Постанова

від 12.04.2023 по справі 675/1259/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 675/1259/22

Провадження № 22-ц/4820/571/23

Хмельницький апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., Грох Л.М., Костенка А.М.,

секретар судового засідання Кошельник В.М.,

з участю представника апелянта адвоката Плакси В.А.,

представника позивача адвоката Каруна В.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармгейт Україна» на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 23 грудня 2022 року та додаткове рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 23 січня 2023 року, суддя Демчук П.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармгейт Україна» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати,

встановив:

В серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТОВ «Фармгейт Україна» про розірвання договору оренди земельної ділянки, площею 1,8089 га, укладеного 22.04.2013 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Фармгейт Україна» та стягнення 16587 грн. заборгованості з орендної плати, 3365,72 грн. інфляційних втрат, 607,18 грн. у вигляді 3% річних та 739,16 грн. пені.

В обґрунтування позову вказав, що він є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6822183600:05:003:0243.

22.04.2013 року між власником земельної ділянки, ОСОБА_2 , та ТОВ «Фармгейт Україна» було укладено договір оренди землі, на підставі якого зареєстроване право оренди відповідача в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до умов вказаного договору орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату щорічно в розмірі 4% нормативної грошової оцінки землі, що на дату укладення договору становило 700 грн. Згідно з додатковою угодою до договору оренди земельної ділянки від 02.06.2018 року, договір укладено на 10 років, орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату щорічно в розмірі 12% нормативної грошової оцінки землі, що на дату укладення договору становило 3800 грн.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зареєстрованого в реєстрі за №1925 від 09.08.2019 року, спадкоємцем померлої ОСОБА_2 є ОСОБА_1 .

Орендаря було повідомлено про зміну орендодавця, однак відповідач, починаючи з 2019 року орендної плати не сплачував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість по орендній платі за 2019-2022 роки, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь, разом із нарахованими інфляційними втратами, річними та пенею.

Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 23.12.2022 року позов задоволено. Розірвано договір оренди землі (земельної ділянки кадастровий номер 6822183600:05:003:0243, загальною площею 1,8089 га), укладений 22.04.2013 року між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем ТОВ «Фармгейт Україна». Стягнуто з ТОВ «Фармгейт Україна» на користь ОСОБА_1 16587 грн. заборгованості з орендної плати, 3365,72 грн. інфляційних втрат, 607,18 грн. - 3% річних, 739,16 грн. пені, 1984,80грн. судових витрат по сплаті судового збору.

Задовольняючи позов суд виходив з доведеності обставин щодо систематичної несплати орендарем протягом 2019-2022 років орендної плати на користь орендодавця.

Додатковим рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 23.01.2023 року стягнуто з ТОВ «Фармгейт Україна» на користь ОСОБА_1 8000грн. судових витрат за надання професійної правничої допомоги.

При цьому судом враховано критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а саме їх дійсність, необхідність та розумність їх розміру, складність справи та фінансовий стан її учасників, період розгляду справи судом, підготовку та подання за цей період документів.

В апеляційній скарзі ТОВ «Фармгейт Україна» просило суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції від 23.12.2022 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зауважив, що оскільки позивачем не надано доказів щодо направлення правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку орендарю, тому останній не зобов`язаний був укладати договір оренди з позивачем.

Дата видачі свідоцтва про право на спадщину на спірну земельну ділянку на ім`я ОСОБА_1 та дата відповідного свідоцтва, яка зазначена у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, є різною.

Судом не було враховано, що на день смерті ОСОБА_2 , за адресою її проживання були зареєстровані її чоловік, ОСОБА_3 та дочка, ОСОБА_4 , які прийняли спадщину та яким було виплачено орендну плату за користування спірною земельною ділянкою, однак суд ці обставини не перевірив, до участі у справі інших спадкоємців ОСОБА_2 не залучив.

В апеляційній скарзі на додаткове судове рішення ТОВ «Фармгейт Україна» просило суд апеляційної інстанції його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви про стягнення судових витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зауважив, що вивчення законодавстване може відноситися до переліку наданих адвокатом клієнту послуг, оскільки відповідний обов`язок покладений на адвоката Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», решта наданих адвокатом Каруном В.П. послуг є похідними від надання клієнту усної консультації щодо спору, який виник між сторонами. Стороною позивача було штучно збільшено обсягів виконаних робіт під час надання правової допомоги.

В суді представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, підтримав оскаржувані судові рішення.

Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційних скарг з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 22.04.2013 року між власником земельної ділянки з кадастровим номером 6822183600:05:003:0243, ОСОБА_2 , та ТОВ «Фармгейт Україна» було укладено договір оренди землі, на підставі якого було зареєстровано право оренди відповідача в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відповідно до умов вказаного договору відповідач зобов`язаний сплачувати орендну плату щорічно, в розмірі 4% нормативної грошової оцінки землі, що на дату укладення договору становило 700 грн. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації. Орендна плата вноситься до 01 грудня поточного року.

Згідно з додатковою угодою до договору оренди земельної ділянки від 02.06.2018 року, договір укладено на 10 років, орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату щорічно в розмірі 12% нормативної грошової оцінки землі, що на дату укладення договору становило 3800 грн.

Відповідно до інформації, яка міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, договір оренди землі від 22.04.2013 року зареєстрований 03.07.2013 року, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зареєстрованого в реєстрі за №1925 від 09.08.2019 року, спадкоємцем померлої ОСОБА_2 є ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається із земельної ділянки з кадастровим номером 6822183600:05:003:0243 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміром 1,8089 га, яка розташована на території Лютарської сільської ради.

Як вбачається зі змісту повідомлення від 04.08.2020 року, яке було направлене ОСОБА_1 на адресу ТОВ «Фармгейт Україна», та яке було отримане останнім 07.08.2020 року, позивач повідомив відповідача про набуття ним у власність земельної ділянки яка є об`єктом оренди.

Однак, відповідачем впродовж 2019 - 2022 років орендна плата позивачу не сплачувалася.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 1 ст. 251 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України).

Згідно із загальним правилом, визначеним ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі ст. 15 Закону України «Про оренду землі» орендна плата та її розмір віднесені до істотних умов договору оренди землі.

Відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Частиною 4 статті 32 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря, не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивачем належними доказами доведено перехід права власності на спірну земельну ділянку до нього в порядку спадкування та повідомлення орендаря про своє право на отримання орендної плати як орендодавця.

Посилання відповідача на неотримання ним правовстановлюючих документів нового орендодавця колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідні відомості щодо переходу права власності, про які орендодавець зазначив у повідомленні орендарю, є загальнодоступними і могли бути перевірені останнім, в тому числі шляхом отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

У справі відсутні докази на підтвердження того, що орендар вчиняв дії з метою виконання своїх зобов`язань щодо сплати орендної плати перед орендодавцем, що також визнав представник Товариства в ході судового розгляду.

ТОВ «Фармгейт Україна не сплатило ОСОБА_1 орендну плату відповідно до умов договору оренди, раніше укладеного із спадкодавцем орендодавця, навіть після отримання повідомлення про зміну власника земельної ділянки, що відповідно до п. 37 договору оренди є підставою для його розірвання.

Такий висновок також узгоджується з постановою Верховного Суду від 11.03.2020 року у справі №657/1744/16-ц.

Посилання апелянта на незалучення до участі у справі членів сім`ї спадкодавця ОСОБА_5 є необґрунтованим, оскільки саме до ОСОБА_1 у серпні 2019 році перейшло право власності на спірну земельну ділянку, орендну плату за використання якої відповідач згідно з умовами договору оренди до 01 грудня поточного року позивачу не сплатив, відтак незалучення до участі у справі інших ймовірних спадкоємців на обсяг їх прав не вплинуло.

Судом першої інстанції було правильно надано оцінку наявним у справі доказам, застосовано норми матеріального права, у зв`язку з чим оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін.

Стосовно доводів та вимог апеляційної скарги щодо додаткового рішення суду колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, від 22.01.2021 року у справі №925/1137/19; Верховним Судом у постановах: від 02.12.2020 року у справі №317/1209/19, від 12.02.2020 року у справі №648/1102/19, від 03.02.2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі №753/1203/18, від 15.06.2021 року у справі №159/5837/19, від 01.09.2021 року у справі №178/1522/18. Указана судова практика є незмінною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини третя, четверта статті 137 ЦПК України).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування (правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18)).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено види адвокатської діяльності, якими, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017 року, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Відповідно до п.п. 1.1 п. 1 Договору про надання професійної правничої допомоги укладеного 27.09.2022 року між ОСОБА_1 та адвокатом Каруном В.П., адвокат зобов`язується надати правову допомогу клієнту за наступними видами адвокатської діяльності: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, що стосуються предмета спору у цивільній справі №675/1259/22; представництво інтересів клієнта в Ізяславському районному суді Хмельницької області у справі №675/1259/22.

Згідно з п.п. 2.2. п. 2 Договору про надання професійної правничої допомоги клієнт несе обов`язок: відшкодувати адвокату фактичні витрати, які не були обумовлені, але які адвокат поніс, і які були необхідні для належного виконання доручення та які підтверджуються витратними документами; інформувати адвоката про всі документи та відомі обставини, які можуть мати суттєве значення для прийняття та виконання адвокатом доручення відповідно до цього договору; не вимагати виконання дій, що виходять за межі професійних прав і обов`язків адвоката; виплатити в строк до 31.12.2022 року адвокатові гонорар у фіксованому розмірі в сумі 8000 грн.

Як вбачається зі змісту детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом Каруном В.П. на користь ОСОБА_1 , на виконання договору від 27.09.2022 року про надання правової допомоги адвокатом надано такі послуги: вивчення, перевірка та правовий аналіз документів, на підставі яких клієнтом було подано до Ізяславського районного суду Хмельницької області позовну заяву про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати (справа №675/1259/22); вивчення законодавства, що регламентує порядок та підстави розірвання договорів оренди земельних ділянок у зв`язку з невиплатою орендної плати; вивчення законодавства, що регламентує підстави та порядок нарахування штрафних санкцій за порушення строків виплати орендної плати; вивчення та аналіз судової практики (зокрема практики Верховного Суду) у правовідносинах, подібних до правовідносин у цивільній справі №675/1259/22; усна консультація клієнта щодо правових підстав та порядку вирішення спорів про розірвання договорів оренди і стягнення заборгованості з орендної плати та штрафних санкцій; представництво інтересів клієнта в Ізяславському районному суді Хмельницької області в судових засіданнях, що відбулися 27.09.2022 року, 30.11.2022 року, 23.12.2022 року; правовий аналіз поданих відповідачем у справі №675/1259/22 відзиву на позовну заяву та клопотання про витребування доказів.

Відповідно до акту приймання виконаних робіт від 27.12.2022 року, на виконання договору про надання правової допомоги від 27.09.2022 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Каруном В.П., останнім виконано, а клієнтом прийнято надані адвокатом послуги згідно з детальним описом робіт.

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у зв`язку з розглядом цієї справи в суді в розмірі 8000 грн. надано копію квитанції про оплату послуг №27/09 від 27.12.2022 року.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №211/3113/16-ц).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Дослідивши додані до заяви про ухвалення додаткового рішення докази, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що вартість наданої адвокатом Каруном В.П.позивачу ОСОБА_1 правничої допомоги в розмірі 8000 грн., з огляду на складність справи, кількість та обсяг складених процесуальних документів (позовна заява 9 сторінок, заява про розподіл судових витрат 2 сторінки), а також час, витрачений на представництво інтересів заявника в суді першої інстанції (27.09.22.-54 хв., 30.11.22.-04 год. 34 хв., 23.12.22.-01 год. 17 хв.), є обґрунтованою та такою, що відповідає критеріям розумності та справедливості і зменшенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармгейт Україна» залишити без задоволення.

Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 23 грудня 2022 року та додаткове рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 23 січня 2023 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13 квітня 2023 року.

Судді: Р.С. Гринчук

Л.М. Грох

А.М. Костенко