Рішення

від 11.04.2023 по справі 904/4623/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2023м. ДніпроСправа № 904/4623/22

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", м. Енергодар Запорізької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест-Будекспорт", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 295 150,28 грн,-

Суддя Бажанова Ю.А.

Секретар судового засідання Бочарова М.О.

Представники сторін

від позивача: Гриценко Вікторія Сергіївна, витяг з ЄДР, представник

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" звернулося до господарського суду з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест-Будекспорт", в якій просить суд стягнути пеню за порушення строків поставки товарів в розмірі 222 910,70 грн. та штраф (7% від вартості товару, по якому допущено прострочення поставки) в розмірі 72 239,58грн. Суму сплаченого судового збору просить покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань зі своєчасної поставки продукції відповідно до договору №19(5)22УК/53-121-01-22-11130 від 15.02.2022 (з урахуванням додаткової угоди №1 від 02.05.2022).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 28.12.2022.

27.12.2022 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест-Будекспорт" надійшов відзив на позовну заяву в якому просить в позові відмовити повністю.

У поданому відзиві відповідач зазначає про відсутність можливості виконати умови пункту 1.2 договору поставки та поставити товар вантажоодержувачу Запорізьке відділення відокремленого підрозділу "Складське господарство", вулиця Промислова, 122 (склад), місто Енергодар, Запорізької області, як це визначено в договорі, обґрунтовуючи це наявністю форс-мажорних обставин, а саме захопленням з 04.03.2022 військовими російської федерації міста Енергодар та перебуванням в тимчасовій окупації. При цьому відповідач також посилається на лист від 28.02.2022 №2024/02.-7.1 Торгово-промислової палати України.

Також просить справу вирішувати без участі представника відповідача у судовому засіданні.

28.12.2022 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що наразі підготовка та направлення процесуальних документів по справах Відокремленого підрозділу здійснюється представниками позивача, які виїхали з тимчасово окупованого регіону в більш безпечні регіони країни. При цьому, всі документальні матеріали та інформація щодо спірних правовідносин, які стали предметом розгляду у судовій справі №904/4623/22, перебувають у розпорядженні ВП ЗАЕС у м. Енергодар Запорізької області, доступ до якої відсутній.

У судове засідання, яке відбулося 28.12.2022, представники позивача та відповідача не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2022 відкладено підготовче судове засідання у справі на 25.01.2023.

03.12.2023 від представника Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" надійшла відповідь на відзив в якому просить позов задовольнити та зазначає, що по перше відповідач не направляв позивачу повідомлення згідно з пунктом 9.2 договору щодо виникнення у нього форс-мажорних обставин та неспроможність через це виконати зобов`язання з поставки товару, тому відповідач не вважається таким, то підпадає під дії форс-мажорних обставин та несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань, по-друге, між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто, неможливість виконання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин. Між тим, причинно-наслідковий зв`язок між військовою агресією рф проти України та невиконанням зобов`язань за договором відсутній, по-третє, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву не наводить жодних аргументів, що підтверджують той факт, що обставини на які він посилається були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання за договором №53-121-01-22-11130 від 15.02.2022. Відповідач не надав жодного доказу в підтвердження того, яким чином вказані обставини перешкодили виконанню зобов`язання з поставки товару; не довів причинно-наслідковий зв`язок між наявними форс-мажорними обставинами та неможливістю виконання зобов`язань саме за спірним договором. Враховуючи вищевикладене, доводи відповідача, зазначені у відзиві на позовну заяву, є необґрунтованими.

Щодо посилань відповідача на обставини тимчасової окупації території Запорізької АЕС, у зв`язку з чим він не мав неможливості поставити товар відповідно до умов пункту 4.1 договору (на умовах DDP відповідно до правил Інкотермс, Вантажоодержувач ЗВ ВП "Складське господарство", м. Енергодар, вул. Промислова, 122 склад), позивач вважає їх безпідставними. Як вбачається з п. 11.2 договору, договір може бути змінений, розірваний або визнаний недійсним за підставами, передбаченими законом. Отже, відповідач не був позбавлений можливості звернутись до позивача із пропозицією внесення змін до договору щодо зміни місця здійснення поставки товару на підконтрольну Україні територію.

18.01.2023 від представника Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" надійшла заява про участь представника в засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку "EasyCon".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2022 у задоволенні заяви Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" про участь представника в засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку "EasyCon" відмовлено.

24.01.2023 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив у справі №904/4623/22 в яких зазначає, що позивач помилково стверджує, що відповідач мав можливість ініціювати внесення змін до договору щодо зміни місця поставки товару на підконтрольну територію, посилаючись на приписи статей 41, 43 Закону України "Про публічні закупівлі", згідно з якими умови договору не можуть відрізнятись від змісту тендерної пропозиції, а у разі внесення таких змін такий договір є нікчемним.

У судовому засіданні, яке відбулося 25.01.2023, представники сторін не з`явились.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; відкладено підготовче судове засідання у справі на 22.02.2023.

22.02.2023 від представника позивача Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій уточнює період нарахування пені з 01.06.2022 по 02.01.2023 (замість помилково зазначених у позові з 01.05.2022 по 28.11.2022) та просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест-Будекспорт" на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" пеню за порушення строків поставки товару в розмірі 222 910,70 грн; штраф в розмірі 72 239,58 грн.; суму сплаченого судового збору в розмірі 4 427,25 грн.

Частиною 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено право позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Судом перевірено, що позивачем дотримано вимоги статті 46 Господарського процесуального кодексу України щодо подання заяви про збільшення позовних вимог та прийнято заяву до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2023 відкладено підготовче судове засідання у справі на 21.03.2023.

У судовому засіданні, яке відбулося 21.03.2023, з`явився представники позивача, представник відповідача в судове засідання не з`явився.

У підготовчому засіданні 21.03.2023 господарським судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2023 закрито підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті в засіданні на 11.04.2023.

У судовому засіданні, яке відбулося 11.04.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги; представник відповідача у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи без участі його представника.

У судовому засіданні 11.04.2023 оголошені вступна та резолютивна частини.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ВСТАНОВИВ:

21.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Форест-Будекспорт" (далі постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (далі покупець) було укладено договір № 19(5)22УК/53-121-01-22-11130 (номер договору складається із номеру присвоєного безпосередньо філією 19(5)22УК, про що зроблено відмітку в нижньому лівому куті договору та номеру 53-121-01-22-11130 зазначеного безпосередньо в преамбулі договору) поставки товарів від 15.02.2022 (далі договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і сплатити товар - шпали та брус шпальний згідно із специфікацією, викладеною у пункті 1.1 Договору, на загальну суму 859 995,00 грн, крім того ПДВ 171 999,00 грн, разом з ПДВ 1 031 994,00 грн.

Згідно з пунктом 1.2 договору у редакції додаткової угоди №1 від 02.05.2022, строк поставки товару лютий-травень 2022 року.

Сума договору складає 859 995,00 грн., крім того ПДВ 20% 171 999,00 грн, загальна сума по договору складає 1 031 994,00 грн

Оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в пункті 1.1, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) (пункти 3.1, 3.2, 3.3 договору).

Згідно з пунктом 4.1 договору поставка товару відбувається на умовах DDP м. Енергодар відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010.

Вантажоодержувач: Запорізьке відділення ВП "Складське господарство", вул. Промислова, 122 (склад), м. Енергодар, Запорізької області.

Договір вважається укладеним з моменту підписання і діє протягом 12 місяців з дати укладання (пункт 12.1 договору).

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" направило Товариству з обмеженою відповідальністю "Форест-Будекспорт" претензію № 28-22/9001 від 24.06.2022 про зобов`язання виконати умови договору № 19(5)22УК/53-121-01-22-11130 від 15.02.2022 та сплатити 23 735,86 грн пені (а.с. 9, том 1).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Форест-Будекспорт" у відповіді на претензію за вих. №217/29 від 29.06.2022 вказало на наявність заборгованості у Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" за поставлений товар до введення воєнного стану, перебування складу, на який має здійснитись поставка на окупованій території, просило з порозумінням поставитись до ситуації, яка виникла (а.с. 55, том 1).

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Форест-Будекспорт" зобов`язань за договором № 19(5)22УК/53-121-01-22-11130 від 15.02.2022 в частині поставки товару у строки, визначені у пункті 1.2 договору у редакції додаткової угоди №1 від 02.05.2022, у зв`язку з чим нарахувало та просить стягнути штрафні санкції проти чого заперечує відповідач, що і є причиною виникнення спору.

Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 222 910,70 грн. пені та 72 239,58 грн. штрафу за не поставку товару за договором поставки № 19(5)22УК/53-121-01-22-11130 від 15.02.2022.

Предметом доказування у справі є обставини укладання договору поставки № 19(5)22УК/53-121-01-22-11130 від 15.02.2022, строк дії договору, порядок та строки поставки товару, наявність / відсутність прострочення у здійсненні поставки за договором, наявність / відсутність підстав для стягнення пені та штрафу за не поставку товару.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно зі статтею 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 1.2 договору у редакції додаткової угоди №1 від 02.05.2022, строк поставки товару лютий-травень 2022 року.

Таким чином, строк поставки товару за договором настав 31.05.2022.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Форест-Будекспорт" зобов`язання за договором поставки № 19(5)22УК/53-121-01-22-11130 від 15.02.2022 в частині поставки товару не виконало, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до пункту 7.2 договору за порушення строків поставки або недопоставку товару постачальник зобов`язується сплатити покупцеві пеню в розмірі 0,1% вартості товару за яким допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення більш 30 (тридцяти) днів, постачальник додатково сплачує покупцеві штраф у розмірі 7 % (семи) від вказаної вартості. Нарахування штрафних санкцій не обмежується шестимісячним строком та здійснюється за весь час прострочення виконання зобов`язання по день його фактичного виконання.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача на свою користь 222 910,70 грн. пені за період з 01.06.2022 по 02.01.2023 та 72 239,58 грн. штрафу (7% від вартості непоставленого товару).

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, є можливим, оскільки суб`єкти господарських відносин наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення при укладанні договору санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня та штраф застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.09.2019 у справі №904/5770/18.

Заперечуючи проти наявності підстав для застосування штрафних санкцій за порушення строків поставки товару, відповідач посилався на наявність форс-мажорних обставин.

За приписами пункту 9.2 договору наявність форс-мажорних обставин засвідчується відповідним документом, виданим Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою, згідно з законодавством України, або іншим уповноваженим органом, відповідно до законодавства України.

Згідно з пунктом 9.3 договору сторона, що зазнала дії форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором, письмово повідомляє іншу сторону про їх наявність, протягом 5 днів з початку їх дії з наступним наданням, протягом 10 днів, відповідного підтверджуючого документу. Про закінчення дії форс-мажорних обставин Сторона, яка зазнала їх впливу, письмово в 5 денний строк повідомляє другу сторону.

Якщо форс-мажорні обставини діють більше 3 місяців, сторони мають право розірвати договір, уклавши про це відповідну угоду.

Наявність форс-мажорних обставин звільняє сторони від відповідальності за невиконання/неналежне виконання зобов`язання за договором (пункт 9.4 договору).

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).

З наведеного вбачається, що учасник господарського зобов`язання може бути звільнений від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Відповідач зазначає, що місцем поставки товару відповідно до умов договору поставка товару відбувається на умовах DDP м. Енергодар відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010 Вантажоодержувач: Запорізьке відділення ВП "Складське господарство", вул. Промислова, 122 (склад), м. Енергодар, Запорізької області, яке перебуває в тимчасовій окупації.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 по справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

За умовами договору місцем поставки товару є місто Енергодар Енергодар Запорізької області.

Згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією" Енергодарська міська територіальна громада (код UA23040110000019947) визнана тимчасово окупованою територією російською федерацією з 02.03.2022.

При цьому господарський суд враховує, що сторонами 02.05.2022 (тобто, після початку воєнного стану та після окупації міста Енергодар) укладена додаткова угода до договору поставки №19(5)22УК/53-121-01-22-11130 від 15.02.2022, якою визначено строк поставки товару лютий травень 2022 року.

Таким чином, сторони укладаючи додаткову угоду №1 від 02.05.2022 договору поставки №19(5)22УК/53-121-01-22-11130 від 15.02.2022 сторони погоджувались на такі умови, в тому числі й щодо поставки товару протягом лютого травня 2022 року.

Також господарський суд враховує, що під час укладення договору сторонами погоджено порядок дій та права сторін у разі виникнення форс-мажорних обставин

Так, пунктом 9.3 договору передбачено, що сторона, що зазнала дії форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором, письмово повідомляє іншу сторону про їх наявність, протягом 5 днів з початку їх дії з наступним наданням, протягом 10 днів, відповідного підтверджуючого документу. Про закінчення дії форс-мажорних обставин Сторона, яка зазнала їх впливу, письмово в 5 денний строк повідомляє другу сторону.

Якщо форс-мажорні обставини діють більше 3 місяців, сторони мають право розірвати договір, уклавши про це відповідну угоду.

Між тим, сторонами не надано до суду доказів дотримання порядку вимог пункту 9.3 договору щодо повідомлення про настання форс-мажорних обставин, чи розірвання договору.

Натомість, сторони 02.05.2022 уклали додаткову угоду №1 до договору поставки №19(5)22УК/53-121-01-22-11130 від 15.02.2022, якою визначили строки поставки товару протягом лютого травня 2022 року.

З урахуванням викладеного господарський суд вважає правомірними позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 222 910,70 грн. пені та 72 239,58 грн. штрафу.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи тощо.

Разом з тим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та засадах господарського судочинства, визначених статтею 2 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об`єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Господарський суд враховує, що умовами договору місцем поставки товару є місто Енергодар Енергодар Запорізької області, яке є тимчасово окупованою територією російською федерацією з 02.03.2022.

При цьому, 02.05.2022 (тобто, після початку воєнного стану та після окупації міста Енергодар) сторонами укладена додаткова угода до договору поставки №19(5)22УК/53-121-01-22-11130 від 15.02.2022, якою визначено строк поставки товару лютий травень 2022 року.

В подальшому сторони не продовжували строк поставки та не вносили зміни щодо місця поставки товару.

В претензії від 24.06.2022, яка направлена на адресу відповідача виключно електронною поштою (у зв`язку із тимчасовою окупацією міста Енергодар) позивач вимагає здійснити поставку товару за договором №19(5)22УК/53-121-01-22-11130 від 15.02.2022, однак не зазначає інше місце поставки товару (не на окупованій території).

Водночас, відповідач підписуючи додаткову угоду №1 від 02.05.2022 про поставку товару на уже окуповану територію, не звертався до позивача із пропозицію внесення змін щодо строку поставки чи розірвання договору у порядку, передбаченому сторонами пунктом 9.3 договору.

У судовому засіданні 11.04.2023 представник позивача посилався на можливість укладення додаткової угоди про зміну місця поставки (як зміну умови договору, яка не є істотною), можливість поставки товару до міста Запоріжжя або в інше узгоджене сторонами місце, та підтвердив, що з такими пропозиціями до відповідача не звертався.

Суд об`єктивно оцінивши даний випадок, повідку обох сторін щодо невжиття заходів для врегулювання питання можливості здійснити поставку товару, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню з відповідача на 50 % та стягнення пені у розмірі 111 455,35 грн. та штрафу у розмірі 36 119,79 грн.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене господарський суд дійшов до висновку про те, що є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги у розмірі 147 575,14 грн. (111 455,35 грн пеня + 36 119,79 грн. штраф).

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на відповідача. При розподілі сум судового збору суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення цих сум.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест-Будекспорт" про стягнення 295 150,28 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест-Будекспорт" (50055, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Нікопольське шосе, 55; ідентифікаційний код 36876283) на користь Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133; ідентифікаційний код 19355964) 111 455,35 грн. пені. 36 119,79 грн. штрафу, 4 427,25 грн. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 13.04.2023

Суддя Ю.А. Бажанова