Постанова

від 12.04.2023 по справі 460/21044/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/21044/22 пров. № А/857/574/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Пліша М.А., Большакової О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року (суддя Щербаков В.В., м. Рівне) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рояр Агро" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рояр Агро" (далі ТОВ "Рояр Агро") у липні 2022 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Рівненській області (далі ДПС України, ГУДПС у Рівненській області відповідно), в якому просило:визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Рівненській області № 6950136/44447134 від 22.06.22 про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної ТОВ "Рояр Агро" №4 від 28.02.22 року, зобов`язати ДПС України зареєструвати у ЄРПН податкову №4 від 28.02.22 днем її первинного подання. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем безпідставно прийнято рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, оскільки ним було надано у повному обсязі документи, які підтверджують реальне здійснення господарських операцій за такими податковими накладними. Проте, за результатом розгляду поданих документів податковим органом їх безпідставно не взято до уваги.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року позов задоволено.

Не погодившись з ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач ГУДПС у Рівненській області, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що позивачем не надано всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарських операцій за податковою накладною, у реєстрації якої було відмовлено. Отже, у Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Рівненській області були законні підстави для прийняття рішень про відмову в реєстрації спірної податкової накладної. Також зауважив, що з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Просили повністю відмовити у задоволенні позову.

Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що з 09.12.21 ТОВ "Рояр Агро" зареєстроване як юридична особа, основним видом економічної діяльності якого за КВЕД: 46.21 є «Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин»

02.02.22 року між ТОВ "Рояр Агро", в якості Постачальника, та ПСП "Україна", в якості Замовника, укладений договір поставки №02/02-22, за умовами якого Постачальник зобов`язується здійснювати послуги по поставці і передачі у власність певний товар (згідно п.1.4 Договору, предметом поставки є товари, передбачені специфікацією), а замовник, в свою чергу, зобов`язується оплатити товар за кількістю та за цінами, що передбачені в специфікації.

На виконання зобов`язань за вказаним вище договором, 28.02.22 позивачем надано, а замовником прийнято послуги по поставці висівки пшениці на суму 79600,00 грн., у тому числі 13266,67 грн. ПДВ.

Надання позивачем вказаних вище послуг з поставки та їх вартість підтверджується видатковою накладною №4 від 28.02.22 року на суму 79600,00 грн.

За фактом поставки товару на підставі вимог, передбачених пунктом 201.10 статті 210 Податкового кодексу України, складено та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкову накладну №4 від 28.02.22.

Однак, реєстрацію вказаної податкової накладної податковим органом було зупинено. Зокрема, квитанцією від 06.06.22 №9065467538 зупинено реєстрацію податкової накладної №4 від 28.02.22.

При цьому, із змісту зазначеної квитанцій слідує, що зупинення реєстрації податкових накладних було проведене податковим органом з наступних підстав: "Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК від 28.02.2022 року №4 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 2302 відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій."

Крім вказаного, у квитанції позивачу пропонувалось надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.

З матеріалів справи слідує, що позивач надав пояснення та копії підтверджуючих документів щодо податкової накладної, реєстрацію якої було зупинено, а саме:

1) повідомленням від 21.06.22 надано пояснення стосовно податкової накладної та копії 15-ти документів.

В подальшому, Головою Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Рівненській області рішенням №6950136/44447134 від 22.06.22 відмовлено у реєстрації податкової накладної №4 складеної 28.02.22.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням комісії, позивач подав скаргу на рішення до ДПС України, за результатами розгляду якої, 07.07.2022 ДПС України залишено скаргу без задоволення, рішення комісії регіонального рівня без змін. В якості підстав зазначено ненадання платником податків копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження, складських документів, у тому числі рахунків-фактур та інвойсів.

Вважаючи вищевказане рішення про відмову в реєстрації податкової накладної протиправними, позивач звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду відповідач не надав суду належних та допустимих доказів обґрунтованості оскаржуваного рішення, а подані позивачем докази свідчать про протилежне, таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу вимог пп."а" та пп. "б" п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об`єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Згідно з п.187.1 ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому, пунктом 201.1 статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Абзацами 1-3 пункту 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - постачальник товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

За приписами абз.5 п.201.10 ст.201 ПК України підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

У силу абзаців 9-10, 12 пункту 201.10 статті 201 ПК України, датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин. Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

У свою чергу, відповідно до п.12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №341) (далі - Порядок №1246), після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування (абзац 10).

Згідно з п.17 Порядку №1246, у разі зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування формується квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Така квитанція одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.

Пунктом 201.16 статті 201 ПК України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.12.2019 №1165, якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №1165) та Порядок розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пункт 1 додатку 3 до Порядку №1165 відносить до ознак ризиковості здійснення операцій наступне: відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.

Аналіз пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій свідчить про те, що для того аби встановити наявність у господарської операції відповідної ознаки мають існувати визначені цим пунктом передумови, а також для підтвердження відповідності господарської операції вказаному критерію слід навести обґрунтований розрахунок за цим критерієм, якому відповідає платник податку, чого вимагає пункт 11 Порядку №1165.

Із наведеного слідує, що контролюючим органом визначено загальні підстави прийняття рішень про відмову у реєстрації податкових накладних та не зазначено конкретної інформації щодо причин та підстав його прийняття.

Разом із тим, відсутність у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної зазначення конкретного критерію ризиковості здійснення операцій, про які йдеться у пункті 1 додатку 3 до Порядку №1165, із розрахованим показником за відповідним критерієм, якому відповідає платник податку, свідчить про необґрунтованість віднесення господарської операції до відповідного критерію, що визначений пунктом 1 Критеріїв ризиковості господарських операцій.

Зокрема, вищезазначена квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної не містить обґрунтування того, що обсяг постачання послуг дорівнює чи перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим па офіційному веб-сайті ДПС, що свідчить про необґрунтованість такої квитанції.

Із наведеного слідує, що квитанція про зупинення реєстрації податкових накладних не відповідає вимогам, що встановлені до неї пунктом 11 Порядку №1165 в частині необхідності зазначення критерію ризиковості здійснення операцій, на підставі якого зупинено реєстрацію податкових накладних в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку.

Крім того, у квитанції не зазначено, які саме документи слід надати платнику податків та чого мають стосуватися пояснення такого платника податків для того, аби реєстрація податкової накладної стала можливою, що також свідчить про невідповідність сформованої квитанції вимогам, що визначені п.11 Порядку №1165.

В той же час, реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується копіями документів, наданих разом із поясненнями по податковій накладній.

Зокрема, на підтвердження дійсності надання послуг Позивачем надано: письмові пояснення.

Також, на підтвердження дійсності здійснення господарських операцій позивачем надано копії товаро-транспортної та видаткової накладних, що засвідчують факт надання послуг вищезазначеним договором, а саме:

1)на підтвердження наданих послуг за договором поставки № 02/02-22 року на суму 79.600 грн. надано копію видаткової накладної №4 від 28.02.2022 року та копію товаро-транспортної накладної №2802/1 від 28.02.2022 року.

Факт оплати наданих послуг підтверджено платіжним дорученням №321 від 10.03.2022 на суму 79600,00 грн.

Крім того, позивачем в повній мірі доведено, що для організації поставки згідно договору №02/02-22 позивачем укладено договір поставки №05-2022 В від 25.01.2022 з ТОВ "Рівне-Борошно", відповідно до умов якого постачальником прийнято зобов`язання з поставки позивачу. Так, на виконання умов договору позивачем згідно рахунку фактури від 742-248 від 28.02.2022, видаткової накладної №742-248 придбано в ТОВ "Рівне Борошно" 19,9 т. висівки пшеничні. Згідно товаро-транспортної накладної №825в від 28.02.2022 ТОВ "Рівне Борошно" здійснено відпуск товару висівки пшеничні. Згідно заявки на перевезення №б/н ТОВ "Роял Агро" погоджено вантажно-розвантажувальні роботи та послуги з перевезення вантажу з ТОВ "Голд С", оплатність яких підтверджено рахунком-фактурою №СФ-0000210 від 28.02.2022

Апеляційний суд вважає за доцільне зауважити, що вказані документи в повній мірі спростовують висновки ДПС України, щодо відсутності достатніх документів для реєстрації податкової накладної.

На переконання суду, долучені документи в повній мірі дозволяють встановити дійсність господарських операцій, а саме факту виникнення господарського зобов`язання, факту його виконання та оплати, що в свою чергу дозволяє встановити виникнення податкового зобов`язання та об`єкт оподаткування.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що зазначені у рішенні про відмову в реєстрації податкових накладних №6950136/44447134 від 22.06.22 підстави їх прийняття є необґрунтованими.

Пунктом 4.1.4 статті 4 ПКУкраїни встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку, відповідно до якої, будь-яке рішення платника податку вважається правомірним у разі, якщо норми одного або декількох нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Таким чином, не допускається припущення чи сумніви щодо правомірності дій платників податків без конкретно-визначеної законодавством умов їх незаконності.

Натомість, оскаржуване рішення не може вважатися безсумнівним та об`єктивним, оскільки не містять обґрунтувань однозначного застосування закону, щодо відмови у реєстрації податкової накладної.

Згідно із пунктом 201.16 статті 201 ПКУкраїни, реєстрація податкової накладної в ЄРПН може бути зупинена лише в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок зупинення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165, пунктом 5 якого передбачено, що податкові накладні перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій згідно із Додатком №3 цього порядку.

У квитанції про зупинення реєстрації податкових накладних позивачу пропонувалось надати документи щодо підтвердження інформації, зазначеної в такій податковій накладній, однак конкретного переліку документів у відповідності до Додатку № 3 до постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165, у квитанції не вказано.

Таким чином, враховуючи на принцип правомірності дій платника податків, на переконання колегії суддів, позивач правомірно самостійно визначив обсяг необхідних документів для підтвердження інформації, вказаної в податковій накладній, реєстрацію якої було зупинено.

Втім, надані копія договору, запит замовника на поставку товару, товаро-транспортна накладна, видаткова накладна, копії первинних документів, заявка на здійснення транспортних перевезень під час прийняття оскаржуваних рішень до уваги не брались. Водночас, оскаржуване рішення про відмову в реєстрації податкових накладних не містить ані мотивів, ані обґрунтувань недостатності для реєстрації отриманих відповідачем документів.

Таким чином, можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Вживання податковим органом загального посилання на "недостатність наданих документів" без конкретного переліку документів та без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

На виконання вимоги про надання пояснень та документів, позивач вимушений був надати документи на підтвердження реальності проведення господарських операцій, виходячи із власного розсуду, а не з конкретних вимог податкового органу, що в подальшому виявилось достатнім для реєстрації лише деяких податкових накладних.

В свою чергу, в оскаржуваному рішенні подана інформація не спростована з точки зору її недостатності, не наведено жодних аргументів, щоб дозволило дійти об`єктивного висновку про не підтвердження дійсності господарської операції.

Верховним Судом у постанові від 02 квітня 2019 року по справі №822/1878/18 викладено позицію, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Стосовно позовних вимог щодо встановленням рішенням суду зобов`язання зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної позивача, слід зауважити наступне.

Приписами пунктів 19 та 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. № 1246 (далі - Порядок № 1246), передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день,

1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду). У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Таким чином, нормами ПК України та Порядку №1246 чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію відповідних податкових накладних та зазначення дат їх реєстрації.

Водночас, у даному випадку, задоволення вказаної позовної вимоги, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення адміністративного позову.

В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2022 рокув справі №460/21044/22- без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді М. А. Пліш О. О. Большакова