Рішення

від 10.04.2023 по справі 369/18063/21

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/18063/21

Провадження № 2/369/1193/23

РІШЕННЯ

Іменем України

10.04.2023 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І.О.,

при секретарі Світлак Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №369/18063/21 за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Лабораторна діагностика», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «СІНЕВО УКРАЇНА» про захист прав споживачів, стягнення збитків та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року до суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до ПП «Лабораторна діагностика» про захист прав споживачів, стягнення збитків та моральної шкоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що 12 квітня 2021 року о 08:53 год звернулася до ПП «Лабораторна діагностика», яка діє з використанням торгової марки «СІНЕВО» на підставі комерційної концесії, для проведення ПЛР-тестування Коронавірус (РНК SARS-CoV-2, назо-орфарингеальний зішкріб, якісне визначення, метод rRT-PCR). За проведення дослідження позивачкою було сплачено 990,00 грн.

Позивачка вказує, що отримання результату цього тесту було необхідне їй для вильоту 14 квітня 2021 року на відпочинок до міста Анталії (Турецька Республіка), оскільки згідно з правилами перетину кордону станом на час виникнення спірних правовідносин було передбачено для в`їзду до Турецької Республіки наявність негативного ПЛР-тесту, зробленого не пізніше 72 годин до перетину кордону.

В бланку замовлення № 3805432163 було зазначено, що орієнтованою датою готовності результату ПЛР-тесту є 13 квітня 2021 року, а термін виконання може бути збільшений, якщо здача аналізу відбулася до 12 години.

Позивачка наголошує на тому, що не отримувала результат ПЛР-тесту протягом 24-х годин з моменту здачі аналізу, в зв`язку з чим звернулася на гарячу лінію медичної лабораторії «СІНЕВО», де її запевнили, що результат вона отримає протягом кількох годин.

13 квітня 2021 року о 22:31 год позивачка отримала засобами електронного поштового зв`язку від ТОВ «Сінево Україна» лист, за змістом якого товариство повідомляло про неможливість надання результатів тесту та запрошувало для проходження нового тестування.

Внаслідок вищевказаних обставин позивачка була позбавлена можливості скористатися послугами авіаперельоту рейсом, запланованим на 14 квітня 2021 року о 02:45 год.

В зв`язку з наведеними обставинами позивачка була змушена купувати новий авіаквиток до міста Анталія на 15 квітня 2021 року вартістю 112,08 Євро (еквівалентно 3761,07 грн), а також звернулася до медичної лабораторії «ДІЛА» для проведення термінового тесту Коронавірус (SARS-Cov-2) COVID-19, РНК RT-ПЛР-якісний, FTD (терміновий), вартість якого становила 1630,00 грн.

14 квітня 2021 року позивачка звернулася до медичної лабораторії «СІНЕВО» шляхом заповнення електронної форми на офіційному сайті, за роз`ясненням причин, з яких замовлене ОСОБА_1 не було виконане вчасно. 21 квітня 2021 року отримала відповідь медичної лабораторії «СІНЕВО», за змістом якої взята у позивачки кількість біологічного матеріалу виявилася недостатньою для проведення тесту.

Оскільки результати ПЛР-тестування Коронавірус (РНК SARS-CoV-2, назо-орфарингеальний зішкріб, якісне визначення, метод rRT-PCR) не були надані вчасно, то ОСОБА_1 вимагала розірвання договору про проведення цього дослідження та повернення сплачених за нього коштів.

Таким чином, через неналежне виконання відповідачем дослідження, несвоєчасне повідомлення останнім позивача про неможливість проведення дослідження ОСОБА_1 зазнала збитків, які складаються з різниці вартості між сплаченими грошовими коштами за проведення повторного ПЛР-тесту та повернутими відповідачем коштами за проведення первісного ПЛР-тесту, а також вартості авіаквитків до м. Анталія у розмірі 3761,07 грн, а всього 4401,14 грн.

Крім того, позивачка також зазнала моральних страждань, які полягали у душевних хвилюваннях, оскільки заявницею був оплачений комплекс заходів для проведення відпустки в місті Анталії (Турецька Республіка), а тому остання була змушена терміново, у стислі строки вирішувати питання щодо проведення повторного ПЛР-тестування, придбання інших авіаквитків для перельоту до місця проведення відпустки, а невчинення цих дій звело б нанівець можливість скористатися завчасно оплаченими заходами для проведення відпустки.

Враховуючи вищенаведене, заявниця просить суд стягнути з ПП «Лабораторна діагностика» збитки у розмірі 4401,14 грн, а також моральну шкоду у розмірі 6000,00 грн за кожний місяць розгляду цієї справи судом.

Києво-Святошинський районний суд Київської області ухвалою від 20 липня 2022 року відкрив провадження у справі без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

У встановлений строк заперечення проти такого порядку суд не отримав.

05 серпня 2022 року судом отримано відзив ПП «Лабораторна діагностика» на позовну заяву ОСОБА_1 , в обґрунтування якого відповідач посилається на те, що лабораторія не мала можливості виконати належним чином свої обов`язки з проведення ПЛР-тесту внаслідок неналежного виконання позивачем своїх обов`язків під час здійснення медичним працівником забору біологічного матеріалу, що підтверджувалося поясненнями цього ж медичного працівника. Крім того, ПП «Лабораторна Діагностика» вказує на те, що ним надіслано повідомлення про неможливість провести ПЛР-тест через недостатність біологічного матеріалу саме 13 квітня 2022 року до 23:59 год., в зв`язку з чим вважає, що в цій частині також належним чином виконало покладені на нього обов`язки. Додатково відповідач зазначає, що ним були повернуті кошти споживачу за невиконане дослідження та запропоновано прибути для повторного забору біологічного матеріалу для проведення ПЛР-тесту на безоплатній основі.

У відповіді на відзив від 15 серпня 2022 року ОСОБА_1 вказує на те, що доводи відповідача є необґрунтованими та зводяться до припущень, а тому не можуть слугувати засобом доказування у спірних правовідносинах. Відповідач невчасно виконав покладені на нього обов`язки, не повідомив про неможливість проведення дослідження, що унеможливило виліт позивачки до Турецької Республіки 14 квітня 2021 року та завдало матеріальних і моральних збитків.

У запереченнях на відповідь на відзив ПП «Лабораторна діагностика» зазначає, що повідомлення про неможливість проведення аналізів було надіслано споживачу в межах строку однієї доби, як встановлено в прейскуранті послуг, тобто до 23:59 год дня, коли здійснювався забір біологічного матеріалу, а отже послугу надано в межах встановленого строку. Такі обставини спростовують також доводи позивачки щодо вчасного надання результату послуги з лабораторного дослідження іншій особі.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких ґрунтуються доводи сторін, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.

Відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 12 квітня 2021 року звернулася до ТОВ «Сінево Україна» за адресою: Київська обл., Бучанський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Петрівська, 1, прим. 317 та замовила послугу з проведення дослідження «ПЛР Коронавірус (РНК SARS-CoV-2, назо-орфарингеальний зішкріб, якісне визначення, метод rRT-PCR»), що підтверджується роздруківкою замовлення від 12 квітня 2021 року.

В бланку замовлення вказані умови отримання послуги з дослідження ПЛР-тесту, за змістом яких виконавцем зазначено Товариство (ТОВ «Сінево Україна»). Орієнтовна дата надання результату аналізу зазначена 13 квітня 2021 року.

За проведення послуги ОСОБА_1 сплатила на користь ПП «Лабораторна діагностика» грошові кошти у розмірі 990,00 грн, що підтверджується фіскальним чеком від 12 квітня 2021 року.

13 квітня 2021 року від ТОВ «Сінево Україна» на електронну адресу позивачки надійшло запрошення на повторне безкоштовне взяття біологічного матеріалу.

Негативний результат аналізу був необхідний позивачці для дотримання правил протиепідемічних заходів для перетину кордону з Турецькою Республікою

На 14 квітня 2021 року о 02:55 год. у позивачки був заброньований авіаквиток на авіарейс «Київ-Анкара (Турецька Республіка)», проте відповідачка цими послугами не скористалася в зв`язку з відсутністю результату ПЛР-тестування.

14 квітня 2021 року позивачкою було оплачено послугу з надання аналізу ПЛР-тесту вартістю 1630,00 грн у медичній лабораторії «Діла» та того ж дня отримано .

На 15 квітня 2021 року о 02:45 год. заявницею було придбано авіаквиток на рейс «Київ-Ізмір (Турецька Республіка)»

20 листопада 2021 року заявниці було повернуто грошові кошти у розмірі 990,00 грн за заявкою від 18 листопада 2021 року.

Таким чином, між позивачкою та відповідачем склалися правовідносини щодо відшкодування шкоди, завданої несвоєчасним наданням оплаченої послуги з проведення тесту ПЛР-дослідження Коронавірус (РНК SARS-CoV-2, назо-орфарингеальний зішкріб, якісне визначення, метод rRT-PCR).

Такі правовідносини входять до сфери дії Закону України «Про захист прав споживачів», а саме на правовідносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на:

1) захист своїх прав державою;

2) належну якість продукції та обслуговування;

3) безпеку продукції;

4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мовою про продукцію, її кількість, якість, асортимент, її виробника (виконавця, продавця) відповідно доЗакону України"Про забезпечення функціонування української мови як державної";

4-1) обслуговування державною мовою відповідно доЗакону України"Про забезпечення функціонування української мови як державної";

5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону;

6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

Отже, суду слід встановити підстави, за яких виникли правовідносини, надати оцінку дотриманню учасниками правовідносин умов цього зобов`язання та встановити наявність чи відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та матеріальними збитками позивача.

У частині другійстатті 89 ЦПК України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першоїстатті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина першастатті 77 ЦПК України).

Згідно із положеннями частини третьої статті12 та частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями частини п`ятоїстатті 12 ЦПК України на суд також покладені певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, а саме суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Частинами четвертою-шостоюстатті 81 ЦПК України встановлено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

За змістом частини шостої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» виконавець не несе відповідальності за невиконання, прострочення виконання або інше неналежне виконання зобов`язання та недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили.

З поданих позивачкою доказів вбачається, що нею було замовлено проведення тесту дослідження ПЛР Коронавірус (РНК SARS-CoV-2, назо-орфарингеальний зішкріб, якісне визначення, метод rRT-PCR) у ТОВ «Сінево Україна», що вбачається з роздруківки бланку-замовлення послуги.

Вартість послуги, зазначену у замовленні, у розмірі 990,00 грн сплачено на користь ПП «Лабораторна діагностика».

Пунктами 1, 2 Розділу ІІ Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, Порядку подання звітності, пов`язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форми № ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року № 13 фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - фіскальний чек) - розрахунковий документ / електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ), реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Фіскальний касовий чек на товари (послуги) за формою № ФКЧ-1 наведений удодатку 1до цього Положення. Фіскальний чекмає містититакі обов`язковіреквізити: найменування суб`єкта господарювання (рядок 1).

За змістом відповіді на адвокатський запит ПП «Лабораторна діагностика» повідомило, що ПП «Лабораторна діагностика» використовує знак для товарів та послуг лабораторії «Сінево» на підставі комерційної концесії.

З вказаного слід зробити висновок про те, що і бланк-замовлення, і фіскальний чек про оплату послуги стосуються одного і того ж суб`єкта господарювання надавача послуги з дослідження ПЛР-тесту ПП «Лабораторна діагностика».

За змістомстатті 509ЦК Українизобов`язаннямє правовідношення,в якомуодна сторона(боржник)зобов`язанавчинити накористь другоїсторони (кредитора)певну дію(передатимайно,виконати роботу,надати послугу,сплатити грошітощо)або утриматисявід вчиненняпевної дії(негативнезобов`язання),а кредитормає правовимагати відборжника виконанняйого обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до вимог статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно з положеннями статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом (стаття 907 ЦК України).

В бланку-замовленні послуги з дослідження ПЛР-тесту вказано орієнтовану дату готовності результатів аналізу 13 квітня 2021 року.

Підставою для звернення з цим позовом стало ненадання постачальником послуги результату проведення дослідження за допомогою ПЛР-тесту.

За змістом підпункту 4 пункту другого Стандарту 1 «Організація протиепідемічних заходів та медичної допомоги в осередку інфікування SARS-CoV-2», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я від 28 березня 2020 року № 722, передбачено позитивний та негативний результати тесту на визначення антигену SARS-CoV-2, послуги з проведення якого замовляла позивачка.

Позивачкою надано роздруківку повідомлення з електронної поштової скриньки від ТОВ «Сінево Україна» з запрошенням на безкоштовний повторний забір біологічного матеріалу в зв`язку з неможливістю надання результату проведення ПЛР-тесту через недоліки попередньо взятого біологічного матеріалу.

У відзиві на позовну заяву ПП «Лабораторна діагностика» не заперечує факт запрошення відповідачки на повторний забір біологічного матеріалу для проведення дослідження. Водночас відповідач зазначає, що неможливість надання результату лабораторного дослідження була викликана недотриманням позивачкою нормативів під час здачі біологічного матеріалу.

Отже, в розумінні частини першої статті 82 ЦПК України обставина ненадання результату дослідження не підлягає доказуванню, оскільки визнається сторонами спору.

За таких обставин в контексті положень частини шостої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» необхідно дослідити обставини, які призвели до унеможливлення надання результату дослідження.

Відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів того, що позивачка не виконала належним чином нормативи здачі біологічного матеріалу для проведення ПЛР-тестування, водночас виключно судження відповідача з цього приводу не можуть слугувати засобом доказування у справі відповідно до вимог процесуального кодексу. Таким чином, постачальником послуги не доведено, що неналежне виконання зобов`язання з надання послуги сталося з вини споживача послуги.

Враховуючи вищенаведене, підлягають вирішенню питання щодо визначення розміру завданої споживачу діями постачальника послуг матеріальної шкоди.

Відповідно до вимог статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Позивачкою надано до суду докази того, що грошові кошти за у розмірі 990,00 грн були повернуті їй ПП «Лабораторна діагностика». Водночас з огляду на особливості обставин справи ОСОБА_1 змушена була звернутися за отриманням результатів аналогічного дослідження до іншого постачальника послуги, за що сплатила кошти у розмірі 1630,00 грн, що підтверджується відповідним фіскальним чеком від 14 квітня 2021 року.

Також позивачка просила стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 3761,07 грн вартості авіаквитка, оскільки внаслідок дій відповідача, за яких не змогла отримати результат дослідження ПЛР-тесту, необхідний для перетину кордону з Турецькою Республікою, не змогла скористатися послугами з авіаперевезення, рейс за якими був призначений на 14 квітня 2021 року о 02:55 год., та змушена була купувати авіаквиток на інший рейс.

На підтвердження оплати авіаквитка «Київ-Анталія» позивачка надає рахунок фактуру № 2021-13333918, виготовлений за допомогою електронного сервісу «kiwi.com», відомості про бронювання за № 143198220 авіаквитків на ім`я ОСОБА_2 на авіарейси «Київ-Ізмір» та «Ізмір-Анталія» на 15 квітня 2021 року, авіаквиток на ім`я ОСОБА_3 на рейс «Київ-Ізмір» на 15 квітня 2021 року.

Суд бере до уваги також оновлені правила в`їзду в Турецьку Республіку з 15 березня 2021 року, розміщені на офіційному сайті Генерального консульства України в Стамбулі, за змістом яких з метою дотримання протиепідемічних заходів громадяни України можуть подорожувати до Туреччини за умови наявності негативного результату ПЛР-тестування, зробленого не пізніше ніж за 72 години до перетину кордону.

Вказане підтверджує те, що позивачка без надання відповідачем результатів ПЛР-тестування не мала законних підстав для перетину кордону з Турецькою Республікою, а отже не могла з незалежних від неї причин скористатися послугами з авіаперевезення з вини відповідача.

За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 4401,14 грн, яка полягала у сукупності різниці між вартістю оплати послуги у іншого постачальника у розмірі 1630,00 грн та відшкодованими первісним постачальником коштами у розмірі 990,00 грн за неналежно надану первісну послугу, а також вартості авіаквитка, яким позивачка не змогла скористатися з вини відповідача.

Стосовно стягнення моральної шкоди слід зазначити наступне.

Відповідно до вимог статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.

Стаття 1167 ЦК України передбачає загальні підстави відповідальності за спричинену моральну шкоду в позадовоговірних відносинах, зокрема, встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом. Тобто законодавець указує на два випадки компенсації моральної шкоди вони визначені умовами договору або випливають із положень законодавства (зокрема статті 4, 22 Закону про захист прав споживачів).

Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону про захист прав споживачів чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

У спорах про захист прав споживачів відшкодування моральної шкоди прямо встановлено спеціальним законом, який регулює відносини у сфері захисту прав споживачів.

У спірних правовідносинах, які розглядаються судом, ОСОБА_1 є замовником та споживачем послуги з проведення ПЛР-тестування.

Пункт 5 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» термін «продукція» у цьому Законі вживається в значенні будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

За змістом частини другої статті 22 Закону про захист прав споживачів при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Виходячи з аналізу наведених правових норм суд вказує, що порушення надавачем послуги зобов`язання з надання результатів проведеного ПЛР-тестування є недоліком продукції (неналежним наданням послуги) у розумінні законодавства про захист прав споживачів і відповідно до статей 4 та 22 Закону про захист прав споживачів має наслідком відшкодування моральної шкоди, завданої споживачу таким неналежним наданням медичної послуги.

Закону України «Про захист прав споживачів» не містить застережень про те, що моральна шкода споживачу відшкодовується лише у разі завдання шкоди його життю чи здоров`ю.

Так, пункт 5 частини першої статті 4 Закону про захист прав споживачів в редакції, чинній на час укладення відповідного договору, передбачав, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.

Законом України від 19 травня 2011 року № 3390-VI «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції» пункт 5 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» викладений в чинній редакції, яка не обмежує відшкодування моральної шкоди лише заподіянням небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.

Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Статті 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у чинній редакції прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Вирішуючи спір щодо відшкодування моральної шкоди за порушення споживчого договору, суд має враховувати, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону «Про захист прав споживачів» навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.

Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16.

За таких обставин вимоги про стягнення моральної шкоди є обґрунтованими, водночас, суд не погоджується з вимогою позивача про стягнення моральної шкоди у розмірі 6000,00 грн щомісячно за кожен місяць розгляду справи судом. Висуваючи таку вимогу, позивачка просить суд застосовувати за аналогією закону положення статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури та суду».

Суд наголошує, що згідно з положеннями статті 2 цього закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках:

?постановлення виправдувального вироку суду;

?встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;

?закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати;

?закриття справи про адміністративне правопорушення.

Право на відшкодування шкоди, завданої зазначеними устатті 1цього Закону оперативно-розшуковими заходами, виникає у випадках, передбачених пунктом 1-1частини першої цієї статті, або за умови, що протягом шести місяців після проведення таких заходів не було розпочате кримінальне провадження за результатами цих заходів.

Аналогія закону застосовується до спірних правовідносин у тому випадку, якщо цивільним законодавством не врегульовані правовідносини зі стягнення моральної шкоди. Водночас з вищенаведеного нормативно-правового обґрунтування вбачається відсутність підстав для застосування аналогії закону для вирішення питання про стягнення моральної шкоди за надання послуги неналежної якості.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 2000,00 грн. Саме такий розиір відшкодування, на переконання суду, є достатньою та обгрунтованою сумою моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки позивач переніс певні душевні хвилювання у звязку з ненаданням відповідачем результату тесту та повідомленням про вказану обставину за чотири години до відльоту літака, що зумовило необхідність придбання нових авіаквитків та пошуку нового медичного закладу для здачі тесту.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.

З врахуванням того, що відповідно до вимог частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору, то відповідно до вимог частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір у розмірі 908,00 грн підлягає стягненню з ПП «Лабораторна діагностика» в рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 48, 51, 76, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Лабораторна діагностика», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «СІНЕВО УКРАЇНА» про захист прав споживачів, стягнення збитків та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Лабораторна діагностика» (код ЄРДПОУ 31810694, адреса: м. Київ, вул. Вишгородська, 8, кв. 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) матеріальну шкоду у розмірі 4401 (чотири тисячі чотириста одну) гривню 14 копійок.

Стягнути з Приватного підприємства «Лабораторна діагностика» (код ЄРДПОУ 31810694, адреса: м. Київ, вул. Вишгородська, 8, кв. 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Стягнути з Приватного підприємства «Лабораторна діагностика» (код ЄРДПОУ 31810694, адреса: м. Київ, вул. Вишгородська, 8, кв. 3) на користь держави судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області або безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено удень його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І.О. Фінагеєва