Постанова

від 10.04.2023 по справі 525/778/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 525/778/22 Номер провадження 22-ц/814/3001/23Головуючий у 1-й інстанції Ячало Ю.І. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Прядкіної О.В.,

суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І.,

розглянувшив м.Полтаві цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власним житловим приміщенням шляхом виселення

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Великобагачанського районного суду від 06 лютого 2023 року, прийнятого під головуванням судді Ячала Ю.І. в сел.Велика Багачка, зі складанням повного тексту 15.02.2023 року,-

в с т а н о в и в :

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до районного суду з даним позовом.

Зазначала, що вона є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказувала, що вона погодилася надати даний будинок для проживання відповідачу за усною домовленістю без укладення письмового договору оренди житлового приміщення строком з 25 жовтня 2021 року по 25 жовтня 2022 року.

Протягом всього строку проживання, ОСОБА_2 користувався комунальними послугами, які не оплачував та надавав вказане приміщення для проживання іншим особам.

Після закінчення строку оренди, відповідач самостійно житло не звільнив, натомість на вимоги власника виїхати з будинку відмовився.

Посилаючись на вищенаведене, ОСОБА_1 просила усунути перешкоди щодо її вільного користування житлом шляхом виселення ОСОБА_2 з будинку АДРЕСА_1 .

Рішенням Великобагачанського районного суду від 06 лютого 2023 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Рішення суду мотивовано недоведеністю позовних вимог.

Рішення оскаржила ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Вважає, що вона як власник майна, має право вимагати усунення перешкод в здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, а саме шляхом виселення відповідача з будинку.

Апеляційний розгляд справи колегія суддів вважає за можливе провести у відповідності до ч.2 ст.372 ЦПК України у відсутність сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з таких підстав:

Судом першоїінстанціївірновстановлено тавбачаєтьсязматеріалів справи,що ОСОБА_1 на правівласності маєжитловий будинок,загальною площею44,6кв.м.,який знаходитьсяпо АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 , зазначала, що відповідач порушує її права як власника, чинить їй перешкоди у вільному користуванні власним майном. Після закінчення усної домовленості, за якою він проживав у вказаному будинку, самостійно житло не звільнив, натомість на вимоги власника виїхати з будинку відмовився.

Районний суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, рішення мотивував тим, що позивачем не доведено те, що відповідач порушує право позивача щодо користування чи володіння належного їй житлового будинку, як і те, що відповідач на час розгляду справи проживає чи зареєстрований в даному житловому будинку.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком.

Згідно ізчастини 1 статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідностатті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 1 статті 321 ЦК Українипередбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Приписами статті 379 Цивільного кодексу Українипередбачено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання у них.

За положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Звертаючись до районного суду з позовом ОСОБА_1 , зазначала, що домовилась з відповідачем, в тому числі по оплаті орендної плати, житлово-комунальних послуг про надання ОСОБА_2 в користування належного їй будинку строком на один рік. Однак після закінчення строку оренди, відповідач не залишив будинку.

Статтею 810 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Згідно зі ст. 811 цього ж кодексу договір найму житла укладається у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується позивачем, що між сторонами була усна домовленість про проживання відповідача в належному позивачеві будинку.

Вимога закону щодо форми договору оренди житла дотримана не була, з огляду на вказане не можливо застосувати і наслідки порушення вказаного договору, шляхом виселення орендаря після закінчення строку оренди.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 09.10.2019 року уповноважила ОСОБА_2 вести справи по оформленню своїх спадкових справ та підготувати необхідні документи та продати від її імені житловий будинок АДРЕСА_1 та земельні ділянки біля нього.

В межах дії зазначених повноважень відповідача ОСОБА_3 09.10.2020 року отримала кошти в розмірі 25125 грн., що свідчить про певні домовленості та розрахунки між сторонами стосовно спірного будинку.

Однак, 13.07.2022 року ОСОБА_3 скасувала вказану довіреність (а.с.11, 28-30).

Разом з цим, відповідач стверджує, що в будинку позивача він не проживає.

У відповідності до ст. 12,13 ЦПК України сторони несуть тягар по доведенню обставин, якими обґрунтовують позовні вимоги та заперечення.

Згідно ст.77ЦПКУкраїни належнимиєдокази,якімістятьінформацію щодопредметадоказування. Предметомдоказування єобставини,щопідтверджуютьзаявлені вимогичизапереченняабо маютьіншезначеннядля розглядусправиіпідлягають встановленнюприухваленнісудового рішення. Сторонимають правообґрунтовуватиналежністьконкретного доказудляпідтвердженняїхніх вимогабозаперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Всупереч вимогам вказаних статей позивач не надано суду належних доказів на підтвердження факту проживання ОСОБА_2 в її будинку по АДРЕСА_1 , та відповідно доказів про те, що відповідач створює їй перешкоди у розпорядження належною їй власністю.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 81 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналіз викладеного свідчить про те, що позивачем не доведено вчинення перешкод з боку ОСОБА_2 щодо користування належним їй майном, що згідно наведеної норми права, що є її процесуальним обов`язком.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, обґрунтовано дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги висновків районного суду не спростовують.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Великобагачанського районного суду від 06 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11.04.2023 року.

Головуючий суддя О.В. Прядкіна

Судді: С.Б. Бутенко

О.І. Обідіна