Постанова

від 10.04.2023 по справі 362/1415/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2023року м. Київ

Справа №362/1415/22

Провадження № 22-ц/824/6675/2023

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А. М.,

суддів: Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.

сторони:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Васильківський відділ Державної виконавчої служби в Обухівському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суд Київської області від 23 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Васильківського відділу Державної виконавчої служби в Обухівському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Васильківського відділу Державної виконавчої служби в Обухівському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 19 жовтня 2010 року Кам`янець-Подільським міськрайонним судом Хмельницької області видано виконавчий лист № 2-943/10, відповідно до якого з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнено 158 500,00 грн.

17 січня 2020 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-943/10 прийняла до свого провадження старший державний виконавець Васильківського міськрайонного відділу ДВС ЦМКМЮ (м. Київ) Очеретяна І. О. Листом Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) від 10 серпня 2020 року № О-243 дії старшого державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу ДВС ЦМКМЮ (м. Київ) Очеретяної І. О. визнано такими, що суперечать вимогам статті 18, частини восьмої статті 48, статті 57 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 серпня 2020 року у справі № 676/1517/20, якою: - скаргу ОСОБА_1 на дії, бездіяльність старшого державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу ДВС ЦМКМЮ (м. Київ) Очеретяної І. О. задоволено; - визнано неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу ДВС ЦМКМЮ (м. Київ) Очеретяної І. О. щодо не вчинення усіх дій, спрямованих на викання виконавчого листа № 2-943/10, виданого Кам`янець-Подільським міськрайонним судом Хмельницької області 19 жовтня 2010 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 158 500,00 грн; - зобов`язано старшого державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу ДВС ЦМКМЮ (м. Київ) Очеретяну І. О. провести виконавчі дії з примусового виконання виконавчого листа № 2-943/10, виданого Кам`янець-Подільським міськрайонним судом Хмельницької області 19 жовтня 2010 року у порядку та строки, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Позивачка вважала, що посадові особи Васильківського відділу ДВС

в Обухівському районі ЦМУМЮ (м. Київ) грубо порушують норми Закону України «Про виконавче провадження». Тривалою бездіяльністю відповідача їй завдано моральну шкоду, яка виразилась в душевних стражданнях, переживаннях, хвилюваннях, безсонні, депресивному стані, що призвело до онкологічних захворювань та інших негативних наслідків для здоров`я. Лікування від онкологічних захворювань дороге, тому так як відповідачем не було стягнуто коштів позивача, а інших збережень у позивача не було, остання вимушена була шукати додаткові джерела для отримання коштів на лікування.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила стягнути з Васильківського відділу Державної виконавчої служби в Обухівському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на свою користь грошові кошти в рахунок компенсації моральної шкоди в розмірі 90 000,00 грн.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 травня 2022 року відкрито провадження по цивільній справі. Призначено підготовче судове засідання у справі.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду

в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

У серпні 2022 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, який мотивований тим, що відповідач вживав заходів щодо виконання виконавчого листа за № 2-943/10, виданого Кам`янець-Подільським міськрайонним судом Хмельницької області 19 жовтня 2010 року, відповідно до якого з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнено 158 500,00 грн. Станом на 09 серпня 2022 року залишок боргу по цьому виконавчому листу становить 114 723,30 грн, кошти стягувачу перераховані на картковий рахунок у розмірі 43 776,70 грн. Вказав, що в позовній заяві відсутнє обґрунтування факту завдання моральної шкоди зі сторони відповідача, що призвело до рецидиву онкологічного захворювання та те, що хвороба позивача виявлена до відкриття виконавчого провадження № 27724009.

У вересні 2022 року позивач подав до суду відповідь на відзив, в якому посилалася на те, що в державному реєстрі виконавчих проваджень відсутня інформація щодо вчинення будь-яких дій по стягненню з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованості з 2013 року по 2020 рік. Даний факт підтверджується відсутністю прийняття відповідачем будь-яких постанов у даному виконавчому провадженні

з 17 липня 2013 року по 08 січня 2020 року. Відповідачем з 2011 року по 2020 рік не було вчинено дій (в тому числі прийняття постанов) по стягненню боргу за рахунок пенсії та вантажного автомобіля «VOLVO FH 12», про існування останнього відповідачу було відомо. Також факт бездіяльності відповідача підтверджується листом Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області ЦМУМЮ (м. Київ) від 10 серпня 2020 року та ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 серпня 2020 року у справі № 676/1517/20.

У січні 2023 року представник відповідача подав письмові пояснення, в яких зазначив про недоведеність того, що саме дії відповідача спричинили (завдали) шкоду позивачу. Просив суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову в повному обсязі.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 січня

2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Васильківського відділу Державної виконавчої служби в Обухівському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено факту заподіяння шкоди, розмір зазначеної шкоди та докази невиконання зобов`язань (в даному випадку дії чи бездіяльності органів ДВС) та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань (дії чи бездіяльності органів ДВС) та заподіяною шкодою (збитками) з вини останнього. Крім цього, суд зазначив, що з матеріалів виконавчого провадження

у судовому засіданні встановлено, що відповідачем вживались всі передбачені Законом заходи для виконання виконавчого листа за № 2-943/10.

10 лютого 2023 року ОСОБА_1 подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 січня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Васильківського ВДВС в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Київ) на користь ОСОБА_1 грошові кошти в рахунок компенсації моральної шкоди в розмірі 90 000,00 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не з`ясовано обставини, що мають значення для справи; висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи, оскільки за обставин справи вбачається безспірна бездіяльність начальника Васильківського ВДВС в Васильківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), внаслідок якої заявнику завдано моральну шкоду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 23 лютого 2023 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 лютого 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суд Київської області від 23 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Васильківського відділу Державної виконавчої служби

в Обухівському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Київ)про відшкодування моральної шкоди.

Витребувано з Васильківського міськрайонного суд Київської області матеріали цивільної справи № 362/1415/22 за позовом ОСОБА_1 до Васильківського відділу Державної виконавчої служби в Обухівському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відшкодування моральної шкоди.

15 березня 2023 року матеріали цивільної справи № 362/1415/22 за позовом ОСОБА_1 до Васильківського відділу Державної виконавчої служби

в Обухівському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відшкодування моральної шкоди надійшли до Київського апеляційного суду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 березня 2023 року справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки ціна позову у даній справі становить 90 000,00 грн, яка станом на 01 січня 2023 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн х 100 =

268 400,00 грн).

А за правилами частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечував доводи апеляційної скарги, вказавши, що відповідачем здійснювалися всі необхідні дії по виконанню рішення суду.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише

у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Встановлено, що 19 жовтня 2010 року Кам`янець-Подільським міськрайонним судом Хмельницької області видано виконавчий лист за №2-943/10, відповідно до якого

з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнено 158 500,00 грн.

Як вбачається з матеріалів ВП №27724009, 21 липня 2011 року державним виконавцем Савицькою М.В., керуючись нормами статей 17,19,20,25 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №27724009.

Згідно Витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 27 липня 2011 року, відповідно до якого на все нерухоме майно боржника та на садовий будинок, що знаходиться за адресою: Київська область, смт. Глеваха, Садове товариство «Зоря» накладено арешт та державного реєстру обтяжень рухомого майна на запит органу державної влади від 27 липня 2011 року, відповідно до яких накладено обтяження за договором застави від 01 червня 2007 року, ЗАТ «ОТП Банк» на легковий автомобіль «Toyota Prado» 2.7, реєстраційний номер НОМЕР_1 та за договором застави автотранспортного засобу від 27 вересня 2007 року АТ КБ «ПриватБанк» на автотранспортні засоби «RENAULT MAGNUM», реєстраційний номер НОМЕР_2 ; «VOLVO» FH, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; «KRONE», реєстраційний номер

НОМЕР_4 .

02 серпня 2011 року державним виконавцем здійснено опис та арешт майна боржника, а саме садовий будинок, що знаходиться в Садовому товаристві «Зоря» за адресою: АДРЕСА_1 .

30 серпня 2011 року відділом до АТ КБ «ПриватБанк» направлено лист, за текстом якого вказану банківську установу повідомлено про опис та арешт описаного та арештованого майна боржника, що перебуває в іпотеці АТ КБ «ПриватБанк» до якого долучено копію акту опису та арешту майна боржника від 02 серпня 2011 року та копію постанови про призначення експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадження 30 серпня 2011 року.

Згідно листа від 19 вересня 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк», банк повідомив, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та боржником укладено кредитний договір від 17 квітня 2007 року № Д 07-02-70 МК, в якості забезпечення зобов`язання по кредитному договору укладено договір іпотеки, за яким боржник надав ПАТ КБ «ПриватБанк» у заставу садовий будинок АДРЕСА_1 , на території Глевахівської сільської селищної ради; вказаний банк не дав згоду на реалізацію вищевказаного садового будинку і земельної ділянки та залишив за собою право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з під арешту.

12 вересня 2011 року, 28 листопада 2011 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів, якою арештовано кошти в АТ КБ «ПриватБанк» Регіональному управлінні ПАТ «КБ «Надра» у м. Києві, КРД АТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «БрокбізнесБанк», м. Київ.

Як вбачається з матеріалів ВП №27724009, розпорядженням державного виконавця від 16 листопада 2011 року № 628/1на користь стягувача перерахована грошова сума

у розмірі 18 686,33 грн.

24 грудня 2012 року державний виконавець, керуючись пунктом 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», виніс постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, у зв`язку з відсутністю у боржника майна на яке можливо звернути стягнення.

Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницького суду

від 19 квітня 2013 року у справі № 676/2713/13-ц, скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову державного виконавця від 24 грудня 2012 року визнано неправомірною.

03 липня 2013 року державним виконавцем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження.

24 грудня 2019 року старшим державним виконавцем Очеретяною І.О. винесено постанову про опис та арешт майна боржника, якою описано земельну ділянку, за адресою: СТ «Зоря» Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, загальною площею 0,1200 га, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства.

15 квітня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника.

15 квітня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на пенсію боржника, копії якої направлено на виконання до Головного управлінні ПФУ в Київській області за адресою: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16 та направлено на виконання.

12 травня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника.

19 травня 2020 року державним виконавцем направлено до Васильківського ВП ГУ Національної поліції в Київській області повідомлення про умисне невиконання рішення суду.

20 травня 2020 року державним виконавцем направлено подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа до Васильківського міськрайонного суду Київської області.

Згідно відповіді Регіонального сервісного центру МВС від 26 травня 2020 року

№ 31/7825 за боржником на праві приватної власності зареєстровано транспортні засоби моделей: «VOLVO» FH 12, «FRUEHAUF T34C1RA», «RENAULT MAGNUM», «FRUEHAUF», «ПВА 1».

Зазначені транспортні засоби державним виконавцем постановою про розшук майна боржника від 11 червня 2020 року оголошено в розшук.

09 липня 2020 року до відділу надійшов звіт про експертну грошову оцінку нерухомого майна-земельної ділянки площею 0,1200га, цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер3221455300:03:002:0112, яка станом на 06 липня 2020 року становить 442320,00 грн.

09 липня 2020 року державним виконавцем Очеретяною І.О. підготовлено заявку та направлено пакет документів на реалізацію арештованого майна, а саме:

вул. Оксамитна, смт. Глеваха, Васильківський район, Київська область, земельна ділянка площею 0,1200 га, цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221455300:03:002:0112.

Листом Васильківського міськрайонного відділу стягувача повідомлено, що торги не відбулися у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів. Нереалізоване майно запропоновано стягувачу залишити за собою.

09 лютого 2021 року державним виконавцем Ковальчук А.І. до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві направлено запит щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів.

Згідно відповіді від 22 лютого 2021 року Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві за боржником на праві приватної власності зареєстровано транспортні засоби моделей: «VOLVO» FH 12 11989, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; «RENAULT» MAGNUM 12 000, реєстраційний номер НОМЕР_5 ; «FRUEHAUF-0», реєстраційний номер НОМЕР_6 .

25 лютого 2021 року державним виконавцем до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві направлено вимогу про надання інформації стосовно розшуку транспортних засобів за постановою про розшук майна боржника від 11 червня 2020 року.

15 квітня 2021 року державним виконавцем повторно винесено постанову про розшук майна боржника, якою оголошено в розшук автотранспортні засоби марок: «VOLVO» FH 12, «FRUEHAUF T34C1RA», «RENAULT» MAGNUM, «FRUEHAUF», «ПВА 1» та надіслано відповідно до Порядку до МВС України за допомогою електронної взаємодії з використанням електронного цифрового підпису для виконання.

25 лютого 2021 року, 28 липня 2021 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника.

Згідно витягу про реєстрацію державного реєстру рухомого майна, встановлено, що Подільським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) реалізовано з електронних торгів згідно з протоколом № 438991 від 21 жовтня 2019 року транспортний засіб, а саме: «FRUEHAUF» T34C1RA, Тип кузова: напівпричіп рефрижератор С, 1998 року випуску. реєстраційний номер НОМЕР_7 ,свідоцтво: НОМЕР_8 .

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, щодо об`єкта встановлено, що заставний садовий будинок та земельна ділянка АДРЕСА_1 та земельна ділянка кадастровий номер № 3221455300:03:002:0112 по

АДРЕСА_2 , на території Глевахівської сільської селищної ради реалізована на електронних торгах згідно протоколу №508655 та №507385, зареєстрована на іншу фізичну особу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду

з прав людини як джерело права.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України, відповідно.

Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Отже, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Підставою для застосування цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 1166 ЦК України є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтями 1173, 1174 ЦК України, є заподіяна шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між ними.

Київський апеляційний суд виходить з того, що при розгляді позовів фізичних

чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями

чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби, державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень статті 56 Конституції України, а також з положень статей 1173, 1174 ЦК України і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів ДКС України.

При цьому залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів

ДКС України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не ДКС України чи її територіальний орган (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада

2019 року у справі № 242/4741/16-ц, провадження № 14-515цс19).

Підставою цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, та причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення посадових осіб державної виконавчої служби,

а також інші докази.

Відповідно до положень частин першої та третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України). Достовірними

є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 904/3667/19 вказано, що у справах про відшкодування шкоди доведення обґрунтованості заявлених вимог покладається на позивача, який має надати докази наявності шкоди, протиправності поведінки того, хто заподіяв шкоду, та причинного зв`язку такої поведінки із заподіяною шкодою. Для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння матеріальної шкоди позивачеві необхідно довести наявність усієї сукупності вищезазначених умов, які необхідні для відшкодування шкоди за правилами статей 1173, 1174 ЦК України, тоді як відсутність хоча б однієї з цих умов виключає настання відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 910/15758/19.

Крім того, у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 918/203/18 Верховний Суд зробив висновок про те, що саме лише задоволення скарг на дії органу державної виконавчої служби не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між діями посадових осіб органів державної виконавчої служби та заподіяною шкодою. Причинний зв`язок, як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяння збитків, між протиправною поведінкою та шкодою виражається в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Зокрема, доведенню підлягає, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

При вирішенні спору про відшкодування шкоди у порядку статей 1173, 1174 ЦК України необхідно враховувати, що саме протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) відповідного органу чи його посадової особи є причиною завданої шкоди. Отже, між діями чи бездіяльністю та шкодою має бути прямий причинний зв`язок. За його наявності збитки підлягають відшкодуванню. За відсутності такого зв`язку збитки не відшкодовуються.

Подібні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 904/51/19 (провадження № 12-122гс19), у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19), у постановах Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 127/11276/20 (провадження

№ 61-882св21), від 08 вересня 2021 року у справі № 369/3757/20 (провадження

№ 61-3588св21), від 01 грудня 2021 року у справі № 201/6486/20 (провадження

№ 61-19066св20) та інших.

Згідно із статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також

з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України).

Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом ? моральною шкодою.

У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року

у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зроблений висновок про те, що, застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність

за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 червня 2022 року у справі

№ 477/874/19 (провадження № 14-24цс21), серед іншого, вказала, що абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати.

З урахуванням наведеного, а також підстав, з якими позивач пов`язувала завдання їй моральних страждань, суд першої інстанції правильно виходив із того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт завдання їй моральної шкоди,

а також причинний зв`язок між діями державного виконавця, про які вказано у позові, та настанням шкоди.

Колегія суддів погоджується з такими висновками, так як для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення, насамперед спричинення позивачеві моральної шкоди.

При цьому визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.

Крім цього, з матеріалів виконавчого провадження у судовому засіданні встановлено, що відповідачем вживались всі передбачені Законом заходи для виконання виконавчого листа за № 2-943/10.

Таким чином, суд ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення. Судова практика у цій категорії справ є сталою, а відмінність залежить лише від доказування, оскільки у кожній справі суд виходить з конкретних обставин та доказової бази

з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 01 березня

2023 року у справі № 752/3839/22 (провадження № 61-11057св22).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від

18 липня 2006 року).

У контексті вказаної практики Верховного Суду, апеляційний суд вважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.

Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального

і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 січня 2023 року - без змін, оскільки підстав для скасування судового рішення немає.

Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 січня 2023 року - без змін, розподіл судових витрат Київським апеляційним судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 390 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 січня

2023 року залишити без змін.

Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус

Судді: Л.Д. Поливач

О.І. Шкоріна