Рішення

від 12.04.2023 по справі 761/9900/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/9900/23

Провадження № 2/761/6504/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Матвєєвої Ю.О.

за участю секретаря судового засідання Каніковського Б.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб цивільну справу за позовом ТОВ «Ботанік» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за невиконання договірних зобов`язань, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року до Шевченківського районного суду м. Києва звернувся представник позивача ТОВ «БОТАНІК» - адвокат Бенца Р.В. із позовом до відповідача про стягнення суми заборгованості за невиконання договірних зобов`язань, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача:

- суму боргу з орендної плати у розмірі 131 616,00 грн., що за курсом НБУ, станом на 06.03.2023 р., еквівалентно 3600,00 доларів США;

- суму боргу за комунальні послуги у розмірі 14143,97 грн., що за курсом НБУ, станом на 06.03.2023 р., еквівалентно 386,87 доларів США;

- судові витрати у виді судового збору у розмірі 2936,40 грн., витрати на правничу допомогу 10000,00 грн. та витрати пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката в розмірі 5155,28 грн.;

- моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 07.09.2021 між ТОВ «Ботанік» та ОСОБА_1 було укладено Договір оренди №3/2021, за умовами якого Відповідач отримав в строкове платне користування нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 169,0 кв.м, з внутрішнім обладнанням та меблями, перелік яких зазначений у Додатку 3 до цього Договору, та одне місце для паркування автомобіля Орендаря на прилеглій до Об`єкта оренди території.

Позивач вказує на те, що згідно п. 2.3.6 Договору Відповідач зобов`язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати Орендну плату та інші платежі у відповідності до умов цього Договору. Крім цього, за п. 6.8 Договору Орендар має здійснювати оплату за житлово-комунальні послуги.

Зазначає, що зі свого боку він виконував всі положення Договору доброчесно та в повній мірі, надсилав рахунки на оплату орендної плати, житлово-комунальних та додаткових послуг на електронну адресу Відповідача у відповідності до п.10.10 Договору.

Однак, Відповідач належним чином виконував умови Договору тільки до початку війни в Україні, тобто, до 24.02.2022 р. та з цієї дати відповідач зайняв неконструктивну позицію і 2 місяці з моменту початку війни не виходив на зв`язок, не повідомляючи про свій від`їзд, залишив квартиру без нагляду, не повернув ключі від квартири, не передав йому її шляхом підписання відповідного акту, передбаченого Договором, хоча він неодноразово надсилав рахунки на оплату та повідомлення Відповідачу на електронну пошту.

В своєму Листі від 13.04.2022 адвокат Відповідача зазначив про звільнення від відповідальності за невиконання договірних відносин внаслідок настання форс-мажорних обставин, посилаючись на введенням 24.02.2022 на території України воєнного стану та Лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, зокрема, зазначивши, що позбавлений можливості користуватися квартирою.

Однак, позивач вважає, що речі Відповідача знаходились в квартирі, ключі від квартири знаходились у Відповідача, доступ до квартири був цілодобовим, незважаючи на бойові дії, а отже, Відповідач продовжував використовувати квартиру на власний розсуд. Більше того, знайомі Відповідача, яким він надавав ключі, періодично відвідували квартиру та проживали в ній, а Позивач був позбавлений можливості зайти в квартиру, оскільки не було ключів.

Також, звернув увагу, що у відповідь на цей лист Позивач, враховуючи складну ситуацію, яка склалася в Україні, запропонував Відповідачу в рахунок боргу за оренду квартири, зарахувати плату, внесену Відповідачем за два останніх місяці (липень та серпень) 2023 року, про що надіслав відповідний лист №9-06/22 від 09.06.2022.

Проте, Відповідач своїм Листом від 15.06.2022 відхилив цю пропозицію.

Також зазначив, що в подальшому він використав всі можливості для урегулювання даного спору у досудовому порядку. 26.07.2022 сторонами був підписаний Акт повернення Об`єкту оренди, нараховано орендну плату та комунальні платежі до дати фактичного користування Відповідачем Об`єкту оренди. Однак, Відповідач й надалі не виконує умови Договору.

Позивач вважає, що Договір містить положення про розірвання Договору, положення про зміну умов Договору, положення про форс-мажор, положення про конфіденційність та інші необхідні положення, договір укладений українською та англійською мовами та є зрозумілими для сторін, містить детальні процедури застосування та виконання вищезазначених положень та з огляду на зазначене вважає, що Відповідач та його адвокати без труднощів для себе могли ознайомитись з усіма положеннями Договору та належним чином виконати його без негативних наслідків для обох Сторін. В той же час зазначив, що в даному позові не вимагає сплати жодних штрафних санкцій від Відповідача та наголосив, що форс-мажорні обставини не звільняють Відповідача від виконання ним договірних зобов`язань, а стосується тільки відповідальності, тобто штрафних санкцій.

Крім того, позивач вказав, що Відповідач здійснює тиск на нього погрозами, залякуваннями, маніпулює темою допомоги Збройним силам України як підставою несплати своїх боргів, поширює неправдиву інформацію в засобах масової інформації та мережі Інтернет, чим завдав моральної шкоди у вигляді зниження престижу та підрив довіри до його діяльності.

Вказані вище обставини зумовили позивача звернутися до суду за захистом своїх прав, оскільки вважає, що є всі підстави для задоволення позовних вимог у зв`язку з невиконанням Відповідачем умов Договору у добровільному порядку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2023 року вищевказана справа надійшла в провадження судді Матвєєвої Ю.О.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 березня 2023р. відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

28.03.2023 року на адресу суду повернувся поштовий конверт разом з позовною заявою, який був відправлений на адресу Відповідача з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до постанови Верховного суду від 21.12.2022 року по справі № 757/15603/19 - повернення судової повістки з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленим.

Враховуючи те, що відповідач у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч.8 ст. 178 ЦПК України.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалами справи та судом встановлено, що 07.09.2021 р. ТОВ «Ботанік» (далі - Позивач) уклало з ОСОБА_1 (далі - Відповідач) Договір оренди №3/2021 (далі - Договір), терміном до 31.08.2023 (включно).

Згідно п.п. 1.1., 1.3. Договору Відповідач отримав в строкове платне користування нерухоме майно - Об`єкт оренди: квартира квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 169,0 кв.м., з внутрішнім обладнанням та меблями, перелік яких зазначений у Додатку 3 до цього Договору, та одне місце для паркування автомобіля Орендаря на прилеглій до Об`єкта оренди території.

Згідно п. 2.3.6 Договору Відповідач зобов`язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати Орендну плату та інші платежі у відповідності до умов цього Договору.

За п. 3.7 Договору нарахування орендної плати та інших платежів за Об`єкт оренди (розділ 6 цього Договору), обов`язки Орендаря щодо їх сплати та право користування Об`єктом оренди виникають у Орендаря з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін Акту передачі Об`єкта оренди.

Згідно матеріалів справи, Акт передачі Об`єкта оренди був підписаний Сторонами Договору 07.09.2021 та є Додатком №4 до Договору, копія якого міститься в матеріалах справи.

Згідно п. 5.2 Договору строк оренди за цим Договором починається з дати підписання Сторонами Акту передання Об`єкта оренди, і закінчується в момент підписання Сторонами Акту повернення Об`єкта оренди.

Тобто, орендна плата нараховується до моменту підписання сторонами Акту повернення Об`єкта оренди та фактичного звільнення Об`єкта оренди.

Згідно п.6.4 Договору, орендна плата за цим Договором здійснюється на підставі квитанцій, при цьому обов`язково враховується те, що орендна плата за кожний наступний повний календарний місяць оренди не може бути меншою суми у національній валюті України, що еквівалентна 3 600 Доларів США за офіційно встановленим курсом Національного Банку України на момент такої сплати (сплати Орендарем орендної плати), окрім випадків, прямо передбачених цим Договором.

Відповідно до п. 6.5 Договору, Орендодавець 02 числа кожного місяця надає Орендарю рахунок на оплату орендної плати, житлово-комунальних та додаткових послуг, а Орендар зобов`язується оплатити виставлений рахунок протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання такого рахунку, але не пізніше 10 (десятого) числа поточного місяця.

Крім того, згідно п. 6.8 Договору Орендар має здійснювати оплату за житлово-комунальні послуги, що передбачені умовами цього Договору.

За п. 10.10. Договору всі листування/повідомлення по цьому Договору здійснюється сторонами засобами поштового зв`язку шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення з повідомлення про його вручення, за винятком рахунків, які орендодавець може направляти орендарю на електронну адресу.

Відповідно до п. 10.11. Договору підписанням цього Договору орендар підтвердив, що він ознайомлений з правилами проживання в квартирі АДРЕСА_1 , затверджених Орендодавцем.

Згідно п.7.6. Договору у разі дострокового розірвання цього Договору за ініціативи Орендаря, Орендодавець не повертає орендну плату внесену Орендарем за два останніх місяці (липень та серпень) 2023 року користування Об`єктом оренди.

При цьому, згідно п.9.6 Договору дострокове розірвання дії Договору за ініціативою Орендаря можливе лише тільки після 12 (дванадцяти) місяців проживання.

Як вказував Позивач у позовній заяві, він зі свого боку, надсилав рахунки на оплату орендної плати, житлово-комунальних та додаткових послуг на електронну адресу Відповідача у відповідності до п.10.10 Договору, виконував всі положення Договору доброчесно та в повній мірі.

Відповідач належним чином виконував умови Договору до 24.02.2022р.

Судом встановлено, що 24.02.2022 Відповідач, не повідомляючи його про свій від`їзд, залишив квартиру без нагляду, не повернув ключі від квартири, не передав її Позивачу шляхом підписання відповідного акту.

Згідно п. 9.4.3 Договору у разі виникнення форс-мажорних обставин або переведення Орендаря в іншу країну, Орендар має право негайно розірвати Договір оренди (дипломатична умова).

Як вбачається з матеріалів справи, 13.04.2022 адвокат Відповідача, скориставшись правом Відповідача, передбаченим п. 9.4.3 Договору, направив на адресу Директора ТОВ «Ботанік» лист-повідомлення про розірвання Договору, в якому послався на настання форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), у зв`язку із введенням 24.02.2022 на території України воєнного стану на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, який на дату складання цього листа є продовженим, а також, що настання форс-мажорних обставин підтверджені листом ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, що перешкоджає фактичному використанню ним Об`єкта Оренди так і виконанню його фінансових зобов`язань в рамках діючого Договору, за що виключається відповідальність відповідно до чинного законодавства України. Таким чином, бажає припинення дії Договору з дати введення воєнного стану -24.02.2022 та пропонує укласти відповідну Додаткову угоду до Договору, якою врегулювати вищенаведені питання.

Листом №9-06/22 від 09.06.2022 адвокатом Позивача, направленим електронною поштою та засобами поштового зв`язку, незважаючи на положення пункту 7.6. Договору та враховуючи складну ситуацію, яка склалася в Україні, запропоновано Відповідачу зарахувати плату, внесену Орендарем за два останніх місяці (липень та серпень) 2023 року в рахунок боргу за оренду квартири та повідомлено Відповідача про необхідність підписати Акт повернення Об`єкту оренди, щоб не нараховувати далі орендну плату.

Проте, адвокат Відповідача своїм Листом від 15.06.2022 відхилив цю пропозицію.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 26.07.2022 сторонами Договору був підписаний Акт повернення Об`єкту оренди за Договором, за яким Відповідач передав, а позивач прийняв з орендного користування вказану в Договорі квартиру з внутрішнім обладнанням, що зазначені у додатку № 3 до Договору, а також Акт повернення майна, за яким Позивач передав Відповідачеві, а останній прийняв в цілісності все майно, що належить Відповідачу, що знаходилося у квартирі.

Відповідно до п.6.5 та п.6.8 Договору орендна плата нараховується Орендодавцем та сплачується Орендарем наперед за поточний місяць, а комунальні послуги за попередній місяць у поточному.

Згідно із розрахунком заборгованості Позивача, який доданий до матеріалів справи, заборгованість Відповідача за Договором станом на 30.06.2022 складає: орендна плата за червень 2022 - 3986,87 доларів США, що за курсом НБУ, станом на 06.03.2023 р. становить 145759,97 грн.;

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

За ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлений строк відповідно до умов договору.

Статтею ст. 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, тобто сплатою суми боргу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. ч. 4, 6 ст. 762 ЦК України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Проте, судом встановлено, що Наймач (Відповідач) міг користуватися і користувався Об`єктом оренди, оскільки там зберігалися його речі, а ключі від Об`єкта оренди не були повернуті Позивачу, Відповідач не був обмежений в доступі до Об`єкту оренди, в Об`єкті оренди проживали треті особи - друзі Відповідача, яким він надавав доступ до орендованого майна, Відповідач споживав комунальні послуги, за які Позивач здійснював відповідні нарахування, речі Відповідача знаходились в Об`єкті оренди. Доказів щодо зворотного суду надано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч.2 ст.795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Незважаючи на умови п. 7.6. Договору, яким передбачено, що у разі дострокового розірвання цього Договору за ініціативи Орендаря, Орендодавець не повертає орендну плату внесену Орендарем за два останніх місяці (липень та серпень) 2023 року користування Об`єктом оренди, позивач при розрахунку суми боргу зарахував плату, внесену Відповідачем за два останніх місяці (липень та серпень) 2023 року, в рахунок боргу за оренду квартири за березень, квітень 2022 року.

26.07.2022 року сторонами Договору був підписаний Акт повернення Об`єкту оренди та Акт повернення майна Відповідача. Що в свою чергу підтверджує правомірність нарахувань Позивачем плати за оренду Відповідачем Об`єкта оренди та комунальних платежів.

Так, у постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 905/2187/13 суд дійшов висновку, що: закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним.

Отже, саме по собі закінчення строку дії Договору не припиняє зобов`язання, яке не було виконаним належним чином однією зі сторін.

Таким чином, Відповідач порушував умови Договору в частині здійснення оплати на умовах та в строки визначені Договором, що підтверджено матеріалами справи.

В той же час, як вже встановлено судом, Відповідач з урахуванням положень ст. ст. 617, 652, 762 ЦК України у своїх листах до Позивача посилається на настання форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), у зв`язку із введенням 24.02.2022 на території України воєнного стану на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, який є продовженим, а також, що настання форс-мажорних обставин підтверджені листом ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що перешкоджає фактичному використанню ним Об`єкта Оренди так і виконанню його фінансових зобов`язань в рамках діючого Договору, за що виключається відповідальність відповідно до чинного законодавства України. Таким чином, бажає припинення дії Договору з дати введення воєнного стану - 24.02.2022 та пропонує укласти відповідну Додаткову угоду до Договору, якою врегулювати вищенаведені питання.

Розділом 7 Договору передбачена відповідальність Сторін та порядок вирішення спорів, а також форс-мажорні обставини.

Як зазначено в п.7.9 Договору, Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору у випадку настання дії обставин непереборної сили, настання яких не залежить від Сторін і безпосередньо впливає на можливість виконання цього Договору.

Тобто форс-мажорні обставини не звільняють Відповідача від виконання ним основного зобов`язання по сплаті орендної плати та комунальних платежів.

В той же час, даний позов не містить вимог сплати штрафних санкцій, а форс-мажорні обставини не звільняють від виконання договірних зобов`язань.

Враховуючи положення п. 9.4.3, п.9.4.3 Договору, пропозицію Відповідача розірвати Договір з 24.02.2022 та те, що Позивач не заперечував проти цього, можна вважати, що Договір розірвано з 24.02.2022.

Аналізуючи положення ч.6 ст. 762 Цивільного кодексу України, можна зробити висновок, що Орендар зобов`язаний сплачувати орендні платежі за весь час, протягом якого майно використовується ним.

Варто зазначити, що посилання Відповідача про те, що форс-мажорні обставини перешкоджають фактичному використанню ним Об`єкта Оренди так і виконанню його фінансових зобов`язань в рамках діючого Договору є безпідставними.

Судом встановлено, що розірвання Договору не тотожне звільненню Об`єкта оренди.

З матеріалів справи вбачається, що речі Відповідача знаходились в квартирі, ключі від квартири знаходились у Відповідача, доступ до квартири був цілодобовим, незважаючи на бойові дії, а отже, Відповідач продовжував використовувати квартиру на власний розсуд. Також, Відповідачем споживались комунальні послуги, газ, електроенергія, про що свідчать нарахування Позивача.

Доводи позивача відносно того, що знайомі Відповідача, яким він надавав ключі, періодично відвідували квартиру та проживали в ній, не були спростовані останнім.

Зазначене свідчить про правомірність нарахування Позивачем орендної плати та комунальних платежів після 24.02.2022 року.

Згідно п. 5.2 Договору, строк оренди за цим Договором починається з дати підписання Сторонами Акту передання Об`єкта оренди, і закінчується в момент підписання Сторонами Акту повернення Об`єкта оренди.

Тому, Позов в частині стягнення заборгованості за орендною платою та з відшкодування комунальних послуг підлягає задоволенню.

Крім того, у позовній заяві позивачем заявлено вимогу про відшкодування моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ст. 91 ЦК України, юридична особа має такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Таким чином, юридична особа так само, як і фізична, має право на право на недоторканність ділової репутації та спростування недостовірної інформації (ст. 277 ЦК України).

Отже, право юридичних осіб на відшкодування моральної шкоди, передбачене Конституцією, Цивільним кодексом України.

У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року визначено поняття «моральна шкода» під якою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, завданих фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. При цьому під немайновим шкодою, завданою юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, а також вчинення дій, спрямованих на підрив довіри до діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За таких обставин, враховуючи положення ЦК України та зміст права на відшкодування моральної шкоди в цілому як спосіб захисту права, дають підстави робити висновок про те, що компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (Постанова Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 216/3521 /16-ц).

Суд, дослідивши матеріали справи та встановивши обставини справи, знаходить доведеною протиправність дій Відповідача та порушення права Позивача, які внаслідок невиконанням умов Договору завдали останньому моральної шкоди.

Укладаючи Договір, належним чином виконуючи свої зобов`язання за Договором, Позивач правомірно розраховував отримати від Відповідача належні до сплати грошові кошти, правомірно набув право і законний інтерес на виконання Відповідачем його зобов`язань за Договором, тоді як Відповідач відмовився виконувати свої зобов`язання за Договором, вчинив дії, спрямовані на підрив довіри до діяльності Позивача.

Таким чином, виходячи із засад розумності, об`єктивності, справедливості, враховуючи характер правопорушення Відповідача, який є таким, що завдав Позивачу моральної шкоди, внаслідок порушення його прав та інтересів від протиправної поведінки Відповідача є суттєвою, а тому, суд вважає, що заявлений Позивачем розмір моральної шкоди 50000,00 грн. відповідає обставинам справи, характеру правопорушення Відповідача.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу між сторонами справи судових витрат.

Згідно з положеннями ч. ч. 1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. 2 ст. 141 ЦПК України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Приписами ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, втраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Крім цього, пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до ст. 19 цього Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є:надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави укладення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 цього Закону передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі N 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат,пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим про що, зокрема, зазначено у рішеннях Європейського суду з прав людини від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України».

На підтвердження повноважень на представництво інтересів позивача та понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги у вказаному розмірі до суду представником позивача надано наступні копії документів: Договір про надання правової допомоги № 7 від 06.06.2022 (далі - Договір), укладений між адвокатом Бенца Р.В. та ТОВ «Ботанік», обсяг правової допомоги, який зазначений у Додатку № 1 до Договору, Акт наданих послуг від 20.02.2023 до Договору, платіжне доручення № 1499 від 22.02.2023 у розмірі 10000,00 грн., як оплата за надання правової допомоги згідно Договору № 7 від 06.06.2022, довіреність ТОВ «Ботанік» на представництво його інтересів Бенца Р.В. № 06/06/22 від 06.06.2022, свідоцтво про право Бенца Р.В. на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 8135/10 від 18.07.2019.

Відповідно до п. 1.1 Договору адвокат бере на себе зобов`язання надати клієнту правову (професійну правничу) допомогу відповідно до вимог чинного законодавства України, а клієнт зобов`язується оплатити адвокату гонорар (винагороду) за надання правової допомоги.

За п. 4.1. Договору за надання правової допомоги клієнт зобов`язується оплатити адвокату суму гонорару, яка визначається з урахуванням складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката та інших обставин та яка визначається в актах наданих послуг.

Згідно Акту наданих послуг від 20.02.2023 до Договору адвокат, на виконання умов Договору, надав правову (професійну правничу) допомогу клієнту в лютому 2023 на суму 10000,00 грн., сторони претензій одна до одної не мають.

22.02.2023 Позивачем перераховано адвокату грошові кошти у розмірі 10000,00 грн. за надання правової допомоги за Договором.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, досліджених доказів, вимог чинного законодавства, з огляду на умови Договору про надання правової допомоги та додатку до нього, враховуючи складність справи, обсяг наданих послуг та виконаних робіт, наданих адвокатом позивачу,оцінки співмірності витрат на оплату послуг адвоката встановленим чинним законодавством критеріям, суд дійшов висновку, що в даній справі витрати на правову допомогу у заявленій сумі є реальними, фактичними та неминучими, відповідають складності справи та підтверджені наявними у матеріалах справи доказами, а відтак, підлягають задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Як зазначив Верховний Суд у постановах від 07.12.2020 у справі № 922/3708/19, а також, від 01.10.2021 у справі № 607/14338/19-ц, проти розміру витрат на правничу допомогу має заперечувати обов`язково інша сторона і якщо вона не заперечує, то у суду відсутні підстави надавати оцінку кількості часу витраченому адвокатом на виконання робіт, а також суд не вправі зменшувати розмір витрат на професійну допомогу адвоката.

В матеріалах справи відсутнє клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Крім цього, з відповідача підлягають стягненню витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката в розмірі 5155,28 грн. згідно платіжного доручення № 1500 від 22.02.2023 у розмірі 2732,92 грн. (єдиний соціальний внесок - 22% від доходу, сплаченого адвокатом згідно Договору); платіжного доручення № 1501 від 22.02.2023 у розмірі 186,34 грн. (військовий збір - 1,5% від доходу сплаченого адвокатом згідно Договору); платіжного доручення № 1502 від 22.02.2023 у розмірі 2236,02 грн. (податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) - 18% від доходу, сплаченого адвокатом згідно Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2936,40 гривень згідно платіжного доручення № 1497 від 22.02.2023.

Керуючись ст. ст. 77-81, 141,259, 263, 264, 265, 268, 278, ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ТОВ «Ботанік» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за невиконання договірних зобов`язань - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «БОТАНІК» (IBAN: НОМЕР_2 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" МФО 380805) суму боргу по орендній платі - 131616,00 грн., що еквівалентно сумі 3600,00 доларів США за офіційно встановленим курсом Національного Банку України станом на 06.03.2023р.; суму боргу з відшкодування комунальних послуг - 14143,97 грн. що еквівалентно сумі 386,87 доларів США, за офіційно встановленим курсом Національного Банку України станом на 06.03.2023р.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «БОТАНІК» (IBAN: НОМЕР_2 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" МФО 380805) судовий збір - 2936,40 грн.; витрати на правничу допомогу - 10000,00 грн.; витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката в розмірі - 5155,28 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «БОТАНІК» (IBAN: НОМЕР_2 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" МФО 380805) відшкодування моральної шкоди в сумі 50 000,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.О. Матвєєва

12 квітня 2023 року