Рішення

від 12.04.2023 по справі 916/311/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/311/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., за участю секретаря судового засідання Крайнюка А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ-ГАЗ" (вул.Велика Арнаутська, 19, приміщення №103,Одеса,Одеська область,65012)

до відповідача: Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "ОДЕСА-ХЛІБ М" (вул. Завокзальна, буд.17 Б, Любашівка,Любашівський район, Одеська область,66502)

про стягнення 2521632,17 грн

за участю представників

від позивача - Шахновський О.О.

від відповідача Гусаров О.Л.

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ-ГАЗ" до Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "ОДЕСА-ХЛІБ М" про стягнення 2521632,17 грн заборгованості за договором постачання природного газу № 832 від 01.12.2016.

Ухвалою від 25.01.2023 відкрито провадження у справі. Визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Судом залучено до матеріалів справи та прийнято до розгляду відзив та відповідь на відзив.

У справі призначено підготовче засідання на 22.03.2023.

Відповідач в засідання не прибув, подавши клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на зайнятість представника в іншому судовому провадженні.

Позивач заперечує проти відкладення розгляду справи.

Суд, з огляду на сплив строку підготовчого провадження, та те, що жодна із сторін не подала клопотання про його продовження, з урахуванням того, що суд не визнавав явку представників обов"язковою, а неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи, відмовив в задоволенні клопотання відповідача про відкладення судового засідання.

Ухвалою суду від 22.03.2023 р. закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 12.04.2023 р.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позові.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на воєнний стан та форс-мажорні обставини, а також на те, що він є виробником продовольчих товарів, що мають істотну соціальну значимість. Просить звільнити його від штрафу та пені, а інфляційні та річні зменшити до 1,00 грн.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши представників, які прибули в судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮГ-ГАЗ» (далі - ТОВ «ЮГ-ГАЗ», є суб`єктом господарювання, який діє на ринку природного газу відповідно до ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу на території України виданої НКРЕКП згідно постанови №503 від 13.04.2017р. та забезпечує непобутових споживачів природним газом згідно укладених договорів постачання.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГ-ГАЗ» (Позивач, Постачальник) та Приватним підприємством "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ОДЕСА-ХЛІБ М» (далі Споживач, Відповідач) було укладено Договір постачання природного газу №832 від 01.12.2016 р. (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.1. Договору Позивач зобов`язувався постачати природний газ Відповідачу в замовлених Відповідачем та погоджених обсягах, а Відповідач зобов`язувався своєчасно сплачувати Позивачу вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені Договором.

Пунктом 2.2. Договору встановлено, що планові обсяги постачання природного газу визначаються сторонами у Додатку № 2, що є невід`ємною частиною Договору. Зазначені в Додатку № 2 планові обсяги можуть змінюватись Відповідачем з дотриманням умов Договору.

Обсяг спожитого природного газу за розрахунковий період, що підлягає оплаті Відповідачем, визначається за підсумками розрахункового періоду на межі балансової належності об`єктів Відповідача за даними комерційних вузлів обліку, визначених в Додатку № 1 до Договору та на підставі Актів про фактичний обсяг розподіленого природного газу Відповідачу за розрахунковий період, складених між Оператором ГРМ та Відповідачем, у відповідності з кодексом ГРМ (положення п. 3.5. Договору).

Ціна 1000 куб. м газу, який передається Позивачем Відповідачу на умовах Договору, узгоджується шляхом підписання додаткових угод до цього Договору (п. 4.1. Договору).

Пунктом 3.8. Договору передбачено, що місячний/добовий обсяг відбору газу Відповідачем не повинен перевищувати більше 5% від підтвердженого обсягу, у відповідний розрахунковий період. Допускається відхилення споживання обсягу природного газу протягом розрахункового періоду ±5% від підтвердженого обсягу без здійснення коригування.

Відповідно до п. 3.9. Договору споживання підтвердженого обсягу газу протягом місяця здійснюється, як правило, рівномірно, якщо інший режим споживання не узгоджено Сторонами в письмовому вигляді. Відповідач зобов`язаний спожити за місяць природний газ в обсягу, зазначеному в Додатку № 2 до Договору або здійснити його коригування в порядку встановленому Додатком № 3 до Договору.

Згідно з п. 3.10. Договору за підсумками розрахункового періоду, на підставі даних отриманих від Відповідача та/або Оператора ГРМ/ГТС Позивач та Відповідач до 8 числа місяця, що слідує за розрахунковим, підписують Акти приймання-передачі газу з фактичним обсягом спожитого природного газу за розрахунковий період.

Згідно з п. 3.12. Договору Акти приймання-передачі природного газу підписані Сторонами відповідно до п. 3.10. Договору є підставою для остаточних розрахунків Відповідача з Постачальником.

Відповідно до п. 4.5.3 Договору розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа місяця, що йде за звітним. Підставою для остаточного розрахунку за звітний місяць є Акт приймання-передачі спожитого газу, складений сторонами.

Пунктом 5.2.1. Договору передбачено обов`язок Відповідача забезпечувати своєчасну та повну оплату, згідно з умовами Договору. А пунктами 5.2.3. та 5.2.7. Договору передбачено обов`язок Відповідача не допускати несанкціонований відбір природного газу, не допускати порушення дисципліни замовлення, коригування та споживання природного газу і обов`язок дотримуватись дисципліни відбору природного газу в обсягах та на умовах визначених Договором.

Щодо споживання ресурсу квітня 2022 р.

Сторонами було укладено Додаткову угоду №04-22 від 24.03.2022 р., якою на квітень 2022 року встановлено ціну за 1000 куб. м природного газу в розмірі 37 255,14 гривень в т. ч. ПДВ 20%.

У відповідності до п. 3.10 Договору сторонами складено Акт прийому- передачі за квітень 2022 р. від 30.04.2022 р., згідно якого обсяг фактично поставленого природного газу у квітні 2022 року 14.58100 тис. куб. м на суму 543 217,21 грн. в т. ч. ПДВ 20%.

Зних Споживачем не оплачено 175 362,94 грн. в т. ч. ПДВ 20%.

Щодо споживання ресурсу травня 2022 р.

Сторонами було укладено Додаткову угоду №05-22 від 21.04.2022 р., якою на травень 2022 року встановлено ціну за 1000 куб. м природного газу в розмірі 32 136,00 гривень в т. ч. ПДВ 20%.

У відповідності до п. 3.10 Договору сторонами складено Акт прийому- передачі за травень 2022 р. від 31.05.2022 р., згідно якого обсяг фактично поставленого природного газу у травні 2022 року становить 15,09900 тис. куб. м на суму 485 221,46 грн. в т. ч. ПДВ 20%.

Щодо споживання ресурсу червня 2022 р.

Сторонами було укладено Додаткову угоду №06-22 від 23.05.2022 р., якою на червень 2022 року встановлено ціну за 1000 куб. м природного газу в розмірі 32 136,00 гривень в т. ч. ПДВ 20%.

У відповідності до п. 3.10 Договору сторонами складено Акт прийому- передачі за червень 2022 р. від 30.06.2022 р., згідно якого обсяг фактично поставленого природного газу у червні 2022 року становить 13,70600 тис. куб. м на суму 440 456,02 грн. в т. ч. ПДВ 20%.

Щодо споживання ресурсу липня 2022 р.

Сторонами було укладено Додаткову угоду №07-22 від 23.06.2022 р., якою на липень 2022 року встановлено ціну за 1000 куб. м природного газу в розмірі 31 932,06 гривень в т. ч. ПДВ 20%.

У відповідності до п. 3.10 Договору сторонами складено Акт прийому-передачі за липень 2022 р. від 31.07.2022 р., згідно якого обсяг фактично поставленого природного газу у липні 2022 року становить 14,23200 тис. куб. м на суму 454 457,08 грн. в т. ч. ПДВ 20%.

Щодо споживання ресурсу серпня 2022 р.

Сторонами було укладено Додаткову угоду №08-22 від 25.07.2022 р., якою на серпень 2022 року встановлено ціну за 1000 куб. м природного газу в розмірі 31 005,06 гривень в т. ч. ПДВ 20%.

У відповідності до п. 3.10 Договору сторонами складено Акт прийому- передачі за серпень 2022 р. від 31.08.2022 р., згідно якого обсяг фактично поставленого природного газу у серпні 2022 року становить 14,38600 тис. куб. м на суму 446 038,79 грн. в т. ч. ПДВ 20%.

Пунктом 16 розділу 11 Правил постачання природного газу, затверджених Постановою НКРЕКП №2496 від 30.09.2015 р. (далі - Правила) передбачено, що у разі виникнення у споживача заборгованості за договором постачання природного газу за домовленістю сторін (постачальника та споживача) може бути укладений графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості.

У разі відсутності графіка погашення заборгованості постачальник має право грошові кошти, отримані від споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення.

Укладення сторонами та дотримання споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від виконання поточних зобов`язань за договором.

У разі відсутності графіка погашення заборгованості або його недотримання чи неоплати поточних платежів постачальник має право у порядку, визначеному цим розділом та договором постачання природного газу, припинити або обмежити постачання природного газу на об`єкт споживача до повного погашення заборгованості.

Відповідач 29.09.2022 р. за вих. №29/2 звернувся до Позивача з пропозицією графіка погашення заборгованості за спожитий природний газ, на підставі даного звернення ТОВ «ЮГ-ГАЗ» було складено та Позивачем і Відповідачем підписано Додаткову угоду №10-22-01/Р до Договору щодо реструктуризації заборгованості Споживача по розрахункам за спожитий природний газ від 05.10.2022 р., умови даної додаткової угоди Відповідачем не виконано. Постачальником не було погоджено запропонований графік, натомість Сторонами було підписано Додаткову угоду №10-22-01/Р від 05.10.2022 р. до Договору. Відповідно до умов даної Додаткової угоди Сторонами було встановлено наступний розрахунків на наступний:

667 178,76 грн. не пізніше 31.10.2022 р.;

667 178,76 грн. не пізніше 30.11.2022 р.;

667 178.77 грн. не пізніше 31.12.2022 р.

Відповідно до положень Додаткової угоди №10-22-01/Р від 05.10.2022 р. прострочення Відповідачем будь-якого платежу, зазначеного в Угоді, надає Позивачу право вимоги та стягнення всієї суми заборгованості, зазначеної в Угоді.

Позивач звертає увагу суду, що умови даної Додаткової угоди Відповідачем не були виконані. Таким чином, з 01.11.2022 р. у Позивача з`явилося право пред`явлення вимоги щодо оплати всієї суми заборгованості та застосувати п.8.3 Договору за порушення порядку розрахунків, передбачених Договором.

Матеріалами справи підтверджується, що заборгованість Відповідача перед Позивачем за поставлений протягом періоду квітень - серпень 2022 р. природний газ становить 1 901 536,29 грн.

Відповідачем по Договору №832 постачання природного газу від 01.12.2016 року за спожитий протягом періоду квітень-серпень 2022 р. природний газ не було здійснено повний розрахунок. Вказана обставина підтверджується:

- довідкою Акціонерного банку «Південний» вих.№1580/1501/1777/2023-БТ від 13.01.2023 р.

Позивач наголошує, що платежі здійснені з 06.04.2022 р. по 04.10.2022 р. Відповідачем за Договором - є оплатою заборгованості за спожитий у період грудня 2021 р. - квітня 2022 р. (частково) природний газ, платежі здійснені з 12.10.2022 р. по 13.12.2022 р.- сплатою за природний газ, спожитий в період вересня - жовтня 2022 р. Платежі, здійснені 30. 12.2022 р. та 03.01.2023 р. - часткова оплата за природний газ, спожитий у квітні 2022 р.

- довідкою ПАТ «МТБ БАНК» вих.№ 01/41 -01/02-Д від 17.01.2023р.

- довідкою АБ «УКРГАЗБАНК» вих. № 5-197/15/117/2023 від 13.01.2023 р.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ТОВ «ЮГ-ГАЗ» свої зобов`язання за Договором виконало в повному обсязі та належним чином. Відповідач власні зобов`язання за Договором виконав не в повному обсязі та не належним чином, а саме не здійснив повний розрахунок за спожитий протягом періоду квітень - серпень 2022 р. природний газ та здійснив споживання газу з порушенням дисципліни споживання підтверджених обсягів природного газу. Позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 1 901 536, 29 грн. є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 371225,87 грн., 3% річних в сумі 24859,49 грн. та інфляційні в сумі 117385,04 грн.

Пунктом 8.3. Договору передбачена відповідальність Відповідача за порушення порядку розрахунків за природний газ: у разі несвоєчасної або неповної оплати за природний газ Відповідач окрім інфляційних та 3% річних сплачує Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Стаття 625 Цивільного кодексу України зазначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга» (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ») перевірив розрахунки пені, інфляційних та річних та дійшов висновку, що позовні вимоги щодо їх стягнення підлягають задоволенню.

Відповідач просить суд зменшити розмір заявленої до стягнення суми інфляційного збільшення та трьох відсотків річних до 1 грн.

Суд звертає увагу відповідача, що законодавством України не передбачено право суду на здійснення відповідних дій відсутні правові підстави для задоволення клопотання відповідача про зменшення інфляційних та річних до 1 грн.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача штраф за порушення дисципліни споживання природного газу, передбачений п.8.4 Договору, в сумі 106 625,48 грн.

Згідно з п. 8.4 Договору, у випадку відхилення фактичного об`єму природного газу, вказаного в Акті приймання - передачі за місяць поставки від планового, зазначеного в Додатку №2 до Договору (або скоригованого у встановленому Додатком № 3 до Договору) порядку, об`єму поставки більш ніж на 5% в сторону збільшення Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику штраф в розмірі 25% різниці вартості фактичного об`єму природного газу, вказаного в Акті приймання передачі природного газу за місяць поставки та планового/скоригованого об`єму поставки. У такому випадку сума штрафу, яка підлягає сплаті Споживачем розраховується за формулою

S = C х(Vф- Vп)x0,25,

де S - сума штрафу, що підлягає сплаті Споживачем;

С - ціна природного газу, встановлена відповідно до п. 4.1 Договору, та застосовувалась до розрахунків за газ, в періоді за який здійснюється розрахунок штрафу.

Vф-фактичний об`єм природного газу, вказаний в Акті приймання - передачі за місць поставки (в тис. куб. м);

Vп - погоджений Сторонами об`єм поставки на місяць поставки (в тис. куб. м).

У випадку відхилення фактичного об`єму природного газу, вказаного в Акті приймання - передачі за місяць поставки від зазначеного в Додатку №2 до Договору (або скоригованого у встановленому Додатком № 3 до Договору порядку) більш ніж на 5% в сторону зменшення Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику штраф в розмірі 25% різниці вартості погодженого/скоригованого об`єму поставки та фактичного об`єму вказаного в акті приймання - передачі за місяць поставки. У такому випадку сума штрафу, яка підлягає сплаті Споживачем розраховується за формулою.

S = С х (Vn - Vф) х 0,25,

де S - сума штрафу, що підлягає сплаті Споживачем;

С - ціна природного газу, встановлена відповідно до п. 4.1 Договору, та застосовувалась до розрахунків за газ, в періоді за який здійснюється розрахунок штрафу

Vф - фактичний об`єм природного газу, вказаний в Акті приймання - передачі за місць поставки (в тис. куб. м);

Vп - погоджений Сторонами об`єм поставки на місяць поставки (в тис. куб. м).

Споживач зобов`язується сплатити суму штрафу, розрахованої згідно з умовами даного пункту, впродовж 5 банківських днів з моменту отримання письмової вимоги Постачальника. Постачальник має право знизити розмір штрафу або не стягувати його.

Споживачем протягом квітня - серпня 2022 р. було допущено відхилення планових обсягів від фактичних в бік збільшення та зменшення без здійснення коригування в порядку встановленому Договором.

Позивачем не надано до матеріалів справи докази надсилання відповідачу письмової вимоги, передбаченої п.8.4. Договору.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 106 625,48 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо звільнення відповідача від сплати штрафу та пені суд зазначає наступне.

Згідно вимог статті 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

У рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При цьому, слід враховувати, що правила статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбаченістаттею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Чинним законодавством не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Відповідач звертає увагу суду на те, що основним видом його діяльності є виробництво продовольчих товарів, що мають істотну соціальну значимість (житньо-пшеничного хліба). Ціна на вказаний вид товарів підлягає державному регулювання, а тому відповідач обмежений в можливостях компенсувати повязане із обєктивними чинниками збільшення собівартості виготовлення свого товару відповідним збільшенням ціни на нього. Вказані обставини в умовах воєнного стану невідворотно та суттєво знизили фінансові спроможності відповідача.

Суд звертає увагу відповідача, що ним не надано доказів на підтвердження дійсної собівартості товару, а також максимального розміру ціни на товар, встановлений державою. Не надано доказів того, яку складову частину в виробництві займає житньо-пшеничний хліб , що унеможливлює надання оцінки впливу державного регулювання цін на фінансові показники господарської діяльності відповідача.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для зменшення розміру пені та штрафу суд враховує ступінь виконання зобов`язань за укладеним договором.

Враховуючи у сукупності встановлені судом обставини та докази, які містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені.

Відповідач у відзиві посилається на воєнний стан, форс-мажорні обставини та просить звільнити його від сплати штрафу та пені.

Щодо посилання відповідача на форс-мажорні обставини суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Пунктом 10.1. договору передбачено у разі виникнення форс-мажорних обставин (дій непереборної сили, що не залежать від волі сторін, а саме: війни, військових дій, введення воєнного стану, окупації, проведення антитерористичної операції, блокади, ембарго, інших міжнародних санкцій, дій/бездіяльності державних органів, що роблять неможливим виконання сторонами своїх обовязків, пожеж й інших стихійних лих) сторони звільняються від відповідальності за невиконання своїх обовязків у період дії вказаних обставин , якщо невиконуюча сторона попередила про це іншу сторону не пізніше ніж через 2 тижні з дня виникнення таких обставин.

Суд звертає увагу відповідача, що ним не надано належних доказів на підтвердження того, що він попереджав позивача про неможливість виконання своїх обовязків у строки, передбачені умовами договору.

Наявність форс-мажору може бути підставою для звільнення від відповідальності, а не звільняє від виконання зобов`язань. Продовження строку виконання зобов`язань внаслідок форс-мажору чи інших обставин є можливим лише якщо сторони це прямо вказали в умовах договору, або уклали додаткову угоду про це за взаємною згодою сторін вже після виникнення таких обставин (постанова Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).

За загальним правилом обов`язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов`язання є вина особи, яка його порушила (частина перша статті 614 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

За змістом частини другої статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, норма частини другої статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

В статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Статтями 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44 (5) (нова редакція), Торгово-промислова палата України відповідно до статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов`язань/обов`язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП.

ТПП України уповноважує регіональні ТПП засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, за винятком засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що стосуються зобов`язань за:

- умовами зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України;

- умовами зовнішньоекономічних договорів, контрактів, типових договорів, угод, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України;

- умовами договорів, контрактів, типових договорів, угод між резидентами України, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України.

У випадку настання тимчасової неможливості виконання регіональною ТПП своєї функції із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема, через відсутність уповноваженої особи, окупацію території, настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) тощо дану функцію виконує ТПП України або інша регіональна торгово-промислова палата, найближча за розташуванням, якщо це не суперечить умовам договору, контракту, угоди тощо між сторонами, або за письмовою угодою сторін.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи на підставі доказів у порядку статті 86 ГПК України. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Отже, саме лише посилання відповідача на воєнний стан як форс-мажор, який унеможливлює виконання ним зобов`язання, не звільняє автоматично від відповідальності за невиконання зобов`язання, а відповідач повинен довести, як саме проявився форс-мажор під час виконання такого зобов`язання (постанова Верховного Суду від 17.08.2022 у справі № 922/854/21).

Суд звертає увагу відповідача, що ним не доведено відповідними доказами, як саме проявився форс-мажор під час виконання такого зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 173 ГКУ господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 179 ГКУ майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Частиною 1 ст. 193 ГКУ передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ст. 610 ЦК порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

До того ж, статтею 625 ЦК передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 626 ЦКУ передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 629 ЦКУ Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 2 розділу II Правил визначено, що постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача обсягах, а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Відповідно до положень абз.1 п. 9 розділу II Правил, постачальник забезпечує споживача необхідними підтвердженими обсягами природного газу відповідно до умов договору постачання природного газу.

Згідно положень п. 5 розділу І Правил постачання, підтверджений обсяг природного газу - плановий обсяг природного газу, обумовлений договором постачання природного газу між споживачем та постачальником на відповідний розрахунковий період, який має бути поставлений споживачу відповідно до умов договору.

Згідно абз.1, 3 п. 10 розділу II Правил постачання, споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VI цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання. Споживач та його постачальник мають право на коригування протягом розрахункового періоду підтверджених обсягів природного газу відповідно до умов договору постачання природного газу.

Пунктом 11 (абзацами 1,3) розділу II Правил передбачено, що розрахунки споживача за поставлений природний газ здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору постачання природного газу.

Датою оплати рахунка (здійснення розрахунку) є дата, на яку були зараховані кошти на рахунок постачальника.

Абзацем 3 п. 18 Правил, передбачено, що постачальник має право отримувати від споживача своєчасну оплату за природний газ відповідно до умов договору.

Положеннями п. 20 розділу П Правил постачання передбачено, що споживач зобов`язується, в тому числі своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений природний газ на умовах передбачених договором; дотримуватись дисципліни відбору (споживання) газу в обсягах передбачених Договором, а також самостійно обмежувати (припиняти) споживання газу у випадку перевищення підтвердженого обсягу газу без узгодження з Постачальником.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України", № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності,дійшов висновку задовольнити позовні вимоги частково.

При розподілі судових витрат суд виходить з приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 5, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "ОДЕСА-ХЛІБ М" (код 32806804, вул. Завокзальна, буд.17 Б, Любашівка, Любашівський район, Одеська область, 66502) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ-ГАЗ" (код 30194498, вул.Велика Арнаутська, 19, приміщення №103, м. Одеса, Одеська область, 65012) 1901536,29 грн. боргу за спожитий природний газ, пеню в розмірі 371225,87 грн., інфляційні в сумі 117385,04 грн., 3% річних в сумі 24859,49 грн., судовий збір у сумі 36225,10 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги в строк встановлений частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 13 квітня 2023 р.

Суддя В.В. Литвинова