Постанова

від 06.04.2023 по справі 543/107/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 543/107/23 Номер провадження 22-ц/814/3047/23Головуючий у 1-й інстанції Гришко О.Я. Доповідач ап. інст. Хіль Л. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Хіль Л.М.,

суддів: Гальонкіна С.А., Кузнєцової О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Оржицького районного суду Полтавської області від 06 лютого 2023 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Державної інспекції архітектури та містобудування України, Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області, про визнання права власності на об`єкти самочинного будівництва,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2023 року ОСОБА_2 в особі свого представника, адвоката Шаталової О.В. звернувся до місцевого суду із вказаним, позовом, у якому прохав визнати право власності на об`єкти самочинного будівництва.

Позов обґрунтовано тим, що у період 2012-2019 років позивач самочинно добудував до належної йому нежитлової будівлі - магазину та бару « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка знаходиться на належній йому земельній ділянці, ряд об`єктів нерухомого майна: прибудову літ «а», надбудову літ. «а1» та навіс «а2», загальною площею 85,4 кв.м., а також торговий павільйон «Б», навіс «В», альтанку «Г», альтанку «Д», альтанку «Е», альтанку «Є», альтанку «Ж», альтанку «З», альтанку «К», альтанку «Л», альтанку «М», альтанку «Н», альтанку «О», альтанку «П», альтанку «Р», альтанку «С», альтанку «Т», теплогенераторну «У», торговий павільйон «Ф», торговий павільйон «X», торговий павільйон «Ц», торговий павільйон «Ч». Водночас, у позовній заяві вказується, що зазначені об`єкти самочинного будівництва частково розташовуються на земельній ділянці з кадастровим номером 5323655100:30:039:0025, яка належить до комунальної власності Оржицької селищної ради та перебуває в його оренді.

Ухвалою Оржицького районного суду Полтавської області від 06 лютого 2023 року відмовлено ОСОБА_2 у відкритті провадження за його позовною заявою до Державної інспекції архітектури та містобудування України в особі Управління ДІАМ в Полтавській області, Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області, про визнання права власності на об`єкти самочинного будівництва, оскільки, у відповідності до п. 1 ч. 1ст. 186 ЦПК України, заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Роз`яснено ОСОБА_2 , що розгляд його позову відноситься до компетенції Господарського суду Полтавської області.

Не погодившись із вказаною ухвалою, її в апеляційному порядку оскаржила, ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги вказувала, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що самочинно добудовані об`єкти нерухомості не є окремими самостійними об`єктами нерухомості, а призначені для обслуговування основного об`єкта нерухомості, який знаходиться на земельній ділянці, яка належить позивачеві на праві приватної власності, як фізичній особі та віднесена до категорії «Землі житлової та громадської забудови».

Вказувала, що питання щодо узаконення самочинного будівництва в даній справі не є питанням щодо провадження господарської діяльності, а відноситься до питання оформлення речового права особи.

Звертає увагу, що вся технічна документація щодо об`єктів самочинного будівництва виготовлялась на замовлення позивача як фізичної особи, декларація про готовність до експлуатації об`єкта будівництва подана ОСОБА_2 , як фізичною особою, а самочинне будівництво по суті являло собою реконструкцію магазину-бару « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з добудовою.

Зазначала, що висновок суду щодо виникнення спору саме у зв`язку із здійсненням господарської діяльності не відповідає обставинам справи та свідчить про неповноту їх дослідження судом

Ураховуючи викладене, прохала скасувати ухвалу Оржицького районного суду Полтавської області від 06 лютого 2023 року, а справу направити до суду першої для продовження розгляду.

Від представника Державної інспекції архітектури та містобудування України, ОСОБА_3 надійшов відзив, у якому прохала відмовити ОСОБА_2 у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу районного суду Полтавської області від 06 лютого 2023 року прохала залишити без змін.

Від ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи без участі апелянта та його представника, доводи апеляційної скарги у заяві підтримала.

Інші учасники справи будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце слухання справи у встановленому законом порядку, у судове засідання не з`явились та не повідомили причини неявки.

З огляду на положення ч.2 ст.372 ЦПК України вказане не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що ОСОБА_2 під час укладання з Оржицькою селищною радою договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5323655100:30:039:0025 діяв у статусі фізичної особи-підприємця. У цих договірних відносинах він виступає у статусі фізичної особи-підприємця (договір діє до 21 жовтня 2031 року), принаймні доказів зворотного (зміни відповідного статусу) суду не надано.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до висновку, спір виник у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, справа відноситься до юрисдикції господарських судів, тому у відкритті провадження у цій справі слід відмовити, оскільки, у відповідності до п. 1 ч. 1ст. 186 ЦПК України, заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів вважає правильним такий висновок місцевого суду з наступних підстав.

Відповідно до частини першоїстатті 24 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

У статтях25,26цього жКодексупередбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановленіКонституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

Згідно з частиною другоюстатті 4 ГПК Україниюридичні особи та ФОП, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 1 частини першоїстатті 20 ГПК Українивизначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованихЦК України,Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й устатті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Відповідно до частини другоїстатті 50 ЦК Українифізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.

Із доводів позовної заяви вбачається, що в період 2012-2019 років позивач самочинно добудував до належної йому нежитлової будівлі - магазину та бару « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка знаходиться на належній йому земельній ділянці, ряд об`єктів нерухомого майна: прибудову літ «а», надбудову літ. «а1» та навіс «а2», загальною площею 85,4 кв.м., а також торговий павільйон «Б», навіс «В», альтанку «Г», альтанку «Д», альтанку «Е», альтанку «Є», альтанку «Ж», альтанку «З», альтанку «К», альтанку «Л», альтанку «М», альтанку «Н», альтанку «О», альтанку «П», альтанку «Р», альтанку «С», альтанку «Т», теплогенераторну «У», торговий павільйон «Ф», торговий павільйон «X», торговий павільйон «Ц», торговий павільйон «Ч». Водночас, у позовній заяві вказується, що зазначені об`єкти самочинного будівництва частково розташовуються на земельній ділянці з кадастровим номером 5323655100:30:039:0025, яка належить до комунальної власності Оржицької селищної ради та перебуває в оренді у ОСОБА_2 .

З інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5323655100:30:039:0025, яка належить до комунальної власності Оржицької селищної ради вбачається, що цільове призначення земельної ділянки вказане: «Для роздрібної торгівлі та комерційних послуг», у відомостях про суб`єкта речового права на земельну ділянку зазначено: «Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ».

Крім того, у відповіді Виконавчого комітету Оржицької селищної ради № 02-33/66 від 09 січня 2023 на заяву б/н від 29 грудня 2022 року про надання інформації про самовільно збудований об`єкт, яка адресована ОСОБА_2 , вказано, що громадський будинок магазин та бар Мрія», який належить ОСОБА_2 разом з господарськими (допоміжними) будівлями і спорудами та прибудовою і надбудовою без дозвільних документів, розташований за адресою: АДРЕСА_1 на земельних ділянках з кадастровими номерами 5323655100:30:004:0010 та 5323655100:30:039:0025. Земельна ділянка з кадастровим номером 5323655100:30:039:0025 належить до комунальної власності Оржицької селищної ради та перебуває в оренді фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 згідно договору оренди від 17 серпня 2011 року, термін оренди - до 21 жовтня 2031 року.

Відтак,зі зміступозовної заявита доданихдо неїматеріалів вбачається,що позивачем(фізичноюособою-підприємцем)використовується нежитлова будівля - магазин та бар « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з метою здійснення господарської діяльності. Крім того, вказані об`єкти та самовільно збудовані об`єкти також знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 5323655100:30:039:0025, цільове призначення, якої для роздрібної торгівлі та комерційних послуг.

Відповідно до п.6 ч.1ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці звернув увагу на те, що кожен має право на суд, встановлений законом, тобто відповідний орган повинен мати повноваження вирішувати питання, що належать до його компетенції, на основі принципу верховенства права (рішення ЄСПЛ від 29 квітня 1988 року у справі «Белілос проти Швейцарії»); юрисдикцію суду має визначати закон (доповідь Європейської комісії від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії»).

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що спір у цій справі за суб`єктним складом учасників та характером правовідносин підлягає вирішенню в господарських судах.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що самочинно добудовані об`єкти нерухомості не є окремими самостійними об`єктами нерухомості, а призначені для обслуговування основного об`єкта нерухомості, який знаходиться на земельній ділянці, яка належить позивачеві на праві приватної власності, як фізичній особі та віднесена до категорії «Землі житлової та громадської забудови» суперечить матеріалам справи.

Згідно вимог п. 1 ч. 1ст. 186 ЦПК Українисуддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, оскільки даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1ст. 186 ЦПК України.

Доводів, які б спростували законність та обґрунтованість постановленої судом першої інстанції ухвали, апеляційна скарга позивача не містить.

За таких обставин, рішення місцевого суду ухвалено у відповідності до положень матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу місцевого суду без змін.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст.374, ст.375,381,382,383,384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,яка дієв інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Оржицького районногосуду Полтавськоїобласті від06лютого 2023року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий: Л.М. Хіль

Судді: С.А. Гальонкін

О.Ю. Кузнєцова