акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт" з питань законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., в сумі 15383806 грн. по декларації з податку на додану вартість за вересень 2020 року з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, внаслідок чого винесено податкове повідомлення-рішення від 16.01.2021 року №00014040101.
Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 у справі №815/253/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР -87758646) зазначив, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які мають відображати реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Отже, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, видаткові накладні, акти прийому-передачі, товарно-транспортні накладні та податкові накладні складені за результатом взаємовідносин позивача з ТОВ "Альянс Студіо", ТОВ "Велика Чаша", ТОВ "Амарін Трейд", ТОВ "Паруса Груп", ТОВ "Пазорі", ТОВ "ЛКО Груп", ТОВ "ТК "Санкторіус", містять всі реквізити, визначені в якості необхідних ч.1 ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Податковим кодексом України.
Крім того, як до перевірки так і до суду дано банківські виписки свідчать, що за результатом здійснення господарських операцій між ПрАТ "МХП" та покупцями ТОВ "Альянс Студіо", ТОВ "Велика Чаша", ТОВ "Амарін Трейд", ТОВ "Паруса Груп", ТОВ "Пазорі", ТОВ "ЛКО Груп", ТОВ "ТК "Санкторіус" останні перераховували кошти на розрахунковий рахунок Позивача за отриману продукцію.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що наявні в матеріалах справи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку є належним доказом здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ "Альянс Студіо", ТОВ "Велика Чаша", ТОВ "Амарін Трейд", ТОВ "Паруса Груп", ТОВ "Пазорі", ТОВ "ЛКО Груп", ТОВ "ТК "Санкторіус", а фактично висновок контролюючого органу про порушення позивачем чинного податкового законодавства ґрунтується на власній оцінці господарських операцій позивача з цими контрагентами, яка не ґрунтується на належних та допустимих доказах.
Надання контролюючому органу належним чином оформлених документів, передбачених правовими нормами, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 20.12.2021 у справі №200/6804/19-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 102080072).
Верховний Суд у постанові від 04.06.2020 у справі №340/422/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 89675141) зазначив, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства або недостатньою кількістю у контрагента трудового ресурсу для самостійного виконання договірних зобов`язань. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено. А недостатня кількість трудового ресурсу не свідчить про неможливість виконати роботи або надати послуги та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих робіт/послуг, у тому числі й по ПДВ. Адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).
При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.
Податковим органом у рамках даної справи не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагента.
Таким чином, будь-які порушення, встановлені податковим органом в діяльності контрагентів позивача, ТОВ "Альянс Студіо", ТОВ "Велика Чаша", ТОВ "Амарін Трейд", ТОВ "Паруса Груп", ТОВ "Пазорі", ТОВ "ЛКО Груп", ТОВ "ТК "Санкторіус", з якими ПрАТ "МХП" безпосередньо перебуває у господарських відносинах, не можуть бути самостійною підставою для визнання недійсними господарських відносин з надання позивачу його контрагентами відповідних товарів та послуг, які з боку позивача в повному обсязі підтверджено наданими первинними документами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 7 липня 2022 року у справі № 160/3364/19, зазначила, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом. Таким чином, сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.
З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про дотримання позивачем податкової дисципліни та відсутності порушень при формуванні показників діяльності, необхідних для обчислення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за результатом здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ "Альянс Студіо", ТОВ "Велика Чаша", ТОВ "Амарін Трейд", ТОВ "Паруса Груп", ТОВ "Пазорі", ТОВ "ЛКО Груп", ТОВ "ТК "Санкторіус" та відображення податкової накладної №8000195 від 04.09.2020 р. по ТОВ "Фроузен Фудс" у податковій звітності, чим не підтверджено заниження податкових зобов`язань.
Податковим органом також не надано доказів, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про обізнаність платника податків щодо протиправної поведінки його контрагентів і злагодженості дій між ними.
У свою чергу, позивачем надано первинні документи, що повністю підтверджують господарські операції щодо поставки товару на адресу Покупців ТОВ "Альянс Студіо", ТОВ "Велика Чаша", ТОВ "Амарін Трейд", ТОВ "Паруса Груп", ТОВ "Пазорі", ТОВ "ЛКО Груп", ТОВ "ТК "Санкторіус", а відтак відповідачем неправомірно застосовано до позивача норми пункту 198.5 статті 198 ПК України.
Крім того, відповідно до змісту акту перевірки, підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугувати висновки податкового органу щодо безпідставного віднесення до складу податкового кредиту суми на підставі податкової накладеної №8000195 з датою виписки 04.09.2020р. та датою реєстрації 08.10.2020р., яка складена на користь ТОВ "Фроузен Фудс" на суму 297 090 грн., у тому числі ПДВ 49515 грн.
За твердженням контролюючого органу, вказана сума ПДВ не була включена позивачем до складу податкових зобов`язань.
Натомість, як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 29.10.2020 позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2020 року, яким колонка Б рядка 1.1 "Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім ввезення товарів на митну територію України" була відкоригована на 135289 грн.
У свою чергу, з Додатку 5 до цього розрахунку вбачається, що ця сума складається, у тому числі з суми 49515 грн. стосовно покупця з індивідуальним податковим номером 417434617167, який є ІПН ТОВ "Фроузен Фудс".
Таким чином, податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2020 року була уточнена, а тому порушення (заниження податкового зобов`язання) відсутнє, а висновки контролюючого органу про протилежне - безпідставними.
В судовому засіданні представником апелянта зазначено, що вказана обставина, встановлена судом першої інстанції податковим органом не заперечується, однак пояснити з яких причин включення податкової накладеної до складу податкового кредиту шляхом подання уточнюючої декларації від 29.10.2020 пояснити не зміг.
З огляду на викладене, колегія суддів у повній мірі погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Натомість, доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 р. у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Миронівський Хлібопродукт" до Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач О. О. БеспаловСуддя І. О. ГрибанСуддя А. Б. Парінов
(Повний текст постанови складено 11.04.2023)
Суд | Шостий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 28.03.2023 |
Оприлюднено | 13.04.2023 |
Номер документу | 110185650 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них бюджетного відшкодування з податку на додану вартість |
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Беспалов Олександр Олександрович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Беспалов Олександр Олександрович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Беспалов Олександр Олександрович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Беспалов Олександр Олександрович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні