Постанова

від 12.04.2023 по справі 580/2577/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/2577/22 Суддя першої інстанції: Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т.,

секретаря Височанської Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Черкаської обласної прокуратури до Управління Державної казначейської служби України у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, за апеляційними скаргами Черкаської обласної прокуратури та Управління Державної казначейської служби України у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11.08.2022, -

У С Т А Н О В И В:

Черкаська обласна прокуратура (також далі - позивач) звернулася у суд з позовом до Управління Державної казначейської служби України у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області (далі - відповідач, УДКСУ у Корсунь-Шевченківському районі) про визнання протиправними дій та рішення, викладеного листом від 31.05.2022 №01.1-08-08/306 щодо повернення без виконання наказів Господарського суду Черкаської області від 16.03.2022 №925/1848/21, №925/1269/21, зобов`язання вжити заходи до виконання цих наказів про стягнення з Селищенської сільської ради чи її виконавчого органу на користь Черкаської обласної прокуратури судового збору.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем протиправно повернуто без виконання накази Господарського суду Черкаської області.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 11.08.2022 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії УДКСУ у Корсунь-Шевченківському районі щодо повернення без виконання наказів господарського суду Черкаської області від 16.03.2022 №925/1848/21, №925/1269/21. Зобов`язано відповідача повторно розглянути заяви Черкаської обласної прокуратури від 25.05.2022 №15/1-389вих.22 та №15/1-390вих.22 з урахуванням висновків суду. У задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, сторони подали апеляційні скарги.

Позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Свою позицію обґрунтовує тим, що судом першої інстанції надана помилкова та неповна правова оцінка доводам позивача.

Відповідач своєю чергою просить скасувати рішення місцевого суду та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Наголошує, що в межах спірних правовідносин діяв відповідно до вимог законодавства, на підставі повноважень, покладених на орган казначейства, а тому ознаки протиправності в його діях відсутні.

Відзив на апеляційні скарги не подано.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі пункта 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарг, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу позивача потрібно залишити без задоволення, натомість апеляційну скаргу відповідача - задовольнити, а рішення суду - скасувати, з таких підстав.

Судом установлено, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.02.2022 у справі №925/1848/21 позов першого заступника керівника Звенигородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації до Селищенської сільської ради про витребування у власність держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації з незаконного володіння Селищенської сільської ради земельну ділянку з кадастровим номером 7122582500:07:001:0092 площею 1,9 га, яка за матеріалами базового лісовпорядкування 2013 року накладається на землі лісового фонду квартал 82 виділ 3 Корсунського лісництва та перебуває у постійному користуванні державного підприємства Корсунь-Шевченківське лісове господарство, право власності на яку згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно зареєстровано за Карашинською сільською радою Селищанської об`єднаної територіальної громади Звенигородського району Черкаської області, номер запису про право власності 2874388 від 30.10.2018 задоволено повністю та здійснено розподіл судових витрат. Стягнуто з Селищенської сільської ради на користь Черкаської обласної прокуратури 1135,00 грн судового збору.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 08.02.2022 у справі №925/1269/21 позов першого заступника керівника Звенигородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації та державного підприємства Корсунь-Шевченківське лісове господарство до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області та Селищенської сільської ради задоволено частково, а саме: скасовано державну реєстрацію права комунальної власності за Карашинською сільською радою Селищеанської об`єднаної територіальної громади Звенигородського району Черкаської області на земельну ділянку з кадастровим номером 7122589400:12:001:0096, загальною площею 8,3599 га, номер запису про право власності 28667191 від 24 жовтня 2018 року, припинено право комунальної власності за Карашинською сільською радою Селищанської об`єднаної територіальної громади Звенигородського району Черкаської області на земельну ділянку з кадастровим номером 7122589400:12:001:0096, загальною площею 8,3599 га, номер запису про право власності 28667191 від 24 жовтня 2018 року та здійснено розподіл судових витрат. Стягнуто з Селищенської сільської ради на користь Черкаської обласної прокуратури 1135,00 грн судового збору.

16.03.2021 Господарським судом Черкаської області видано наказ №925/1848/21 про стягнення з Селищенської сільської ради на користь Черкаської обласної прокуратури 1135,00 грн судового збору.

16.03.2021 Господарським судом Черкаської області видано наказ №925/1269/21 про стягнення з Селищенської сільської ради на користь Черкаської обласної прокуратури 1135,00 грн судового збору.

25.05.2022 позивач звернувся до відповідача із заявами №15/1-389вих.22 та №15/1-390вих.22 про виконання рішень господарського суду Черкаської області від 03.02.2022 у справі №925/1848/21 та від 08.02.2022 у справі №925/1269/21, до якої додав указані вище накази.

Листом УДКСУ у Корсунь-Шевченківському районі від 31.05.2022 №01.1-08-08/306 виконавчі документи повернуто без виконання на підставі пп. 3 п. 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі - Порядок №845) у зв`язку з тим, що боржник не має відкритих рахунків в управлінні.

Не погоджуючись із указаними діями (рішенням), позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи частково позов, місцевий суд виходив з того, що відповідачем не доведено наявність непереборних обставин, які могли б служити обґрунтованим поясненням не вжиття ним заходів, спрямованих на виконання рішень господарського суду Черкаської області, а повернувши без виконання судові накази без вчинення дій, направлених на вжиття заходів по виконанню рішення суду, фактично порушено права позивача.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до частин 2, 3 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами.

Пунктом 12 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, врегульовано Порядком №845.

Абзацом 3 пункту 2 Порядку №845 передбачено, що у цьому Порядку термін боржник вживається в такому значенні - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.

Таким чином, умовою визнання певного органу боржником у розумінні Порядку №845 є, зокрема, те, що такий орган має відкритий рахунок в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.

Зазначене кореспондується з положеннями підпункту 3 пункту 9 Порядку №845, відповідно до яких орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Наведені положення свідчать, що за умови відсутності у боржника відкритих рахунків в органі Казначейства останнє зобов`язане в силу вимог підпункту 3 пункту 9 Порядку №845 повернути виконавчий документ стягувачеві, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом №4901-VI.

За змістом частини першої статті 2 Закону №4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Особливості надання державою гарантій щодо виконання рішень суду, визначені Законом №4901-VI, не включають органи місцевого самоврядування до кола боржників, за яким держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів.

За вказаних обставин, повертаючи позивачу без виконання накази Господарського суду Черкаської області від 16.03.2022 №925/1848/21, №925/1269/21 із посиланням на положення пункту 9 Порядку №845 з тих підстав, що Селищенська сільська рада не обслуговується в органах Казначейства та, відповідно, не має у ньому відкритих рахунків, Держказначейство діяло у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відтак висновок суду першої інстанції щодо невчинення відповідачем дій, передбачених п.п. 28, 29, 31 Порядку №845, для з`ясування усіх обставин, які мають передувати поверненню виконавчого документа, апеляційний суд уважає помилковим, оскільки передбачені такими нормами дії вчиняються у випадку наявності у боржника відкритого в органі Казначейства рахунку.

Судовою колегією враховується, що відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Колегія суддів зауважує, що у спірному випадку рішення Господарського суду Черкаської області від 03.02.2022 у справі №925/1848/21 та від 08.02.2022 у справі №925/1269/21 можуть бути виконані або в порядку, визначеному Законом №1404-VIIІ, або за правилами Порядку №845 у разі зміни способу і порядку виконання рішення за правилами, передбаченими статтею 331 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційний суд також зазначає, що Держказначейство не є ані органом примусового виконання судових рішень, ані учасником виконавчого провадження, і, відповідно, не здійснює заходів з примусового виконання рішень у порядку, визначеному Законом №1404-VIIІ, та не наділено повноваженнями ініціювати розгляд процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень в адміністративних справах у порядку, передбаченому розділом IV КАС України.

Відповідач у спірних правовідносинах є встановленою Порядком №845 особою, яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів за рішеннями судів про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів.

Встановлені у вказаній справі обставини щодо відсутності у Селищенської сільської ради відкритих рахунків в Державній казначейській служби України, а також зміст резолютивних частин рішення Господарського суду Черкаської області від 03.02.2022 у справі №925/1848/21 та від 08.02.2022 у справі №925/1269/21 в частині зазначення в якості боржника саме Селищенської сільської ради, як окремої юридичної особи, свідчать про те, що відповідач, не будучи органом примусового виконання, об`єктивно позбавлений можливості забезпечити виконання судового рішення.

Повернення виконавчих документів стягувачу на підставі підпункту 3 пункту 9 Порядку №845 у спірних правовідносинах є єдиним правомірним варіантом поведінки відповідача.

Ураховуючи викладене, колегія суддів уважає помилковим висновок місцевого суду щодо протиправності повернення без виконання УДКСУ у Корсунь-Шевченківському районі наказів господарського суду Черкаської області від 16.03.2022 №925/1848/21, №925/1269/21 та необхідності зобов`язання його повторно розглянути заяви Черкаської обласної прокуратури від 25.05.2022 №15/1-389вих.22 та №15/1-390вих.22.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення і ухвалити нове судове рішення.

За змістом ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при прийнятті рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосовано норми матеріального права, що зумовило неправильне вирішення справи.

Частиною 6 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 33, 34, 139, 243, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Черкаської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11.08.2022 скасувати.

У задоволенні позову Черкаській обласній прокуратурі відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Я.Б. Глущенко

Судді О.Є. Пилипенко

Л.Т. Черпіцька