Ухвала

від 12.04.2023 по справі 905/358/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649

У Х В А Л А

12.04.2023 Справа № 905/358/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» про забезпечення позову

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс»

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельне підприємство «Стройіндустрія»

про стягнення 2 339 820,60 грн.

без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» звернулось до господарського суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне підприємство «Стройіндустрія» з вимогами про стягнення заборгованості за Договором факторингу з регресом №МБ-Ф-КНА-3537 від 27.10.2020 та Договором №1016 (підряду на виконання робіт) від 30.07.2020 в сумі 2 339 820,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до умов п.3.6. Договору факторингу з регресом, встановлено, що у разі порушення зобов`язання боржником (ПрАТ «ММК ім.Ілліча») відповідач зобов`язаний не пізніше першого банківського дня після спливу періоду очікування виконати зобов`язання, незалежно від факту направлення Фактором відповідної вимоги. Період очікування в 30 календарних днів з дня платежу за Контрактом закінчився за Реєстром №14 - 30.05.2022, отже заборгованість повинна була бути погашена 31.05.2022; за Реєстром №15 період очікування закінчився 02.07.2022, отже заборгованість повинна була бути погашена 04.07.2022. Однак, в порушення умов Договору факторингу з регресом, відповідач не виконав встановлений пунктом 3.6. Договору факторингу обов`язок щодо необхідності виконання порушеного боржником зобов`язання у порядку поруки.

Разом із позовною заявою позивачем надано до суду заяву про забезпечення позову від 04.04.2023, в якій позивач просить вжити заходи забезпечення позову в межах ціни позову у розмірі 2 339 820,60 грн. шляхом накладення арешту на транспортні засоби, що належать на праві власності ТОВ «БП Стройіндустрія», а саме: легковий автомобіль марки Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2013 року випуску, колір сірий, дата реєстрації 03.02.2022, легковий автомобіль марки Lexus ES 250, державний номерний знак НОМЕР_2 , 2019 року випуску, колір чорний, дата реєстрації 21.05.2019; заборонити ТОВ «БП Стройіндустрія» здійснювати будь-які дії, спрямовані на відчуження належного йому на праві власності рухомого майна - транспортних засобів і відчужувати це майно будь-яким способом; заборонити Сервісному центру МВС здійснювати дії щодо державної реєстрації (перереєстрації) права власності на рухоме майно - транспортні засоби, що належать ТОВ «БП Стройіндустрія».

В обґрунтування необхідності забезпечення позову і застосування вказаного у заяві заходу забезпечення позову заявник зазначає про несплату Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельне підприємство «Стройіндустрія» заборгованості протягом тривалого часу, відсутність жодних документально підтверджених відомостей про вжиття з боку відповідача будь-яких дій, спрямованих на погашення заборгованості за Договором. Також позивач посилається на те, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за відповідачем на праві власності нерухоме майно не зареєстровано.

Позивач зазначає, що у власності відповідача знаходиться наступне рухоме майно, за рахунок якого може бути виконано рішення суду про стягнення заборгованості з відповідача:

-Легковий автомобіль марки Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2013 року випуску, колір сірий, дата реєстрації 03.02.2022;

- Легковий автомобіль марки Lexus ES 250, державний номерний знак НОМЕР_2 , 2019 року випуску, колір чорний, дата реєстрації 21.05.2019.

Отже, на думку позивача, виключно за рахунок зазначеного майна позивач може одержати задоволення своїх вимог до відповідача. Однак на даний час існує можливість здійснення відповідачем дій щодо відчуження належного йому рухомого майна.

На думку позивача, за таких обставин невжиття заходів забезпечення позову може мати наслідок заподіяння шкоди правам та інтересам позивача та ускладнити їх відновлення.

Згідно з ч.1 ст.140 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

За приписами ч. 3, 4 ст. 140 ГПК України, суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

За наслідками дослідження вимог заяви про забезпечення позову, наведених заявником обґрунтувань вимоги, судом не встановлено підстав, які б вказували на необхідність виклику сторін.

Враховуючи наведене, заява розглядається за загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 140 ГПК України.

Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.

Стаття 136 ГПК України визначає підстави для забезпечення позову. Зокрема, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6)зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Підставами забезпечення позову є: 1) наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі; 2) наявність неможливості захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав, свобод та інтересів позивача в разі невжиття цих заходів.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Так, за приписами статей 73, 74, 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, у розумінні зазначених положен,ь обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано позитивне вирішення питання про забезпечення позову.

При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Правова позиція Верховного Суду в питаннях забезпечення позову зводиться до того, що господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд оцінює виключно обґрунтованість заяви на предмет доведення обставин, які свідчать про необхідність застосування заходу забезпечення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Як зазначалось, позивач в обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову посилається на значний розмір заборгованості та тривале ухилення відповідача від виконання договірних зобов`язань. Проте, на думку суду, наведені доводи не можуть бути підставою для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки зазначене жодним чином не свідчить про наявність обставин, що можуть ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення прав та інтересів позивача.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.10.2021 у справі №910/7029/21).

Таким чином, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У свою чергу, суд, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, має оцінювати обґрунтованість доказів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і змістом позовних вимог.

Дослідивши подану заяву, судом враховано, що позивачем не подано суду доказів, які б свідчили про вжиття боржником заходів щодо відчуження майна, тобто не надано доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення, або ухилення від виконання судового рішення та доказів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також ним не доведено, що вжиття відповідних заходів забезпечення позову ефективно захистить або поновить порушені чи оспорюванні права або інтереси позивача.

Заявником також не зазначено, яким саме чином та які обставини свідчать про те, що рішення суду в майбутньому буде виконати неможливо чи його виконання буде ускладнене, оскільки такі припущення не вказують на вчинення боржником дій відносно свого майна, які були б спрямовані на виведення майна чи коштів, за рахунок яких, у разі задоволення позову, позивач мав би можливість задовольнити свої позовні вимоги. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг Фінанс" про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та доказів, щодо доцільності та необхідності вжиття заходів забезпечення позову. Наведені заявником твердження не свідчать та не підтверджують наявність обставин, що невжиття зазначених ним заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

У зв`язку із викладеним, суд відмовляє у задоволенні заяви ТОВ "Фінансова компанія "Мустанг Фінанс" про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 138-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг Фінанс" про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів до Східного апеляційного господарського суду в порядку ст. ст. 254-259 ГПК України з урахуванням пп. 17.5 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Ухвалу складено та підписано 12.04.2023.

Суддя Ю.С. Зельман