Постанова

від 13.04.2023 по справі 925/1829/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2023 р. Справа№ 925/1829/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Андрієнка В.В.

Демидової А.М.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги

Приватного підприємства «АнДеМа»

на рішення господарського суду Черкаської області від 30.08.2022 (повне рішення складено 11.11.2022)

у справі № 925/1829/21 (суддя Довгань К.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна агенція «ЛОРРІ»

до: 1. Фізичної особи - підприємця Харченко Сергія Вікторовича;

2. Приватного підприємства «АнДеМа»

про стягнення 71 166,70 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

В грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна агенція «ЛОРРІ» звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом (вих. № б/н від 24.12.2021) до Фізичної особи - підприємця Харченка Сергія Вікторовича та Приватного підприємства «АнДеМа» про стягнення 71 166, 70 грн збитків в порядку регресу, з яких: 18 363,71 з Фізичної особи підприємця Харченка Сергія Вікторовича; грн; 50 505,99 грн з ПП «АнДеМа».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі та в порядку, встановленому рішенням господарського суду Черкаської області від 01.09.2021 у справі №925/449/21, позивач відшкодував збитки, завдані неналежним виконанням відповідачами договорів перевезення вантажів, у зв`язку з чим з моменту здійснення відшкодування вартості втраченого вантажу позивач отримав право зворотної вимоги до перевізників ПП «АнДеМа» та ФОП Харченка С.В., як до осіб, відповідальних за завдані збитки.

ПП «АнДеМа» позов не визнало і просило у відзиві на позов відмовити в його задоволенні повністю, зокрема, з підстав спливу позовної давності.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.08.2022 у справі №925/1829/21 позов задоволено повністю; стягнуто з Фізичної особи - підприємця Харченка Сергія Вікторовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна агенція «Лоррі» 18 363,71 грн збитків; стягнуто з Приватного підприємства «АнДеМа» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна агенція «Лоррі» 50 505, 99 грн збитків; стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача 2 270,00 грн відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачі, як перевізники, є відповідальними за втрату вантажу. Позивач, який відшкодував збитки на виконання рішення у справі №925/449/21, набув право зворотної вимоги (регресу) до відповідачів (перевізників) у розмірі виплаченого відшкодування. Судом враховані часткові оплати в рахунок відшкодування збитків. В обгрунтування судового рішення суд послався на ст.ст. 179, 228 ГК України, ст.ст. 929, 932, 934, 611, 614, 627, 629, 1166, 1172, 1187, 1188 ЦК України, ст. 1, 50 Закону України «Про автомобільний транспорт», п.п. 3.1-3.3, 5.1, 17.21 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.

Частково не погоджуючись з ухваленим рішенням, ПП «АнДеМа» звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 30.08.2022 у справі № 925/1829/21 в частині стягнення 50 505, 99 грн збитків з ПП «АнДеМа», як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального (ст.ст. 228, 315 ГК України, ст.ст. 258, 1166, 1172, 1176, 1178, 1179 ЦК України ) та процесуального прав (ст.ст. 13, 14, 51, 73, 74), ухвалити в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на те, судом не взято до уваги, що регресні зобов`язання входять до групи позадоговірних і стягнення збитків в порядку регресу ґрунтується на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов`язаннях, в той час, як спірні правовідносини виникли на підставі договору про надання транспортно-екпедиційних послуг, а отже, не є позадоговірними і не можуть кваліфікуватись як регресні. Окрім того, на думку скаржника, місцевим судом безпідставно не застосовано наслідки спливу позовної давності до позовних вимог.

Позиції інших учасників справи.

Відзивів на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.01.2023 апеляційну скаргу ПП «АнДеМа» у справі № 925/1829/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Андрієнко В.В., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2023 витребувано з господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/1829/21 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПП «АнДеМа» на рішення господарського суду Черкаської області від 30.08.2022 до надходження матеріалів із суду першої інстанції.

Після надходження до суду матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 за клопотанням ПП «АнДеМа» поновлено строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Черкаської області від 30.08.2022 та відкрито апеляційне провадження у справі № 925/1829/21; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (ст. 270 ГПК України); зупинено дію оскарженого рішення.

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.

20.05.2019 між ТОВ «ФЕС УКР» (замовником) та ТОВ «ТА «Лоррі»» (експедитор) укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування № ТР/20/05/19 предметом якого є організація перевезень і перевезення вантажів замовника автомобільним транспортом в міському, міжміському сполученнях («ТЕО»). Для перевезення вантажу може використовуватися як власний транспортний засіб експедитора, так і транспортний засіб, що належить третій стороні, залученій експедитором для виконання зобов`язань за цим договором.

В межах виконання цього договору позивачем було залучено відповідачів, як перевізників, для виконання замовлення ТОВ «ФЕС УКР».

Для виконання заявки замовника № 6098 від 30.03.2020 укладено договір-заявку на перевезення вантажу № 3103 від 31.03.2020 між ТОВ «ТА «Лоррі»» та ФОП Харченко С.В. транспортний засіб ДАФ державний номер тягача НОМЕР_1 , державний номер причіпа НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 по замовленню на транспорт № 6387 від 05.04.2020 та ТТН від 08.06.2020 № Р1218.

На виконання замовлення ТОВ «ФЕС УКР» на транспорт № 6387 від 05.06.2020 у відповідності до договору № 2019 08/18 на надання транспортно-експедиційних послуг від 18.08.2019, укладеного між ТОВ «ТА «Лоррі»» та ПП «АнДеМа», для перевезення вантажу залучено відповідача - ПП «АнДеМа» транспортний засіб МАН державний номер тягача НОМЕР_3 , державний номер причіпа НОМЕР_4 , водій ОСОБА_2, що підтверджується товаротранспортною накладною № Р1224 від 08.06.2020, товаротранспортною накладною № Р1218 від 08.06.2020, актом здачі приймання робіт (надання послуг) № 91 від 10.06.2020, рахунок на оплату № 91 від 10.06.2020.

В межах виконання договору транспортного експедирування, під час перевезення вантажу була допущена часткова втрата вантажів страхувальника, а саме: втрата вантажу у кількості 25 коробів «Напій кавовий розчинний 3-в 1 «Петровська слобода» з ароматом карамелі (18г.*25*20)», що були прийняті до перевезення ТОВ «ТА Лоррі» на підставі замовлення на транспорт №6098 від 30.03.2020 та товарно-транспортна накладна (далі - ТТН) № Р723 від 31.03.2020.

Також, при перевезенні вантажу на підставі замовлення на транспорт № 6387 від 05.06.2020 та товарно-транспортної накладної від 08.06.2020 №Р1218, було втрачено товару на суму 55710 грн. без ПДВ, а саме: 36 коробів «МАК 3-в 1 Амаретто (18г.*20*25), МАК 3-в 1 Арабіка (16г.*20*20) карт/уп, МАК 3-в 1 Макс Міцний (16г.*20*20) карт/уп, МАК 3-в 1 Оригінал (20г.*50*12), МАК 3-в 1 Оригінал (20г.*50*20), Мак Капучіно ді Торіно з корицею (25г*50*20), Чай Хілвей Ексклюзів Голден Цейлон (2г.*25*12), Мак Капучіно ді Торіно (25г*50*20)».

По замовленню на транспорт № 6387 від 05.06.2020 та ТТН від 08.06.2020 № Р1218 вартість втраченого вантажу становила 55 710,00 грн.

Факт втрати частини вантажу був встановлений та зафіксований в акті виявлених невідповідностей за № 02/06 від 09.06.2020, який був складений комісією у складі вантажоодержувача та представника відповідача (водія Грібова І.Б.).

Згідно відомостей, кількість втраченого вантажу становила: 36 коробів «МАК 3-в І Амаретто (18г.*20*25), МАК 3-в 1 Арабіка (16г.*20*20) карт/уп, МАК 3-в 1 Макс. Міцний (16г.*20*20) карт/уп, МАК 3-в 1 Оригінал (20г.*50*12), МАК 3-в 1 Оригінал (20г.*50*20), Мак Капучіно ді Торіно з корицею (25г*50*20), Чай Хілвей Ексклюзів Голден Цейлон (2г.*25*12) Мак Капучіно ді Торіно (25г*50*20)».

Рішенням господарського суду Черкаської області від 01.09.2021 у справі №925/449/21, яке набрало законної сили, за позовом ТОВ «Альянс Україна» до ТОВ «ТА «Лоррі»» про стягнення 68 869,70 грн матеріальних збитків задоволені позовні вимоги позивача в повному обсязі. Суд постановив стягнути з ТОВ «ТА «Лоррі»» на користь ТДВ «Альянс Україна» 68 869,70 грн матеріальних збитків та 2270 грн витрат по сплаті судового збору.

01.10.2021 ТОВ «ТА «Лоррі»» виконало своє зобов`язання встановлене рішенням суду шляхом перерахування ТДВ «Альянс Україна» грошових коштів на загальну суму 71 166,70 з яких: 68 869,70 грн відшкодування збитків (платіжне доручення № 294 від 01.10.2021 р.); 2 270,00 грн. - відшкодування витрат по сплаті судового збору (платіжне доручення № 295 від 01.10.2021).

Листом від 06.10.2021 № 2021 -2.2 63/151 ТДВ «Альянс Україна» підтвердило відсутність до ТОВ «ТА «Лоррі»» матеріальних претензій у справі №925/449/21 за позовом ТДВ «Альянс Україна» до ТОВ «ТА «Лоррі»».

Вказані вище обставини стали підставою для звернення ТОВ «Транспортна агенція «Лоррі» з позовом у даній справі до ФОП Харченка С.В. та ПП «АнДеМа», як до перевізників, з вини яких сталась втрата вантажу, належного ТОВ «ФЕС УКР».

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з положеннями статті 909 ЦК України та статті 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується укладенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

За змістом частини 2 статті 908 ЦК України, що кореспондується з вимогами частини 5 статті 307 ГК України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 920 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статті 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно зі статтею 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

За змістом наведених норм обсяг відповідальності перевізника має бути погоджений сторонами у відповідному договорі і не повинен суперечити положенням чинного законодавства.

Разом з цим, статтями 924 ЦК України та 314 ГК України визначено, що, зокрема, за втрату вантажу перевізник несе відповідальність у розмірі вартості вантажу у разі, якщо не доведе, що це сталося не з його вини, або внаслідок обставин, яким останній не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Колегія суддів звертається до правової позиції, наведеної у постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 907/603/17, згідно з якою норма статті 924 ЦК України передбачає принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов`язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.

Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов`язаної сторони.

Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини перевізника чи відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.

Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення. Крім того, він також зобов`язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі.

Невиконання цього обов`язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: 1) усунення цих обставин не залежало від перевізника. Це формулювання слід тлумачити в такий спосіб, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу, якщо відповідно до законодавства та договору перевезення він не несе обов`язку усунення зазначених обставин; 2) перевізник не міг запобігти цим обставинам.

Звідси слід зробити висновок про те, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підлягає під визначення непереборної сили, відповідно до частини 1 статті 924 ЦК України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.

Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

Згідно з встановлених обставин, правовідносини сторін у цій справі виникли на підставі договору на надання транспортно-експедиційних послуг № 2019-08/18 від 18.08.2019, укладеного між ТОВ «ТА «ЛОРРІ»» та ПП «АнДеМа» та договору-заявки на перевезення вантажу № 3103 від 31.03.2020, укладеного між ТОВ «ТА «ЛОРРІ»» та ФОП Харченком С.В. За цими договорами позивач виступав експедитором, а відповідачі перевізниками. Сторонами було погоджено, що перевізники є матеріально відповідальними за вантаж і у разі його втрати відшкодовують експедитору його вартість.

На виконання укладених з позивачем договорів, відповідачами здійснювалося перевезення вантажу, належного ТОВ «ФЕС УКР», в ході якого вантаж частково втрачено.

Розмір збитків, завданих внаслідок втрати вантажу, який перевозили відповідачі (ПП «АнДеМа» та ФОП Харченко С.В.) становить 68 869, 70 грн, що було встановлено рішенням господарського суду міста Києва від 01.09.2021 у справі № 925/449/21.

Оскільки ТОВ «ТА «ЛОРРІ»» було відповідальним за перевезення вантажу перед замовником - ТОВ «ФЕС УКР» за договором №ТР/20/05/19 на транспортно-експедиційне обслуговування від 20.05.2019, виникли підстави для матеріальної відповідальності за завдані збитки.

Майнові інтереси ТОВ «ФЕС УКР» були застраховані ТДВ «Альянс Україна» за договором добровільного страхування вантажів від 30.07.2019. На виконання цього договору ТДВ «Альянс Україна», як страховиком, було виплачено ТОВ «ФЕС УКР» (страхувальнику) страхове відшкодування в сумі вартості втраченого вантажу з вирахуванням франшизи.

Позивач у цій справі - ТОВ «ТА «ЛОРРІ»» на виконання рішення господарського суду міста Києва від 01.09.2021 у справі № 925/449/21 сплатив ТДВ «Альянс Україна» відповідну суму коштів.

Листом від 06.10.2021 № 2021-2.2-63/151 ТДВ «Альянс Україна» (страховик) підтвердило отримання коштів по рішенню суду у справі № 925/449/21.

Позивач у цій справі набув право грошової вимоги до відповідачів (перевізників) за порушення договірних зобов`язань в частині забезпечення збереження вантажу.

Щодо висновків суду першої інстанції, який кваліфікував спірні правовідносини сторін у цій справі саме як регресні, колегія суддів зазначає таке.

Так, суд першої інстанції послався в рішенні на норми статті 228 ГК України, яка кореспондується з частиною 1 статті 1191 ЦК України, що встановлюють право учасника господарських відносин, який вже відшкодував збитки, стягнути такі відшкодовані збитки з третіх осіб, що фактично їх спричинили, у порядку регресу, тобто право звернутися до третіх осіб з вимогою про відшкодування понесених ним збитків у порядку регресу.

Право на стягнення відшкодованих збитків в порядку регресу виникає з того моменту, коли учасник господарських відносин відшкодував збитки потерпілій стороні замість третьої особи, тому регресне зобов`язання розглядається як похідне від іншого зобов`язання. У регресних зобов`язаннях як загальне правило діє принцип повного відшкодування збитків. Третя особа відповідає перед учасником господарських відносин у тому обсязі, в якому збитки фактично відшкодовані, відтак обсяг регресної вимоги повинен відповідати розміру виплаченого відшкодування.

З наведеного слідує, що право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов`язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов`язання шляхом виконання обов`язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов`язанні третьою особою.

Позивач вважає, що він отримав право на звернення до суду за захистом свого порушеного права лише після фактичного понесення збитків у розмірі вартості втраченого вантажу, відшкодованого на користь ТДВ «Альянс Україна», і відповідачі, як особи, що спричинили вказані збитки, мають їх відшкодувати на користь позивача саме у порядку регресу. Суд першої інстанції погодився із цим твердженням і задовольнив позов у повному обсязі.

Проте, колегія суддів вважає таке твердження позивача помилковим, оскільки регресні зобов`язання входять до групи позадоговірних і стягнення збитків в порядку регресу ґрунтується на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов`язаннях, натомість встановлені у цій справі обставини свідчать про те, що спірні правовідносини виникли на підставі правочинів (договору на надання транспортно-експедиційних послуг № 2019-08/18 від 18.08.2019, укладеного між ТОВ «ТА «ЛОРРІ»» та ПП «АнДеМа», договору-заявки на перевезення вантажу № 3103 від 31.03.2020, укладеного між ТОВ «ТА «ЛОРРІ»» та ФОП Харченком С.В.), а отже не є позадоговірними і не можуть кваліфікуватися як регресні.

Крім того, на час завдання збитків позивач перебував у договірних відносинах як з замовником перевезення - ТОВ «ФЕС УКР» (договір № ТР/20/05/19 на транспортно-експедиційне обслуговування від 20.05.2019), так і з перевізниками - відповідачами (договір на надання транспортно-експедиційних послуг № 2019-08/18 від 18.08.2019, договір-заявка на перевезення вантажу № 3103 від 31.03.2020). Тобто наявність договірних правовідносин передбачала можливість реалізації їх учасниками визначених у договорах за згодою сторін прав та обов`язків, зокрема і в частині матеріальної відповідальності за невиконання чи неналежне виконання їх умов.

Посилання місцевого суду в рішенні на норми статті 228 ГК України колегія суддів вважає помилковим, оскільки названа стаття визначає право на звернення з регресними вимогами щодо відшкодування збитків, що передбачає наявність позадоговірних (деліктних) відносин сторін спору на ґрунті завданої шкоди. Натомість, як уже зазначалося вище, правовідносини між сторонами у цій справі виникли у зв`язку з неналежним виконанням умов договорів перевезення вантажу перевізниками, тобто відповідальність перевізників за втрату вантажу і завдану внаслідок цього шкоду повністю охоплюється договірними відносинами, а відтак норми статті 228 ГК України застосуванню не підлягають.

Відносно визначення перебігу позовної давності колегія суддів зазначає наступне.

Відповідач - ПП «АнДеМа» у відзиві на позов просило відмовити в його задоволенні повністю зокрема з підстав спливу позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Законодавець визначає загальний строк позовної давності, який встановлюється тривалістю у три роки (статті 257 ЦК України), а також спеціальний строк позовної давності (скорочений або більш тривалий порівняно із загальною позовною давністю) для вимог окремих видів вимог тривалістю в один рік, п`ять років та десять років відповідно (статті 258 ЦК України).

Пунктом 6 частини 2 статті 258 ЦК України передбачено, що для вимог, обумовлених перевезенням вантажу та поштових відправлень, встановлена спеціальна позовна давність в один рік.

Частина 1 статті 261 ЦК України встановлює загальні критерії визначення початку перебігу позовної давності, який обчислюється від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи наведені правові норми щодо тривалості позовної давності у відносинах перевезення, колегія суддів вважає, що у даному конкретному випадку позивач отримав право на звернення до суду за захистом свого порушеного права внаслідок часткової втрати перевізниками вантажу з моменту, коли про він дізнався про таку подію.

У визначенні моменту, коли позивачу стало відомо про пошкодження вантажу відповідачами та завдання збитків колегія суддів бере до уваги те, що ТОВ «ФЕС УКР» 02.04.2020, 24.04.2020 та 12.06.2020 (а.с. 41, 42, 46) зверталося з претензіями до ТОВ «ТА «ЛОРРІ»» (позивача) про відшкодування збитків у розмірі втраченого вантажу, яке мало місце в квітні та червні 2020 року.

Позов у цій справі пред`явлено в грудні 2021 року.

Правовідносини сторін є договірними і питання відповідальності перевізника за втрату вантажу повністю охоплюється договірними відносинами перевезення, а тому перебіг позовної давності починається не з дня виконання основного зобов`язання, як помилково вказує позивач, а з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, у зв`язку з чим правові норми, якими врегульовані регресні (позадоговірні) зобов`язання застосуванню не підлягають.

Врахувавши загальний критерій визначення початку перебігу позовної давності (частина 1 статті 261 ЦК України), а також наявність між сторонами у справі договірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку про сплив встановленого законом спеціального строку позовної давності на момент звернення позивача з позовною заявою до відповідачів про відшкодування збитків, завданих внаслідок втрати вантажу, про застосування якого подано заяву відповідачем.

Відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, розглянувши заяву ПП «АнДеМа» (відповідача-2) про застосування позовної давності, викладену у відзиві на позов, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на обґрунтованість позовних вимог та доведення порушення прав позивача, наслідком чого є відмова у позові у зв`язку зі спливом позовної давності.

З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції належним чином не з`ясовано й не перевірено усіх обставин справи та пов`язаних з ними доказів, що є порушенням вимог ст.ст. 86, 236 ГПК України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 4 цієї статті передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч.ч. 1, 2 ст. 277 ГПК України).

За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення здійснено помилкову кваліфікацію спірних правовідносин, неправильно застосовано норми матеріального права (228 ГК України, ст. 256-267 ЦК України), порушено норми процесуального права (ст.ст. 86, 236 ГПК України).

З огляду на викладене, колегія доходить висновку, що доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв`язку з чим оскаржене рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Отже апеляційна скарга відповідача є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Повний текст постанови

У виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи (ч. 6 ст. 233 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «АнДеМа» задовольнити.

Рішення господарського суду Черкаської області від 30.08.2022 у справі №925/1829/21 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна агенція «ЛОРРІ» (19635, Черкаська обл., Черкаський р-н, село Білозір`я, провулок Менделєєва, будинок 36 А, код ЄДРПОУ 37798128) на користь Приватного підприємства «АнДеМа» (19700, Черкаська обл., місто Золотоноша, ВУЛИЦЯ ШЕВЧЕНКА, Будинок 247а, квартира 41, код ЄДРПОУ 41883554) 3 405 (три тисячі чотириста п`ять) гривень 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Черкаської області видати наказ.

Матеріали справи повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді В.В. Андрієнко

А.М. Демидова