Рішення

від 28.03.2023 по справі 541/1108/22

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/1108/22

Номер провадження 2/541/53/2023

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28 березня 2023 року м.Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючогосудді Дністрян О.М.,

при секретарі Докуніній А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миргород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства ім. Зубковського про розірвання договору оренди земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного підприємства імені Зубковського про розірвання договору оренди земельної ділянки, який в подальшому уточнила. Свої позовні вимоги мотивувала тим, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 2,78 га, що розташована на території Миргородського району, Полтавської області, Ярмаківської сільської ради, кадастровий номер: 5323289600:00:004:0090, цільове призначення земельної ділянки ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №032337, виданого Миргородським районним відділом земельних ресурсів Полтавської області 19 грудня 2005 року та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010554500084. 26 грудня 2016 року між нею та ПП ім. Зубковського було укладено договір оренди земельної ділянки б/н строком на 7 років. Обов`язок проведення державної реєстрації покладено на відповідача по справі. Державну реєстрацію відповідачем було здійснено лише 15 вересня 2017 року, однак позивачка розраховувала на те, що строк договору сплине у грудні 2023 року. Здійснюючи державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки лише через 9 місяців після його укладення, відповідач проти волі позивачки у завуальований спосіб фактично в односторонньому порядку пролонгував його дію, що є грубим порушенням істотних умов договору. Просила розірвати договір оренди земельної ділянки б/н від 26.12.2016р., укладений між ПП ім. Зубковського та ОСОБА_1 , який був зареєстрований 15.09.2017 року Комунальним підприємством «Реєстраційно-інвентаризаційна служба» Опішнянської територіальної громади Полтавської області за №22419364.

Ухвалою суду від 05.07.2022 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

25.07.2022р. підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивачки - адвокат Яковенко Г.М. до початку судового засідання подав заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивачки, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача, адвокат Жага Е.Г. подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що договір оренди земельної ділянки, укладений 26.12.2016р. між Ротай та ПП ім. Зубковського, був укладений відповідно до п. 3.1 договору строком на 7 років та зареєстрований 15.09.2017

КП «Реєстраційно-інвентаризаційна служба» Опішнянської територіальної громади Полтавської області за №22419364. Проте не зважаючи на те, що реєстрація договору оренди була проведена через дев`ять місяців з дня підписання даного договору оренди земельної ділянки, строк дії самого договору припиняється лише в грудні 2023 року. Таким чином, вважає, що у задоволенні позовних вимог має бути відмовлено, оскільки дія договору оренди земельної ділянки від 26.12.2016 року припиняється лише в грудні 2023 року. Окрім того, позивачеві вчасно виплачувалась орендна плата. Тобто, позивач щорічно в повному обсязі отримувала орендну плату, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку №6856 за 01.01.2016 року - 05.09.2022 року, та не зверталася до відповідача з приводу незгоди з нарахованою йому орендної плати, її виплатою, чи строками її виплати. Оскільки орендар не порушував жодних прав орендодавця визначених законом та договором, в тому числі дотримувався положень встановлених пунктом 4.2 договору, у позивача немає підстав для розірвання договору оренди землі. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Крім того, до початку розгляду справи подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 2,78 га, що розташована на території Миргородського району, Полтавської області, Ярмаківської сільської ради, кадастровий номер: 5323289600:00:004:0090, цільове призначення земельної ділянки ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №032337, виданого Миргородським районним відділом земельних ресурсів Полтавської області 19 грудня 2005 року (а.с.10).

Крім того, встановлено, що 26 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та Приватним підприємством імені Зубковського в особі директора Таран В.К. укладено договір оренди вищезазначеної земельної ділянки б/н, строком на 7 років (а.с.11).

Як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речового права № 97832577 від 20.09.2017р., державну реєстрацію договору оренду земельної ділянки здійснено 15.09.2017р. Комунальним підприємством «Реєстраційно-інвентаризаційна служба» Опішнянської територіальної громади, Полтавська область (а.с.12).

Відповідно до п.6.1 договору оренди земельної ділянки, земельна ділянка вважається переданою орендодавцем орендарю з дати державної реєстрації права оренди.

Згідно з п. 10.1 вказаного договору він набирає чинності з дати реєстрації права оренди земельної ділянки, зазначеної в п. 2.1 цього договору.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, та не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У ст. 11 ЦК України надано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов`язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з таких підстав є відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у ст. 203 ЦК України.

Згідно з ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

У ч. 1 ст. 627 ЦК України деталізовано принцип свободи договору. Зазначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, тому вольовий характер визначення строку не викликає сумніву. Таким чином, сторони наділені значними можливостями впливати на момент настання або закінчення строків, оскільки можуть змінювати строк, наближати або віддаляти його настання.

Статтею 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

У відповідності з ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно зі ст. 125 ЗК України право на земельну ділянку, а також право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У ст. 13 Закону України «Про оренду землі» надано визначення договору оренди землі, а саме договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально (ст. 14 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно із ст. 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Ст. 20 вказаного Закону передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Момент укладення договору визначено у ст.ст. 638, 640 ЦК України та вказано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державноїреєстрації з моменту державної реєстрації.

Отже, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, дотрималися письмової форми договору та підписали його, він вважається укладеним.

Із системного аналізу ЦК України можна зробити висновок, що вказане правило визначення моменту укладення договору стосується лише договорів, які повинні бути укладені у простій письмовій формі.

Права й обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні договору оренди земельної ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації, як передбачено ст.ст. 18, 20 Закону України «Про оренду землі».

Сторони в договорі оренди землі мають право зазначати про момент початку перебігу та припинення дії вказаного договору, оскільки такі права прямо передбачені принципами та закріплені загальними нормами цивільного законодавства.

Разом з тим, якщо сторони не вказали про час (термін, календарну дату, подію) початку перебігу та закінчення строку договору, діють загальні правила, передбачені спеціальним Законом України «Про оренду землі», який прямо встановлює, що договір оренди земельної ділянки набирає чинності після його державної реєстрації.

Оскільки моменти укладення договору та набрання ним чинності збігаються (ч. 2 ст. 631 ЦК

України), то моментом укладення договору оренди земельної ділянки є саме його державна реєстрація, якщо сторони договору не передбачили у договорі інше, відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19).

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї зі сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Суд вважає, що в даному випадку відсутні підстави для дострокового розірвання договору, оскільки позивач не довів істотного, в розумінні ст. 651 ЦК України, характеру порушень відповідачем своїх обов`язків.

У п. 10.1 договору оренди сторони погодили, що цей договір набирає чинності з дати реєстрації права оренди земельної ділянки. Момент укладення договору, а отже, і початок перебігу строку його дії сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації договору. Інших строків чи термінів початку перебігу чи закінчення дії договору його текст не містить, як і не містить прямого обов`язку орендаря здійснити таку реєстрацію та строків її проведення.

Укладаючи договір оренди, сторони, керуючись принципом свободи договору, мали право відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України передбачити інші умови щодо застосування умов договору до відносин між ними.

Посилання позивача на підстави для розірвання договору, що передбачені ст. 651 ЦК України, а саме, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом, не можуть бути взяті судом до уваги, огляду на наступне.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Позивачем та його представником не доведено існування об`єктивних обставин, що вказують на наявність значної міри позбавлення того, на що орендодавець розраховував при укладенні договору оренди земельної ділянки.

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10,76, 206, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства ім. Зубковського про розірвання договору оренди земельної ділянки б/н від 26.12.2016 року, укладеного між ПП ім. Зубковського та ОСОБА_1 , який був зареєстрований 15.09.2017 року Комунальним підприємством «Реєстраційно-інвентаризаційна служба» Опішнянської територіальної громади Полтавської області за №22419364 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику)

учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач Приватне підприємство ім. Зубковського, с. Ярмаки, Миргородський район, Полтавська область, код ЄДРПОУ 34583838.

Суддя: О. М. Дністрян