Рішення

від 12.04.2023 по справі 903/174/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 квітня 2023 року Справа № 903/174/23

Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Еліт Логістик Сервіс

до відповідача: Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1

про стягнення 15000грн.

встановив: позивач - ТОВ Еліт Логістик Сервіс звернувся до суду з позовом до ФОП ОСОБА_1 (відповідача) про стягнення 15000грн. заборгованості по оплаті наданих позивачем послуг з перевезення вантажу. Також просить стягнути з відповідача 2684грн витрат по сплаті судового збору та 6000грн витрат на правничу допомогу.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань по оплаті наданих позивачем послуг з перевезення вантажу, згідно заявки №03/08 від 03.08.2022р.

Ухвалою суду від 16.02.2023 відкрито провадження у справі та постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; відповідачу встановлено строк до 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позов в порядку ст.ст. 165, 178 ГПК України. Також, відповідачу встановлено строк в 5 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження в порядку ч.4 ст.176 ГПК України. Роз`яснено відповідачу, що в разі ненадання у встановлений судом строк без поважних причин відзиву, суд вирішує справу за наявними у справі матеріалами.

Ухвала суду була вручена сторонам, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання, які повернулися на адресу суду.

За таких обставин, суд вважає, що виконав свій обов`язок щодо повідомлення сторін у справі про розгляд справи у суді.

Відповідач у встановлений строк відзиву на позовну заяву та заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не надав.

Згідно ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а відповідач не подав відзиву на позовну заяву та інших письмових заяв чи клопотань, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, господарський суд встановив наступне.

03.08.2022 ФОП ОСОБА_1 (Замовник) надіслав ТОВ Еліт Логістик Сервіс (Перевізник) Заявку на перевезення №03/08 від 03.08.2022р по маршруту м. Ковель Волинська область (65065 м. Одеса по СМR) (Україна) - 20861 Вrugerio ([талія) транспортним засобом НОМЕР_1 . Вантажоодержувач - Irom Italia SRL. Дата розвантаження - 09.04.2022. Загальна вартість послуг - 15000 грн. Порядок розрахунків та спосіб оплати - б/г розрахунок до 7 банківських днів по оригіналах документів.

Заявка на перевезення підписана обома сторонами та завірена печатками. Перевізник виконав свої зобов`язання по перевезенню вантажу належним чином, вантаж доставлено до місця призначення, що підтверджується підписаним відповідачем без зауважень та заперечень Актом № 00549 надання послуг від 08.08.2022 та міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) .

19.08.2022 позивачем були надіслані відповідачу документи для оплати послуг з перевезення по Заявці на перевезення №03/08 від 03.08.2022, а саме: рахунок № НОМЕР_2 від 08 серпня 2022 на суму 15000грн., Акт № 00549 надання послуг та СМR, що підтверджується експрес-накладною Нової пошти №59000853349259 від 19.08.2022.

За допомогою електронної пошти відповідачем на адресу позивача було направлено Гарантійний лист на сплату заборгованості по перевезенню вантажу, згідно якого останній підтвердив здійснене перевезення та отримання документів на оплату. При цьому відповідач зазначив, що у зв`язку із скрутним матеріальним становищем за відповідачем залишається заборгованість по оплаті перевезення у розмірі 15000грн. Гарантував здійснити розрахунок до 27.12.2022.

Проте, у визначений строк відповідач не оплатив заборгованість за здійснене перевезення позивачем.

04.01.2023 року ТОВ Еліт Логістик Сервіс надіслало ФОП ОСОБА_1 претензію про сплату заборгованості по перевезенню вантажу у розмірі 15000грн, про що свідчить фіскальний чек, накладна Укрпошти та опис вкладень до листа від 04.04.2023.

Разом з претензією відповідачу було надіслано рахунок №00549 від 08.08.2022, Акт № 00549 надання послуг від 08.08.2022 та СМR. Проте, відповідачем заборгованість не була погашена.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч.ч. 1, 7 ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Укладена між сторонами Заявка на перевезення №03/08 від 03.08.2022р. за своєю правовою природою є договором перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні.

Перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються ЦК України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (ст.908 ЦК України).

Відповідно до ч.1, 2 ст. 306 та ч.1, 2 ст. 307 ГК України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Аналогічні приписи містяться в нормах статей 909, 919 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Відповідно до ст.1 Закону України Про автомобільний транспорт міжнародні перевезення пасажирів і вантажів - перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону.

До будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін, застосовується Конвенція про договір міжнародного перевезення вантажів, яка підписана в м. Женеві 19.05.1956.

Відповідно до ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав.

За приписами ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" (далі-Конвенція) закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції.

Згідно ст. 1 Конвенції остання застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Стаття 4 Конвенції передбачає, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Статтею 9 Конвенції встановлено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

В даному випадку підтвердженням факту належного здійснення перевезення вантажу позивачем є підписаний відповідачем Акт № 00549 надання послуг від 08.08.2022 та СМR.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підтвердження здійснення перевезення позивачем також надано суду гарантійний лист на оплату заборгованості по перевезенню вантажу від 09.12.2022, в якому відповідач гарантував здійснити повний розрахунок за перевезення у розмірі 15000грн до 27.12.2022.

Проте, заборгованість за перевезення відповідачем не була оплачена.

На день розгляду спору заборгованість відповідача не погашена, визнана відповідачем у гарантійному листі від 09.12.2022, становить 15000грн., підтверджена матеріалами справи та є підставною, а тому позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Згідно із частинами 2, 3 ст. 13, частиною 1 ст. 74 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.

Крім того, у позовній заяві представник позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс також складаються зі сплати витрат на правову допомогу у розмірі 6000грн., які він просив стягнути з відповідача.

Відповідно до п.1 ч.3. ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1-3 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження зазначених витрат представник позивача надав суду: Додаток №1 від 23.01.2023 до договору про надання правової допомоги від 03.01.2023, укладеного між ТОВ "Еліт Логістик Сервіс" та адвокатом Доброріз О.М., ордер на надання правничої (правової) допомоги від 23.01.2023, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Суд зазначає, що повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 4 статті 60 Господарського процесуального кодексу України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Згідно ч.1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Частина 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" регламентує вичерпні випадки надання правової допомоги адвокатом без укладення договору в письмовій формі. Системний аналіз частини 1 статті 26 та частин 1 і 2 статті 27 профільного Закону дозволяє зробити висновок про те, що надання правової допомоги адвокатом без укладення договору в письмовій формі, зокрема, лише на підставі доручення чи ордеру, не допускається, окрім випадків, передбачених частиною 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що представником позивача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу не надано суду договору про надання правової допомоги, як того вимагають норми закону.

До позовної заяви було додано Додаток №1 від 23.01.2023 до договору про надання правової допомоги від 03.01.2023, який не є основним договором, а лише доповнює основний договір.

Крім цього представником позивача не надано суду акту приймання-передачі наданих послуг, рахунку тощо, а також не зазначено, що інші докази щодо надання правничої допомоги будуть надані суду після ухвалення судового рішення.

Згідно ч.2, 3 ст.252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, представником позивача не надано суду належних доказів щодо надання правничої допомоги. Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000грн слід покласти на позивача.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Еліт Логістик Сервіс (90133, Закарпатська обл, Іршавський район, село Дубрівка, буд.315, код ЄДРПОУ 42115268) 15000грн заборгованості, а також 2684грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 12.04.2023.

СуддяО. Г. Слободян