Рішення

від 13.04.2023 по справі 913/22/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2023 року м. Харків Справа № 913/22/23

Провадження №15/913/22/23

За позовом Фізичної особи-підприємця Мосіященко Валентини Федорівни ( АДРЕСА_1 )

до Попаснянського професійного ліцею залізничного транспорту (вул. Миру, буд. 140, м. Попасна Луганської області, 93300)

про стягнення 113 131 грн 80 коп.

Суддя Смола С.В.

Без повідомлення (виклику) представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець Мосіященко Валентина Федорівна (далі - ФОП Мосіященко В.Ф. ) 06.02.2023 (дата надходження позовної заяви та доданих до неї документів через систему «Електронний суд») звернулася до Господарського суду Луганської області з позовом до Попаснянського професійного ліцею залізничного транспорту про стягнення заборгованості за договором від 02.02.2022 №1 купівлі-продажу теплової енергії в сумі 113 131 грн 80 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивачка послалась на те, що на виконання умов договору від 02.02.2022 №1 купівлі-продажу теплової енергії з урахуванням внесених змін ФОП Мосіященко В.Ф. у січні 2022 року поставлено відповідачеві пару, гарячу воду та пов`язану продукцію в обсязі 67 Гкал на суму 168 440 грн 68 коп., у лютому 2022 року - 79 Гкал на суму 198 609 грн 16 коп., у березні 2022 року - 45 Гкал на суму 113 131 грн 80 коп.

Відповідач у порушення умов п.6.1 договору поставлену пару, гарячу воду та пов`язану продукцію оплатив частково за січень-лютий 2022 року в сумі 367 049 грн 84 коп. Заборгованість за березень 2022 року не сплачена та складає 113 131 грн 80 коп.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2023 справа передана на розгляд судді Смолі С.В.

Ухвалою суду від 08.02.2023 позовну заяву ФОП Мосіященко В.Ф. залишено без руху.

Ухвалою суду від 16.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином, зокрема шляхом надсилання електронного примірника ухвали суду від 16.02.2023 на адресу електронної пошти Попаснянського професійного ліцею залізничного транспорту: licey85@i.ua, яка указана ним в договорі купівлі-продажу теплової енергії від 02.02.2022 №1, що підтверджується відповідною роздруківкою, та розміщення відповідного повідомлення на сайті судової влади, що підтверджується відповідною роздруківкою.

Відповідно до ч.2 ст.121 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України «Про доступ до судових рішень», у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень. З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.

Суд зауважує, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: вул. Миру, буд. 140, м. Попасна Луганської області, 93300.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» затверджений відповідний Перелік, відповідно до якого територія Попаснянської міської територіальної громади Сєвєродонецького району Луганської області з 07.05.2022 і по теперішній час належить до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України.

Ураховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 8 ст.252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи -також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

02.02.2022 між ФОП Мосіященко В.Ф. як постачальником та Попаснянським професійним ліцеєм залізничного транспорту як споживачем укладено договір №1 купівлі-продажу теплової енергії, за умовами якого постачальник зобов`язався у 2022 році поставити споживачу, а споживач прийняти і оплатити пару та гарячу воду (теплову енергію) (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору в редакції додаткової угоди від 19.12.2022 №3 найменування предмету постачання ДК 021:2015, код 09320000-8 Пара, гаряча вода та пов`язана продукція (пара, гаряча вода та пов1язана продукція). Кількість за цим договором складає 191 Гкал.

Згідно з п.3.1 договору в редакції додаткової угоди від 19.12.2022 №3 ціна цього договору становить 480 181 грн 64 коп. без ПДВ. Сума договору зменшується на 662 952 грн 35 коп.

Оплата споживачем отриманої теплової енергії здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника щодекадно згідно наданих рахунків у п`ятиденний строк з дня отримання рахунку. До рахунку додається акт прийому-передачі теплової енергії (п.6.1 договору).

У п.11.1 договору сторони передбачили, що договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2022. Відповідно до ст.631 Цивільного кодексу України умови цього договору розповсюджуються на відносини між сторонами, які виникли з 01.01.2022.

На виконання умов вказаного договору позивачем поставлено відповідачеві теплову енергію у січні 2022 року в кількості 67 Гкал на загальну суму 168 440 грн 68 коп., у лютому 2022 року в кількості 79 Гкал на загальну суму 198 609 грн 16 коп., у березні 2022 року в кількості 45 Гкал на загальну суму 113 131 грн 80 коп., про що між сторонами складені відповідні акти приймання-передачі теплової енергії від 10.02.2022 №1, від 10.08.2022 №2, від 15.12.2022 №3, та надані відповідні рахунки від 10.02.2022 №1, від 10.08.2022 №2, від 15.12.2022 №3.

Відповідачем поставлена теплова енергія оплачена частково в сумі 367 049 грн 84 коп.. заборгованість складає 113 131 грн 80 коп.

Указані обставини стали підставою для звернення позивачки з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір від 02.02.2022 №1 є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії». Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим нормативно-правовим актом.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.ч.4, 5 ст.656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Відповідно до ч.1 ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно із ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Факт поставки ФОП Мосіященко В.Ф. теплової енергії відповідачеві у січні 2022 року в кількості 67 Гкал на загальну суму 168 440 грн 68 коп., у лютому 2022 року в кількості 79 Гкал на загальну суму 198 609 грн 16 коп., у березні 2022 року в кількості 45 Гкал на загальну суму 113 131 грн 80 коп. підтверджується відповідними актами приймання-передачі теплової енергії від 10.02.2022 №1, від 10.08.2022 №2, від 15.12.2022 №3, які підписані сторонами.

Приписами ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з п.6.1 договору оплата споживачем отриманої теплової енергії здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника щодекадно згідно наданих рахунків у п`ятиденний строк з дня отримання рахунку. До рахунку додається акт прийому-передачі теплової енергії.

Як уже зазначалось, позивачкою надані відповідні акти приймання-передачі теплової енергії від 10.02.2022 №1, від 10.08.2022 №2, від 15.12.2022 №3 та відповідні рахунки 10.02.2022 №1, від 10.08.2022 №2, від 15.12.2022 №3, які підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Відтак, граничними строками сплати поставленої теплової енергії у січні 2022 року є 15.02.2022, у лютому 2022 року - 15.08.2022, у березні 2022 року - 20.12.2022, оскільки підстав вважати, що вищезазначені акти приймання-передачі теплової енергії та відповідні рахунки отримувались відповідачем в інші дати, у суду відсутні та відповідачем вказаний факт не заперечується.

Відповідачем відповідно до банківської виписки по рахунку за період з 25.01.2022 по 25.01.2023 сплачено ФОП Мосіященко В.Ф. 25.02.2022 грошові кошти в сумі 168 440 грн 68 коп. (оплата за теплову енергію за січень 2022 року) та 30.08.2022 - 198 609 грн 15 коп. (оплата за теплову енергію за лютий 2022 року).

Оплата за поставлену теплову енергію в березні 2022 року на суму 113 131 грн 80 коп. відповідачем не здійснена.

У листі від 19.01.2023 №16 відповідач зазначив, що у зв`язку з відсутністю фінансування рахунок від 15.12.2022 №3 на суму 113 131 грн 80 коп. на даний час не може бути оплаченим.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що розмір заборгованості відповідача перед позивачкою за поставлену теплову енергію за березень 2022 року складає 113 131 грн 80 коп.

Відповідач розмір заборгованості не оспорив, доказів її погашення суду не надав.

Ураховуючи викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію в березні 2022 року в сумі 113 131 грн 80 коп. та необхідність її задоволення.

Ураховуючи викладене позов підлягає задоволенню повністю.

Розв`язуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 684 грн 00 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до ст.129 ГПК України.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 1 ст.124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У відповідності до ч.3 ст.124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У позовній заяві ФОП Мосіященко В.Ф. зазначила, що орієнтовний (попередній) розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу складає 15 000 грн 00 коп.

За змістом ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі ст.15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст.16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Суд наголошує, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 цього Кодексу).

Суд бере до уваги, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові від 30.09.2020 у справі №379/1418/18, які в силу положень ч.4 ст.236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норм права.

За змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.126 цього Кодексу).

Як свідчать матеріали справи, 20.01.2023 між Адвокатським об`єднанням «Юридична компанія «АРЕС» (далі - адвокатське об`єднання) та ФОП Мосіященко В.Ф. укладено договір №20/01-1 про надання правової допомоги, за умовами якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати клієнту наступну правову допомогу: представництво інтересів клієнта в судових органах стосовно стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії від 02.02.2022 №1 (п.1.1 договору).

Відповідно до п.4.1 договору вартість правової допомоги складає 15 000 грн 00 коп.

Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання клієнтом рахунку від адвокатського об`єднання (п.4.2 договору).

Згідно з п.4.3 договору за результатами надання юридичної допомоги складається акт приймання-передачі послуг, що підписується представниками кожної із сторін.

Адвокатським об`єднанням виставлено позивачеві рахунок-фактуру від 20.01.2023 №СФ-200120231 на суму 15 000 грн 00 коп.

Платіжною інструкцією від 27.01.2023 №169 ФОП Мосіященко В.Ф. сплачено адвокатському об`єднанню 15 000 грн 00 коп.

01.02.2023 між сторонами підписано акт приймання-передачі послуг на вказану вище суму.

01.02.2023 між сторонами складено детальний опис робіт виконаних адвокатом: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини, аналіз фактичних обставин та документів - 3 години, аналіз та пошук релевантної судової практики - 2 години, написання та подача позовної заяви про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії від 02.02.2022 №1 - 7 годин. Вартість наданої правової допомоги складає 15 000 грн 00 коп.

Ураховуючи викладене розмір понесених ФОП Мосіященко В.Ф. витрат на надання правничої допомоги Адвокатським об`єднанням «Юридична компанія «АРЕС» під час розгляду справи №913/22/23 у Господарському суді Луганської області склав 15 000 грн 00 коп.

За оцінкою суду такий розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката з підготовки та подання до суду позовної заяви відповідає складності даної справи та виконаній адвокатом роботі; часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенню справи для позивача.

Пунктом 1 ч.4 ст.129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, понесені ФОП Мосіященко В.Ф. витрати на професійну правничу допомогу адвоката у цій справі в сумі 15 000 грн 00 коп. покладаються на Попаснянський професійний ліцей залізничного транспорту.

Згідно з ч.ч.4, 5 ст.240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст.126, 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 252 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Фізичної особи-підприємця Мосіященко Валентини Федорівни до Попаснянського професійного ліцею залізничного транспорту задовольнити повністю.

2. Стягнути з Попаснянського професійного ліцею залізничного транспорту, вул. Миру, буд. 140, м. Попасна Луганської області, 93300, ідентифікаційний код 02541220, на користь Фізичної особи-підприємця Мосіященко Валентини Федорівни , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , заборгованість у сумі 113 131 грн 80 коп., судовий збір у сумі 2 684 грн 00 коп., витрати на надання правничої допомоги адвоката в сумі 15 000 грн 00 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Учасники справи:

Позивач: Фізична особа-підприємець Мосіященко Валентина Федорівна , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Попаснянський професійний ліцей залізничного транспорту, вул. Миру, буд. 140, м. Попасна Луганської області, 93300, ідентифікаційний код 02541220.

Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 ГПК України та порядку, визначеному ст.257 ГПК України.

Повне рішення складено 13.04.2023.

Суддя Сергій СМОЛА