Постанова

від 06.04.2023 по справі 552/878/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/878/23 Номер провадження 22-ц/814/3056/23Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н.Л. Доповідач ап. інст. Хіль Л. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Хіль Л.М.,

суддів: Карпушина Г.Л., Кузнєцової О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 20 лютого 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд-Грейн", за участю третьої особи: ОСОБА_2 , Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради, про визнання трудових відносин припиненими, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до місцевого суду з вказаним позовом, у якому прохала визнати трудові відносини між нею та відповідачем припиненими у зв`язку з її звільненням за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України з відповідним виключенням відомостей про неї, як про керівника ТОВ «Трейд-Грейн» з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Просить також зобов`язати Департамент з питань реєстрації Полтавської міської ради виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про неї, як керівника товариства.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 20 лютого 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження в справі в порядку цивільного судочинства за позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд-Грейн» про визнання трудових відносин припиненими, зобов`язання вчинити дії.

Роз`яснено, що даний спір віднесено до юрисдикції господарських судів.

Не погодившись із вказаною ухвалою її в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 , посилаючись на те, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процессуального права.

В обгрунтування апеляційної скарги вказувала, що вона є ініціатором припинення трудових відносин з ТОВ «ТРЕЙД-ГРЕЙН», яка є найманим працівником.

Зазначала, що вона не є учасником вказаного товариства, тобто не є суб`єктом корпоративних прав щодо цього товариства.

Вважає, що вказаний спір відноситься до категорії трудових правовідносин і має розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Зазначала, що захист прав найманих працівників можливий лише у цивільному процесі, тому висновки районного суду, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства є хибними.

Ураховуючи викладене, прохала скасувати ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 20 лютого 2023 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Від представника Департаменту з питань реєстрації Царенко Л. надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

Також ОСОБА_1 подала заяву про розгляд справи за її відсутності, вимоги апеляційної скарги підтримала.

Інші учасники справи будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце слухання справи у встановленому законом порядку, у судове засідання не з`явились та не повідомили причини неявки.

З огляду на положення ч.2 ст.372 ЦПК України вказане не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно із ч. 1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Уст. 19 ЦПК Українивизначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначеност. 20 ГПК України.

За змістом п. 3 ч. 1ст. 20 ГПК Українигосподарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на посаду генерального директора товариства призначена згідно протоколу загальних зборів учасників.

Згідно з ч. 1ст. 99 ЦК Українизагальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.

За змістом ч. 4ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є «директор», якщо статутом не передбачена інша назва.

Статутом може бути встановлено, що виконавчий орган товариства є колегіальним, та визначено його кількісний склад. Назвою колегіального виконавчого органу є «дирекція», а його голови - «генеральний директор», якщо статутом не передбачені інші назви (ч. 5ст. 39 вказаного Закону).

Відповідно до ч. 1ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства.

З одноосібним виконавчим органом та кожним членом колегіального виконавчого органу укладається цивільно-правовий або трудовий договір (контракт). Договір (контракт), що укладається з одноосібним виконавчим органом та членом колегіального виконавчого органу, від імені товариства підписує особа, уповноважена на таке підписання загальними зборами учасників (ч. 12ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Частиною 13ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»передбачено, що повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов`язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.

Згідно з ч. 3ст. 99 ЦК Україниповноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-2/2010 у справі про офіційне тлумачення ч. 3ст. 99 ЦК Українироз`яснив, що реалізація учасниками акціонерного товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього товариства стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.

У зв`язку з цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до ч. 3ст. 99 ЦК Україниє дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

Зважаючи на викладене, зміст ч. 3ст. 99 ЦК Українинадає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

Згідно з п. 5 ч. 1ст. 41 КЗпП України, крім підстав, передбаченихстаттею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку припинення повноважень посадових осіб.

Тож правила п. 5 ч. 1ст. 41 КЗпП Україникореспондуються з положеннями ч. 3ст. 99 ЦК України.

Отже, здійснення компетентним органом господарюючого суб`єкта права на усунення від посади відповідно дост. 99 ЦК Україниможливе в порядку реалізації ним своїх корпоративних прав у разі, якщо інше не передбачено статутом, і як підстава такого звільнення може бути зазначено посилання на п. 5 ч. 1ст. 41 КЗпП України.

При розгляді спору щодо розірвання трудового договору за п. 5 ч. 1ст. 41 КЗпП Українимає значення не наявність підстав для припинення повноважень (звільнення) посадової особи, а дотримання органом управління (загальними зборами, наглядовою радою) передбаченої цивільним законодавством та установчими документами юридичної особи процедури ухвалення рішення про таке припинення, що підтверджує висновок про належний розгляд справи в порядку господарського судочинства.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_3 обґрунтовувала свої вимоги тим, що вона направила на ім`я єдиного засновника (учасника) ТОВ «ТРЕЙД-ГРЕЙН» ОСОБА_2 заяву про розірвання трудових відносин та звільнення її з посади генерального директора та повідомлення про скликання з загальних зборів учасників. Порядок денний передбачав вирішення питання про припинення повноважень генерального директора ТОВ «ТРЕЙД-ГРЕЙН» ОСОБА_3 та обрання нового генерального директора. Разом з тим, загальні збори не відбулися з причин неявки єдиного засновника (учасника) ТОВ «ТРЕЙД-ГРЕЙН» ОСОБА_2 . Таким чином, позивач позбавлена можливості реалізувати своє право, передбачене ч. 1ст. 38 КЗпП України, розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, оскільки іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

У п. 4 ч. 1ст. 36 КЗпП Українивизначено, що підставами припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39).

Відповідно до ч. 1ст. 38 КЗпП Українипрацівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

У цій справі предметом позову є припинення трудових відносин між ТОВ «ТРЕЙД-ГРЕЙН» та генеральним директором ТОВ «ТРЕЙД-ГРЕЙН» Шишкіною А.О. на підставі ч. 1ст. 38 КЗпП Україниза власним бажанням з внесенням відповідних даних у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Підставою позову є захист трудових прав позивача шляхом припинення трудових відносин на підставі ч. 1ст. 38 КЗпП Україниза власним бажанням.

При цьому, позовна заява не обґрунтована обставинами з посиланням на незаконність прийняття компетентним органом товариства рішень про звільнення членів виконавчого органу або позбавлення їх повноважень на управління товариством.

Таким чином, спір у даній справі не є корпоративним, позивач звернулась до суду з метою захисту трудових прав шляхомрозірвання з ним трудового договору з підстав, передбачених ч. 1ст. 38 КЗпП України, а тому спір має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Вищенаведених вимог законодавства та обставин справи суд першої інстанції не врахував і дійшов помилкового висновку про те, що позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки відноситься до юрисдикції господарського суду.

Згідно зіст. 379 ЦПК Українипідставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Київського районного суду м. Полтави від 20 лютого 2023 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 367,368, п.6 ч.1 ст. 374, ст. 379, п.4 ч.1 ст. 379, ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу судді Київського районного суду м. Полтави від 20 лютого 2023 року скасувати.

Справу направити до Київського районного суду м. Полтави для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: Л.М. Хіль

Судді: Г.Л. Карпушин

О.Ю. Кузнєцова