Рішення

від 11.04.2023 по справі 363/844/23

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11.04.23 363/844/23

РІШЕННЯ

Іменем України

11квітня 2023року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Рукас О.В.

за участю секретаря судових засідань Онопрієнко І.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕАР № 6153216 від 10.11.2022 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Зазначену постанову ОСОБА_1 вважає протиправною та необґрунтованою, внаслідок чого вона підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього закриттю. На підтвердження своєї позиції ОСОБА_1 зазначив, що постанова про адміністративне правопорушення була винесена працівником поліції з грубим порушенням порядку провадження у справах про адміністративне правопорушення, зокрема, у працівників поліції були відсутні законні підстави для зупинки транспортного засобу та перевірки документів, працівники поліції не склали протокол про адміністративне правопорушення та провели розгляд справи про адміністративне правопорушення не за місцем вчинення адміністративного правопорушення. Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що постанова про адміністративне правопорушення не містить жодного доказу, з якого вбачалося б наявність у його діях ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просив вищезазначену постанову скасувати та закрити відносно нього провадження у справі про адміністративне правопорушення за фактом вчинення правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2023 року головуючим суддею по справі було визначено суддю Рукас О.В.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 14.02.2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, вказаних в ухвалі.

У встановлений судом строк, ОСОБА_1 усунув зазначені недоліки шляхом направлення уточненої редакції адміністративного позову, сплати судового збору, внаслідок чого ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 10 березня 2023 року провадження у справі було відкрито, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У відповідності до вищезазначеної ухвали відповідачу було надано строк для реалізації його процесуального права на висловлення заперечень проти позовної заяви шляхом подачі відзиву. 06 квітня 2023 року до Вишгородського районного суду Київської області надійшов відзив від Департаменту патрульної поліції на позов ОСОБА_1 , який було відправлено на поштову адресу суду засобами поштового зв`язку 30 березня 2023 року. Таким чином, відповідач у встановлений судом строк скористався своїм процесуальним правом на подачу відзиву на позову заяву.

У відзиві на позовну заяву Департамент патрульної поліції просив відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 . Позиція відповідача була обґрунтована тим, що працівником поліції при винесенні спірної постанови серії ЕАР № 6153216 від 10.11.2022 року було дотримано всіх вимог процесуального законодавства, що визначають порядок провадження у справі про адміністративне правопорушення, зокрема, щодо відсутності необхідності складання протоколу про адміністративне правопорушення, місця розгляду справи про адміністративне правопорушення. Крім того, відповідач у відзиві зазначив, що в силу положень Розділу VIII Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- та кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, що затверджена Наказом МВС № 1026 від 18.12.2018 року, в управлінні патрульної поліції у м. Києві відсутні фото та відеоматеріали на підставі яких була винесена постанова серії ЕАР № 6153216 від 10.11.2022 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП. Разом з тим, як зазначає Департамент патрульної поліції, Лівенським І.М. на основі принципу змагальності та диспозитивності не доведено протиправності винесеної постанови як рішення суб`єкта владних повноважень, а відтак адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Оскільки учасники судового провадження у встановлений судом строк та порядку не подали заперечення щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та клопотання про проведення спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, то суд доходить до висновку про необхідність розгляду адміністративного позову без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС місцем загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Рішення суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може мати вигляд індивідуального акта, яким відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС є акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Одним з таких актів може бути постанова про накладання адміністративного стягнення, оскільки зазначений акт виноситься суб`єктом владних повноважень на виконання своїх владних функцій щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності та стосується лише прав та інтересів конкретно визначеної особи, яка піддається впливу накладеного адміністративного стягнення як форми адміністративної відповідальності, а дія такого акта вичерпується його виконанням.

Судом встановлено, що 10 листопада 2022 року інспектором патрульної поліції 2-ї роти 4-го батальйону старшим лейтенантом поліції Рибалка С.О. було винесено постанову серії ЕАР № 6153216 відносно ОСОБА_1 . Оскільки із зазначеною постановою ОСОБА_1 не погоджується, вважає її протиправною, то звернувся до суду з адміністративним позовом з метою захисту своїх прав, свобод та законних інтересів.

Враховуючи вищевикладене, Суд доходить до висновку, що між сторонами виникли спірні публічні правовідносини щодо оскарження особою індивідуального акта суб`єкта владних повноважень у вигляді постанови про накладання адміністративного стягнення.

Положення щодо розгляду справ відповідних категорій містяться у ст. 286 КАС, відповідно до ч. 1 якої адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

У цей же час відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, зазначені категорії справ стосуються перевірки судом рішень суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності на предмет відповідності вимогам законності, верховенства права, правам, свободам та законним інтересам осіб, вимогам розумності, добросовісності, безсторонності (неупередженості).

Постанова про адміністративне правопорушення серії ЕАР № 6153216 від 10.11.2022 року була винесена інспектором патрульної поліції 2-ї роти 4-го батальйону старшим лейтенантом поліції Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Рибалкою С.О. як результат розгляду і вирішення справи про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, що передбачено ч. 5 ст. 121 КУпАП та відповідно до ст. 222 КУпАП відноситься до компетенції органів Національної поліції.

Порядок розгляду і вирішення справ про адміністративні правопорушення, які віднесені до компетенції Національної поліції, визначається положеннями КУпАП, а також Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, від 07.11.2015 року № 1395 (далі Інструкція № 1395).

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Винесення постанови про накладання адміністративного стягнення відповідно до ст. 284 КУпАП є одним з рішень суб`єкта владних повноважень, яке може бути прийнято за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення і одночасно з цим яке становить найбільше втручання в особисті права, свободи особи, оскільки передбачає створення для особи негативних наслідків особистого, майнового характеру у вигляді адміністративного стягнення.

Внаслідок цього Суд звертає увагу, що винесення постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення можливо лише за умови, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувався у встановленому законодавством порядку, а факт вчинення адміністративного правопорушення і вина особи у його вчиненні доведені у встановленому порядку належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами. Отже, визначальним для такого рішення суб`єкта владних повноважень є доведення факту вчинення адміністративного правопорушення та вини особи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП суб`єкт владних повноважень, що здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Виконання вищезазначеного обов`язку є визначальним для прийняття правомірного рішення суб`єктом владних повноважень, яке буде становити пропорційне та законне втручання у права та свободи особи, а також підтверджувати належне виконання владних (управлінських) функцій самим суб`єктом владних повноважень.

Виконання цього обов`язку здійснюється у процесі розгляду справи про адміністративне правопорушення шляхом заслуховування осіб, які беруть участь у розгляді справи, дослідження доказів, вирішення клопотань, про що зазначено у ст. 279 КУпАП.

При цьому відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо.

Зазначені докази відповідно до ст. 252 КУпАП оцінюються суб`єктом владних повноважень за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, після чого та на основі чого виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення.

Отже, дотримання вимог законодавства у процесі розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення сприяє правомірності рішення суб`єкта владних повноважень щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності, а отже, сприяє правомірному та пропорційному втручанню у сферу особистих прав і свобод особи, яка зазнає негативних наслідків особистого та майнового характеру внаслідок накладення на неї адміністративного стягнення.

Одночасно з цим з приводу правомірності оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення суд вважає за необхідним вказати на наступні обставини.

Судом встановлено, що спірна постанова серії ЕАР № 6153216 від 10.11.2022 року була винесена відносно ОСОБА_1 у зв`язку з вчиненням останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, а саме, що ОСОБА_1 10 листопада 2022 року у м. Києві по площі Поштова, керуючи транспортним засобом марки Nissan Sylphy, державний номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 5.16 та з полоси, що дозволяє рух прямо здійснив рух ліворуч, при цьому не будучи пристебнутим паском безпеки, чим також порушив п. 2.3в ПДР України.

У п. 2.3В ПДР України зазначається, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки.

Порушення вимог зазначеного пункту ПДР України, тобто невиконання або неналежне його виконання, є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.

У свою чергу у ч. 5 ст. 121 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.

Як вже було встановлено судом, розгляд та вирішення справ про адміністративне правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 121 КУпАП, відповідно до ст. 222 КУпАП відноситься до компетенції органів Національної поліції України, які його здійснюють у відповідності до вимог КУпАП та Інструкції № 1395. Розгляд і вирішення справ про адміністративне правопорушення органами Національної поліції зумовлює особливий порядок провадження в межах справи про адміністративне правопорушення.

За загальним правилом відповідно до ч. 1 ст. 254 КУпАП у разі виявлення ознак адміністративного правопорушення уповноважена на те посадова особа або орган публічної влади складає протокол про адміністративне правопорушення встановленої форми та змісту. Протокол про адміністративне правопорушення за своєю сутністю є процесуальним документом, в якому фіксується факт вчинення діяння, що має ознаки адміністративного правопорушення, особа, в діянні якої вбачаються такі ознаки. Саме за допомогою складання протоколу про адміністративне правопорушення здійснюється ініціювання початку провадження у справі про адміністративне правопорушення та визначаються подальші його межі, зокрема, правовою кваліфікацією та фабулою обвинувачення відповідно до інкримінованого адміністративного правопорушення.

У той же час чинним законодавством передбачено спеціальні випадки, в яких складання протоколу про адміністративне правопорушення не здійснюється. Необхідність зазначених висновків обумовлено різними причинами, серед яких спрощення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, за умови, якщо як складання протоколу, так і розгляд справи здійснюється одними і тими ж самими уповноваженими особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП - протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

У ч. 4, 5 ст. 258 КУпАП зазначається, що у випадках,передбачених частинами першою та другою цієїстатті,уповноваженими органами(посадовимиособами)на місцівчинення правопорушеннявиноситься постановау справіпро адміністративнеправопорушення відповіднодо вимогстатті 283цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті, що зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу.

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Отже, оскільки справа про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП, належить до компетенції органів Національної поліції України, то у відповідності до ч. 2 ст. 258 КУпАП уповноважені посадові особи, які діють від імені органів Національної поліції, не складають протокол про адміністративне правопорушення, а на місці вчинення правопорушення виноситься постанова про адміністративне правопорушення або залишається відповідне повідомлення про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

При цьому суд звертає увагу, що навіть заперечення особи щодо постанови про адміністративне правопорушення, накладеного стягнення чи наявності у її діях ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, не вимагають від уповноваженої особи органів Національної поліції складати протокол про адміністративне правопорушення у відповідності до ч. 5 ст. 258 КУпАП, оскільки адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП, є правопорушенням у сфері безпеки дорожнього руху, що фіксується не в автоматичному режимі, та підпадає під передбачені законодавством винятки, коли навіть за наявності заперечень особи протокол про адміністративне правопорушення все одно не складається.

На підтвердження цього суд також звертає увагу на положення п. 4 Розділу І Інструкції № 1395 - у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситьсяв разівиявлення адміністративнихправопорушень усфері забезпеченнябезпеки дорожньогоруху,передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою, шостою, восьмою, десятою і одинадцятою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1, 125, частинами першою, другою і четвертою статті 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128 - 129, частиною першою статті 132-1, частинами третьою, шостою, восьмою, дев`ятою, десятою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою і восьмою статті 152-1 КУпАП.

Відповідно до п. 5 Розділу І Інструкції № 1395 - поліцейські складають протоколи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені частинами четвертою, сьомою - дев`ятою статті 121, частинами п`ятою і сьомою статті 122, частиною першою статті 122-2, статтями 122-4, 122-5, частинами другою і третьою статті 123, статтею 124, частиною третьою статті 126, частиною четвертою статті 127, статтями 127-1, 130, 139, частиною четвертою статті 140, статтею 188-28 КУпАП.

Таким чином, ані положеннями КУпАП, ані положеннями Інструкції № 1395, що визначає спеціальний порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких відноситься до компетенції органів Національної поліції, не передбачено вимоги щодо складання протоколу у разі виявлення у діях особи ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.

На основі вищевикладеного, суд не приймає доводи позивача про порушення порядку провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з не складанням протоколу та приймає доводи відповідача щодо відсутності законодавчого обов`язку у працівників поліції складати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП, навіть у випадку оскарження особою допущеного порушення чи накладеного стягнення.

Суд також звертає увагу, що за загальним правилом, передбаченим ч. 1 ст. 276 КУпАП, справи про адміністративне правопорушення розглядаються за місцем їх вчинення. А відповідно до ч. 2 ст. 276 КУпАП для справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП, передбачено також спеціальні альтернативні правила щодо визначення місця їх розгляду, зокрема, за місцем проживання правопорушників та за місцем обліку транспортного засобу.

Таким чином, справа про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП, може розглядатися уповноваженою особою від імені органів Національної поліції за місцем вчинення правопорушення, за місцем обліку транспортних засобів та за місцем проживання правопорушника.

Суд погоджується з доводами позивача, що у відповідності до ч. 1 ст. 276 КУпАП «за місцем вчинення правопорушення» під місцем розгляду розуміється не безпосередня фізично-географічна точка, на якій було виявлено та/або вчинено правопорушення, а адміністративно-територіальна одиниця органу (посадової особи), на яку поширюється юрисдикція останнього. У відповідності до такого тлумачення розгляд і вирішення подібних справ про адміністративне правопорушення здійснюється зазвичай у приміщенні органу публічної влади, до компетенції якого відноситься розгляд такої справи.

Аналогічний висновок зроблений у Рішенні Конституційного Суду України від 26.05.2015 року № 5-рп/2015 у справі № 1-11/2015.

У той же час суд звертає увагу, що відповідно до ч. 8 ст. 276 КУпАП законами України може бути передбачено й інше місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Отже, Законом України може передбачатися і інше місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, ніж те, що передбачено у ст. 276 КУпАП. При цьому такі додаткові правила визначення місць розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідними Законами України мають мати як додатково-альтернативний характер до тих правил, що визначені у ст. 276 КУпАП, так і взаємовиключний характер по відношенню до останніх.

В аспекті цього суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місцівчинення правопорушеннявиноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Оскільки ч. 2 ст. 258 КУпАП, як було вже встановлено, стосується випадків, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається у зв`язку з тим, що розгляд справи відноситься до компетенції органів Національної поліції, то відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП уповноважені посадові особи у таких випадках дотримуються спеціальних правил щодо визначення місця розгляду справи про адміністративне правопорушення, а саме виносять постанову на місці вчинення правопорушення.

На основі цього суд приходить до висновку, що у ч. 4 ст. 258 КУпАП, як у положенні кодифікованого Закону України, встановлюється спеціальне та додаткове правило по відношенню до ст. 276 КУпАП, яким визначається нове місце розгляду і вирішення всіх справ про адміністративне правопорушення, в межах яких не складається протокол про адміністративне правопорушення та які віднесені до компетенції органів Національної поліції.

Оскільки справа про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП, відноситься до компетенції органів Національної поліції, а також є справою, в межах якої не складається протокол про адміністративне правопорушення, то уповноважені особи від імені органів Національної поліції у разі виявлення у діях особи ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, здійснюють розгляд такої справи, у тому числі, на місці вчинення відповідного правопорушення шляхом винесення відповідної постанови.

При цьому на відміну від правила «за місцем вчинення правопорушення» під «на місці вчинення правопорушення» суд розуміє конкретну географічно-фізичну точку, в межах якої було виявлено та/або вчинено правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП.

На додаток до цього у п. 2 Розділу ІІІ Інструкції № 1395 встановлюється, що постанова посправі проадміністративні правопорушення,передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою, шостою, восьмою, десятою і одинадцятою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1, 125, частинами першою, другою і четвертою статті 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128 - 129, частиною першою статті 132-1, частинами третьою, шостою, восьмою, дев`ятою, десятою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою і восьмою статті 152-1 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Зазначені положення перебувають у логічному взаємозв`язку з положеннями ч. 4 ст. 258 КУпАП, а також узгоджуються з положеннями ст. 276 КУпАП.

Таким чином, винесення працівником поліції постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП, на місці його вчинення відповідає вимогам чинного законодавства.

У той же час віднесення розгляду справи про адміністративне правопорушення до компетенції органів Національної поліції, спрощення окремих процедур в межах провадження у справі про адміністративне правопорушення не створює правових підстав для спрощеного підходу до розгляду і вирішення самої справи, у зв`язку з вчиненням особою протиправного та караного діяння. У зв`язку з цим на уповноважених осіб органів Національної поліції, навіть при розгляді справи на місці вчинення правопорушення, поширюються всі загальні та спеціальні правила щодо порядку розгляду справи, а особливо щодо збирання та дослідження всіх доказів на підтвердження відповідних обставин та фактів.

Відповідно до ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:

1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;

2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;

3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;

4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;

5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до ст. 279 КУпАП розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.

Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Аналогічні положення закріплені також у п. 5, 9 Розділу ІІІ Інструкції № 1395.

На противагу цьому та на спростування доводів позивача матеріали справи не містять, а відповідачем разом з відзивом не подано жодних доказів, що при винесенні спірної постанови серії ЕАР № 6153216 від 10.11.2022 року працівником поліції було дотримано всіх вимог порядку провадження у справі про адміністративне правопорушення, зокрема, здійснено представлення, роз`яснено права та обов`язки позивача, оголошено суть інкримінованого адміністративного правопорушення, вирішено заявлені клопотання, досліджено докази, що стосуються обставин та фактів інкримінованого правопорушення, заслухано доводи позивача, надано відповіді на його пояснення та аргументи.

Особливу увагу суд приділяє положенням законодавства, які вимагають від уповноваженої посадової особи органів Національної поліції при винесенні постанови на місці вчинення правопорушення досліджувати докази, що стосуються обставин та фактів вчиненого адміністративного правопорушення.

Відсутність обов`язку щодо складання протоколу в межах справ про адміністративні правопорушення передбачені ч. 5 ст. 121 КУпАП, не є відсутністю обов`язку збирання доказів, що передбачений ч. 2 ст. 251 КУпАП, які досліджуються під час розгляду справи, оскільки в противному випадку повністю нівелюється вимога обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, що має для особи негативні наслідки в аспекті притягнення її до адміністративної відповідальності. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

Зазначений висновок також підтверджується положеннями п. 24 ППВСУ «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005 року, у якому зазначається, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Аналогічний висновок також викладено у Постанові КАС ВС від 26.04.2018 року у справі № 338/855/17.

Не зважаючи на це, матеріали справи за фактом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, не тільки не містять жодного доказу на підтвердження обставин та фактів вчиненого правопорушення, але і спірна постанова серії ЕАР № 6153216 від 10.11.2022 року не містить навіть посилання на докази, на основі яких було винесено відповідне рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Таким чином, при винесенні спірної постанови уповноваженою особою не було дотримано всіх вимог процесуального законодавства та не забезпечено реалізацію принципу обґрунтованості та вмотивованості рішення суб`єкта владних повноважень, зокрема, шляхом посилання на докази, на основі яких прийнято рішення та які суд мав би можливість дослідити під час розгляду даного адміністративного позову. Порушення вимоги обґрунтованості рішення призводить до його незаконності в цілому та необхідності скасування.

На додаток до цього відповідач у своєму відзиві пояснив, що доказом вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, а також дотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення був відеозапис з портативного відеореєстратора працівника поліції, який, однак, не зберігся у зв`язку з закінченням строку його зберігання на відповідному сервері. Таким чином, матеріали справи не містять жодного належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу, який би підтверджував факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Сама по собі постанова про адміністративне правопорушення та опис інкримінованого правопорушення не можуть бути доказом вчинення особою адміністративного правопорушення, оскільки постанова це процесуальний документ, що має виноситися вже на основі досліджених доказів, а не бути самостійним доказом, а опис правопорушення є фабулою обвинувачення та правовою кваліфікацією інкримінованого правопорушення, що має бути доведено або спростовано на основі відповідних доказів, що досліджуються під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Таким чином, в межах адміністративних прав щодо оскарження правомірності рішень суб`єкта владних повноважень про притягнення особи до адміністративної відповідальності саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок доведення правомірності свого рішення та подавати на підтвердження цього всі можливі докази. В такий же спосіб законодавство закріплює презумпцію протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, яку останній має спростувати, застосовуючи всі можливі процесуальні механізми.

Однак в межах даної справи відповідачем не надано доказів на підтвердження правомірності свого рішення, а судом з наявних матеріалів справи не встановлено жодних обставин, що свідчили б про зворотне. На основі цього суд також приходить до висновку, що відповідачем не спростовано презумпцію, що закріплена у ч. 2 ст. 77 КАС України та не доведено правомірність свого рішення, а отже, з урахуванням також вищенаведених обставин та положень законодавства, таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, суд приходить до висновку, що спірна постанова серії ЕАР № 6153216 від 10.11.2022 року є протиправною та підлягає скасуванню, а провадження у справі відносно ОСОБА_1 за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП закриттю у зв`язку з відсутністю у його діях ознак складу адміністративного правопорушення.

Щодо стягнення судових витрат, то суд зазначає наступне.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1,7 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судові витрати по справі становлять 536 грн. 80 коп. та складаються з витрат на сплату судового збору і відповідно до ст. 139 КАС України підлягають стягненню з бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 8, 9, 77, 78, 242, 244, 245, 246, 255, 286 КАС України, ст.ст. 121, 245, 247 п.1, 280, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити у у повному обсязі.

Скасувати Постанову про адміністративне правопорушення серії ЕАР № 6153216 від 10.11.2022 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (ідентифікаційний код юридичної особи 40108646) понесені судові витрати у загальному розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 )

Відповідач:

1) Департамент патрульної поліції (Код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернеста, 3.

Головуючий суддя О.В. Рукас