Рішення

від 11.11.2022 по справі 909/379/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/379/22

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е.,

при секретарі судового засідання Микитин Р.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс"

(вул. Новокостянтинівська, 13/10, оф. 201, м. Київ, 04080)

до Комунального підприємства Івано-Франківської обласної ради з експлуатації майна

(вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76015)

про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії

за участю:

від позивача: Ільченка А.П. - адвокат;

від відповідача: Марчук М.І. - представник

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (далі - ТОВ "Укр Газ Ресурс", позивач) звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Комунального підприємства Івано-Франківської обласної ради з експлуатації майна (далі відповідач) про стягнення 90 998,53 грн заборгованості (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) за договором про постачання електричної енергії №01/04 від 04.01.2021, а саме:

- 51 398,53 грн основної заборгованості за електричну енергію;

- 39 600,00 грн забезпечення виконання договору.

Дії суду щодо розгляду справи

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 13.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №909/379/22 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 12.07.2022, про що сторони повідомлені рекомендованим листом з повідомленням про вручення та засобами електронного зв`язку.

01.07.2022 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№8199/22).

12.07.2022 у судовому засіданні з розгляду справи по суті представники сторін не з`явилися, судом відкладено розгляд справи по суті на 05.08.2022 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання), про що представники сторін повідомлені ухвалою-повідомленням.

18.07.2022 до суду від позивача надійшла заява (вх.№9462/22) про збільшення розміру позовних вимог на суму 39 600,00 грн забезпечення виконання договору.

27.07.2022 електронною поштою до суду від позивача надійшло клопотання (вх.№9415/22; підписане КЕП) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 27.07.2022 задоволено клопотання позивача (вх.№9415/22 від 27.07.2022) про участь у судовому засіданні у справі в режимі відеоконференції.

05.08.2022 у судовому засіданні з розгляду справи по суті взяли участь представники обох сторін; судом прийнято збільшення позовних вимог, оголошено перерву у судовому засіданні до 23.08.2022 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання), про що представник відповідача повідомлений у судовому засіданні під розписку, а представник позивача в режимі відеоконференції.

До суду від позивача надійшли:

- 08.08.2022 відповідь на відзив (вх.№10110/22) та заява про поновлення процесуального строку на її подання (вх.№10111/22);

- 12.08.2022 додаткові пояснення у справі (вх.№10397/22).

23.08.2022 до суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення (вх.№10958/22) щодо заборгованості, яка є предметом позову. До письмових пояснень відповідачем додано платіжне доручення №2031 про сплату 31 398,53 грн основної заборгованості за електричну енергію.

23.08.2022 у судовому засіданні з розгляду справи по суті взяли участь представники обох сторін; судом оголошено перерву до 30.09.2022 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання), про що представник відповідача повідомлений у судовому засіданні під розписку, а представник позивача - в режимі відеоконференції.

26.08.2022 до суду від позивача надійшла заява (вх.№11196/22) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, в якій останній просив стягнути з відповідача 11 250,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

30.09.2022 електронною поштою до суду від позивача надійшла заява (вх.№13151/22, підписана КЕП; оригінал - вх.№13211/22 від 03.10.2022) про зменшення розміру позовних вимог на суму 31 398,53 грн. Враховуючи приписи ч. 2 ст. 46 ГПК України, які передбачають, що позивач вправі зменшити розмір позовних вимог до початку першого судового засідання (якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження), судом не прийнято таке зменшення позовних вимог позивачем.

30.09.2022 у судовому засіданні з розгляду справи по суті взяли участь представники обох сторін; представником відповідача подано клопотання (вх.№13066/22) про долучення доказів до матеріалів справи, зокрема платіжного доручення №2060 про сплату 20 000,00 грн основної заборгованості за електричну енергію; судом оголошено перерву до 10.10.2022 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання), про що представник позивача повідомлений у судовому засіданні під розписку, а представник відповідача - в режимі відеоконференції.

10.10.2022 судове засідання не відбулося у зв`язку з тривалою повітряною тривогою та масованими ракетними обстрілами по всій Україні.

11.10.2022 до суду через Електронний суд від представника відповідача надійшла заява про вступ у справу як представника та надання доступу до справи в Електронному суді (вх.№13543/22), яка задоволена судом.

Ухвалою-повідомленням про судове засідання від 18.10.2022 сторони повідомлені про призначення наступного судового засідання на 07.11.2022.

07.11.2022 до суду через Електронний суд від представника відповідача надійшли додаткові письмові пояснення у справі (вх.№15062/22) щодо заяви позивача про розподіл судових витрат.

07.11.2022 у судовому засіданні з розгляду справи по суті взяли участь представники обох сторін; представником позивача підтверджено погашення відповідачем суми основного боргу; судом оголошено перерву до 11.11.2022 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання), про що представник позивача повідомлений у судовому засіданні під розписку, а представник відповідача - в режимі відеоконференції.

11.11.2022 у судовому засіданні з розгляду справи по суті взяли участь представники обох сторін.

За наслідками розгляду справи судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Позиції сторін

Позиція позивача. Позовні вимоги мотивовано тим, що в порушення умов укладеного між сторонами договору відповідачем не здійснено в повному обсязі оплату за поставлену в грудні 2021 р. електричну енергію, у зв`язку з чим, виникла заборгованість. Крім того, позивачем внесено на рахунок відповідача забезпечення виконання договору та в подальшому повністю виконано договір (поставлено електричну енергію), однак відповідачем не повернено суму такого забезпечення.

Як на правову підставу заявлених вимог позивач посилався на ст. 526, 625, 629 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

У відповіді на відзив позивач зазначив, що Бюджетний кодекс України передбачає оплату лише в межах календарного року, тому оплатити у 2021 році поставлену у грудні 2021 року електричну енергію фактично неможливо, оскільки останнім днем поставки є 31.12.2021. У зв`язку з чим, позивачем надіслано відповідачу два акта приймання-передачі електричної енергії від 31.12.2021, а саме на суму 423 707,40 грн (за період з 01.12.2021 по 24.12.2021) та на загальну суму 475 105,93 грн (за грудень 2021 р.).

Позиція відповідача. У відзиві на позов відповідач зазначав, що заявлені позивачем позовні вимоги є передчасними, оскільки позивач є комунальним підприємством, яке фінансується з місцевого бюджету та може оплачувати надані послуги лише на підставі актів приймання-передачі, однак позивачем не було надіслано ні рахунку, ні акта приймання-передачі на суму 51 398,53 грн. Водночас оплата за актом приймання-передачі електричної енергії від 31.12.2021 на загальну суму 475 105,93 грн (за грудень 2021 р.) призвела б до подвійної оплати.

Судом встановлено, що будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Обставини справи, встановлені судом

04.01.2021 відповідач - Комунальне підприємство Івано-Франківської обласної ради з експлуатації майна підписав заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток №1 до договору про постачання електричної енергії №01/04 від 04.01.2021), відповідно до положень якої, керуючись ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України, Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312, ознайомившись з умовами договору про постачання електричної енергії споживачу, розміщеного на сайті електропостачальника в мережі Інтернет, приєднався до умов договору на умовах комерційної пропозиції постачальника "Для споживачів" з відповідними персоніфікованими даними (а.с. 27-28).

При цьому, у цій заяві визначено, що початок постачання електричної енергії розпочинається 10.01.2021, персоніфікованими даними споживача є ЕІС-коди постачальника, як суб`єкта ринку електричної енергії, присвоєний відповідним системним оператором: 56Х93000000170Х, а також наведений перелік об`єктів постачання за декількома адресами.

У цей же день, 04.01.2021, між ТОВ "Укр Газ Ресурс" (постачальник) та Комунальним підприємством Івано-Франківської обласної ради з експлуатації майна (споживач) також укладено договір №01/04 про постачання електричної енергії споживачу за державні кошти (далі договір; а.с. 13-19).

Умови договору такі.

За цим договором постачальник продає електричну енергію ДК 021:2015 09310000-5 Електрична енергія споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п. 2.1 договору).

Обсяг закупівлі електричної енергії складає - 2 000 000 кВт*год (п. 2.2 договору).

Обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу/передачі, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії (п. 2.3 договору).

Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком №2 до цього договору (п. 5.1 договору).

Загальна вартість цього договору становить 3 960 000,00 грн з ПДВ (п. 5.2 договору).

Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни (п. 5.4 договору).

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 5.5 договору).

Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений комерційною пропозицією. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки (п. 5.7 договору).

Якщо споживач не здійснив оплату за цим договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ (п. 5.8 договору).

Споживач здійснює плату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії або у складі вартості (ціни) електричної енергії постачальника, або безпосередньо оператору системи, з яким споживач має діючий договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії. Спосіб оплати послуги з розподілу (передачі) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком до цього договору.

Постачальник має право при виставленні рахунка за електричну енергію споживачу окремо вказувати суму вартості оплачуваної послуги з розподілу та/або передачі електричної енергії у складі оплати вартості електричної енергії (п. 5.10 договору).

Споживач має право, зокрема, отримувати електричну енергію на умовах, зазначених у цьому договорі (п. 6.1.1 договору).

Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору (п. 6.2.1 договору).

Споживач, електроустановки якого приєднані до оператора системи розподілу, зобов`язується виконувати повну та своєчасну оплату вартості послуг оператора системи передачі, яка включається електропостачальником до роздрібної ціни електричної енергії (п. 6.2.8 договору).

Постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію, а також має інші права, передбачені чинним законодавством і цим договором (п. 7.1.1, 7.1.9 договору).

Припинення електропостачання не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором (п. 8.2 договору).

Споживач має право в будь-який момент часу змінити постачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії з новим електропостачальником, принаймні за 21 календарний день до такої зміни вказавши дату або строки, в які буде відбуватися така зміна (початок дії нового договору про постачання електричної енергії) (п. 10.1 договору).

Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач (п. 13.1 договору).

Для виконання своїх зобов`язань за договором постачальник вносить забезпечення виконання договору на рахунок споживача у розмірі 1% від вартості товару: ДК 021:2015 09310000-5 Електрична енергія, яка визначена п. 5.2 договору (п. 14.1 договору).

Дані кошти повертаються постачальнику протягом п`яти банківських днів з дня настання підстави для повернення:

- в разі закінчення поставки товарів, передбачених розділом II договору та прийняття їх споживачем за актом приймання-передачі:

- у разі визнання судом договору недійсним або нікчемним;

- в інших випадках, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі» (п. 14.3 договору).

Невід`ємною частиною цього договору є:

- додаток №1 "Заява-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу";

- додаток №2 "Комерційна пропозиція до договору про постачання електричної енергії споживачу";

- додаток №3 "Договірні обсяги постачання електричної енергії споживачу" (п. 15.1 договору).

Договір підписано й скріплено печатками сторін.

Також у матеріалах справи міститься заява-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу №01/04 від 04.01.2021 (додаток №1) (а.с. 27-28).

Комерційна пропозиція до договору про постачання електричної енергії споживачу №01/04 (додаток №2) (а.с 19-21), яка підписана та скріплена печатками сторін, передбачає, зокрема, таке:

-ціна електричної енергії за 1 кВт*год становить 1,98 грн з ПДВ (п. 1.1);

-спосіб та терміни оплати: оплата за фактично спожиту електроенергію здійснюється відповідно до даних комерційного обліку (п. 3.1). Термін надання остаточного рахунку за спожиту електроенергію постачальником протягом 3 робочих днів з моменту отримання інформації про обсяги споживання, згідно з даних комерційного обліку (п. 3.2). Термін оплати рахунків 50 календарних днів, але не пізніше 20-ого календарного дня після закінчення розрахункового періоду (п. 3.3);

-договір діє з моменту набрання чинності до 31.12.2021 (п. 9.2).

Також сторонами було укладено ряд додаткових угод до договору, а саме: №1 від 08.06.2021, №2 від 30.11.2021, №3 від 01.12.2021, №4 від 02.12.2021, №5 від 20.12.2021 (а.с. 21-26, 29-30), якими внесені зміни щодо обсягу закупівлі електричної енергії та щодо ціни електричної енергії за 1 кВт*год.

04.01.2021 позивач перерахував відповідачу 39 600,00 грн забезпечення виконання договору згідно з тендерної документації UA2020-12-02-001391-а, що підтверджується платіжним доручення №4629 від 04.01.2021 (а.с. 63).

За поставлену відповідачу у грудні 2021 р. електричну енергію позивач склав два акти приймання-передачі електричної енергії від 31.12.2021 та надіслав їх відповідачу, а саме:

1) спершу, - акт приймання-передачі електричної енергії №УГР00004157 від 31.12.2021 (за період з 01.12.2021 по 24.12.2021) на суму 423 707,40 грн (а.с. 56), який відповідач підписав та повністю оплатив, що підтверджується платіжним дорученням №1857 від 30.12.2021 (а.с. 57).

2) згодом, - акт приймання-передачі електричної енергії №УГР00004374 від 31.12.2021 (за грудень 2021 р.) на суму 475 105,93 грн (а.с. 34), а також рахунок №4574 від 31.12.2021 на вказану суму (а.с. 34 на звороті).

Водночас другий акт приймання-передачі електричної енергії на суму 475 105,93 грн відповідач не підписав і не оплатив.

05.05.2022 представник позивача звернувся до АТ "Прикарпаттяобленерго" (оператор системи розподілу електричної енергії) з адвокатським запитом №39 від 05.05.2022 щодо надання інформації про обсяги електричної енергії, які були розподілені відповідачу у грудні 2021 р., та постачальника цієї електричної енергії (а.с. 30-31).

У відповіді на адвокатський запит АТ "Прикарпаттяобленерго" надано відповідь (лист від 12.05.2022 №00000058/62), в якій повідомило, що обсяг розподіленої електричної енергії у грудні 2021 р. відповідачу сумарно становить 168 196 кВт*год та її постачальником був позивач (а.с. 32).

У порядку досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією від 12.04.2022 №62-Ю1 про необхідність сплати заборгованості в розмірі 51 398,53 грн за поставлену електричну енергію в грудні 2021 р. та просив підписати акт прийому-передачі електричної енергії №УГР00004374 від 31.12.2021 на суму 475 105,93 грн (а.с. 33).

У зв`язку з несплатою залишку заборгованості за поставлену у грудні 2021 р. електричну енергію на суму 51 398,53 грн відповідачем у добровільному порядку, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права в цій частині.

Під час розгляду справи позивач склав і надіслав відповідачу третій акт приймання-передачі електричної енергії №УГР00004385 від 31.12.2021 (за період з 25.12.2021 по 31.12.2021) на суму 51 398,53 грн (а.с. 107).

У зв`язку з чим, такий акт приймання-передачі електричної енергії на суму 51 398,53 грн був підписаний 17.08.2022 відповідачем та повністю ним оплачений, що підтверджується платіжними дорученнями №2031 від 22.08.2022 на суму 31 398,53 грн та №2060 від 29.09.2022 на суму 20 000,00 грн (а.с. 108, 144).

Крім того, позивач виконав умови договору щодо постачання електричної енергії в повному обсязі, однак відповідач не повернув позивачу сплачене ним забезпечення виконання договору у розмірі 39 600,00 грн.

За таких обставин справи позивач також звернувся до суду за захистом порушеного права в цій частині.

Норми права, які застосував суд. Мотиви їх застосування

І. Загальні положення

Частинами 1, 2 статті 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 6, 626, 627, 628, 629 ЦК України).

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 1 статті 275 ГК України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч. 2 ст. 275 ГК України окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу.

Судом встановлено, що між сторонами у справі виникли правовідносини з постачання електричної енергії на підставі договору №01/04 про постачання електричної енергії споживачу за державні кошти від 04.01.2021, укладеного в порядку ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України.

Отже, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором постачання електричної енергії споживачу.

Таким чином, предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу.

ІІ. Щодо заборгованості за поставлену електричну енергію

У силу ч. 6 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

За приписами ч. 7 ст. 276 ГК України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 5.7 договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений комерційною пропозицією.

Пунктом 3.1 комерційної пропозиції передбачено, що оплата за фактично спожиту електроенергію здійснюється відповідно до даних комерційного обліку, а пунктом 3.3 комерційної пропозиції визначено, що термін оплати рахунків становить 50 календарних днів, але не пізніше 20-ого календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

За приписами п. 5.5 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Отже, зобов`язання з оплати поставленої у грудні 2021 р. електричної енергії мали бути виконані відповідачем (споживачем) не пізніше 20.01.2022.

Положеннями ст. 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містить ст. 526 ЦК України.

У силу ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому суд враховує те, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати, тобто, носить інформаційний характер.

Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплати вартості поставленої електричної енергії згідно з договором.

Таких правових висновків дотримується Верховний Суд, зокрема, у своїх постановах від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18, від 31.08.2022 у справі № 902/262/21.

Отже, передбачені договором рахунки носять інформаційний характер та не є визначальними при оплаті поставленої електричної енергії.

Як встановлено судом, відповідач (споживач) визнав факт постачання позивачем (постачальником) електричної енергії у грудні 2021 р. на загальну суму 475 105,93 грн, що в силу ст. 75 ГПК України не потребує доведення.

Однак, відповідач (споживач) 30.12.2021 оплатив її на суму 423 707,40 грн на підставі акта приймання-передачі електричної енергії №УГР00004157 від 31.12.2021 (за період з 01.12.2021 по 24.12.2021) та не оплатив своєчасно решту заборгованості (у розмірі 51 398,53 грн).

При цьому відповідач (споживач) посилався на неможливість оплати електричної енергії у розмірі 51 398,53 грн на підставі акта приймання-передачі електричної енергії від 31.12.2021 на загальну суму 475 105,93 грн (тобто за весь за грудень 2021 р.) в силу специфічності казначейського обслуговування відповідача та відсутності акта приймання-передачі електричної енергії на суму 51 398,53 грн.

Унаслідок надіслання позивачем (постачальником) під час розгляду справи акта приймання-передачі електричної енергії на суму 51 398,53 грн, відповідач (споживач) оплатив решту заборгованості за електричну енергію за грудень 2021 у розмірі 51 398,53 грн протягом розгляду справи в добровільному порядку.

Отже, на час ухвалення рішення у справі відповідач (споживач) розрахувався за поставлену в грудні 2021 р. електричну енергію в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи наведене, провадження у справі в частині стягнення 51 398,53 грн заборгованості за електричну енергію підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

ІІІ. Щодо забезпечення виконання договору

Відповідно до п. 9 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" забезпеченням виконання договору про закупівлю є надання забезпечення виконання зобов`язань учасника перед замовником за договором про закупівлю.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник має право вимагати від переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору, якщо внесення такого забезпечення передбачено тендерною документацією або в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі.

У п. 14.1 договору сторони узгодили, що для виконання своїх зобов`язань за договором постачальник вносить забезпечення виконання договору на рахунок споживача у розмірі 1% від вартості товару: ДК 021:2015 09310000-5 Електрична енергія, яка визначена п. 5.2 договору.

У п. 5.2 договору визначено, що загальна вартість цього договору становить 3 960 000,00 грн з ПДВ.

Відтак, забезпечення виконання договору становить 39 600,00 грн.

Судом вставлено, що у день укладання договору позивач перерахував відповідачу 39 600,00 грн як забезпечення виконання договору.

За приписами ч. 2 ст. 27 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю, зокрема згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.

Згідно з умовами п. 14.3 договору кошти, сплачені на забезпечення виконання договору, повертаються постачальнику протягом п`яти банківських днів з дня настання підстави для повернення: в разі закінчення поставки товарів, передбачених розділом II договору та прийняття їх споживачем за актом приймання-передачі; у разі визнання судом договору недійсним або нікчемним; в інших випадках, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі".

Враховуючи положення п. 13.1 договору, п. 9.2 комерційної пропозиції, договір був укладений на строк до 31.12.2021.

Як встановлено судом та не заперечував відповідач, позивач (постачальник) належним чином виконав умови договору щодо постачання електричної енергії відповідачу (споживачу).

Проте відповідачем не було повернуто забезпечення виконання договору у сумі 39 600,00 грн, внаслідок чого існує відповідна заборгованість.

На момент ухвалення рішення судом відповідач не надав суду доказів сплати 39 600,00 грн забезпечення виконання договору.

За таких обставин позовна вимога в частині стягнення з відповідача 39 600,00 грн забезпечення виконання договору підлягає задоволенню.

ІV. Щодо захисту прав позивача

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України). Тлумачення цієї норми свідчить про те, що з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; розірванні договору в судовому порядку; відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; припиненні зобов`язання на підставах, що містяться у главі 50 ЦК України; недійсності договору (нікчемності договору або визнанні його недійсним на підставі рішення суду) (постанова Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 409/647/17).

Договір, укладений між сторонами не був розірваний чи визнаний судом недійсним, він не є нікчемним (його недійсність прямо не встановлена законом), отже на момент звернення позивача з позовною заявою договір був чинним.

Як визначено у ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що у даному випадку має місце прострочення відповідача.

Згідно із ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

У відповідності до ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України, згідно з положеннями якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Суд вважає, що вичерпно дослідив всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

У контексті наведеного позов підлягає задоволенню в частині стягнення 39 600,00 грн та закриттю в частині стягнення 51 398,53 грн основної заборгованості за електричну енергію.

Розподіл судових витрат

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з попереднім розрахунком суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи, позивач зазначив 2 481,00 грн судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі, який буде встановлено за результатами розгляду справи.

Під час розгляду справи у заяві про розподіл витрат на отримання правничої допомоги від 23.08.2022 №172 позивач просив стягнути з відповідача 11 250,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

І. Щодо судового збору

Звертаючись до суду з позовом, позивачем сплачено судовий збір на суму 2 481,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення №7979 від 03.06.2022 (а.с. 8).

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

Враховуючи закриття провадження у справі в частині стягнення 51 398,53 грн (56,48% від позовних вимог) у зв`язку з відсутністю предмета спору, судовий збір у розмірі 1 401,27 грн підлягає поверненню позивачу.

У зв`язку з відсутність на час закриття провадження у справі клопотання позивача про повернення судового збору, сплаченого за подання позову, повернення судового збору судом не здійснюється.

Питання про повернення сплаченого судового збору з Державного бюджету України судом може бути вирішено після звернення позивача до суду з відповідним клопотанням.

Таким чином, у відповідності до ст. 129 ГПК України, враховуючи задоволення позову частково (на 43,52%), судовий збір у розмірі 1 079,73 покладається на відповідача.

ІІ. Щодо витрат на професійну правничу допомогу

2.1. Загальні положення

2.1.1. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

За приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

2.1.2. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

До судових витрат - витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Практична реалізація вищезгаданого принципу господарського судочинства в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення стороною суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення остаточного розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, через подання:

- заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу;

- детального опису виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги;

- доказів, що підтверджують виконання адвокатом робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи;

3) розподіл судових витрат судом (ст. 129 ГПК України).

2.2. Щодо порядку і строків подання доказів стосовно витрат на професійну правничу допомогу

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Тотожне правило містить й частина 1 статті 221 ГПК України, за якою, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Як встановлено судом, позивачем вчинено відповідні процесуальні дії (подану заяву про розподіл витрат на правничу допомогу та відповідні докази) з дотриманням порядку і строків, встановлених ГПК України.

2.3. Щодо обґрунтованості витрат на професійну правничу допомогу

У силу ч. 1 ст. 123 ГПК України судовими витратами, окрім судового збору, є витрати, пов`язані з розглядом справи.

Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Унаслідок існування зв`язку між конкретною судовою справою та витратами на професійну правничу допомогу останні набувають статусу судових витрат.

Частиною 2 статті 126 ГПК України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Як вбачається з матеріалів справи, адвокат Ільченко А.П., який представляє інтереси позивача відповідно до ордеру на надання правничої допомоги (а.с. 83), має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №000576, видане 14.05.2021 Радою адвокатів Кіровоградської області на підставі рішення №57/2 від 14.05.2021.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової (правничої) допомоги №01 від 21.07.2021, укладений між позивачем - ТОВ "Укр Газ Ресурс" (клієнт) та адвокатським бюро "Ільченко та партнери" (виконавець), додаткову угоду №39 від 01.05.2022 до договору про надання правової (правничої) допомоги №01 від 21.07.2021; акт про прийняття-передачу послуг правничої допомоги №39 від 23.08.2022 (а.с. 119-131).

Відповідно до вказаного акта, виконавцем було надані такі послуги:

- ознайомлення із документами щодо несплати відповідачем заборгованості за поставлену електричну енергію;

- підготовка та направлення адвокатського запиту, претензії;

- ознайомлення з відповіддю відповідача;

- підготовка позовної заяви (визначення правових норм, які регулюють відносини; судової практики; складання позову та оформлення всіх додатків до позову).

Загальна вартість послуг складає 11 250,00 грн.

Доказів на підтвердження здійснення оплати вищезазначених послуг позивачем надано не було.

2.4. Щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу

Частиною 4 статті 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України). При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (п. 44 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Як вбачається, відповідачем подано письмові пояснення до заяви позивача про розподіл судових витрат (вх.№15062/22 від 07.11.2022), в якій відповідач заперечує щодо стягнення з нього витрат на правничу допомогу позивача, посилаючись, зокрема, на те, що необхідність підготовки адвокатського запиту, претензії та позову зумовлена тим, що позивач надав відповідачу некоректний акт приймання-передачі електричної енергії, який включав в себе також обсяги електричної енергії, які були оплачені відповідачем.

07.11.2022 у судовому засіданні представник позивача зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу до 7 000,00 грн, а представник відповідача покладався на розсуд суду (протокол судового засідання від 07.11.2022; а.с. 175-176).

За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. 2.14 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.02.2022 у справі №904/5726/19; п. 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

У додаткових постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема від 15.02.2022 у справі №904/5726/19 (п. 2.10, 2.11), від 15.06.2022 (п. 34, 35) та від 07.07.2021 (п. 33, 34) у справі №910/12876/19, викладено такі правові висновки.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

На підставі наведеного, виходячи з критерію реальності витрат на професійну правничу допомогу (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розмір, та беручи до уваги обставини даної справи (зокрема, складність справи), суд дійшов висновку, що співмірним є стягнення витрат на професійну правничу допомогу саме у розмірі 5 000,00 грн.

Як зазначає Верховний Суд у своїх постановах, зокрема від 21.04.2021 у справі №903/451/20, від 18.05.2021 у справі №918/917/19, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

У зв`язку з чим, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн, понесені позивачем, належить покласти на відповідача.

При цьому, суд враховує, що інших судових витрат сторонами заявлено до відшкодування не було.

Керуючись ст. 2, 4, 5, 13, 14, 73 - 77, 80, 86, 120, 123, 124, 126, 129, 232, 233, 236 - 238, 240 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" до Комунального підприємства Івано-Франківської обласної ради з експлуатації майна про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Івано-Франківської обласної ради з експлуатації майна (вул. Шевченка, 10-А, кв. 3, м. Івано-Франківськ, 76018; реєстраційний номер облікової картки платника податків 2328218772) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004; ідентифікаційний код 33644700) 39 600,00 грн (тридцять дев`ять тисяч шістсот гривень) забезпечення виконання договору, 5 000,00 грн (п`ять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу та 1 079,73 грн (одну тисячу сімдесят дев`ять гривень 73 копійок) судового збору.

3. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" до Комунального підприємства Івано-Франківської обласної ради з експлуатації майна про стягнення 51 398,53 грн основної заборгованості за електричну енергію за договором про постачання електричної енергії.

4. На виконання рішення видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05.04.2023.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Суддя Т.Е. Валєєва