Рішення

від 13.04.2023 по справі 918/213/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2023 р. Справа № 918/213/23

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А.,

за участі секретаря судового засідання Костюкович Ю.С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротерміка"

до Приватного підприємства "Агроальтернатива"

про стягнення заборгованості в сумі 311 073 грн 05 коп.,

у судове засідання учасники справи не з`явилися.

Відповідно до частини 3 статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротерміка" (далі - Товариство, позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Агроальтернатива" (далі - Підприємство, відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 311 073 грн 05 коп., з яких: 294 000 грн 00 коп. - заборгованість за договором поставки від 20.07.2022 року № 3/06; 3 044 грн 71 коп. - 3% річних та 14 028 грн 34 коп. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано зобов`язання за договором поставки від 20 липня 2022 року № 3/06, укладеного між Товариством та Підприємством, щодо оплати третього платежу в розмірі 30% від вартості товару, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості в розмірі 294 000 грн 00 коп., а також заявляє про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 3 044 грн 71 коп. та інфляційних в розмірі 14 028 грн 34 коп.

Також Товариство просить стягнути судовий збір. В позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи, та які складаються з судового збору, сплаченого при подачі позовної заяви, в розмірі 4 666 грн 10 коп.

Ухвалою суду від 8 березня 2023 року позовну заяву Товариства від 17.02.2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження задоволено, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи призначено на 10 квітня 2023 року.

17 березня 2023 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від 13.03.2023 року з додатками. Як вбачається з відзиву на позовну заяву відповідач просить в задоволенні позову відмовити повністю. Зокрема відповідач зазначає, що згідно умов договору поставки від 20 липня 2022 року № 3/06 остаточна оплата товару здійснюється лише по факту монтажу та успішного введення в експлуатацію обладнання. Відповідач звертає увагу, що здійснення налагоджувальних робіт (монтаж, пусконалагоджувальні роботи), введення товару в експлуатацію у виробничих умовах Підприємства здійснює Товариство. В той час, як зазначає відповідач, до позовної заяви не надано доказів монтажу обладнання, здійснення налагоджувальних робіт та успішного введення в експлуатацію обладнання у виробничих умовах Підприємства. Відповідач стверджує, що звернення до суду з вимогою про стягнення 30% вартості товару є передчасним, оскільки відсутні докази виконання позивачем взятого на себе обов`язку щодо успішного введення в експлуатацію товару. Як зазначає відповідач, оскільки монтажні роботи не проведене позивачем, то у відповідача відсутні зобов`язання по сплаті вказаної частини оплати за умовами договору. Також відповідач зазначив, що у зв`язку із необхідністю використання отриманого обладнання в господарській діяльності Підприємство направило для позивача лист від 03.03.2023 року № 10 з проханням здійснити монтаж, пусконалагоджувальні роботи та успішне введення в експлуатацію обладнання у виробничих умовах Підприємства, а також надати технічний паспорт виробника на товар та сертифікат якості. Отже, як зазначає відповідач, саме позивач на момент звернення до суду не виконав свого обов`язку щодо успішного введення в експлуатацію обладнання у виробничих умовах Підприємства, що унеможливлює підписання відповідачем видаткової накладної від 16.12.2022 року № 1/22, про яку дізнався після отримання позовної заяви. Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат відповідач зазначає, що позивачем не обґрунтовано, чому саме з 14.10.2022 року здійснено нарахування. Також відповідач зазначає, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат є похідними вимогами від вимоги про стягнення основного боргу, яка є безпідставною, а відтак і вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат також є безпідставними. У відзиві на позовну заяву зазначено, що у відповідача відсутній попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Підприємство понесло і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи.

У судове засідання 10 квітня 2023 року позивач не з`явився, однак 10.04.2023 року від представника останнього на адресу суду надійшла заява від 03.04.2023 року про розгляд справи за відсутності позивача. В заяві представник позивача просить провести розгляд даної справи без участі представника позивача. Також в заяві представник позивача зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Крім того відповідач у судове засідання 10 квітня 2023 року також не з`явився, про дату, час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення відповідного поштового відправлення № 3301312439639, а саме ухвали суду від 08.03.2023 року (а.с. 28). В той час, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).

Враховуючи заяву представника позивача від 03.04.2023 року, а також належне повідомлення відповідача про судове засідання, призначене на 10.04.2023 року, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 вказаної статті).

У судовому засіданні 10 квітня 2023 року судом було прийнято рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

20 липня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротерміка" (далі - Продавець) та Приватним підприємством "Агроальтернатива" (далі - Покупець) укладено договір поставки № 3/06 (далі - Договір, а.с. 7-10), відповідно до пункту 1.1. якого Продавець зобов`язується передати у власність, а Покупець прийняти і вчасно оплатити обладнання (далі - товар): Теплогенератор твердопаливний 1.3 мВт в кількості 1 шт. за ціною 816 666 грн 67 коп. Сторони досягли домовленості, що остаточне найменування товару визначається згідно з видатковою накладною.

Загальна ціна товару (ціна Договору) на день укладання Договору - 980 000 грн 00 коп., у т.ч. ПДВ: 163 333 грн 33 коп. (пункт 2.1. Договору).

Пунктом 2.3. Договору передбачено, що розрахунки за товар здійснюються у наступному порядку:

2.3.1. 50% - попередня оплата.

2.3.2. 20% - після доставки товару на територію Покупця.

2.3.3. 30% - по факту монтажу та успішного введення в експлуатацію обладнання. Факт виконання монтажу та пусконалагоджувальних робіт підтверджується шляхом підписання сторонами видаткової накладної.

Відповідно до пункту 2.4. Договору право власності на товар переходить до Покупця після підписання сторонами видаткової накладної та після оплати решти суми у вигляді 30% згідно пункту 2.3.3.

Згідно з пунктом 2.6. Договору всі розрахунки по Договору здійснюються в безготівковому порядку в національній валюті України - гривні.

Термін поставки обладнання складає до 50 робочих днів після здійснення попередньої оплати згідно пункту 2.3.1. (пункт 2.7. Договору).

Відповідно до пункту 4.1. Договору приймання товару по кількості та якості проводиться Покупцем в момент його отримання. Покупець зобов`язаний перевірити комплектність, пломби на ньому (при наявності), а також відсутність ознак пошкодження товару і у випадках їх виявлення негайно, до закінчення приймання, письмово заявити Продавцю про них. При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим Покупцем по кількості та якості без зауважень.

Пунктом 5.1. Договору сторони узгодили, що Продавець виконує здійснення налагоджувальних робіт (монтаж, пусконалагоджувальні роботи.

Договір набирає чинності з моменту його підписання. Термін дії Договору встановлюється до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором, що підтверджується 100% оплатою Покупцем товару (пункт 9.1. Договору).

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплені печатками юридичних осіб.

Як вбачається з фільтрованої виписки за період з 01.01.2022 року по 17.02.2023 року по рахунку позивача в АТ КБ "Приватбанк" відповідач 27.07.2022 року здійснив передоплату за товар в сумі 490 000 грн 00 коп., 18.08.2022 року - в сумі 60 000 грн 00 коп., 28.09.2022 року - в сумі 36 000 грн 00 коп., 13.10.2022 року - в сумі 100 000 грн 00 коп. (а.с. 17).

27 лютого 2023 року позивач надіслав відповідачу супровідний лист від 16.12.2022 року з видатковою накладною від 16.12.2022 року № 1/22, в якому просив:

- підписати та завірити печаткою видатковою накладною від 16.12.2022 року № 1/22;

- надіслати підписану видаткову накладу за адресою: 21009, м. Вінниця, вул. Київська, 16.

З доданої до позовної заяви копії видаткової накладної від 16.12.2022 року № 1/22, вбачається, що остання не підписана відповідачем.

Крім того з доданих до матеріалів справи вбачається, що товар був поставлений позивачем та прийнятий відповідачем.

Вказані обставини визнаються сторонами та підтверджуються документально. Спірним залишається питання сплати 30% від вартості товару, які повинні бути сплачені відповідачем після монтажу та введення в експлуатацію обладнання.

В листі від 03.03.2023 року № 100 відповідач з метою дотримання умов Договору щодо остаточної оплати Покупцем товару та підписання видаткової накладної просив Товариство здійснити монтаж, пусконалагоджувальні роботи та успішне введення в експлуатацію обладнання у виробничих умовах Підприємства. Для узгодження дати, місця, години монтажу, пусконалагоджувальних робіт, успішного введення в експлуатацію обладнання відповідач просив звернутися до директора Підприємства за номером телефону: +380 (67) 525 71 57. Також відповідач просив надати технічний паспорт виробника на товар та сертифікат якості.

В матеріалах справи містяться докази направлення цього листа позивачу.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В силу вимог ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч.1. ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі статтею 265 ГК України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Приписами ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановлено судом, та не заперечується сторонами, позивачем у відповідності до умов договору був поставлений та прийнятий без зауважень відповідачем товар - Теплогенератор твердопаливний 1.3 мВт в кількості 1 шт. загальною вартістю 980 000 грн 00 коп. Відповідач, в свою чергу, у відповідності до умов договору здійснив часткову оплату в розмірі 70% від ціни Договору в сумі 686 000 грн 00 коп.

Як встановлено судом, зі змісту п. 2.3. Договору, сплата Покупцем решти від ціни товару в розмірі 30% від його вартості пов`язується із фактом монтажу та успішного введення в експлуатацію обладнання. При цьому, суд констатує, що згідно з пунктом 5.1. Договору обов`язок монтажу і налаштування товару покладається на Продавця.

Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 526 ЦК України, виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Згідно з ч. 1. ст. 212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). При цьому, частиною 3 ст. 212 ЦК України, передбачено, що якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, до загальних засад цивільного законодавства відноситься справедливість, добросовісність та розумність.

Частиною 5 ст. 12 ЦК України встановлена презумпція добросовісності учасника цивільних відносин.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Отже в договорі поставки від 20 липня 2022 року № 3/06 в частині визначення моменту виникнення обов`язку остаточної оплати міститься посилання на таку відкладальну обставину, як монтаж та введення товару в експлуатацію.

Крім того в договорі поставки від 20 липня 2022 року № 3/06 сторонами погоджено, що факт виконання монтажу та пусконалагоджувальних робіт підтверджується шляхом підписання сторонами видаткової накладної.

Проте, суд зауважує, що позивачем не надано до матеріалів справи доказів монтажу та введення товару в експлуатацію, що унеможливлює настання обов`язку у відповідача щодо оплати 30% вартості товару, відповідно до умов п. 2.3. Договору.

Як було встановлено судом, видаткова накладна від 16.12.2022 року № 1/22 на поставку товару згідно Договору, копія якої долучена позивачем до матеріалів справи, не підписана відповідачем, а тому враховуючи умови договору вказана видаткова накладна не свідчить про виконання Товариством монтажу та пусконалагоджувальних робіт.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, враховуючи ненадання позивачем доказів монтажу та введення в експлуатацію Теплогенератора твердопаливного 1.3 мВт, який є предметом договору поставки від 20 липня 2022 року № 3/06, та який передбачений умовами п. 5.1. Договору, суд доходить висновку про відсутність у відповідача обов`язку щодо сплати 30% вартості товару та недоведення позивачем наявності порушеного права, в зв`язку з чим відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи, що судом не встановлено порушення основного зобов`язання зі сплати вартості товару, тому і у задоволенні похідних вимог про стягнення втрат від інфляції та 3% річних, передбачених ст. 625 ЦК України також суд відмовляє.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що в задоволенні позову судом відмовлено, судові витрати по сплаті судового збору згідно статті 129 ГПК України залишаються за позивачем.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 202, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини 5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 13 квітня 2023 року.

Суддя Політика Н.А.