Постанова

від 12.04.2023 по справі 320/5119/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 320/5119/22

адміністративне провадження № К/990/37629/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за адміністративним позовом Головне управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Надра Геоцентр", Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про стягнення коштів з рахунків платників податків у банках, що обслуговують таких платників податків, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2022 року (прийняте в складі: головуючого судді Василенко Г.Ю.) на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року (колегія у складі суддів: головуючого Бужак Н.П., суддів: Костюк Л.О.,Степанюка А.Г.),

У С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Надра Геоцентр", Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Надра Геоцентр" та Акціонерного товариства "Укргазвидобування" коштів у розмірі податкового боргу з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу у сумі 118 263 794,05 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2022 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року, позовну заяву ГУ ДПС у Дніпропетровській області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Надра Геоцентр", Акціонерного товариства "Укргазвидобування" податкового боргу у сумі у сумі 118 263 794,05 грн повернуто позивачу.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями, ГУ ДПС у Дніпропетровській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування касаційної скарги зазначає про те, що відповідно до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу 10 Перехідних Положень Податкового кодексу України (далі - ПК України) на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податкову вимогу форми "Ю" від 16.06.2016 № 176-17 Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Надра Геоцентр" отримало 14.07.2016 (відбиток календарного штемпеля підприємства поштового зв`язку на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення від 14.07.2016).

На виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 у справі №810/1920/17 податковим органом здійснені заходи з продажу майна в рахунок погашення податкового боргу ДСД від 19.11.2007 .

У подальшому передано на реалізацію газовий конденсат на суму 250,1 тис.грн. Біржові торги з продажу газового конденсату відбулися 20.02.2019 з рахунок погашення боргу надійшло 140,1 тис. грн. За період з 14.03.2019 по теперішній час податковий борг ДСД від 19.11.2007 не погашався і не переривався.

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом 02 червня 2022 року відповідно до поштового штемпелю на конверті, при цьому не подавши відповідної заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, Київський окружний адміністративний суду ухвалою від 24 червня 2022 року позовну заяву залишив без руху та встановив десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з даним позовом та доказів поважності причин пропуску такого строку.

У встановлений судом строк від податкового органу до суду надійшла заява про усунення недоліків, зазначених в ухвалі Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2022 року. У заяві відповідач посилався на відсутність факту порушення строку звернення до суду із цим позовом. Зокрема, в обґрунтування своїх тверджень контролюючий орган у заяві зазначив, що по теперішній час податковий борг ДСД від 19.11.2007 не погашався і не переривався.

З огляду на вказані обставини та виходячи зі змісту норм пунктів 102.1, 102.2 і 102.4 статті 102 та пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, у редакції Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 13 травня 2020 року №591-IX, податковий орган вважає, позов ним подано до суду з дотриманням строку (1095 днів), визначеного статтею 102 ПК України.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви в частині вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Надра Геоцентр", Акціонерного товариства "Укргазвидобування" податкового боргу у сумі 118 263 794,05 грн. на підставі частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд першої інстанції виходив з того, що твердження позивача про обставини дотримання ГУ ДПС строку звернення до суду із цим позовом є необґрунтованими.

Зазначена позиція підтримана Шостим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив ухвалу суду першої інстанції без змін.

Суди попередніх інстанцій указували, що відповідно до пункту 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Отже, податковий орган набуває право на стягнення податкового боргу (в тому числі і в судовому порядку) лише у разі, якщо платник податку не сплатив узгоджену суму грошового зобов`язання протягом 60 днів після направлення платникові податків податкової вимоги.

Приписи пункту 102.4 статті 102 ПК України надають контролюючому органу право на стягнення податкового боргу, що виник у зв`язку з відмовою в самостійному погашенні грошового зобов`язання, протягом наступних 1 095 календарних днів із дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до положень ПК України встановлено граничний строк для визначення контролюючим органом розміру податкового боргу, який «починається за наслідком прийняття рішення податкового органу або самостійного декларування боржником податкових зобов`язань, та не може перевищувати 1095 календарних днів з моменту самостійного декларування податкових зобов`язань або прийняття відповідного рішення про нарахування податкового боргу контролюючим органом, по закінченню яких він уже не може вживати заходів до стягнення податкової заборгованості у будь-якому порядку (судовому чи позасудовому), оскільки за наслідком закінчення цього строку податкове зобов`язання визнається безнадійним в силу статті 101 Податкового кодексу України, а борг підлягає списанню в обов`язковому порядку».

Цей строк є спеціальним строком давності для звернення контролюючого органу до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу та застосовується імперативно (в силу закону).

Так, у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 справа №2а/1570/176/2011 зазначено, що "чинне правове регулювання не передбачає можливості, зокрема й суду, продовжувати 1095 денний строк давності стягнення податкового боргу, поновлювати цей строк. Правові наслідки пропуску граничних строків стягнення податкового боргу встановлені податковим законодавством. Так податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений ПК України, розуміється «безнадійним» і підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг (стаття 101). Таким чином, поновлення строку звернення до суду має інше функціональне навантаження, призначення ніж 1095-денний строк, встановлений статтею 102 ПК України, а до набрання чинності кодексом підпунктом 15.2.1 пункту 15.2 статті 15 Закону № 2181-III. Поновлення строку звернення до суду не продовжує, не змінює 1095-денний строк давності. Ці строки є різними за своїм правовим значенням: поновлення строку звернення до суду забезпечує розгляд справи, тоді коли пропуск контролюючим органом строку давності унеможливлює задоволення позовних вимог. Строк звернення до суду може бути поновлений судом, тоді ж коли строк давності поновленню не підлягає. Правові наслідки пропуску останнього імперативно встановлені в законі, їх настання не залежить від розсуду суду".

Разом з тим, 13 травня 2020 року Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким зміст одного з абзаців пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України викладено у наступній редакції: "На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу". Вказаний Закон від 13 травня 2020 року № 591-IX набув чинності з 29 травня 2020 року.

Так, суди першої та апеляційної інстанції дійшли до висновку, що податкову вимогу форми "Ю" від 16.06.2016 № 176-17 Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Надра Геоцентр" отримало 14.07.2016, посилаючись на відбиток календарного штемпеля підприємства поштового зв`язку на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення від 14.07.2016.

Отже, суди дійшли висновку право на вчинення позивачем дій щодо стягнення з платника податків податкового боргу виникло 14.09.2016.

Проте Суд зазначає, що вказані висновки є передчасними, оскільки у матеріалах справи відсутнє таке рекомендоване повідомлення (опис справи не містить такого документа, належним чином він не долучений до матеріалів справи) та будь-які докази які б підтверджували викладене.

Тобто, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, на стадії відкриття провадження у справі за відсутності належних доказів, передчасно дійшли висновку, щодо порушення строків звернення до суду.

З огляду на вищевказане колегія суддів зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій нівелюють приписи матеріального закону та не свідчить про дотримання процесуального закону як щодо встановлення наявності або відсутності обставин (фактів) так і щодо стандартів доказування, а саме оцінки доказів та обставин, які можуть свідчити про недопустимість чи допустимість доказів, які використано судом для встановлення фактів та не встановлення обставин, що складає предмет доказування у даній справі.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про не встановлення судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи та не дослідження доказів, що мають значення для правильного її вирішення.

Суд звертає увагу, що вказане має безпосереднє значення для правильного вирішення справи (строку звернення до суду).

За змістом частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (стаття 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина третя статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Указані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Разом з тим, приймаючи оскаржувані рішення, суди першої та апеляційної інстанцій вказані обставини залишили поза увагою.

Отже, висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду, є передчасними та такими, що сформовані за неповної оцінки обставин щодо поважності підстав пропуску строку звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи, що порушення норм процесуального права допущено судами першої та апеляційної інстанцій, справа підлягає направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 345, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головне управління ДПС у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року у справі №320/5119/22 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до Київського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко