Ухвала

від 05.04.2023 по справі 761/3821/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 02 лютого 2023 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 02.02.2023 накладено арешт на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3977, 5 кв.м., житловою площею 1831, 7 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2284797180000, та належить на праві власності ОСОБА_7 , із забороною вчиняти будь-які дії щодо володіння, розпорядження та користування житловим будинком (у тому числі із забороною проведення будь-яких будівельних робіт).

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати накладений арешт та заборону вчиняти будь-які дії щодо володіння, розпорядження та користування житловим будинком (у тому числі із забороною проведення будь-яких будівельних робіт), клопотання прокурора залишити без задоволення.

В апеляційній скарзі захисник зазначав, що ухвала слідчого судді постановлена без повідомлення та участі власника майна та його захисника, про наявність оскаржуваної ухвали ОСОБА_7 стало відомо 28.02.2023,

---

Справа № 761/3821/23 Слідчий суддя - ОСОБА_8

Апеляційне провадження № 11-сс/824/1926/2023 Суддя-доповідач - ОСОБА_1

та 02.03.2023 захисник ознайомився з матеріалами судового провадження, про що свідчить відмітка на клопотанні захисника, а тому апеляційна скарга подається в межах строку на її оскарження.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, захисник вказував на те, що за час проведення досудового розслідування у власника майна, нотаріуса, який здійснив реєстрацію права власності, не відібрано показань, не направлено жодного запиту до органів державного архітектурно-будівельного контролю щодо здійснення будівництва в межах закону.

На переконання апелянта, у 2022 році жодних слідчих дій не проводилося.

Підозрювані у даному кримінальному провадженні відсутні, цивільні позови не заявлені та не проведено перевірку.

Також апелянт звертав увагу на те, що ухвалою Київського апеляційного суду від 26.01.2023 у справі № 761/27768/22 скасовану ухвалу слідчого судді про накладення арешту на земельну ділянку, на якій розташовано раніше зазначений житловий будинок, та відмовлено у задоволенні клопотання прокурора. Однак, через 2 дні орган досудового розслідування повторно звернувся з тотожним клопотанням про накладення арешту вже на житловий будинок. Жодних нових доказів прокурором до клопотання не долучено.

Крім того, прокурором не надано доказів на підтвердження визначених законом підстав для накладення арешту на спірний житловий будинок, у тому числі і з метою збереження речових доказів.

Апелянт також вказував на відсутність доказів наявності обґрунтованої підозри у даному кримінальному провадженні.

Зокрема, в доданих до клопотання прокурора матеріалах містяться пояснення осіб, за заявою яких відкрито кримінальне провадження, а саме адвокатів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які здійснювали неправомірні дії щодо вчинення перешкод у будівництві, а саме ламали паркани на будівництві та перешкоджали у доступі техніки на будівельний майданчик.

Органом досудового розслідування не допитано нотаріуса, який вчинив реєстраційну дію відносно нежитлової будівлі, та не вилучено матеріали справи, на підставі яких він виніс рішення про вчинення реєстраційних дій, а також не надано жодного доказу наявності позову чи рішення суду про визнання неправомірної державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Крім того, клопотання прокурора та додані до нього матеріали не містять жодних об`єктивних даних, які б підтверджували, що раніше зазначений житловий будинок зберіг на собі сліди вчинення кримінального правопорушення або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Слідчий суддя не взяв до уваги те, що власник майна не є підозрюваним, обвинуваченим та не несе за законом матеріальну відповідальність за їх дії.

ОСОБА_7 належить житловий будинок, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2284797180000, та земельна ділянка 8000000000:91:111:0032, площа 0, 0848 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому він добросовісно набув права власності на зазначене майно, а саме на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.11.2020, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 . Підтвердженням правомірності набуття права власності на зазначене майно є також витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Документи, на підставі яких ОСОБА_7 набув права власності на нерухоме майно, не оскаржено та не скасовано у передбаченому законом порядку.

Апелянт звертав увагу на незаконність обмеження прав користування та розпорядження майном, оскільки органом досудового розслідування не надано доказів можливості власником майна приховати, пошкодити, знищити, втратити, перетворити чи передати раніше зазначений об`єкт нерухомого майна.

Крім того, накладаючи арешт із забороною користування даним майном, слідчий суддя, всупереч вимог ч. 4 ст. 173 КПК України, суттєво обмежив діяльність власника майна.

На думку апелянта, прокурором не доведено необхідність накладення арешту на майно.

Слідчий суддя, встановлюючи заборону здійснення будь-яких будівельних робіт, не врахував дискреційні повноваження, зокрема те, що у відповідності до ст. 376 ЦК України здійснення перевірки та виявлення факту самочинного будівництва для заборони будівельних робіт є виключно компетенцією Департаменту з питань держаного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Також захисник наголошував на тому, що у доданих до клопотання прокурора матеріалах відсутні документи про проведення органом державного архітектурно-будівельного контролю перевірки щодо наявності чи відсутності самочинного будівництва. Натомість наявне повідомлення про початок виконання будівельних робіт, що дає право на такі роботи.

Заслухавши думку захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, вислухавши думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання слідчого про арешт майна розглянуто у відсутності ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 .

Як зазначив захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 в апеляційній скарзі, та підтверджується даними наявними у матеріалах клопотання розписки, з матеріалами судового провадження захисник ознайомився 02.03.2023, тоді як подано апеляційну скаргу 03.03.2023, тобто в строк, передбачений абзацом 2 ч. 3 ст. 395 КПК України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів не убачає підстав для розгляду клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, слідчим відділом Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12021105100004116 від 12.11.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 356, ч. 1 ст. 365-2 КК України.

Як зазначено у клопотанні, в ході досудового розслідування встановлено, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12 , за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням особами, в порушення вимог чинного законодавства, 04.02.2021 здійснив реєстрацію права власності відносно об`єкту нерухомості, а саме житлового будинку по АДРЕСА_1 . Вказану реєстрацію права власності приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12 здійснив без наявності будь-яких право установчих документів, та на підставі підробленого технічного паспорту.

Крім того, в ході досудового розслідування встановлено, що невстановлені слідством особи незаконно проводять будівельні роботи за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим пошкоджено пам`ятку архітектури.

Так, досудовим розслідуванням встановлено, що 19.11.2020 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_13 продав ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,0848 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки - 8000000000:91:111:0032, який зареєстровано в реєстрі за № 553. Відповідно до п. 1.11 вказаного договору зазначено, що сторони підтверджують, що на земельній ділянці не розміщено житлових/садових або будь-яких інших будинків, будь-яких інших будівель та/або споруд, забудов, незавершеного будівництва немає.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, 19.11.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 внесено відомості щодо права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:91:11:0032, площею 0,0848 га. за ОСОБА_7 . Підставою для державної реєстрації є зазначений договір купівлі-продажу №553 від 19.11.2020.

Допитаний під час досудового розслідування свідок ОСОБА_13 надав показання про те, що ним у 2008 році придбано земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:91:111:0032 за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0, 0848 га., та на вказаній земельній ділянці не було розміщено жодних житлових будинків. В подальшому, 19.11.2020 останній продав вказану земельну ділянку ОСОБА_7 , та на момент продажу, та взагалі в період перебування у власності ОСОБА_13 з 2008 по 2020 рік жодних житлових будинків на земельній ділянці не розташовувалось.

03.02.2021 від імені ТОВ «ЄЮБ Гривна Плюс» (код ЄДРПОУ 24847787) складено довідку про показники об`єкта нерухомого майна ПБ-2020 №110 від 03.02.2021, відповідно до якого зазначено, що обстеженням від 03.02.2021 з перемірами та підрахунком площі встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:91:111:0032, розташовано житловий будинок загальною площею 3977, 5 кв.м., житловою площею 1831,7 кв.м., та технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами щодо будинку за адресою: АДРЕСА_1 (інвентаризаційна справа №77/2021). Замовником складання довідки про показники об`єкта нерухомого майна та технічного паспорту зазначений ОСОБА_7 , а виконавцем ОСОБА_14 .

Допитаний свідок ОСОБА_15 надав показання про те, що він є директором ТОВ «ЄЮБ Гривна Плюс», код ЄДРПОУ 24847787, а також повідомив про те, що з 2014 року вказане товариство взагалі не проводить будь-якої господарської діяльності. Довідка про показники об`єкта нерухомого майна ПБ-2020 №110 від 03.02.2021 товариством не створювалось, замовник довідки - ОСОБА_7 не відомий, останній ніколи не був клієнтом ТОВ «ЄЮБ Гривна Плюс». Технічний паспорт (інвентаризаційна справа №77/2021) від 03.02.2021 товариством не створювався, замовник технічного паспорту - ОСОБА_7 не відомий, останній ніколи не був клієнтом ТОВ «ЄЮБ Гривна Плюс». ОСОБА_16 йому не відома, ніколи ії не бачив.

В подальшому, на підставі вищезазначених документів, інформація у яких не відповідає дійсності, 04.02.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12 внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо права власності на будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 3997.5 кв.м., житлова площа 1831.7 кв.м. за ОСОБА_7 .

19.11.2020 ОСОБА_7 укладено довіреність на представлення його інтересів громадянином ОСОБА_10 .

Допитаний під час досудового розслідування свідок ОСОБА_10 надав показання про те, що у 2020 році до нього звернувся давній знайомий ОСОБА_7 з метою отримання інформаційно-консультативних послуг щодо будівництва будинку. На запитання щодо складення довіреності на ім`я останнього, яка використовувалась під час реєстрації права власності відносно житлового будинку АДРЕСА_1 , вибору нотаріуса для проведення нотаріальних дій, виготовлення документів, які подавались нотаріусу отримання право установчих документів відносно житлового будинку, покази надавати відмовився.

Відповідно до інформації з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, наявне повідомлення про початок виконання будівельних робіт, реєстраційний номер: КВ051210527977, назва об`єкта - реконструкція житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , інформація про земельну ділянку - 8000000000:91:111:0032.

Відповідно до вимог ДБН А.2.2-3:2014 реконструкція - це перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об`єкта будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг.

Реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об`єкта в цілому або його частин (за умови їх автономності).

Таким чином, дозвільна документація на будівництво передбачає реконструкцію існуючих будівель, натомість на об`єкті жодного будинку, який підлягає реконструкції не знаходилось.

Крім того, органом досудового розслідування встановлено, що земельна ділянка за адресою: м. Київ, вул. Лук`янівська, 22, розташовується у Центральному історичному ареалі міста (наказ міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 №599 «Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів міста Києва»), в зоні охоронюваного ландшафту (рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 №920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві»; розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 №920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві»; розпорядження Київської міської державної адміністрації від 25.12.2007 №1714 «Про внесення змін до рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 №920»), на території пам`ятки археології національного значення - «Культурний шар городища IX-XIII ст. Щекавицька гора», яка внесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 №928, охоронний №260058-Н), на території пам`ятки ландшафту, історії місцевого значення «Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра» (наказ Міністерства культури і туризму України від 03.02.2010 №58/0/16-10, в редакції наказу Міністерства культури України від 16.06.2011 №453/0/16-11, охоронний №560-Кв).

Під час вжиття представниками Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) охоронних заходів, шляхом проведення візуального огляду ділянки за адресою: м. Київ, вул. Лук`янівська, 22, встановлено, що остання огороджена металевим парканом, на огородженій ділянці розташовується будівельна техніка, проводяться земляні роботи, зокрема щодо влаштування буроін`єкційних паль. За результатами проведення перевірки системи електронного документообігу Департаменту встановлено, що на дату проведення обстеження науково-проектна та/або проектна документації щодо проведення вищезазначених робіт за адресою: м. Київ, вул. Лук`янівська, 22, на погодження до Департаменту не надходила, дозвіл на проведення відповідних робіт не надавався, дозвіл на проведення земляних робіт, для реєстрації, не надходив.

Постановою старшого слідчого слідчого відділення Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_17 від 04.12.2022 житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3977, 5 кв.м., житловою площею 1831, 7 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2284797180000, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12021105100004116 від 12.11.2021.

01.02.2023 прокурор Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_18 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва із клопотанням від 25.01.2023, в якому просив накласти арешт на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3977, 5 кв.м., житловою площею 1831, 7 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2284797180000, який належить на праві власності ОСОБА_7 , із забороною вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження та користування житловим будинком (у тому числі із забороною проведення будь-яких будівельних робіт), з метою забезпечення збереження речових доказів.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 02.02.2023 задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3977, 5 кв.м., житловою площею 1831, 7 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2284797180000, та належить на праві власності ОСОБА_7 , із забороною вчиняти будь-які дії щодо володіння, розпорядження та користування житловим будинком (у тому числі із забороною проведення будь-яких будівельних робіт).

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3977, 5 кв.м., житловою площею 1831, 7 кв.м., із забороною вчиняти будь-які дії щодо володіння, розпорядження та користування житловим будинком (у тому числі із забороною проведення будь-яких будівельних робіт), з тих підстав, що вказане майно у встановленому законом порядку визнане речовим доказом у межах кримінального провадження № 12021105100004116 від 12.11.2021, та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано наклав арешт на житловий будинок, врахувавши і наслідки вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, колегією суддів не встановлено.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що стороною обвинувачення за час проведення досудового розслідування у власника майна та нотаріуса, який здійснив реєстрацію права власності, не відібрано показань, не направлено жодного запиту до органів державного архітектурно-будівельного контролю щодо здійснення будівництва в межах закону, не є визначеною законом підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора.

Крім того, згідно ч. 5 ст. 40 КПК України, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Посилання захисника на те, що ухвалою Київського апеляційного суду від 26.01.2023 у справі № 761/27768/22 скасовано ухвалу слідчого судді про накладення арешту на земельну ділянку, на якій розташовано раніше зазначений житловий будинок, та відмовлено у задоволенні клопотання прокурора, не впливає на правильність висновків слідчого судді, оскільки вказане майно та зазначене судове рішення не є предметом апеляційного перегляду у даному судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги про відсутність у клопотанні прокурора підстав для арешту майна, спростовуються даними поданого клопотання, яке містить відповідні обґрунтування наявності підстав, передбачених п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України.

Доводи апеляційної скарги захисника про відсутність доказів відповідності раніше зазначеного житлового будинку критеріям речових доказів, є безпідставними, оскільки встановлені органом досудового розслідування фактичні обставини кримінальних правопорушень у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що вказаний житловий будинок може бути об`єктом кримінально протиправних дій, а отже відповідає ознакам речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для її арешту як речового доказу з метою збереження.

Доводи апеляційної скарги про те, що у даному кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру, на даному етапі досудового розслідування не впливають на правильність висновків слідчого судді, оскільки з огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна, не вимагає обов`язкового оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.

З урахуванням наведеного, посилання апелянта на неналежність та недопустимість долучених до клопотання доказів, зокрема протоколів допитів свідків, а також про відсутність доказів наявності позову чи рішення суду про визнання неправомірної державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, є передчасними, оскільки дослідження та оцінка доказів відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.

Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, а питання наявності події та складу кримінального правопорушення підлягає вирішенню під час судового розгляду справи по суті.

Твердження апелянта про законність набуття права власності на спірне майноє предметом подальшого досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021105100004116 від 12.11.2021, та підлягають перевірці у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час досудового розслідування.

Крім того, на переконання колегії суддів, слідчий суддя, накладаючи арешт на об`єкти нерухомого майна, із забороною вчиняти будь-які дії щодо володіння, розпорядження та користування житловим будинком (у тому числі із забороною проведення будь-яких будівельних робіт), діяв у спосіб і у межах чинного законодавства, з урахуванням вимог ч. 11 ст. 170 КПК України, а тому доводи апелянта стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді у цій частині слід визнати непереконливими.

Посилання захисника на те, що накладений арешт суттєво обмежив діяльність власника майна, не є підставою для скасування ухвали слідчого судді та відмови у накладенні арешту.

На переконання колегії суддів, матеріали провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у даному кримінальному провадженні.

Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.

Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 02 лютого 2023 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3