Постанова

від 05.04.2023 по справі 924/1262/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 924/1262/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Сухового В. Г.,

за участю секретаря судового засідання - Дерлі І. І.,

за участю представників сторін:

позивача - Воронкова Ю. С. (самопредставництво),

відповідача-1 - не з`явився,

відповідача-2 - Талалай А. С. (адвокат),

третьої особи - Григорчук С. А. (самопредставництво),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Луч"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.02.2023 (судді: Гудак А. В. - головуючий, Мельник О. В., Олексюк Г. Є.)

за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницького

до: 1. Хмельницької міської ради,

2. Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Луч"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Міністерство оборони України

про визнання недійсним рішень Хмельницької міської ради, визнання недійсним договору оренди землі, скасування записів,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницького (далі - КЕВ, Позивач) звернувся до господарського суду з позовом до Хмельницької міської ради (далі - Рада, Відповідач-1), Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Луч" (далі - ПП "ВКФ "Луч", Відповідач-2), у якому просив:

- визнати недійсним рішення Хмельницької міської ради від 14.12.2018 № 56 в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі в оренду ПП "ВКФ "Луч", що визначено у пункті 1 додатку 1 до рішення сесії міської ради від 14.12.2018 № 56;

- визнати недійсним рішення Хмельницької міської ради від 26.06.2019 № 54 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 6810100000:06:003:0093 ПП "ВКФ "Луч";

- визнати недійсним договір оренди землі № 279/01 від 05.08.2019, укладений між Відповідачами;

- скасувати запис № 32735595 про право власності земельної ділянки за територіальною громадою м. Хмельницького в особі Хмельницької міської ради;

- скасувати запис № 32735780 про право оренди земельної ділянки за Відповідачем-2.

1.2. В обґрунтування позовних вимог КЕВ зазначало, що у 1976 році Хмельницькій КЕЧ району у постійне користування було відведено 230,56 га землі. У межах відведених земель на сьогоднішній день знаходяться фонди військового містечка № 2 Хмельницького гарнізону, зокрема база КЕВ "Дубово". Однак, в межах відведених земель площею 230,56 га на території вказаної бази, що розміщена за адресою: вул. Купріна, 66, в результаті моніторингу публічної кадастрової карти виявлено земельну ділянку з кадастровим номером 6810100000:06:003:0093 площею 0,0767 га. Спірними рішенням Ради надано Відповідачу-2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі її в оренду та затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок і надано в оренду ПП "ВКФ "Луч" зазначену земельну ділянку. У подальшому, між Відповідачами укладено спірний договір оренди землі строком на 3 роки, а саме до 26.06.2022 року. Як зазначає Позивач, спірна земельна ділянка є частиною відведеної землі, яка станом на сьогоднішній день жодним чином не передавалась із земель державної власності до земель комунальної власності, а тому підстав розпоряджатись та передавати в оренду іншим особам спірну земельну ділянку у Хмельницької міської ради не було.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 30.06.2021 у справі № 924/1262/20 у позові відмовлено.

2.2. Указане рішення обґрунтовано тим, що Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірна земельна ділянка, передана рішенням Ради в оренду ПП "ВКФ "Луч", є частиною земельної ділянки площею 230,56 га згідно з актом на право користування землею, а також на підтвердження незаконного вилучення вказаної земельної ділянки в запас міста. Не спростовують наведеного і долучені КЕВ витяг із генплану військового містечка № 2 Хмельницького гарнізону та викопіювання із публічної кадастрової карти, оскільки із вказаних документів неможливо об`єктивно без застосування спеціальних знань експерта встановити фактичне накладення спірної земельної ділянки на земельну ділянку площею 230,56 га, відведену згідно з державним актом про право користування землею від 1976 року. Натомість, Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 16.07.2019 та відомості про земельну ділянку підтверджують факт перебування спірної земельної ділянки у комунальній власності Відповідача-1. У зв`язку з наведеним місцевий суд не знайшов достатньо правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсними спірних рішень та договору.

Щодо позовних вимог про скасування записів про право власності та про право оренди земельної ділянки суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в їх задоволенні, оскільки з 16.01.2020 і на час звернення КЕВ із позовом до суду матеріально-правове регулювання спірних реєстраційних відносин істотно змінилося, а відтак Позивач помилково у позові визначив спосіб судового захисту, який у практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати йому відновлення порушеного права, а отже не спроможний надати особі ефективний захист її прав.

2.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.02.2023 скасовано рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.06.2021 у справі № 924/1262/20 в частині відмови у задоволенні позовних вимог: про визнання недійсним рішення Хмельницької міської ради від 14.12.2018 № 56 в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі в оренду ПП "ВКФ "Луч", що визначено у пункті 1 додатку 1 до зазначеного рішення; про визнання недійсним рішення Хмельницької міської ради від 26.06.2019 № 54 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 6810100000:06:003:0093 Відповідачу-2; про визнання недійсним договору оренди землі № 279/01 від 05.08.2019; та ухвалено в цій частині нове рішення, яким наведені вимоги задоволено. У решті рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.06.2021 у справі № 924/1262/20 залишено без змін.

2.4. Зазначена постанова обґрунтована тим, що спірна земельна ділянка, з урахуванням висновків судової земельно-технічної експертизи, належить до земель державної власності (землі оборони) та перебуває на праві постійного користування у КЕВ м. Хмельницький, а питання укладення договору оренди землі з Міністерством оборони України не погоджувалось та згода на вилучення і передачу земельної ділянки кадастровий номер 6810100000:06:003:0093 площею 767 кв. м, розташованої за адресою: м.Хмельницький, вул. Купріна, 58/1, не надавалась, а відтак наявні підстави для задоволення позовних вимог щодо часткового визнання недійсним рішень Ради від 14.12.2018 № 56 та від 26.06.2019 № 54. Ураховуючи наведене та беручи до уваги розпорядження Відповідачем-1 вказаною земельною ділянкою без достатніх на те підстав, апеляційний суд дійшов висновку, що спірний договір оренди землі також підлягає визнанню недійсним.

Водночас, оскільки скасування записів про проведену державну реєстрацію прав після внесення змін до статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не може призвести до захисту або відновлення порушеного права Позивача, то суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду про те, що КЕВ обрано неефективний (неналежний) спосіб захисту порушених прав, а відтак в задоволенні вимог про скасування запису про право власності земельної ділянки за територіальною громадою м. Хмельницького в особі Хмельницької міської ради та скасування запису про право оренди земельної ділянки за Відповідачем-2 необхідно відмовити.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг

3.1. У касаційній скарзі Відповідач-2 просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду і передати справу № 924/1262/20 на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.

3.2. У якості підстави для подання вказаної скарги заявник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суд щодо застосування норм статті 79-1 Земельного кодексу України, пунктів 2., 10 статті 28-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державний земельний кадастр", статті 91 Господарського процесуального кодексу України, викладених в постановах від 02.11.2022 у справі № 908/2902/21, від 29.07.2021 у справі №747/307/18, у аналогічних правовідносинах.

3.3. Крім того, обґрунтовуючи наявність підстав для подання касаційної скарги, ПП "ВКФ "Луч" посилається на необґрунтоване відхилення судом апеляційної інстанції клопотання Відповідача-2 про витребування та огляд оригіналу документів, які мають значення для правильного вирішення спору.

3.4. У відзиві на касаційну скаргу КЕВ просить відмовити в її задоволенні, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

3.5. Від Міністерства оборони України (далі - МОУ, Третя особа) також надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Третя особа просить відмовити в її задоволенні, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

4. Обставини, встановлені судами

4.1. Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, відповідно до Акта на право користування землею від 01.11.1976 Виконавчим комітетом Хмельницької міської ради в постійне користування відведено Хмельницькій КЕЧ району ПрикВо 230,56 га землі згідно з планом і описом меж.

4.2. Рішенням Виконавчого комітету Хмельницької міської ради № 292/Б від 26.11.1976 постановлено затвердити представлений проект землекористування Хмельницької КЕЧ району на право користування землею з відповідними до нього документами загальною площею 285,85 га.

4.3. Листом Прикарпатського військового округу від 08.10.1996, адресованим начальнику Хмельницької КЕЧ району, повідомлено, що начальник Центрального КЕУ Міністерства оборони України листом № 144/1/407 від 03.10.1996 дозволив передати в народне господарство з території військової частини НОМЕР_1 м.Хмельницький земельну ділянку площею 2,5 га, яка для потреб Міністерства оборони не використовується.

4.4. Листом № 116 військової частини НОМЕР_2 повідомлено голову Хмельницької міської ради, що згідно з розпорядженням начальника Центрального КЕУ Міністерства оборони України № 144/1/407 від 03.10.1996 і листом начальника КЕУ ПрикВО № 37/1/696 від 08.10.1996, передається земельна ділянка площею 2,5 га міській раді народних депутатів для подальшого використання її під будівництво індивідуальних гаражів військовослужбовців і службовців української армії Хмельницького гарнізону. У зв`язку з наведеним просили дозволу зареєструвати Статут гаражного масиву "Автолюбитель", створеного військовослужбовцями і службовцями Хмельницького гарнізону.

4.5. Відповідно до акта приймання-передачі будівель, споруд і територій військового містечка від 11.12.1996 Хмельницьким КЕЧ району ПрикВо передано, а Хмельницькою міською радою прийнято земельну ділянку площею 2,5 га.

4.6. Рішенням Виконавчого комітету Хмельницької міської ради № 519 від 22.07.1999 вилучено в земельний запас міста земельні ділянки згідно з додатком; надано в користування земельні ділянки, які вилучені в запас міста, підприємствам, установам, організаціям, приватним підприємцям відповідно до додатку, а саме: в запас міста земельну ділянку на вул. Купріна, 64 площею 2,5 га.

4.7. Відділом земельних ресурсів Хмельницької міської ради листом повідомлено Хмельницьку КЕЧ району, що згідно з рішенням Виконкому від 09.10.1997 № 1859 зареєстровано Гаражний кооператив "Автолюбитель" на вул. Купріна, 64. Проект відведення земельної ділянки буде розглядатись на засіданні Виконкому для надання земельної ділянки на площі 2,5 га на вул. Купріна, 64 під будівництво індивідуальних гаражів .

4.8. Відповідно до витягу з рішення Хмельницької міської ради № 740 від 14.10.1999 Радою надано дозвіл на видачу забудовникам архітектурно-планувальних завдань та технічних умов на проектування будинків і споруд та благоустрій територій на землях міського фонду, а саме: Гаражному кооперативу "Автолюбитель" на будівництво 180 гаражів для легкових автомобілів на вул. Купріна, 64, площею 1,0 га.

4.9. Згідно з витягом з рішення Хмельницької міської ради № 22 від 19.06.2002 надано в постійне користування та в оренду юридичним особам земельні ділянки відповідно до додатку 1, а саме: Гаражному кооперативу "Автолюбитель" на будівництво 180 гаражів для легкових автомобілів на вул. Купріна, 64, площею 1,0295 га.

4.10. 28.05.2003 між Хмельницькою міською радою (орендодавець) та Гаражним кооперативом "Автолюбитель" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець на підставі рішення № 22 міської ради від 19.06.2002 надає орендареві у платне володіння і користування земельну ділянку на вул. Купріна, 64 загальною площею 1,0295 га строком на 50 років до 19.06.2052 під будівництво 180 гаражів для легкових автомобілів.

4.11. Згідно з довідкою Хмельницького бюро технічної інвентаризації № 109/1-15 від 25.02.2008 готовність недобудованого виробничого приміщення на вул. Купріна, 58/1 складає 95%.

4.12. Відповідно до архівного витягу № 01-26-120-а від 05.03.2008 з рішення Виконкому Хмельницької міської ради від 25.05.2000 № 363, надано дозвіл на попереднє погодження місяця розташування та спорудження об`єктів містобудування, надання дозволу на проектно-вишукувальні роботи на проектування будинків і споруд на землях міського фонду згідно з додатком №1, а саме: Товариству з обмеженою відповідальністю "Луч" на будівництво виробничих приміщень для випуску товарів народного споживання на вул. Купріна, 58/1, площа - 0,15 га.

4.13. Хмельницьким бюро технічної інвентаризації складено висновок спеціаліста №1549/01-14 від 06.11.2008, відповідно до якого новозбудована виробнича будівля з приміщеннями у кількості 20 шт. загальною площею 696,9 кв. м відповідає вимогам ДБН 360-92, 2.2-15-2005, 2.04.01-85.

4.14. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10.01.2012 у справі № 15/788-10 відмовлено у позові Приватному підприємству "Виробничо-комерційна фірма "Луч" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунального підприємства проектно-розвідувальних робіт по землевпорядкуванню Виконавчого комітету Хмельницької міської ради до: 1. Квартирно-експлуатаційного відділу, до 2. Гаражного масиву "Автолюбитель", 3. Хмельницької міської ради про зобов`язання погодити межі земельної ділянки в запропонованому проекті землеустрою.

4.15. Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17.07.2017 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.07.2015 комплекс будівель в/м № 2 площею 4 875,9 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Купріна, 66-А, перебуває у державній власності Міністерства оборони України.

4.16. Згідно з довідкою Хмельницького бюро технічної інвентаризації від 31.10.2017, що видана ПП "ВКФ "Луч", готовність недобудованого виробничого приміщення на вул. Купріна, 58/1 складає 95%.

4.17. Рішенням 27 сесії Хмельницької міської ради № 56 від 14.12.2018, зокрема, надано юридичним та фізичним особам дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок з метою передачі в оренду згідно з додатком 1, а саме: ПП "ВКФ "Луч" - земельну ділянку площею 767 кв.м, розташовану за адресою: м. Хмельницький, вул. Купріна, 58/1; цільове використання - під будівництво виробничих приміщень; підстава - рішення Виконавчого комітету від 25.05.2000 № 3636, від 18.05.2006 № 347; категорія земель - землі житлової та громадської забудови.

4.18. Рішенням 32 сесії Хмельницької міської ради № 54 від 26.06.2019, зокрема, затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надано їх в оренду фізичним і юридичним особам згідно з додатком 1, а саме: ПП "ВКФ "Луч" - земельну ділянку кадастровий номер 6810100000:06:003:0093, площею 767 кв. м, розташовану за адресою: м.Хмельницький, вул. Купріна, 58/1; цільове використання - під будівництво виробничих приміщень; підстава - рішення Виконавчого комітету від 25.05.2000 № 3636, від 18.05.2006 № 347; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; строк оренди - 3 роки.

4.19. Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 16.07.2019 № 32-22-0.33-1633/116-19 відділу Держгеокадастру у Хмельницькому районі нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 6810100000:06:003:0093 площею 767 кв. м, розташованої за адресою: м. Хмельницький, вул. Купріна, 58/1, становить 1 118 529 грн.

4.20. Згідно з актом від 17.07.2019 Приватним підприємством "Діоріт Плюс 1" (землевпорядник) в присутності землекористувача - ПП "ВКФ "Луч" проведено встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в м.Хмельницькому, вул. Купріна, 58/1. Загальна площа земельної ділянки складає 0,0767 га.

4.21. 05.08.2019 між Хмельницькою міською радою (орендодавець) та ПП "ВКФ "Луч" (орендар) укладено договір оренди землі № 279/01, відповідно до п. 1. якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку на підставі рішення 32 сесії міської ради від 26.06.2019 № 54 із земель житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької й іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку) з кадастровим номером 6810100000:06:003:0093, яка розташована в м. Хмельницькому на вул. Купріна, 58/1.

Згідно з п. 2. договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 767 кв. м.

За умовами п. 3. договору на земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна - одна двоповерхова капітальна нежитлова будівля, а також інші об`єкти інфраструктури - проходи, проїзди, площадки площею 457 кв. м.

У п. 5. Договору сторони обумовили, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 6810100000:06:003:0093 на дату укладення договору становить 1 118 529 грн.

Відповідно до п. 8. Договору його укладено на 3 роки до 26.06.2022. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк.

Пунктом 15. договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду під будівництво виробничих приміщень.

4.22. Відповідно до розрахунку орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена на 16.07.2019 (під будівництво виробничих приміщень), розмір орендної плати за земельну ділянку, розташованої за адресою: м. Хмельницький, вул. Купріна, 58/1, становить 33 555,87 грн.

4.23. Згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки від 05.08.2019 Радою (орендодавець) передано, а ПП "ВКФ "Луч" (орендар) прийнято на підставі договору оренди землі № 279/01 від 05.08.2019 та рішення міської ради № 54 від 26.06.2019 земельну ділянку площею 767 кв. м, яка знаходиться за адресою: м.Хмельницький, вул. Купріна, 58/1, під будівництво виробничих приміщень.

4.24. Відповідно до відомостей про земельну ділянку, ділянка з кадастровим номером 6810100000:06:003:0093 площею 0,0767 га, яка розташована в м.Хмельницькому на вул. Купріна, 58/1, перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Хмельницького в особі Хмельницької міської ради. Дата державної реєстрації права власності - 06.08.2019. Згідно з відомостями про суб`єкта речового права на земельну ділянку, за ПП "ВКФ "Луч" 06.08.2019 зареєстровано право оренди вказаної земельної ділянки.

4.25. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №241771628 від 26.01.2021, об`єкт нерухомого майна (незавершене будівництво, виробничі приміщення, об`єкт житлової нерухомості) площею 696,9 кв. м, готовність 95%, що розміщений на земельній ділянці кадастровий номер 6810100000:06:003:0093 за адресою: м. Хмельницький, вул. Купріна, 58/1, перебуває у приватній власності ПП "ВКФ "Луч".

4.26. Враховуючи викладене, КЕВ вважає, що Рада не набувала прав власника на спірну земельну ділянку, а тому, приймаючи оскаржувані рішення, вийшла за межі своїх повноважень, оскільки на момент прийняття розпорядчих рішень Відповідача-1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки не було наказу Міністерства оборони України, який би надавав згоду на припинення права постійного користування за КЕВ. Наведене стало підставою для звернення до Господарського суду Хмельницької області з позовом у даній справі.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзивах на неї доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ПП "ВКФ "Луч" у частині підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити, а в решті заявлених вимог касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

5.2. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.3. У якості підстави для подання вказаної скарги заявник посилається, зокрема, на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суд щодо застосування норм статті 79-1 Земельного кодексу України, пунктів 2., 10 статті 28-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державний земельний кадастр", статті 91 Господарського процесуального кодексу України, викладених в постановах від 02.11.2022 у справі №908/2902/21, від 29.07.2021 у справі № 747/307/18, у аналогічних правовідносинах.

5.4. Відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

5.5. Отже, за змістом пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної у пункті 1 частини другої цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.6. При цьому згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

5.7. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

5.8. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де є схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

5.9. У постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) Велика Палата Верховного Суду конкретизувала визначення подібності правовідносин, згідно з яким на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, після чого застосувати змістовий критерій порівняння (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору), а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії, які матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт.

5.10. Таким чином, подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

5.11. Разом з тим, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

5.12. Так, у справі № 747/307/18 предметом позову були вимоги про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом на 3/4 та на 1/4 частини земельної ділянки, виданих в порядку спадкування, мотивовані (вимоги) тим, що позивачам у зазначеній справі на праві спільної сумісної власності належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами. За цим домоволодінням закріплена земельна ділянка площею 0,45 га, з яких 0,25 га передано у власність одному з позивачів на підставі рішення сільської ради (цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд), а інша її частина не приватизована та перебуває у постійному користуванні позивачів із 1964 року. Рішенням сільської ради одному з позивачів надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,35 га в межах господарства, тобто за рахунок неприватизованої позивачем частини земельної ділянки. Із цією ділянкою межує земельна ділянка площею 0,85 га, що належала фізичній особі. Після виготовлення проекту землеустрою щодо відведення одному з позивачів земельної ділянки у власність площею 0,35 га з`ясувалося, що після смерті вказаної фізичної особи - власника суміжної земельної ділянки право власності на земельну ділянку площею 0,60 га, яка йому належала, у порядку спадкування перейшло до його синів. Останніми при оформленні спадщини у землевпорядній організації замовлено виготовлення технічної документації з відновлення меж земельної ділянки в натурі. При цьому межі успадкованої синами земельної ділянки і суміжної земельної ділянки, що належить та перебуває у користуванні позивачів, із останніми не погоджувалися. У зв`язку з цим сини отримали у власність частину ділянки, що перебуває у постійному користуванні позивачів із 1964 року, тобто мається накладення земельних ділянок. У той же час, у натурі межі однієї із земельних ділянок, визначені та закріплені існуючою твердою межею, не співпадають з межами іншої земельної ділянки, що визначені у кадастровому плані ділянки згідно з технічною документацією.

Водночас, залишаючи без змін судові рішення господарських судів попередніх інстанцій про відмову в позові, Верховний Суд виходив з того, що проведеною у вказаній справі судовою земельно-технічною експертизою встановлено, що згідно з правовстановлюючими документами земельна ділянка загальною площею 0,25 га та земельна ділянка загальною площею 0,85 га не накладаються одна на одну. Позивачами не надано належних доказів, які б підтверджували конфігурацію та межі земельної ділянки, загальною площею 0,2 га, яка перебуває у їх постійному користуванні з 1964 року, а тому суд позбавлений можливості встановити, чи порушено межі вказаної земельної ділянки відповідачами та чи існує накладення земельних ділянок сторін згідно з правовстановлюючими документами. При цьому судами встановлено, що земельна ділянка, яка використовується позивачами, має більшу фактичну площу, ніж площа, зазначена в правовстановлюючих документах на неї, що є причиною накладання її на ділянку, яка належить одному з відповідачів, згідно із існуючим фактичним користуванням сторонами своїми земельними ділянками.

З огляду на викладене Верховний Суд погодився із висновками суду апеляційної інстанції про те, що стороною позивача не доведено достатніми доказами обставини, які мають значення для вирішення наведеного спору, а саме: факт накладення земельної ділянки відповідачів на земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні позивачів, згідно з правовстановлюючими документами на ці земельні ділянки. Отже, суд апеляційної інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, з урахуванням належної оцінки наданих сторонами доказів, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимог у зв`язку із недоведеністю позивачами їх прав як землекористувачів внаслідок отримання відповідачами свідоцтв про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки.

5.13. У справі № 908/2902/21 (на яку скаржник посилається в контексті доводів щодо неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду про застосування норм статті 91 Господарського процесуального кодексу України) предметом позову були вимоги про: 1) скасування державної реєстрації права приватної власності, зареєстрованого в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, на об`єкт нерухомого майна; 2) припинення права приватної власності, зареєстрованого в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, на об`єкт нерухомого майна; 3) визнання недійсним іпотечного договору із змінами до нього, які оформленими додатковими договорами № 1 та № 2; 4) припинення іпотеки, зареєстрованої в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (спеціальний розділ), предметом якої є об`єкт нерухомого майна; 5) припинення обтяження, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (спеціальний розділ), у вигляді заборони на об`єкт нерухомого майна.

Зазначені вимоги було обґрунтовано тим, що спірний об`єкт нерухомого майна належить позивачу у вказаній справі на праві спільної сумісної власності на підставі договору про спільну діяльність та закону (частина перша статті 1134 Цивільного кодексу України), отже один з відповідачів у наведеній справі не мав права приватної власності на спірний об`єкт нерухомого майна, а тому державна реєстрація права приватної власності на це майно є безпідставною та перешкоджає позивачу, як співвласнику цього майна, ним розпоряджатися. Крім того, у зв`язку з відсутністю нотаріально посвідченої згоди позивача, як співвласника спірного нерухомого майна, на укладання іпотечного договору та внесення змін до нього, такий договір підлягає визнанню недійсним, а зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно іпотека та обтяження підлягають припиненню, оскільки порушують право позивача на розпорядження нерухомим майном.

При цьому Верховний Суд, відхиляючи доводи позивача щодо неналежності поданих одним з відповідачів у зазначеній справі доказів (у зв`язку з їх незасвідченням у встановленому законом порядку), хоча і послався на норми статті 91 Господарського процесуального кодексу України, однак дійшов висновку, що обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі поданих одним з відповідачів копій документів, доданих до відзиву на позовну заяву, не впливають на правильність прийнятих судами попередніх інстанцій судових рішень у справі, оскільки не спростовують висновок судів попередніх інстанцій щодо ненабуття позивачем права спільної сумісної власності на спірне нерухоме майно, а тому і відсутність порушення його права. За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку, що наведені позивачем підстави касаційного оскарження, зокрема передбачені пунктом 4 частини другої статті 287 наведеного Кодексу (встановлення судом обставин, які мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів), не отримали підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень.

5.14. Таким чином, правовідносини у справах, на які посилається скаржник, та у справі, що переглядається, не є подібними, оскільки вони відрізняються предметом та підставами позовів, а відтак і правовим регулюванням спірних правовідносин та істотними обставинами, які були встановлені судами.

5.15. За таких обставин доводи заявника про наявність передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстави для подання касаційної скарги є необґрунтованими та такими, що фактично спрямовані на спонукання Суду до необхідності переоцінки поданих сторонами доказів і встановлення нових обставин справи, що, відповідно до норм статті 300 Господарського процесуального кодексу України, виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

5.16. Що стосується посилання ПП "ВКФ "Луч" у якості підстави для подання касаційної скарги на необґрунтоване, на його думку, відхилення судом апеляційної інстанції клопотання Відповідача-2 про витребування та огляд оригіналу документів, які мали значення для правильного вирішення спору, колегія суддів зазначає наступне.

5.17. Пунктом 3 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

5.18. Скаржник зазначає, що він подавав до суду апеляційної інстанції клопотання про витребування оригіналів доказів, на підставі яких судовий експерт у своєму висновку № 911/021 від 11.11.2022, який було враховано апеляційним судом, дійшов висновку про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 6810100000:06:003:0093 площею 0,0767 га накладається на земельну ділянку площею 230,56 га, відведену з гідно з державним актом про право користування землею від 1976 року, однак апеляційний суд в порушення норм процесуального права безпідставно відхилив вказане клопотання представника ПП "ВКФ "Луч".

5.19. Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

5.20. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що таке сприяння в реалізації учасниками справи їх прав суд здійснює виключно в межах своєї компетенції та на підставі вимог, встановлених Господарським процесуальним кодексом України.

5.21. Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач-2 в суді апеляційної інстанції реалізував своє процесуальне право на подачу клопотання про витребування оригіналів доказів, обґрунтовуючи його тим, що незрозумілим залишається питання - частинною якого документу є cхематичне зображення земельної ділянки (стор. 32 висновку експерта № 911/021 від 11.11.2022), на підставі якого останній зробив висновок про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 6810100000:06:003:0093 площею 0,767 га повністю накладається на земельну ділянку площею 230,56 га, яка відведена Хмельницькій КЕЧ згідно з державним актом про право користування землею від 1976 року. Напис на Схематичному зображенні земельної ділянки (стор. 32 висновку експерта № 911/021 від 11.11.2022) - "сканировано с СаmSсаnnег", на думку ПП "ВКФ "Луч", свідчить про те, що експерт не мав у своєму розпорядженні оригіналу чи належним чином звіреної копії ані вказаного схематичного зображення земельної ділянки, ані первинного документи, частиною якого є зазначене схематичне зображення земельної ділянки.

5.22. Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України констатує наявність серед інших процесуальних прав також права учасника справи на подання заяв та клопотань в суді. Водночас, частина шоста статті 91 вказаного Кодексу передбачає, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

5.23. Питання витребування доказів врегульовано статтею 81 Господарського процесуального кодексу України, яка встановлює спеціальні вимоги до клопотання про витребування доказів.

5.24. Згідно з частинами першою та другою статті 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом, в якому повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

5.25. Таким чином, Відповідач-2 реалізував своє право на витребування доказів без урахування положень статті 81 Господарського процесуального кодексу України та не обґрунтовував у відповідному клопотанні необхідність витребування оригіналів вищенаведених документів у спеціальному порядку відповідно до зазначених вимог.

5.26. У свою чергу, відмовляючи в задоволенні указаного клопотання ПП "ВКФ "Луч", суд апеляційної інстанції зазначив, що cхематичне зображення земельної ділянки з написом "сканировано с СаmSсаnег", оригінал якого хотів витребувати Відповідач-2, є частиною Генплану військового містечка № 2 Хмельницького гарнізону та додавався Позивачем до позовної заяви (додаток № 11). На останньому аркуші позовної заяви зазначено щодо наявності у КЕВ оригіналу доданого до заяви письмового доказу, зокрема витягу із Генплану військового містечка № 2 Хмельницького гарнізону.

Копія акта прийому-передачі будівель, споруд і територій військового містечка від 11.12.1996, затвердженого начальником КЕУ (стор. 32 висновку експерта №911/021 від 11.11.2022), оригінал якого також хотів витребувати Відповідач-2, долучена Позивачем до відповіді на відзив Хмельницької міської ради.

Водночас, апеляційний суд встановив, що указані письмові докази засвідчені з урахуванням вимог Національного стандарту України. Так, копії наведених документів містять відмітку про засвідчення, яка складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади особи, що засвідчує копію, її ініціалів та прізвища - юрисконсульт Даньков А. та дат засвідчення - 24.11.2020 і 26.01.2021 відповідно.

Крім того, зазначені письмові докази також надійшли на адресу суду апеляційної інстанції 15.11.2021 з письмовими поясненнями від Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницького на виконання вимог ухвали суду від 09.11.2021, якою призначено розгляд клопотання судового експерта Власюка В.В. про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи у справі № 924/1262/20.

5.27. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що в матеріалах справи відсутні докази, які б ставили під сумнів відповідність поданої копії cхематичного зображення земельної ділянки з написом "сканировано с СаmSсаnег" (стор. 33 висновку експерта № 911/021 від 11.11.2022) та акта прийому-передачі будівель, споруд і територій військового містечка від 11.12.1996, затвердженого начальником КЕУ (стор. 32 висновку експерта № 911/021 від11.11.2022) їх оригіналам.

5.28. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання заявника про витребування доказів є безпідставними, а висновки апеляційного суду відповідають матеріалам справи, обставинам спору та нормам процесуального законодавства.

5.29. Також на спонукання Суду до необхідності переоцінки поданих сторонами доказів та встановлення нових обставин справи фактично спрямовані й інші доводи касаційної скарги, що, як вже зазначалося, відповідно до норм статті 300 Господарського процесуального кодексу України, виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

5.30. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ПП "ВКФ "Луч" в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити, а в частині підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 вказаного Кодексу, зазначену касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин першої - п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

6.3. За змістом пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після його відкриття на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

6.4. Одночасно, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

6.5. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.6. За змістом частини першої статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.7. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права не отримали підтвердження, не спростовують висновків апеляційного господарського суду, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою ПП "ВКФ "Луч", відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити. У решті заявлених вимог касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення необхідно залишити без змін.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Ураховуючи закриття касаційного провадження та залишення касаційної скарги ПП "ВКФ "Луч" без задоволення, судові витрати, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження у справі № 924/1262/20 за касаційною скаргою Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Луч", відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. В іншій частині касаційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Луч" залишити без задоволення.

3. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.02.2023 у справі № 924/1262/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

В. Суховий