Рішення

від 04.04.2023 по справі 915/279/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2023 року Справа № 915/279/22

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Савки К.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛД-СЕРВІС» (43016, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Драгоманова, буд. 1А; адреса електронної пошти: ld-servis@ukr.net, yuliaandriyk@ukr.net; ідентифікаційний код 43352581)

до відповідача: Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» (54017, м. Миколаїв, вул. 1-Слобідська, буд. 120; адреса електронної пошти: mbz@ukroboronprom.com; ідентифікаційний код 07856371)

про: стягнення 43 088,03 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

Суть спору:

17.08.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛД-СЕРВІС» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 30.07.2022 (вх. № 3213/22) (з додатками), в якій просить суд:

- стягнути з Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛД-СЕРВІС» 33280,00 грн основного боргу за Договором про закупівлю № 2 від 05.05.2021 в рамках Генерального договору поставки від 14.04.2021 № 84; 2809,20 грн - пені; 1074,99 грн - 3 % річних від простроченої суми за порушення грошового зобов`язання; 5923,84 грн - інфляційних втрат, а загальна сума, що підлягає стягненню становить 43088,03 грн;

- стягнути з Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛД-СЕРВІС» витрати на сплату судового збору та правничу допомогу.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: генерального договору поставки № 84 від 12.04.2021, договорів про закупівлю № 1 від 12.04.2021 та № 2 від 05.05.2021; видаткових накладних (5 шт.); реєстру вхідних документів; застосування норм статей 525, 526, 530, 546, 549, 611, 615, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, статей 193, 230 Господарського кодексу України; та мотивовані порушенням відповідачем грошового зобов`язання за укладеними між сторонами договорами.

Ухвалою суду від 22.08.2022 позовну заяву було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/279/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

15.09.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 1053 від 12.09.2022, у якому заявник заперечує проти задоволення позовних вимог посилаючись, зокрема, на припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних вимог (взаємозалік). Відповідач у відзиві просить суд закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.

З огляду на наявність заперечень відповідача на позов та з метою з`ясування обставин справи і кола питань, які необхідно вирішити при розгляді даної справи, суд вважав за необхідне призначити у спрощеному судовому провадженні судове засідання для розгляду вказаних питань. За такого, ухвалою суду від 21.10.2022 судове засідання з розгляду даної справи по суті було призначено на 22 листопада 2022 року о 10:00; запропоновано відповідачу у строк до 15.11.2022 надати суду та направити відповідачу докази наявності зустрічних вимог до позивача за договором № 3 від 27.05.2021, на які наявне посилання за змістом відзиву на позовну заяву.

01.11.2022 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення № 1385 від 27.10.2022 на виконання вимог ухвали суду від 21.10.2022.

У зв`язку з тим, що головуючий у даній справі суддя - Смородінова О.Г. в період з 21.11.2022 по 12.12.2022 перебувала у відпустці (наказ господарського суду № 277-б від 02.11.2022), ухвалою суду від 18.11.2022 розгляд справи № 915/279/22 по суті було призначено на 20 грудня 2022 року о 10:00.

Ухвалою суду від 20.12.2022 було здійснено перехід до розгляду справи № 915/279/22 за правилами загального позовного провадження; розпочато розгляд справи № 915/279/22 зі стадії відкриття провадження у справі (підготовчого провадження); призначено підготовче засідання у справі на 31 січня 2023 року о 10:20; зобов`язано позивача в десятиденний строк від дня отримання даної ухвали надати суду та направити відповідачу додаткові пояснення щодо заяви Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» № 1048 від 09.09.2022 про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог (взаємозалік).

02.01.2023 до суду від позивача надійшло клопотання б/н від 31.12.2022 про відкладення підготовчого засідання.

25.01.2023 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення б/н від 25.01.2023, за змістом яких товариство, зокрема, зазначило про заперечення проти заяви відповідача про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Підготовче засідання у даній справі, яке було призначено на 31 січня 2023 року о 10:20, не відбулося оскільки у період з 10:20 по 11:48, зокрема, протягом часу, визначеного судом для проведення засідання по даній справі, у Миколаївській області тривала повітряна тривога.

Ухвалою суду від 31.01.2023 було продовжено строк проведення підготовчого провадження у даній справі на 30 днів та призначено підготовче засідання на 07 березня 2023 року о 10:20.

Ухвалою суду від 07.03.2023 було закрито підготовче провадження у справі № 915/279/22 та призначено її до судового розгляду по суті на 04 квітня 2023 року об 11:00.

Станом на момент проведення судового засідання від учасників справи заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, до суду не надходило.

В судове засідання 04.04.2023 учасники справи своїх повноважних представників не направили, про час та місце проведення засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності представників сторін.

Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 04.04.2023 за результатами розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, суд підписав вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -

В С Т А Н О В И В:

12 квітня 2021 року між Державним підприємством «Миколаївський бронетанковий завод», як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛД-СЕРВІС», як постачальником, був укладений Генеральний договір поставки № 84 (далі - Генеральний договір), відповідно до предмету якого Сторони підтвердили готовність до співпраці в майбутньому на підставі результатів конкурсів та умов укладених договорів про закупівлю, що укладатимуться у відповідності до цього Гендоговору за формою, визначеною у Додатку 1 до цього Гендоговору (далі - Договори про закупівлю). У порядку та на умовах, визначених результатами конкурсів та укладеними Договорами про закупівлю, Постачальник зобов`язався поставляти Покупцю у власність товар, найменування, кількість та ціна якого визначаються згідно з Договорами про закупівлю (надалі - Товар), а Покупець зобов`язався приймати і оплачувати належний і відповідний Товар (п. 1.1).

За умовами наведеного Генерального договору:

- Покупець укладає Договір про закупівлю відповідно до Гендоговору з Постачальником, який визнаний переможцем конкурсу, протягом строку дії його пропозиції та строку дії Гендоговору. Договори про закупівлю є невід`ємними частинами цього Гендоговору (п. 2.1);

- якщо іншого не зазначено у відповідному Договорі про закупівлю, розрахунок здійснюється за кожну окрему поставлену партію Товару у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника, після підписання акта приймання-передачі або видаткової накладної на партію Товару (далі кожен окремо - «Первинний документ») та проходження Товаром (на вимогу Покупця) вхідного контролю (п. 3.3);

- цей Гендоговір набуває чинності з моменту підписання обома Сторонами і діє до 31.12.2021 р. - в частині можливості укладення Договорів про закупівлю, закупівлі Товару у рамках Гендоговору та виконання Договорів про закупівлю, а в частині розрахунків та гарантійних зобов`язань - до повного виконання зобов`язань за цим Гендоговором (п. 6.1);

- у тому випадку, якщо жодна із Сторін, після закінчення строку дії Договору, не надішле письмову заяву іншій Стороні щодо припинення його дії не пізніше, ніж за 20 (двадцять) календарних днів до закінчення строку дії цього договору, його дія продовжується щоразу на наступний календарний рік, на умовах викладених в цьому Гендоговорі (п. 6.4).

12 квітня 2021 року між Державним підприємством «Миколаївський бронетанковий завод», як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛД-СЕРВІС», як постачальником, був укладений Договір про закупівлю № 1 у рамках Генерального договору поставки від 12.04.2021 р. № 84 (далі - Договір № 1), відповідно до предмету якого Постачальник зобов`язався передати у встановлений строк (строки) наступний Товар у власність Покупця, а Покупець зобов`язався прийняти Товар і оплатити його ціну (п. 1).

За умовами наведеного Договору № 1:

- загальна сума (ціна) цього Договору становить: 138 000,00 (сто тридцять вісім тисяч) грн. 00 коп. (п. 3);

- оплата Товару здійснюється наступним чином: Оплата Товару здійснюється після фактичного отримання партії Товару Покупцем у термін 25-ти календарних днів від дати отримання позитивного результату вхідного контролю на Державному підприємстві «Миколаївський бронетанковий завод», але не пізніше 30 календарних днів від дати отримання Товару (п. 6);

- цей Договір є невід`ємною частиною Гендоговору (п. 13).

05 травня 2021 року між Державним підприємством «Миколаївський бронетанковий завод», як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛД-СЕРВІС», як постачальником, був укладений Договір про закупівлю № 2 у рамках Генерального договору поставки від 12.04.2021 р. № 84 (далі - Договір № 2), відповідно до предмету якого зобов`язався передати у встановлений строк (строки) наступний Товар у власність Покупця, а Покупець зобов`язався прийняти Товар і оплатити його ціну (п. 1).

За умовами наведеного Договору № 2:

- загальна сума (ціна) цього Договору становить: 292 000,00 (двісті дев`яносто дві тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. (п. 3);

- оплата Товару здійснюється наступним чином: Оплата Товару здійснюється після фактичного отримання партії Товару Покупцем у термін 25-ти календарних днів від дати отримання позитивного результату вхідного контролю на Державному підприємстві «Миколаївський бронетанковий завод», але не пізніше 30 календарних днів від дати отримання Товару (п. 6);

- цей Договір є невід`ємною частиною Гендоговору (п. 13).

Вищенаведені Генеральний договір, Договір № 1 та Договір № 2 скріплені підписами та печатками обох сторін.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як постачальника, щодо стягнення з відповідача, як покупця, заборгованості за поставлений товар, а також пені, процентів річних та інфляційних втрат внаслідок порушення відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмета доказування у даній справі належить встановлення обставин порушення відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами Договором.

Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- генеральний договір поставки № 84 від 12.04.2021;

- договір про закупівлю № 1 від 12.04.2021;

- договір про закупівлю № 2 від 05.05.2021;

- видаткові накладні (5 шт.);

- реєстр вхідних документів.

Відповідач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:

- заява № 1048 від 09.09.2022 про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог (взаємозалік);

- акт звірки взаємних розрахунків (підписаний відповідачем одноособово).

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд встановив таке.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.

Так, згідно з приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов вищенаведеного Договору постачальником було передано покупцю, а останнім було прийнято у власність товар на загальну суму 407 880,00 грн, що підтверджується підписаними обома сторонами без будь-яких зауважень та заперечень видатковими накладними:

- № ЛД-0000008 від 05.05.2021 на суму 138 000,00 грн;

- № ЛД-0000009 від 05.05.2021 на суму 54 000,00 грн;

- № ЛД-0000010 від 17.05.2021 на суму 33 080,00 грн;

- № ЛД-0000012 від 19.05.2021 на суму 149 520,00 грн;

- № ЛД-0000018 від 02.06.2021 на суму 33 280,00 грн.

За даними позивача, не спростованими та не запереченими відповідачем, останній розрахунки за поставлений товар здійснив частково на суму 374 600,00 грн, у тому числі:

- платіж від 17.05.2021 на суму 138 000,00 грн;

- платіж від 17.05.2021 на суму 54 000,00 грн;

- платіж від 26.05.2021 на суму 33 080,00 грн;

- платіж від 26.05.2021 на суму 149 520,00 грн.

Позивач зазначає, що остаточного розрахунку за товар відповідачем проведено не було.

З урахуванням наведеного суд зауважує, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту своєчасності здійснення оплати за поставлений товар закон покладає на покупця.

Враховуючи викладені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах відповідач дійсно порушив норми та приписи чинного законодавства в частині повноти та своєчасності здійснення розрахунків з позивачем за поставлений за Договором товар, в зв`язку з чим товариство цілком правомірно звернулося до господарського суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості.

Водночас, суд зауважує, що відповідач у відзиві зазначає про наявність у ТОВ «ЛД-Сервіс», станом на час звернення останнього до суду, заборгованості перед ДП «МБТЗ» за договором №3 від 27.05.2021 в розмірі 132326,95 грн. При цьому, 09.09.2022 ДП «МБТЗ» направлено до ТОВ «ЛД-Сервіс» заяву про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних вимог, зокрема, припинення зобов`язання ДП «МБТЗ» в розмірі 33280.00 грн., що є предметом позову, шляхом часткового зарахування зобов`язання ТОВ «ЛД-Сервіс» в розмірі 132326,95 грн.

При цьому, у письмових поясненнях № 1385 від 27.10.2022 щодо підтвердження наявності зустрічних вимог, відповідач зазначив, що між ДП «МБТЗ» та ТОВ «ЛД-Сервіс» укладено Договір про виконання робіт №3 від 27.05.2021 (далі - Договір). За Договором ТОВ «ЛД-Сервіс» зобов`язувалось здійснити ремонт 11 виробів, які прийняло 07.06.2021, а ДП «МБТЗ» зробив передоплату в розмірі 657 579,59 грн за зазначені послуги 09.06.2021. Проте, ТОВ «ЛД-Сервіс» своїх зобов`язань за Договором не виконало. Так, 6 виробів повернуті до ДП «МБТЗ» як такі, що не підлягають ремонту. В зв`язку з цим, передоплата 657 579,59 грн стала фактичною оплатою за надання послуг з ремонту 5 виробів, а саме: 1ПЗ-2 СКЕ 115121, 1ПЗ-2 КПТ 064127, 1ПЗ-2 ВСК 042008, 1ПЗ-2 КПТ 115022, 1ПЗ-2 СКЕ 042545. При цьому, відповідач зазначає, що ТОВ «ЛД-Сервіс» надало послуги з ремонту 4 виробів на суму 558 532,64 грн. Послуги з ремонту виробу 1113-2 СКЕ 042545 на суму 132326,95 грн на даний час не надано та виріб до ДП «МБТЗ» не повернуто. Зазначені обставині встановлені рішенням Господарського суду Волинської області від 24.05.2022 по справі №903/1000/21 та рішенням Господарського суду Волинської області від 27.09.2022 по справі №903/7/22.

Таким чином, відповідач зазначає, що у ТОВ «ЛД-Сервіс» була наявна заборгованість перед ДП «МБТЗ» 132 326,95 грн за сплачені, але не надані послуги за Договором. В зв`язку з цим ДП «МБТЗ» 07.09.2022 відповідно до частини 3 статті 203 Господарського кодексу України здійснило повне погашення заборгованості перед ТОВ «ЛД-Сервіс» за договором №2 від 05.05.2021 в розмірі 33280 грн за рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ «ЛД-Сервіс» перед ДП «МБТЗ» в розмірі 132 326,95 грн за Договором про виконання робіт №3 від 27.05.2021.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне звернути увагу сторін на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 3 ст. 202 ГК України).

Вимогами ч.ч.1, 4 ст. 598 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобов`язань на певних підставах не допускається.

Приписами ст. 601 ЦК України, яка кореспондується з положеннями ст. 203 ГК України, визначено, що зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого (меншого) зобов`язання.

До матеріалів справи відповідачем надано копію заяви № 1048 від 09.09.2022 про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог (взаємозалік), зі змісту якої вбачається, що відповідно до положень статей 598 та 601 Цивільного кодексу України, частини 3 ст. 202 і частини 3 ст.203 Господарського кодексу України Державне підприємство «Миколаївський бронетанковий завод» (далі - ДП МБТЗ) заявляє про наявність наступних зустрічних вимог, строк виконання яких настав:

1. За договором № 2 виникло грошове зобов`язання, в якому ДП МБТЗ зобов`язана сплатити ТОВ ЛД-СЕРВІС грошові кошти у сумі 33 280,00 грн.

2. За договором №3 у ТОВ ЛД-СЕРВІС на день складання цієї заяви виникло перед ДП МБТЗ непогашене грошове зобов`язання у сумі 132 326,95 грн.

У зв`язку із зазначеним вище та наведених положень чинного законодавства, відповідач зазначив, що з дня цієї Заяви припиняються:

- грошове зобов`язання, яке виникло за договором №2 від 05.05.2021 у рамках Генерального договору №84 від 12.04.2021 р. у сумі 33 280,00 грн;

- грошове зобов`язання, яке виникло за договором №3 від 27.05.2021 р. у сумі 132 326,95 грн шляхом зарахування зустрічних вимог, строк виконання яких настав.

Вказана заява також містить посилання на те, що залишок невиконаного грошового зобов`язання за договором № 3, в якому ТОВ ЛД-Сервіс має зобов`язання сплатити ДП МБТЗ грошові кошти, становить 99 046,95 грн.

На підтвердження направлення заяви № 1048 від 09.09.2022 на адресу позивача відповідачем надано суду копію опису вкладення у лист, зі змісту якого вбачається, що Заява про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних вимог була направлена на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛД-СЕРВІС» 09.09.2022.

Заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог, надіслана позивачу, за своєю правовою природою є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов`язань сторін.

При цьому, відповідно до положень ст. 601 ЦК України, вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

- бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);

- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

У даному випадку, вимоги, які зараховуються за заявою Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» № 1048 від 09.09.2022, не є однорідними, оскільки за Договором про закупівлю № 2 від 05.05.2021 відповідач повинен сплатити позивачу грошові кошти, а за Договором про виконання робіт № 3 від 27.05.2021 позивач повинен був надати відповідачу послуги з ремонту.

Крім того, суд зауважує, що в обґрунтування наявності заборгованості позивача перед відповідачем на по договору № 3, зокрема, щодо ненадання послуг з ремонту виробу 1ПЗ-2 СКЕ 042545, останній посилається на рішення Господарського суду Волинської області від 24.05.2022 по справі №903/1000/21 та рішенням Господарського суду Волинської області від 27.09.2022 по справі №903/7/22.

Так, з Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що рішенням Господарського суду Волинської області від 24.05.2022 по справі № 903/1000/21, яке набрало законної сили 21.06.2022, було стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛД-Сервіс (43010, Волинська обл, місто Луцьк, вул.Драгоманова, буд.1А, код ЄДРПОУ 43352581) на користь Державного підприємства Миколаївський бронетанковий завод (54017, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вул. 1 Слобідська, буд. 120, код ЄДРПОУ 07856371) 128932грн. 39коп. (з яких: 3068грн. 79коп. пені, 9262грн. 89коп. штрафу за порушення строків виконання зобов`язання, 105218грн. 01коп. штрафу за порушення умов щодо якості робіт (послуг), 11382грн. 70коп. збитків), а також 2270грн витрат по сплаті судового збору.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 27.09.2022 по справі №903/7/22, яке набрало законної сили 26.10.2022, було стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛД - Сервіс (43010, Волинська обл, місто Луцьк, вул. Драгоманова, буд. 1 А, код ЄДРПОУ 43352581) на користь Державного підприємства Миколаївський бронетанковий завод (54017, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вул. 1 Слобідська, буд. 120, код ЄДРПОУ 07856371) 10 043,46 грн. з яких: 780,57 грн. пені , 9 262.89 грн. штрафу, а також 4 540,00 грн. витрат по сплаті судового збору; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю ЛД - Сервіс (43010, Волинська обл, місто Луцьк, вул. Драгоманова, буд. 1 А, код ЄДРПОУ 43352581) повернути Державного підприємства Миколаївський бронетанковий завод (54017, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вул. 1 Слобідська, буд. 120, код ЄДРПОУ 07856371) виріб ІПЗ-2 заводський номер СКЕ 042545.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Разом із тим, суд наголошує, що жодним із вищенаведених рішень не встановлено фактів надання Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛД-СЕРВІС» Державному підприємству «Миколаївський бронетанковий завод» послуг з ремонту виробів на конкретні суми, зазначені відповідачем у письмових поясненнях № 1385 від 27.10.2022, як і не визначено вартість ненаданих послуг щодо ремонту виробу 1ПЗ-2 СКЕ 042545, який станом на час розгляду вказаних справ позивачем не було повернуто відповідачу.

Вищевказаними рішеннями стягувалися з позивача на користь відповідача суми пені, штрафу та збитків, а також було покладено на позивача зобов`язання повернути відповідачу виріб ІПЗ-2 заводський номер СКЕ 042545.

Водночас, відповідач у заяві № 1048 від 09.09.2022 про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних вимог, зазначає про наявність у позивача непогашеного грошового зобов`язання перед відповідачем за договором № 3 на суму 132 326,95 грн.

Зі змісту рішень Господарського суду Волинської області від 24.05.2022 по справі №903/1000/21 та від 27.09.2022 по справі №903/7/22 не вбачається наявності відповідного непогашеного грошового зобов`язання.

Отже, з наведеного на переконання суду вбачається, що вимоги, щодо яких відповідач просить здійснити зарахування за заявою № 1048 від 09.09.2022, хоча і є зустрічними вимогами, строк виконання яких настав, проте не є однорідними, що виключає можливість зустрічного зарахування.

Судом також взяті до уваги викладені у додаткових поясненнях б/н від 25.01.2023 заперечення позивача проти заяви відповідача про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

З огляду на вищевикладене, суд констатує, що у спірних правовідносинах відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором та повної і своєчасної сплати коштів за поставлений товар не представив, відповідно доводи позивача не спростував.

З матеріалів справи судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛД-СЕРВІС» суму заборгованості Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» у розмірі 33 280,00 грн (поставлено товар на загальну суму 407 880,00 грн - сплачено 374 600,00 грн) зазначено правильно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім основного боргу, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача:

- пеню на суму 2 809,20 грн, за період з 03.07.2021 по 03.01.2022;

- інфляційні втрати на суму 5 923,84 грн за період з 03.07.2021 по 30.07.2022;

- 3 % річних на суму 1074,99 грн за період з 03.07.2021 по 30.07.2022.

Стосовно заявленої позивачем до стягнення суми пені, суд зазначає таке.

За змістом ч. 2 ст. 217 ГК України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які згідно з частиною першою статті 230 ГК України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Водночас частиною шостою статті 231 ГК України передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов`язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.

Суд зауважує, що умовами Генеральний договір, як і мовами Договору № 1 та Договору № 2 не передбачено застосування до покупця відповідальності у вигляді пені, у зв`язку з порушенням останнім строків здійснення розрахунків за поставлений товар.

Отже, оскільки сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов`язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.09.2019 у справі № 908/1501/18.

За такого, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача пені в повному обсязі.

Щодо заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та процентів річних суд зазначає таке.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

Отже, на підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Судом встановлено, що розрахунок інфляційних втрат у розмірі 5 923,84 позивачем фактично здійснено за період з липня 2021 по травень 2022.

За перевіркою суду відповідний розрахунок проведено правильно, а, отже, позовні вимоги у вказаній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачем, також, нараховано відповідачу 3% річних в сумі 1074,99 грн за період з 03.07.2021 по 30.07.2022.

Суд, перевірив розрахунок 3% річних, наданий позивачем та дійшов таких висновків.

При нарахуванні 3% річних позивачем не були враховані вимоги ч. 5 ст.254 ЦК України, відповідно до яких, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З огляду на приписи ч.5 ст.254 ЦК України та п. 6 Договору № 2, днем прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за поставлений товар слід вважати 05.07.2022, оскільки, 03.07.2021 припадає на суботу, а перший за ним робочий день - це 04.07.2021, який є останнім днем строку виконання зобов`язання.

Судом здійснено перерахунок розміру 3% річних за допомогою програми IpLex та встановлено, що обґрунтованою сумою 3% річних за період з 05.07.2021 по 30.07.2022 є 1069,52 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на що, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача 3% річних в сумі 5,47 грн.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, відомості про розподіл судових витрат.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача належить стягнути на користь позивача (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) 2 318,93 грн ((40 273,36 / 43 088,03 грн) * 2 481,00 грн = 2 318,93 грн) судового збору.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» (54017, м. Миколаїв, вул. 1-Слобідська, буд. 120; ідентифікаційний код 07856371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛД-СЕРВІС» (43016, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Драгоманова, буд. 1А; ідентифікаційний код 43352581) за Договором про закупівлю № 2 від 05.05.2021 в рамках Генерального договору поставки від 14.04.2021 № 84 основний борг у розмірі 33 280,00 грн, 3 % річних у розмірі 1069,52 грн, інфляційні втрати в розмірі 5923,84 грн, а також 2 318,93 грн судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення з відповідача пеню в розмірі 2809,20 грн та 3% річних в розмірі 5,47 грн відмовити позивачу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛД-СЕРВІС» (43016, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Драгоманова, буд. 1А; ідентифікаційний код 43352581);

Відповідач: Державне підприємство «Миколаївський бронетанковий завод» (54017, м. Миколаїв, вул. 1-Слобідська, буд. 120; ідентифікаційний код 07856371).

Повне рішення складено та підписано судом 13.04.2023.

Суддя О.Г. Смородінова