Постанова

від 12.04.2023 по справі 927/359/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2023 р. м. Київ Справа№ 927/359/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тищенко О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС »

на рішення Господарського суду Чернігівської області

від 23.09.2022

у справі № 927/359/22 (суддя Демидова М.О.)

за позовом Керівника Прилуцької окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі:

1. Північного офісу Державної аудиторської служби України;

2. Відділу освіти Ічнянської міської ради;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС "

про стягнення 196 979 грн. 22коп.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Керівник Прилуцької окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Чернігівської області в інтересах держави в особі Північного офісу Державної аудиторської служби України; Відділу освіти Ічнянської міської ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС " про стягнення 196 979,22 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що виконання зобов`язань за додатковими угодами до договору, укладеними з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до безпідставної зміни істотних умов договору після його укладення та збільшення ціни за одиницю товару, та як наслідок нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 23.09.2022 у справі № 927/359/22 позов Керівника Прилуцької окружної прокуратури, який діє в в інтересах держави в особі Північного офісу Державної аудиторської служби України; Відділу освіти Ічнянської міської ради, задоволено повністю, а саме:

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС " (вул. Новокостянтинівська, 13/10, оф. 210, м. Київ, 04080, код 41427817) на користь Відділу освіти Ічнянської міської ради (вул. Героїв Майдану, 6, м. Ічня, Прилуцького району Чернігівської області, 16700, код 42016568) кошти у сумі 196979грн. 22 коп.

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС " (вул. Новокостянтинівська, 13/10, оф. 210, м. Київ, 04080, код 41427817) на користь Чернігівської обласної прокуратури (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9, код 02910114) 1477 грн. 50 коп. судового збору.

- стягнуто з Відділу освіти Ічнянської міської ради (вул. Героїв Майдану, 6, м. Ічня, Прилуцького району Чернігівської області, 16700, код 42016568) на користь Чернігівської обласної прокуратури (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9, код 02910114) 1477 грн. 50 коп. судового збору. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС " на виконання умов договору поставило замовнику (Відділ освіти Ічнянської міської ради) 82898,89 куб.м природного газу (згідно двосторонніх актів приймання-передачі до договору, належним чином засвідчені копії наявні у матеріалах справи). У рахунок оплати вартості природного газу за договором позивачем-2 сплачено на рахунок відповідача 585 661,28 грн., що підтверджено копіями платіжних доручень, наявних у матеріалах справи.

Враховуючи первісну ціну у договорі, яка складала за 1куб.м - 4,688628 грн. (з ПДВ), без урахування додаткових угод, позивачем-2 за спожитий природний газ об`ємом 82898,89 куб. м. за рахунок коштів місцевого бюджету повинна була сплатити 388682,06 грн., у той же час нею сплачено загальну суму 585661,28 грн, що перевищує вартість газу відповідно до умов договору на 196979,22 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що отримана відповідачем оплата у сумі 196 979,22 грн.(за товар, який не був поставлений відповідачем) підлягає стягненню з відповідача в межах заявлених вимог на підставі частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕУРС» (12.10.2022 згідно відмітки канцелярії Північного апеляційного господарського суду на апеляційній скарзі, яка направлялась до суду засобами електронного зв`язку) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що при винесенні рішення Господарським судом Чернігівської області не було повно досліджено матеріали справи, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, було невірно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

- Господарський суд Чернігівської області дійшов передчасного висновку про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у даній справі, у зв`язку з тим, що даний спір підсудний Господарському суду м. Києва, чим порушив правила територіальної юрисдикції (підсудності), оскільки відповідач вважає, що підсудність даного спору визначається за ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України - за місцем знаходження відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС »;

- прокурором не підтверджено відсутність коливань ціни за одиницю товару на ринку у період укладення спірних додаткових угод. Прокурором не надано суду спростування наявності коливання ціни на ринку, в тому числі, наприклад експертизи, яка б підтверджувала відсутність коливання такої ціни за одиницю товару на ринку;

- суд першої інстанції не звернув уваги на те, що на момент укладення спірних додаткових угод діяла редакція Закону України «Про публічні закупівлі» в новій редакції;

- скаржник вважає, що Додаткові угоди № 1 від 10.09.2020, № 2 від 21.09.2022, № 3 від 23.12.2022 до Договору про постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №ВО-1 від 17.01.2022 не є нікчемним правочином та не погоджується з доводами Прокурора про те, що спірна Додаткова угода укладена Сторонами з порушенням вимог законодавства про публічні закупівлі, зокрема ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), а тому з відповідача не підлягає стягненню безпідставно отримані, як зазначає прокурор, грошові кошти у сумі 196 979, 22 грн.

Короткий зміст відзиву в.о. керівника Прилуцької окружної прокуратури на апеляційну скаргу

09.12.2022 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду, на електронну адресу суду, від в.о. керівника Прилуцької окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.09.2022 у справі № 927/359/22, в якому прокурор зазначає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.09.2022 є законним, ухваленим на підставі повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи, з урахуванням судової практики, а також належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів.

Щодо порушенням судом норм процесуального права в частині визначення територіальної підсудності та розгляду даної справи Господарським судом Чернігівської області, прокурор наголошував на відсутності порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, оскільки предметом позову у даній справі є неналежне виконання договору, а саме недопоставка товару відповідачем (Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС»), який оплачено, але недоотримано позивачем - Відділом освіти Ічнянської міської ради. Крім того, прокурор зазначає, що передача природного газу через особливість його постачання може виконуватись тільки в певному місці, отже територіальну підсудність визначено правильно.

Стосовно порушення судом норм матеріального права, зокрема щодо застосування до спірних правовідносин норм закону, у редакції, що вже діяла на момент виникнення спірних правовідносин, обґрунтування зміни ціни на газ за договором та безпідставного стягнення коштів, прокурор наголошував, що висновки Господарського суду Чернігівської області викладені у рішенні від 23.09.2022 у справі № 927/359/22, про те що додаткові угоди № 1 від 10.09.2020, № 2 від 21.09.2020 та № 3 від 28.10.2020, № 4 від 30.11.2020, № 5 від 04.12.2020 та № 6 від 23.12.2020 до договору від 17.01.2020 № ВО-1 є нікчемними в силу статей 36, 37 Закону України «Про публічні закупівлі» і, відповідно, не породжують жодних правових наслідків для сторін, є правильними. При цьому, нікчемність спірних додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються виключно Договором, тобто і поставка газу, і його оплата мають здійснюватися сторонами відповідно до умов саме первісної редакції укладеного Договору.

Короткий зміст письмових пояснень позивача-1 - Північного офісу Державної аудиторської служби України:

19.12.2022 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від позивача-1 (Північного офісу Державної аудиторської служби України) надійшли письмові пояснення, в яких останній вказав про те, що протягом 2020-2022 заходи державного фінансового контролю у Відділі освіти Ічнянської міської ради не проводились, а отже по процедурі закупівлі природного газу (ID: UА-2019-12-02- 000635-а) питання порушення вимог законодавства у сфері публічних закупівель допущених при проведенні процедури закупівлі (в т.ч. укладений за її результатом договір постачання природного газу для потреб не побутових споживачів від 17.01.2020 № ВО-1 та додаткові угоди до нього), не перевірялись.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 20.10.2022, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕУРС» передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С.Р., суддів: Тарасенко К.В., Тищенко О.В.

В свою чергу, головуючий суддя Станік С.Р. з 28.10.2022 по 18.11.2022 включно перебував у відпустці, суддя у колегії суддів Тарасенко К.В. перебувала у відпустці з 31.10.2022 по 04.11.2022 включно і вирішення питання стосовно поданої апеляційної скарги здійснюється після виходу суддів з відпусток.

У зв`язку з перебуванням з 21.11.2022 по 25.11.2022 у відпустці судді Тарасенко К.В. яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, вирішити питання щодо апеляційно скарги - неможливо.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2022, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕУРС» передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С.Р., суддів: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).

За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі: для працездатних осіб з 1 січня - 2481 гривень.

Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує: 248 100,00 грн. (2481, 00 грн. * 100 = 248 100,00 грн.) - станом на момент звернення з відповідним позовом та з апеляційною скаргою.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимога щодо стягнення коштів в розмірі 196 979 грн. 22коп. вказана справа, у відповідності до приписів п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, відноситься до малозначних справ.

Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 справу № 927/359/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" прийнято до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С.Р., суддів: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю., відкрито апеляційне провадження у справі № 927/350/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.09.2022, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.09.2022 у справі № 927/350/22 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 справу № 927/359/22 надіслана учасниками справи учасникам справи засобами електронного зв`язку у зв`язку з відсутністю фінансування на відправку поштової кореспонденції.

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

09.12.2022 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від в.о. керівника Прилуцької окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС » на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.09.2022 у справі № 927/359/22.

19.12.2022 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від позивача-1 (Північного офісу Державної аудиторської служби України) надійшли письмові пояснення.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, Відділом освіти Ічнянської міської ради 02.12.2019 на веб-порталі публічних закупівель «Prozorro» розміщено оголошення за №UА-2019-02-000635-а про проведення відкритих торгів на закупівлю природного газу обсягом.

За результатом проведених торгів 17.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС » (постачальником, відповідач) та відділом освіти Ічнянської міської ради (споживач, позивач-2) укладено договір на постачання природного газу для не побутових споживачів №ВО-1, відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність споживачу, що є бюджетною установою або організацією та є кінцевим споживачем, газове паливо (природний газ), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором, з урахуванням послуг, передбачених Кодексом газотранспортної системи, затвердженим Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2493 від 30.09.2015.

Відповідно до п. 1.2 договору, річний обсяг постачання газу - до 190000 куб. м.

За п.3.1. договору, розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем. Підписуючи цей договір, споживач підтверджує, що ознайомлений з тим, що протягом дії договору ціна на газ може змінюватись, про що сторони укладатимуть відповідні додаткові угоди. Підписуючи цей договір споживач підтверджує, що йому надане належне повідомлення про порядок зміни ціни газу протягом дії договору і ніяких інших повідомлень про зміну ціни газу не вимагається.

За умовами п.3.2 договору, ціна за 1000 куб.м. газу становить 4,539636 грн. в.т.ч. ПДВ - 20%. Вартість послуги доступу до потужності (тимчасовий тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок входу і точок виходу в/з газотранспортну (ої) систему (и) на перший рік другого регуляторного періоду для АТ «УКРТРАНСГАЗ», затверджений Постановою НКРЕКП №3013 від 24.12.2019) за 1 м куб. 148,99 грн, в т.ч. ПДВ - 20%. Разом до сплати за 1 м. куб. - 4,688628 грн., в т. ч. ПДВ - 20%.

Загальна сума договору складає 890839,32 грн., у т.ч. ПДВ (148473,22,22 грн) (п. 3.3 договору).

Ціна, зазначена у п.3.2. договору, може змінюватись протягом дії договору. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору (п. 3.4 договору).

Сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2. та 3.4. цього договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за договором (п. 3.5 договору).

Пунктом 11.1 договору передбачено, що договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу за умови включення споживача до Реєстру споживачів 01.01.2020 в інформаційній платформі оператора ГТС, з 01.01.2020 до 31.12.2020, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

У відповідності до п. 11.5, 11.6 договору будь-які зміни та доповнення до цього договору вважаються дійсними, якщо вони здійснені в письмовій формі та підписані уповноваженими на це представниками сторін шляхом укладання додаткової угоди. Будь-які зміни, доповнення та додатки до цього договору, внесені належним чином, є його невід`ємними частинами.

Сторони у п.11.7 договору погодили, що істотні умови Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків споживача; 2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в цьому Договорі; 3)покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в цьому Договорі; 4) продовження строку дії цього Договору та виконання зобов`язань щодо передання товару у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в цьому Договорі; 5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості Товару); 6) зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень чинного законодавства у сфері публічних закупівель,

У подальшому за ініціативою ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС ", між сторонами укладено додаткові угоди до договору, що стосувалися зміни ціни за одиницю товару та обсягів постачання газу, а саме:

- №1 від 10.09.2020, за умовами якої з 01.08.2020 збільшено ціну на газ до 5,15749 грн. за 1 куб.м. з ПДВ та зменшено річний обсяг постачання газу до 177480,34 куб.м. (а.с. 72).

Зміни до договору шляхом укладення додаткової угоди щодо зміни ціни внесено сторонами на підставі листа відповідача №137/2/Ю2 від 27.08.2020, направленого на адресу позивача-2, у якому відповідач просив позивача-2 погодити збільшення вартості природного газу з 01.08.2020 в межах 10% до ціни 5157,49 грн за тис. куб.м., та доданих до нього експертних висновків Черкаської торгово-промислової палати №О-433 від 26.06.2020, №О-485 від 31.07.2020, №О-516 від 14.08.2020 та №О-528 від 19.08.2020, які відображають інформації різних підприємств постачальників газу, вартість природного газу, станом на червень, липень та в серпні (станом на 01.08 та 19.08) 2020 року, окремо в кожному місяці та на певну дату. Крім того у висновках зазначено, що інформація, яка надана в експертному вйсновку, має виключно довідковий характер (а.с. 73-78).

- № 2 від 21.09.2020, за умовами якої з 01.09.2020 збільшено ціну на газ до 5,59611 грн. за 1 куб.м. з ПДВ та зменшено річний обсяг постачання газу до 167669,123 куб.м. (а.с. 79).

Зміни до договору шляхом укладення додаткової угоди щодо зміни ціни внесено сторонами на підставі листа відповідача №221/Ю2 від 15.09.2020, направленого на адресу позивача-2, у якому відповідач просив позивача-2 погодити збільшення вартості природного газу з 01.09.2020 в межах 10% до ціни 5596,11 грн за тис. куб.м., та доданого до нього експертного висновку Черкаської торгово-промислової палати №О-587 від 08.09.2020, яка відображає інформацію про зміну приведеної вартості природного газу з інформації ТБ «Українська енергетична біржа» станом на 22.08.2020 та має виключно довідковий характер. Наданий документ датований до укладення додаткової угоди № 1 від 10.09.2020 та фактично не містить жодного підтвердження коливання вартості газового палива за період після укладення попередньої додаткової угоди, а саме з 10.09.2020 (дата укладання додаткової угоди № 1) до 21.09.2020 (дата укладання додаткової угоди № 2) (а.с. 80-81).

- № 3 від 28.10.2020, за умовами якої з 01.10.2020 збільшено ціну на газ до 6,1557 грн. за 1 куб.м. з ПДВ та зменшено річний обсяг постачання газу до 157187,006 куб.м. (а.с. 82).

Як встановлено судом першої інстанції, зміни до договору шляхом укладення додаткової угоди щодо зміни ціни внесено сторонами на підставі листа відповідача №339/Ю2 від 20.10.2020, направленого на адресу позивача-2, у якому відповідач просив позивача-2 погодити збільшення вартості природного газу з 01.10.2020 до ціни 6155,70 грн за тис. куб.м. та доданих до нього експертних висновків Черкаської торгово-промислової палати №О-661 від 01.10.2020, №О-662 від 01.10.2020, які відображають зміни середньозваженої ціни місячного ресурсу на природний газ жовтня 2020 року відносно вересня 2020 року станом на 30.09.2020 та має виключно довідковий характер. Інформація щодо цін на природний газ у експертному висновку Черкаської торгово-промислової палати №О- 661 від 01.10.2020 та №О-662 від 01.10.2020 надана станом на 30.09.2020 та на момент укладення оспорюваної додаткової угоди від 28.10.2020 не була дійсною (а.с. 84-86).

- № 4 від 30.11.2020, за умовами якої з 01.11.2020 збільшено ціну на газ до 6,771 грн. за 1 куб.м. з ПДВ та зменшено річний обсяг постачання газу до 147683,52 куб.м. (а.с. 87).

- № 5 від 04.12.2020, за умовами якої з 17.11.2020 збільшено ціну на газ до 7,448 грн. за 1 куб.м. з ПДВ та зменшено річний обсяг постачання газу до 139041,35 куб.м. (а.с. 88).

Зміни до договору шляхом укладення додаткових угод щодо зміни ціни внесено сторонами на підставі листа відповідача №422/Ю2 від 20.11.2020, направленого на адресу позивача-2, у якому відповідач просив позивача-2 погодити збільшення вартості природного газу з 01.11.2020 до ціни 6771,21 грн за тис. куб.м., з 1711.2020 до ціни 7448,31 грн. за тис. куб.м. та доданих до нього експертних висновків Черкаської торгово-промислової палати №О-750/03 від 29.10.2020, №О-714 від 16.10.2020, №О-759 від 30.10.2020, №О-774 від 04.11.2020, які відображають інформацію регіональних підприємств постачальників газу, вартість природного газу, станом на листопад 2020 року в Україні для промислових споживачів, для бюджетних установ та організацій, інших суб`єктів господарської діяльності; вартості природного газу на європейських хабах до кордону України станом на 01.10.2020, 15.10.2020 та 26.10.2020.

- № 6 від 23.12.2020, якою продовжено строк дії договору для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, вартість природного газу з 01.01.2021 встановлено в розмірі 8192,80 грн. за 1 куб.м. газу (а.с. 95).

Аналогічно, як і під час укладення додаткових угод № 1 - 5, у підтвердження коливання ціни на ринку на природний газ, ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС » надано експертні висновки Черкаської торгово-промислової палати №О-946/01 від 15.12.2020 та №О-946/02 від 15.12.2020, що відображають дані про коливання вартості природного газу на європейських хабах до кордону України, станом на 01.12.2020 та 15.12.2020. Зазначені висновки мають виключно довідковий характер.

- № 7 від 08.02.2021, якою визначена загальна вартість додаткової угоди та становить 178167,86 грн. з ПДВ, що не перевищує 20% від суми договору №ВО-1 від 17.01.2020 (а.с. 99).

Відтак, внаслідок дій постачальника та укладення 6 додаткових угод ціна на газ за час дії договору у 2020 - 2021 роках зросла на 3,5042 грн. за 1 куб.м., що становить + 74,74 %, натомість обсяг поставки товару зменшився на 50958,65 куб.м. або на - 26,8 %.

На виконання умов договору між позивачем-2 та відповідачем підписано Акти прийому-передачі природного газу №УГР00000479 від 23.03.2020 на суму 462224 грн., №УГР00000596 від 17.04.2020 на суму 55052,98 грн., №УГР00000960 від 20.05.2020 на суму 15887,41 грн., №УГР00001650 від 21.08.2020 на суму 15,61 грн., №УГР00001839 від 19.10.2020 на суму 107,69 грн., №УГР00002047 від 19.10.2020 на суму 320,99 грн., № УГР00002276 від 18.11.2020 на суму 1509,01 грн., №УГР00002622 від 14.12.2020 на суму 107981,53 грн., №УГР00002818 від 18.12.2020 на суму 221995,96 грн., №УГР00000138 від 01.03.2021 на суму 178167,86 грн.

Позивач-2 повністю розрахувався за поставлений відповідачем на підставі перерахованих вище актів природний газ на загальну суму 585 661,28 грн., що підтверджено платіжними дорученнями ( а.с.111-145).

Прокурором у позові наголошувалось, що внесення змін до спірного договору від 17.01.2020 здійснено в порушення вимог ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції яка діяла на момент укладення договору та додаткових угод), тобто, належним чином не обґрунтовано та суперечить інтересам суспільства в особі територіальної громади Ічнянської ОТГ та держави; укладені додаткові угоди №1-6 є нікчемними в силу ст. 37 Закону України «Про публічні закупівлі» та означає, що зобов`язання сторін регулюються договором. Відділ освіти Ічнянської міської ради за спожитий природний газ обсягом 82898,89 куб.м за рахунок коштів місцевого бюджету повинен був сплатити 388682,06 грн. з ПДВ, у той же час ним сплачено кошти на загальну суму 585661,28 грн. Відповідно, отримана відповідачем оплата у сумі 196979,22 грн. за непоставлений товар підлягає стягненню з відповідача на підставі ч. 1 ст.670 Цивільного кодексу України. Обрахунок здійснено виходячи з первісної ціни у договорі №ВО- 1 від 17.01.2020, що складала 4,688628 грн. (з ПДВ) за 1 куб.м, без урахування цін визначених у додаткових угодах, які є нікчемні.

Реалізуючи конституційну функцію, прокуратура звернулась до суду з позовом в інтересах держави в особі Північного офісу Державної аудиторської служби, відділу освіти Ічнянської міської ради.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України , відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей".

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014у № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

У підтвердження здійснення повідомлення в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" до позовної заяви додано повідомлення про підготовку позову в інтересах держави в особі Північного офісу Державної аудиторської служби та Відділу освіти Ічнянської міської ради, що підтверджено листами №1652вих 22 від 09.06.2022, №1787вих-22 від 17.08.2022 ( а.с. 160-174). Позивачами не оспорюється факт отримання зазначених повідомлень прокуратури.

Враховуючи викладене, прокурором вказані вимоги ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" виконано в повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Як вбачається з п. 1.6 Договору № ВО - 1 від 17.01.2020 про постачання природного газу для потреб не побутових споживачів, передача газу за цим договором здійснюється на межах балансової належності об`єктів Споживача (Відділу освіти Ічнянської міської ради) відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (пунктів призначення).

Відповідно до даних ЄДРПОУ та п. 1.7 Положення про відділ освіти Ічнянської міської ради, юридичною адресою Відділу освіти Ічнянської міської ради, є: вул. Героїв Майдану, 6, м. Ічня, Чернігівської області, 16700.

Згідно відомостей з офіційного порталу оприлюднення інформації про публічні закупівлі «Прозоро», а саме - закупівлі UA-2019-12-02-000635-a, місцем поставки товарів або місцем виконання робіт чи надання послуг є: вул. Героїв Майдану, 6, м. Ічня, Чернігівської області. 16700.

Враховуючи викладене, місцем виконання Договору № ВО - 1 від 17.01.2020 про постачання природного газу для потреб не побутових споживачів, укладеного між Відділом освіти Ічнянської міської ради та ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС», за яким Постачальник (відповідач) зобов`язується передати газове паливо у власність Споживачу (позивач, Відділ освіти Ічнянської міської ради), що є бюджетною установою або організацією та є кінцевим споживачем, є м. Ічня та територія Ічнянської об`єднаної територіальної громади Чернігівської області, а тому позовна заява пред`являлася до Господарського суду Чернігівської області.

Отже, договором визначено місце виконання, оскільки газ передавався Відділу освіти Ічнянської міської ради, який разом з об`єктами, які забезпечувалися відповідачем природним газом, знаходяться на території Чернігівської області.

Предметом спору у даній справі с неналежне виконання договору, а самі недопоставка товару відповідачем (ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС»), який оплачене але недоотримано позивачем - Відділом освіти Ічнянської міської ради.

Крім того, передача природного газу через особливості його постачання може виконуватися тільки в певному місці.

Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що судом першої інстанції територіальну підсудність у даній справі визначено у відповідності до приписів ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України і порушень процесуального закону в цйі частині не допущено.

Крім того, ч. 1, 2 ст. 279 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності). Справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв`язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд апеляційної інстанції встановив, що скаржником при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявлялось про непідсудність справи. При цьому, відповідачу надсилався як примірник позову, в якому прокурором наголошувалось на поданні позову у відповідності до ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, а також отримано і відповідну ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження отримано 26.08.2022, що підтверджено трекінгом (роздруківкою) з офіційного сайту Укрпошти, і жодних відомостей стосовно поважності причин незаявлення про непідсудність справи, - не наведено в апеляційній скарзі.

Стосовно спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про публічні закупівлі", регулювання та державний контроль у сфері закупівель здійснює, в тому числі, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері державного фінансового контролю, а саме Державна аудиторська служба України.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні унормовано положеннями Закону України "Про основні засади здійснення фінансового контролю в Україні" та Положенням про Державну аудиторську службу України (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43).

Статтею 2 Закону України "Про основні засади здійснення фінансового контролю в Україні" визначено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю, зокрема є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували в періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, за дотриманням законодавства про закупівлі.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про основні засади здійснення фінансового контролю в Україні" визначено, що контроль за дотриманням законодавства в сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі в порядку, встановленому Законом України "Про публічні закупівлі", проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.

Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що Прилуцькою окружною прокуратурою до Північного офісу Держаудитслужби направлявся лист №1368 вих-22 від 23.05.2022 (а.с. 155-157) щодо проведення контрольних заходів у відділі освіти Ічнянської міської ради у 2020- 2021 роках, у тому числі моніторингу публічної закупівлі (UA-2019-12-02-000635-а), із зазначенням виявлених порушень законодавства та вжитих заходів щодо стягнення надміру сплачених коштів через нікчемність додаткових угод до договору про закупівлю газу № ВО - 1від 17.01.2020, у тому числі шляхом звернення до суду з позовом щодо стягнення сплачених коштів через нікчемність додаткових угод до договору.

Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області листом від 31.05.2022 №262531-17/1060-2022 (а.с. 158-159), повідомлено, що інформація, зазначена у вищевказаному листі прокуратури буде врахована у разі проведення заходів державного фінансового контролю у відділі освіти Ічнянської міської ради, орган державного фінансового контролю наділений лише правом порушувати перед відповідними державними органами питання визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, за результатами проведених заходів державного фінансового контролю. Заходи державного фінансового контролю, зокрема як моніторинг публічної закупівлі, перевірка публічної закупівлі, ревізія фінансово-господарської діяльності розпорядника бюджетних коштів вказаним органом державного фінансового контролю протягом 2020 - 2021 років та поточного періоду 2022 року не проводилися.

Постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначає підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Держаудитслужби, яка хоч і не проводила моніторинг публічної закупівлі, однак може і повинна бути позивачем у справах з аналогічних питань.

Згідно із пунктом 8 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», органу державного фінансового контролю надається право, крім іншого, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Порушення законодавства про публічні закупівлі при укладенні додаткових угод про збільшення ціни товару за природний газ після укладення договору про закупівлю, не сприяє раціональному та ефективному використанню бюджетних коштів і створює загрозу порушення економічних інтересів держави. Як наслідок, укладення додаткових угод з порушенням вимог законодавства свідчить про нераціональне та неефективне використання бюджетних коштів, що створює загрозу порушення економічних (майнових) інтересів держави у бюджетній сфері. Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Північним офісом Держаудитслужби (та його структурним підрозділом - Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області), як органом уповноваженим державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, заходи щодо стягнення у судовому порядку в дохід держави коштів за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства у розумний строк не вживались.

Необхідність звернення з позовом зумовлена потребою захистити інтереси держави у зв`язку із нездійсненням відповідних повноважень органом Державної аудиторської служби України - Північним офісом Держаудитслужби, який держава наділила повноваженнями щодо реалізації державної політики у сфері державного фінансового контролю, зокрема при здійсненні державних закупівель (ст. 7 Закону України "Про публічні закупівлі", ст.ст. 5,10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", Положення про Державну аудиторську службу України).

Як правильно встановлено судом першої інстанції, та з чим погоджується суд апеляційної інстанції, укладання додаткових угод з порушенням вимог законодавства свідчить про нераціональне і неефективне використання бюджетних коштів, що створює загрозу порушення інтересів держави у бюджетній сфері. З урахуванням наведеного Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель.

Підстави для подання позовної заяви в інтересах Північного офісу Держаудитслужби узгоджуються із позицією Верховного Суду, що викладена у постановах від 01.09.2020 № 911/1534/19, 19.08.2020 № 925/47/19, 30.07.2020 № 904/5598/18, 15.05.2019 №911/1497/18.

Судом першої інстанції вірно встановлено, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, що у листі Відділу освіти Ічнянської міської ради №01- 16/312 від 08.06.2022 (а.с. 110) повідомило прокуратуру про те, що до суду щодо приведення умов спірного договору до умов чинного законодавства та стягнення з відповідача надмірно сплачених коштів у судовому порядку не буде, не заперечує проти вжиття заходів представницького характеру прокуратурою щодо стягнення сплачених коштів.

Вказане свідчить про неналежне здійснення відділом освіти Ічнянської міської ради заходів щодо захисту власних інтересів.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, організаційна-правова форма Відділу освіти, Ічнянської міської ради - орган місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування», місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Статтею 28 Закону України «Про місцеве самоврядування», якою визначено повноваження сільських, селищних, міських рад в галузі бюджету, фінансів і цін передбачено здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету.

Згідно п.п. 1.1, 1.2 розділу І, розділу II Положення про відділ освіти Ічнянської міської ради, затвердженого рішенням 11 сесії 8 скликання від 16.07.2021 (надалі - Положення), Відділ освіти є структурним підрозділом Ічнянської міської ради.

Відділ освіти у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства освіти і науки України, актами відповідних органів місцевого самоврядування, а також даним Положенням.

Відділ освіти відповідно до покладених на нього завдань: відповідає за реалізацію державної політики у сфері освіти та забезпечення якості освіти на відповідній території; організовує закупівлю товарів, робіт, послуг у підпорядкованих йому закладах освіти, здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю закладів освіти. Керівником відділу освіти є його начальник, який здійснює керівництво діяльністю відділом, забезпечує виконання покладених на відділ завдань (розділ 2, 4.3 Положення).

Бюджетна система - це сукупність усіх бюджетів, які формуються і діють на території певної країни згідно з її бюджетним устроєм. Бюджетну систему України складають державний бюджет і місцеві бюджети.

Бюджетним кодексом України визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Згідно п.6 ч.1 ст.7 Бюджетного кодексу України має бути дотримано принцип ефективності та результативності при складанні та виконанні бюджетів де усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Відповідно до частини 1 статті 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Згідно з частиною 5 статті 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет).

Порушення економічних (майнових) інтересів держави, пов`язаних із раціональним та ефективнішим використанням бюджетних коштів та бездіяльність позивача - відділу освіти Ічнянської міської ради, полягає у наступному.

Так, відділ освіти Ічнянської міської ради, як орган місцевої ради, та який у розумінні ст. 22 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня (за рахунок яких здійснювалася закупівля природного газу за договором), що уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету та зобов`язаний ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держат у бюджетній сфері та у сфері публічних закупівель.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначені у Законі України «Про публічні закупівлі».

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. До основних принципів публічних закупівель віднесено зокрема, їх максимальна економія та ефективність.

Однак, відділ освіти Ічнянської міської ради, укладаючи оспорювані додаткові угоди до договору про закупівлю, усупереч вимогам ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції яка діяла на момент укладення договору), сам сприяє порушенням цих інтересів держави, тим самим є органом, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, однак не здійснює та неналежно здійснює їх захист.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність обгрунтованих підстав для звернення прокурора з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Північного офісу Державної аудиторської служби України та відділу освіти Ічнянської міської ради.

Відповідно до п. 6 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель» № 114-ІХ від 19.09.2019, договори про закупівлю, укладені у порядку та на умовах, установлених до введення в дію цього Закону, виконуються в повному обсязі до закінчення строку, на який такі договори були укладені. Зміни до таких договорів вносяться у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, основний договір укладено 17.01.2020, тобто до введення в дію (19.04.2020) Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель» №114-ІХ від 19.09.2019, а тому виконання договору здійснювалося відповідно до положень Закону України «Про публічні закупівлі» у попередній редакції.

Пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що договір про закупівлю це договір, що укладається між замовником і учасником торгів за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно зі ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

На підставі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі» закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

У відповідності до ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг).

Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що Закон України «Про публічні закупівлі» встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема, за п. 2 ч. 4 наведеної норми - у випадку коливання цін на ринку товару, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, при цьому не більше ніж на 10% та не збільшуючи загальну суму договору.

Згідно із п. 7 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, що діяла момент виникнення спірних правовідносин), тендерна документація має містити проект договору про закупівлю з обов`язковим зазначенням порядку змін його умов.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Закон України «Про публічні закупівлі» (в редакції, що діяла момент виникнення спірних правовідносин) не містить виключень з цього правила.

Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами та визначено, що Законом України «Про публічні закупівлі» встановлена імперативна норма, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених статтею 36 Закону.

Згідно з роз`ясненнями Міністерства економічного розвитку торгівлі України № 3302-06/34307-06 від 27.10.2016 «Щодо зміни істотних умов договору» у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов`язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін. Враховуючи викладене, при кожному внесенні змін до договору про закупівлю у вищезазначеному випадку шляхом укладання додаткової угоди до договору сторони договору зобов`язані належним чином виконувати умови такого договору з урахуванням змінених його умов кожного разу. Водночас, внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що приписи Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, що діяла момент виникнення спірних правовідносин), з урахуванням роз`яснень Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №3302-06/34307-06 від 27.10.2016 , передбачають, що існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинно бути доведеним, документально підтвердженим. Тобто відповідні документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Окрім того, у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №913/166/19 зазначено, що незважаючи на те, що Законом України «Про публічні закупівлі» не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме відповідного до зміни ціни в договорі факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Разом з тим, у підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Тобто не будь-яка довідка чи висновок уповноваженого органу про ціну товару на ринку є належним підтвердженням та підставою для зміни ціни в договорі після його підписання, а лише яка містить інформацію про коливання ціни такого товару на ринку.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що Додаткова угода №7 від 08.02.2021 не підлягає дослідженню, оскільки укладена у іншому періоді, який не входить до предмету спору.

Обґрунтуванням укладання додаткових угод №1,2,3,4,5,6 послугували надані відповідачем листи, адресовані позивачу-2, щодо погодження збільшення вартості природного газу та експертні висновки Черкаської торгово-промислової палати №О-433 від 26.06.2020, №О-485 від 31.07.2020, №О-516 від 14.08.2020 та №О-528 від 19.08.2020, №О-587 від 08.09.2020, №О-661 від 01.10.2020, №О-662 від 01.10.2020, №О-750/03 від 29.10.2020, №О-714 від 16.10.2020, №О-759 від 30.10.2020, №О-774 від 04.11.2020, №О-946/01 від 15.12.2020 та №О-946/02 від 15.12.2020.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши зазначені документи в сукупності, погоджується з доводами прокурора про те, що такі не містять інформації щодо коливання ціни на природний газ, що за змістом вищенаведених приписів ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" є єдиною умовою та підставою зміни первісно встановленої ціни. Експертні висновки Черкаської торгово-промислової палати за своїм змістом є документами довідково-інформаційного характеру (фактографічно-інформаційними як вказано в примітці до цих документів), що демонструють діапазон цін на природний газ на відповідний місяць в залежності від умов та обсягу постачання, що склались для різних постачальників на внутрішньому ринку. При цьому, жоден з перерахованих документів не містить будь-якої інформації саме про факт коливання цін на природний газ у порівняні з моментом укладення договору та моментом звернення постачальника з пропозиціями внести зміни до договору в частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вищевказані документи не містять відомостей щодо динаміки ціни на предмет закупівлі, у них відсутній аналіз вартості природного газу на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами дати укладання договору, чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни природного газу на ринку, у зв`язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі ст.36 Закону України «Про публічні закупівлі».

Таким чином, необхідність внесення зазначених змін ціни не можна вважати обґрунтованою та такою, що підтверджена документально.

За змістом чч. 2, 3 ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, установлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після виконання не допускається. Тож, укладення додаткових угод щодо зміни ціни за одиницю товару після його поставки є порушенням ч.ч. 2, 3 ст.632 Цивільного кодексу України.

За висновками Верховного Суду в постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19, метою регулювання, передбаченого статтею 36 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Стаття 652 Цивільного кодексу України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Таким чином, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України "Про публічні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, додатковою угодою №1 від 10.09.2020 з 01.08.2020 збільшено ціну на газ до 5,15749 грн. за 1 куб.м. з ПДВ та зменшено річний обсяг постачання газу до 177480,34 куб.м.; № 2 від 21.09.2020 з 01.09.2020 збільшено ціну на газ до 5,59611 грн. за 1 куб.м. з ПДВ та зменшено річний обсяг постачання газу до 167669,123 куб.м., № 3 від 28.10.2020 з 01.10.2020 збільшено ціну на газ до 6,1557 грн. за 1 куб.м. з ПДВ та зменшено річний обсяг постачання газу до 157187,006 куб.м., №4 від 30.11.2020 з 01.11.2020 збільшено ціну на газ до 6,771 грн. за 1 куб.м. з ПДВ та зменшено річний обсяг постачання газу до 147683,52 куб.м., №5 від 04.12.2020 з 17.11.2020 збільшено ціну на газ до 7,448 грн. за 1 куб.м. з ПДВ та зменшено річний обсяг постачання газу до 139041,35 куб.м., № 6 від 23.12.2020 з 01.01.2021 встановлено в розмірі 8192,80 грн. за 1 куб.м. газу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що укладення додаткових угод №1-6 до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, повністю нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Крім того, судом першої інстанції обгрунтовано взято до уваги, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, що умовами договору №ВО-1 від 17.01.2020 взагалі не передбачено порядку перегляду його ціни за одиницю товару в бік збільшення. Пунктами 3.1 та 3.4 договору визначено, що споживач підтверджує, що ознайомлений з тим, що протягом дії договору ціна на газ може змінюватись, про що сторони укладають відповідні додаткові угоди. При цьому, споживач підтверджує, що йому надано належне повідомлення про порядок зміни ціни газу протягом дії договору і ніяких інших повідомлень про зміну ціни газу не вимагається. Однак, сам правочин механізму перегляду (збільшення) ціни за одиницю товару не визначає. Можливість зміни і порядок зміни такої істотної умови договору як ціна має бути обов`язково передбачена як у проєкті договору (тендерній документації), так і в самому договорі, який укладено за результатами відкритих торгів (п.7 частини 2 статті 22 ЗУ "Про публічні закупівлі" в редакції чинній на момент укладення договору).

Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 вказав, що відповідно до принципу прозорості торгів та стандартів добросовісної ділової практики сторони в договорі мали б закласти певну формулу та порядок перерахунку ціни (так зване "цінове застереження"). Це призвело б до прозорості закупівель - адже замовник би розумів, що ціна може бути перерахована. Обидві сторони не могли не розуміти особливості функціонування ринку газу (тобто постійне коливання цін на газ, їх сезонне зростання-падіння були прогнозованими). Тому сторони не були позбавлені можливості визначити в договорі порядок зміни ціни, зокрема, які коливання ціни надають право на перерахунок ціни (порогові показники), формулу розрахунку нової ціни, визначити документи, що мають підтверджувати коливання цін на ринку. Чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і такі документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами - при укладенні договору (відповідно до тендерної документації).

Натомість, сторонами наведені вище чинники при укладенні договору №ВО-1 від 17.01.2020 - не враховано.

За висновком суду першої інстанції, з якими погоджується і суд апеляційної інстанції, відповідачем документально не підтверджено належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України стосовно коливання ціни на природний газ упродовж 2020 року; водночас при зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, він не обґрунтував, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору за ціною, запропонованій замовнику на тендері, не навів причини через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Як обгрунтовано зазначив суд першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, постачальник природного газу мав можливість звернутись до компетентної організації з метою проведення дослідження, аналізу ринку природного газу протягом дії договору та отримати за результатами такого дослідження висновок з реальним відсотком коливання ціни, однак, таким правом та можливістю не скористався.

Разом з цим сторонами послідовно збільшувалась вартість газу за відсутності доказів.

Верховним Судом у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України "Про публічні закупівлі".

Судом першої інстанції правомірно відхилено аргументи відповідача щодо застосування принципу свободи договору, закріпленого статями 3, 627 Цивільного кодексу України, який передбачає право сторін визначати зміст договору на власний розсуд та за згодою сторін вносити будь-які зміни до договору.

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про публічні закупівлі", договір про закупівлю є нікчемним у разі, зокрема, його укладення з порушенням вимог ч. 4 ст. 36 України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Судом першої інстанції вірно встановлено та з чим погоджується суд апеляційної інстанції, що укладення додаткових угод №1 від 10.09.2020, № 2 від 21.09.2020, № 3 від 28.10.2020, №4 від 30.11.2020, №5 від 04.12.2020, №6 від 23.12.2020, до договору відбулося за відсутності належного обґрунтування та з порушенням ст. 36, 37 Закону України "Про публічні закупівлі" і не породжують жодних правових наслідків для сторін.

Аналогічної правової позиції у тотожних правовідносинах дотримується Верховний суд у постанові від 03.12.2020 у справі №909/703/19.

Разом з тим, матеріалами справи, зокрема, актами прийому-передачі природного газу №УГР00000479 від 23.03.2020 на суму 462224 грн., №УГР00000596 від 17.04.2020 на суму 55052,98 грн., №УГР00000960 від 20.05.2020 на суму 15887,41 грн., №УГР00001650 від 21.08.2020 на суму 15,61 грн., №УГР00001839 від 19.10.2020 на суму 107,69 грн., №УГР00002047 від 19.10.2020 на суму 320,99 грн., № УГР00002276 від 18.11.2020 на суму 1509,01 грн., №УГР00002622 від 14.12.2020 на суму 107981,53 грн., №УГР00002818 від 18.12.2020 на суму 221995,96 грн., №УГР00000138 від 01.03.2021 на суму 178167,86 грн., розрахунком позовних вимог, встановлено, що на підставі нікчемних додаткових угод №1-6 до договору позивачем-2 прийнято від відповідача природній газ, при цьому надмірно та безпідставно сплачено бюджетних коштів на загальну суму 196979,22 грн.

Судом першої інстанції також вірно встановлено, що зазначена сума відповідачем у справі не спростована належними засобами доказування в розумінні ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю; у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину; якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною; правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін; вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

У справі, що розглядається, нікчемними є додаткові угоди №1 від 10.09.2020, № 2 від 21.09.2020, № 3 від 28.10.2020, №4 від 30.11.2020, №5 від 04.12.2020, №6 від 23.12.2020 до договору, що не спростовує наявність договірних відносин сторін відповідно до договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачі №ВО-1 від 17.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" та Відділом освіти Ічнянської міської ради.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

У ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 695 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ст. 699 Цивільного кодексу України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Нікчемність додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються договором. Відтак і поставка газу, і його оплата мала здійснюватися сторонами відповідно до умов укладеного договору.

Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві підлягає поверненню із застосуванням положення підставі частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем у справі, відповідачем на виконання умов договору поставлено замовнику 82898,89 куб.м природного газу (згідно двосторонніх актів приймання-передачі до договору, належним чином засвідчені копії наявні у матеріалах справи). У рахунок оплати вартості природного газу за договором позивачем-2 сплачено на рахунок відповідача 585661,28 грн., що підтверджено копіями платіжних доручень, наявних у матеріалах справи.

Враховуючи первісну ціну у договорі, яка складала за 1куб.м - 4,688628 грн. (з ПДВ), без урахування додаткових угод, позивачем-2 за спожитий природний газ об`ємом 82898,89 куб. м. за рахунок коштів місцевого бюджету повинна була сплатити 388682,06 грн., у той же час нею сплачено загальну суму 585661,28 грн, що перевищує вартість газу відповідно до умов договору на 196979,22 грн.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції, що отримана відповідачем оплата у сумі 196979,22 грн. (за товар, який не був поставлений відповідачем) підлягає стягненню з відповідача в межах заявлених вимог на підставі частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги прокурора про стягнення з відповідача 196979,22 грн. - є законними та обґрунтованими, і були доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі, у зв`язку з чим судом першої інстанції обґрунтовано ухвалено рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній справі щодо спірних правовідносин учасників справи, з урахуванням меж апеляційного оскарження, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким задоволено позов у повному обсязі та стягнуто з відповідача на користь позивача 196 979,22 грн., з висновками якого погоджується і суд апеляційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам справи було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених у оскаржуваному рішенні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.09.2022 у справі № 927/359/22 за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.09.2022 у справі № 927/359/22 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.09.2022 у справі № 927/359/22 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС».

4.Матеріали справи № 927/359/22 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Є.Ю. Шаптала

О.В. Тищенко